22 липня 2024 рокуСправа №160/10105/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/10105/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АЛЬФАТЕХ» (52001, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, буд. 48Б, код ЄДРПОУ: 37383046) до Чернівецької митниці (58023, м. Чернівці, вул. Руська, буд. 248М, код ЄДРПОУ: 43971359) про визнання протиправним та скасування рішення, -
18 квітня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АЛЬФАТЕХ» (далі - позивач) до Чернівецької митниці (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці №UA408000/2024/000073/2 від 26.01.2024 р. про коригування митної вартості товарів за ВМД 24UA408020004360U3.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність рішення відповідача №UA408000/2024/000073/2 від 26.01.2024 р. про коригування митної вартості товарів за ВМД 24UA408020004360U3. Позивач як покупець та TRIANGLE TYRE CO. LTD (Китайська Народна Республіка) як продавець уклали контракт віл 03.07.2023 року №TRI-0307 (далі - Контракт), за умовами якого позивачу поставлено партію товару (шини). Під час митного оформлення товару відповідачем прийнято спірне рішення, які є предметом оскарження та обґрунтовані неправильністю визначення позивачем митної вартості товару. Позивач вважає такі рішення відповідача протиправними, оскільки митна вартість визначена належним чином та згідно умов законодавства, а зауваження відповідача до визначеної митної вартості товару є необґрунтованими.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/10105/24 та у зв'язку з автоматизованим розподілом ця адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/10105/24, призначено до розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
21 травня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі. Зазначає, що
1) у п. 5 Контракту йдеться про наявність пакування та маркування. Відомостей щодо включення вартості пакування та маркування, яка є складовою митної вартості товару, не надано;
2) специфікація від 25.09.2023 року №5 до Контракту на суму 810443,46 долари США передбачає наявність 100% передплати. Інвойс від 20.11.2023 року №12232005584-5/6263-1 виставлений на загальну суму 182137,50 долари США, в ньому також передбачена наявність 100% передплати. в гр. 22 митної декларації заявлена фактурна вартість товару 39449,60 долари США. За платіжними інструкціями від 06.10.2023 року №133, від 20.10.2023 року №135, від 06.11.2023 року №138, від 22.11.2023 року №144 сплачено 1040000,00 долари США, в графі 70 «призначення платежу» платіжних інструкцій вказано, що оплата здійснена за специфікаціями від 25.09.2023 року №5, від 05.07.2023 року №1, від 28.08.2023 року №4, від 30.10.2023 року №6 (які не надані). Так, не можливо здійснити перевірку факту 100% оплати за партію товару, який оформлюється;
3) копія митної декларації країни відправлення від 20.11.2023 року №420420230000325896 містить відомості щодо ціни за кілограм товару, тоді як згідно з умовами п. 3 контракту від 03.07.2023 року №TRI-0307 ціна виставляється за 1 штуку;
4) рахунки на оплату від 18.01.2024 року №298, від 22.01.2024 року №359 містять відомості щодо наявності експедиторської винагороди та транспртно-експедиційного обслуговування на території України. Разом з тим, відомості щодо експедиторської винагороди та транспортно-експедиційного обслуговування за межами України в рахунках відсутні. Експедитор надає послуги на всій протяжності маршруту. Виникає питання щодо документального підтвердження зазначених відомостей. Документів, які б підтвердили безпосередньо вартість та критерій розподілу даних послуг і винагороди на до/після кордону України, не надано.
Оскільки в ході проведених консультацій сумніви відповідача усунуто не було, відповідно до вимог Митного кодексу України вартість товару була визначена митницею самостійно, митну вартість визначено за резервним методом.
11 липня 2024 року Дніпропетровським окружним зареєстровано клопотання про долучення доказів, яке надійшло до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». До клопотання додано копію експортної митної декларації.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
03 липня 2023 року позивач як покупець та TRIANGLE TYRE CO. LTD (Китайська Народна Республіка) як продавець уклали Контракт, яким узгоджено постачання покупцю шин вантажних в асортименті та кількостях, зазначених у відповідних специфікаціях.
28 серпня 2023 року сторонами Контракту укладено Специфікацію №4 (далі - Специфікація), якою узгоджено постачання товару на загальну суму 499603,60 долари США по 100% передплаті.
20 листопада 2023 року TRIANGLE TYRE CO. LTD (Китайська Народна Республіка) виставило позивачу комерційний інвойс №12232005584-5/6263-1 (далі - Інвойс) на 8 позицій товару на загальну суму 182137,50 долари США.
20 листопада 2023 сторони Контракту уклали Специфікацію №1/5 на поставку шин на суму 39449,60 долари США.
Пакувальним листом від 20.11.2023 року №12232005584-5/6263-1 TRIANGLE TYRE CO. LTD (Китайська Народна Республіка) засвідчило поміщення 8 позицій шин в асортименті в 5 контейнерів, в наявності посилання на Контракт.
Також в матеріалах справи в наявності коносамент №COSU6369688090, згідно якого разом з ним поставляються 5 контейнерів, вказаних у згаданому раніше пакувальному листі від 20.11.2023 року.
Платіжною інструкцією в іноземній валюті від 06.10.2023 року №133 позивач сплатив на користь TRIANGLE TYRE CO. LTD (Китайська Народна Республіка) 240000,00 доларів США з призначенням платежу: «передплата за шини згідно специфікацій від 05.07.2023 року №1, від 28.08.2023 року №4, від 25.09.2023 року №5, Контракту від 03.07.2023 року TRI-0307».
Платіжною інструкцією в іноземній валюті від 20.10.2023 року №135 позивач сплатив на користь TRIANGLE TYRE CO. LTD (Китайська Народна Республіка) 400000,00 доларів США з призначенням платежу: «передплата за шини згідно специфікацій від 28.08.2023 року №4, від 25.09.2023 року №5, Контракту від 03.07.2023 року TRI-0307».
Платіжною інструкцією в іноземній валюті від 06.11.2023 року №139 позивач сплатив на користь TRIANGLE TYRE CO. LTD (Китайська Народна Республіка) 180000,00 доларів США з призначенням платежу: «передплата за шини згідно специфікацій від 30.10.2023 року №6, від 25.09.2023 року №5, Контракту від 03.07.2023 року TRI-0307».
Платіжною інструкцією в іноземній валюті від 22.11.2023 року №144 позивач сплатив на користь TRIANGLE TYRE CO. LTD (Китайська Народна Республіка) 220000,00 доларів США з призначенням платежу: «передплата за шини згідно специфікацій від 30.10.2023 року №6, від 25.09.2023 року №5, Контракту від 03.07.2023 року TRI-0307».
21 грудня 2017 року позивачем з ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС» укладено договір №16018-159 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів.
Згідно довідки ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС» від 18.01.2024 року №18.01/24-23 фрахт за межами митної території України: Циндао, Китай - Констанці, Румунія в контейнері TGBU488556 складає 76174,38 грн, навантажувально-розвантажувальні роботи за межами території України (Констанці, Румунія) - 18948,85 грн, оформлення ВМД (за межами митної території України) - 5684,66 грн, плата за обробку контейнера, оформлення документації (за межами митної території України) - 6821,59 грн, Експедиторська винагорода на території України - 4737,22 грн. Страхування вантажу не здійснювалося.
Згідно довідки ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС» від 22.01.2024 року №22.01/24-15 міжнародне автоперевезення за межами території України: Констанці, Румунія - п.п. Порубне, Україна в контейнері TGBU4882556 складає 50786,27 грн, міжнародне автоперевезення по території України: п.п. Порубне, Україна - Підгороднє, Україна - 80557,53 грн. Транспортно-експедиційне обслуговування на території України - 3077,20 грн., включаючи ПДВ 20%. Страхування вантажу не здійснювалося.
22 січня 2024 року ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС» виставило позивачу рахунок на оплату №359, згідно якого до сплати визначено 135035,44 грн, а саме:
1) міжнародне автоперевезення за межами території України: Констанці, Румунія - п.п. Порубне, Україна - 50786,27 грн;
2) Міжнародне автоперевезення по території України: п.п. Порубне, Україна - підгороднє, Україна - 80557, 23 грн;
3) Транспортно-експедиційне обслуговування на території України - 3077,20 грн.
25 січня 2024 року позивачем подано до митного оформлення подано митну декларацію №24UA408020004360U3 з поставки шин та покришок пневматичних гумових нових для автобусів вантажних автомобілів.
Разом з митною декларацією позивачем відповідачу подано:
- Пакувальний лист від 20.11.2023року №12232005584-5/6263-1;
- Рахунок-фактура (iнвойс) від 20.11.2023року №12232005584-5/6263-1;
- Коносамент від 27.11.2023 року №ZH231100214;
- Автотранспортна накладна від 22.01.2024 року №2556;
- Декларація про походження товару від 20.11.2023 року №12232005584-5/6263-1;
- Некласифікований комерційний документ - Специфікація від 20.11.2023 року №1-5;
- Банківський платіжний документ, що стосується товару від 06.10.2023 року №133;
- Банківський платіжний документ, що стосується товару від 20.10.2023 року №135;
- Банківський платіжний документ, що стосується товару від 06.11.2023 року №138;
- Банківський платіжний документ, що стосується товару від 22.11.2023 року №144;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 18.01.2024 року №298;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 22.01.2024 року №359;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 18.01.2024 року №18.01/24-23;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 22.01.2024 року №22.01/24-25;
- Специфікація від 25.09.2023 року №5;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 03.07.2023 року №TRI-0307;
- Договір про надання послуг митного брокера від 01.01.2023 року №0101/23;
- Договір (контракт) про перевезення від 21.12.2017 року №16018-159;
- Договір (контракт) про перевезення від 28.01.2020 року №2801-20;
- Договір (контракт) про перевезення від 12.01.2024 року №АТП-12/01-24-1;
- Комерційна пропозиція від 25.09.2023 року;
- Копія митної декларації країни відправлення від 20.11.2023 року №420420230000325896;
- Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів від 25.01.2024 року №24UA408020004360U3;
- декларація митної вартості від 25.01.2024 року.
Відповідачем ініційовано процедуру консультацій, в ході якої позивачем листом від 26.01.2024 року №26/01-2024-3 повідомлено про відсутність інших документів та додатково надано:
- сертифікат дилера, без дати, з перекладом. Термін дії сертифікату сплинув 31.12.2023 року, дилерський договір не надано;
- коносамент від 27.11.2023 року №COSU6369688090.
Відповідачем констатовано, що надані документи не спростовують раніше визначені розбіжності та невідповідності.
26 січня 2024 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000073/2 щодо митної декларації №24UA408020004360U3 та скориговано митну вартість товару зі 43672,18 долари США до 54737,47 долари США.
Не погодившись з цим рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини, пов'язані з митним оформленням товарів, є Митний кодекс України.
Згідно з ч. 8 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).
На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України).
Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч.6 ст. 54 Митного кодексу України).
Згідно ст. 55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов'язковому порядку зобов'язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч. 1,4 ст.337 Митного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16, від 13.01.2022 у справі № 1.380.2019.005307.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із ч.2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Суд досліджуючи рішення про коригування митної вартості, яке є предметом оскарження, на відповідність ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до наступного висновку.
Щодо зауваження відповідача, що у п. 5 Контракту йдеться про наявність пакування та маркування. Відомостей щодо включення вартості пакування та маркування, яка є складовою митної вартості товару, не надано.
Так, позивач пояснив, що Контракт не передбачає виокремлення вартості пакування та маркування.
Пакуванню та маркуванню присвячено п. 5 Контракту, однак цей пункт містить інформацію лише про спосіб пакування та маркування, без відомостей щодо вартості цих послуг.
Суд констатує, що відсутність в угоді між сторонами виокремлення вартості пакування та маркування свідчить про те, що вартість цих послуг включено до ціни товару, оскільки це є невід'ємною та обов'язковою властивістю міжнародної операції з постачання і сторони за змістом погодились з тим, що відсутні підстави для виокремлення вартості цих послуг та визначення такої вартості.
При цьому у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. Законодавство не містить вимог щодо обов'язку сторін за контрактом зазначати у ньому числове значення таких витрат. Крім того, з наведеного слідує, що у даному випадку при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 06.03.2018 року у справі №815/3142/17.
Сам відповідач також не надав змістовних пояснень щодо значення підтвердження торгівельної марки документами, вказаними у контракті, для цілей перевірки митної вартості товару, не вказав підстав неможливості визначення митної вартості товару без відповідної інформації, в т.ч. в аспекті вищевказаного.
Отже, це зауваження є необґрунтованим.
Щодо зауваження, що специфікація від 25.09.2023 року №5 до Контракту на суму 810443,46 долари США передбачає наявність 100% передплати. Інвойс від 20.11.2023 року №12232005584-5/6263-1 виставлений на загальну суму 182137,50 долари США, в ньому також передбачена наявність 100% передплати. в гр. 22 митної декларації заявлена фактурна вартість товару 39449,60 долари США. За платіжними інструкціями від 06.10.2023 року №133, від 20.10.2023 року №135, від 06.11.2023 року №138, від 22.11.2023 року №144 сплачено 1040000,00 долари США, в графі 70 «призначення платежу» платіжних інструкцій вказано, що оплата здійснена за специфікаціями від 25.09.2023 року №5, від 05.07.2023 року №1, від 28.08.2023 року №4, від 30.10.2023 року №6 (які не надані). Так, не можливо здійснити перевірку факту 100% оплати за партію товару, який оформлюється.
Суд зазначає наступне.
Позивач зазначав, що відповідні обставини не перешкоджають визначенню митної вартості товару.
Позивач з іноземним контрагентом мають рамкову угоду про поставку шин (Контракт), в рамках якої і здійснено наявне постачання. Згідно поданої митної декларації позивач завіз шини « 215-75R17.5-16PR TR689A 135/133L» - 640 штук.
Постачання саме цієї партії шин узгоджено Специфікацією від 20.11.2023 року №1/5 (саме ця модель шин, саме в цій кількості та саме на цю ж суму). При цьому Специфікацією первинно узгоджувалося постачання цієї моделі шин в кількості 640 одиниць, а згідно Інвойсу до оплати виставляється 1280 одиниць шин цієї моделі. Отже, в день формування Інвойсу сторони шляхом укладення Специфікації від 20.11.2023 року №1/5 збільшили кількість шин, що будуть поставлятися (додали 640 шин моделі «215-75R17.5-16PR TR689A 135/133L»). Відповідно, Інвойс та Специфікація від 20.11.2023 року №1/5 є документами, що визначають фактурну вартість шин, що поставлені згідно спірної митної декларації.
Жодним платіжним документом Специфікацію від 20.11.2023 року №1/5 не оплачено. Відсутність оплати не перешкоджає розмитненню товару, натомість впливає на можливість надання документів про оплату - такі документи надати не можливо. Отже, відповідач мав виходити з того, що саме по наявній операції з постачання відсутня оплата, а тому необхідно визначати митну вартість згідно інших документів (Специфікації від 20.11.2023 року №1/5 та Інвойс).
В свою чергу відповідач замість цього, не дослідивши змістовно наявну операцію з постачання, почав оцінювати розрахунки між сторонами в цілому, не встановивши природу поставки, щодо якої подано митну декларацію.
При цьому суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 11.04.2018 року №804/4680/16.
Суд констатує, що визначений порядок розрахунків, а також обставини здійснення таких розрахунків не характеризують митну вартість, оскільки така підтверджується відомостями про вартість товару, а не про порядок сплати такої вартості.
Відповідно, незалежно від того чи належним чином сторони розрахувалися між собою, ця обставина не змінює визначену вартість поставки та, відповідно, фактурну митну вартість товару, яка підтверджується в першу чергу контрактом, рахунком на оплату та платіжним документом.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №809/278/17, від 24.10.2019 року у справі № 815/7158/15.
Отже, це зауваження є необґрунтованим.
Щодо зауваження, що копія митної декларації країни відправлення від 20.11.2023 року №420420230000325896 містить відомості щодо ціни за кілограм товару, тоді як згідно з умовами п. 3 контракту від 03.07.2023 року №TRI-0307 ціна виставляється за 1 штуку.
Суд зазначає наступне.
Така митна декларація міститься в матеріалах справи та дійсно містить як одиницю виміру кілограми.
Водночас, митна декларація країни відправлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України не є обов'язковим документом для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 02.03.2018 року у справі №804/2997/17.
При цьому сама по собі розбіжність у способі обчислення вартості товару (поштучно чи на вагу) не впливає на митну вартість товару, сам відповідач не вбачав розбіжності у зазначених митних вартостях, адресувавши зауваження лише до об'єкту оцінювання, а не до суми постачання.
Отже, це зауваження є необґрунтованим.
Щодо зауваження, що рахунки на оплату від 18.01.2024 року №298, від 22.01.2024 року №359 містять відомості щодо наявності експедиторської винагороди та транспртно-експедиційного обслуговування на території України. Разом з тим, відомості щодо експедиторської винагороди та транспортно-експедиційного обслуговування за межами України в рахунках відсутні. Експедитор надає послуги на всій протяжності маршруту. Виникає питання щодо документального підтвердження зазначених відомостей. Документів, які б підтвердили безпосередньо вартість та критерій розподілу даних послуг і винагороди на до/після кордону України, не надано.
Суд зазначає наступне.
В цій справі експедитором надано послуги, до оплати виставлено вартість за ці послуги «на території України». Ця обставина логічно свідчить лише про те, що за межами території України сторони не передбачили оплату послуг експедитора. Суд приймає доводи позивача про те, що відповідач цим зауваженням фактично втрутився в договірні відносини суб'єктів господарювання, не погодившись зі способом узгодження ними власних зобов'язань. Водночас, ділова практика розумно може передбачати випадки зменшення вартості послуг в залежності від певних обставин.
Отже, це зауваження є необґрунтованим.
Таким чином, усі зауваження відповідача до поданої митної декларації були необґрунтованими, що свідчить про протиправність спірного рішення про коригування митної вартості. Безпідставність первісних зауважень свідчить також про те, що і витребування додаткових документів, і зауваження до них є безпідставними.
Окремо суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.12.2022 року по справі №820/3939/16.
Суд зазначає, що наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар повинна бути доведена відповідачем, який з посиланням на існування таких недоліків прийняв рішення, що є предметом оскарження.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.01.2018 року по справі №К/9901/3440/18.
Наведені раніше положення Митного кодексу України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.03.2019 року по справі № 815/5791/17.
Системний аналіз наведених раніше правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17.01.2023 року по справі №0440/5532/18.
Суд також зауважує, що тільки в разі доведення митним органом того, що подані декларантом документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації, може бути реалізовано його повноваження щодо витребування документів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №809/278/17.
В цій справі відповідачем не доведено існування недоліків у поданих позивачем документах ані на момент їх витребовування, ані на момент розгляду цієї справи судом. Відповідно, правові підстави для їх витребування були відсутні.
В свою чергу відповідачем витребувано документи, які не належать до основних документів, що підтверджують митну вартість товару.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 року по справі №821/101/18.
При цьому відповідач діяв необґрунтовано при витребуванні зазначених ним документів за наявності документів, що були надані йому позивачем, зокрема, Контракту, Інвойсу та інших документів. При цьому відповідач не конкретизував в зв'язку з чим ним не прийнято надані документи та витребовуються додаткові.
Отже, відповідач діяв протиправно при прийнятті рішення, яке є предметом оскарження, з посиланням на те, що позивачем не надано витребувані відповідачем документи, оскільки відповідачем не доведено підстави та необхідність у їх витребуванні.
Щодо методу коригування митної вартості, обраного відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Частинами другою та третьою вказаної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
В цій справі відповідач відхилив основний метод визначення митної вартості та застосував резервний метод визначення митної вартості, що ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару.
В якості підстави для незастосування попередніх методів митний орган послався на відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, відсутність інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.
З приводу використання посилання на конкретні інші митні декларації суд відзначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 15.02.2022 року по справі №815/6768/17.
Разом з цим, факт ненадання позивачем додатково затребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.
При цьому рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.12.2020 по справі №160/5853/19.
Наведене також вказує на необґрунтованість та протиправність рішення, яке є предметом оскарження.
Суд зазначає, що зміст спірного рішення відповідача, які є індивідуально-правовими актами, оскільки породжують права і обов'язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Обґрунтованість, в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів прийнято без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, що вказує на його протиправність, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 09.04.2024 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
У зв'язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці, рішення ухвалено в перший робочий день судді 22 липня 2024 року.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АЛЬФАТЕХ» (52001, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, буд. 48Б, код ЄДРПОУ: 37383046) до Чернівецької митниці (58023, м. Чернівці, вул. Руська, буд. 248М, код ЄДРПОУ: 43971359) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товару від 26.01.2024 року №UA408000/2024/000073/2.
Стягнути з Чернівецької митниці (58023, м. Чернівці, вул. Руська, буд. 248М, код ЄДРПОУ: 43971359) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АЛЬФАТЕХ» (52001, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, буд. 48Б, код ЄДРПОУ: 37383046) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко