Провадження № 11-сс/4823/310/24 Слідчий суддя ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
30 липня 2024 рокум. Чернігів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
з участю: прокурора - ОСОБА_6
представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06 червня 2024 року,
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого СВ Прилуцького РВП ГУ НП в Чернігівській області ОСОБА_9 , та накладено арешт на автомобіль марки JEEP COMPASS, р.н. НОМЕР_1 , ключ від автомобіля та свідоцтво про його реєстрацію, серії НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_8 , із забороною володіння, користування та розпорядження цим майном.
Слідчий суддя вказав, що зазначене у клопотанні майно відповідає критеріям, встановленим у ст.98 КПК України, у зв'язку з чим, з метою запобігання втрати, знищення чи псування цього майна, а також необхідності проведення слідчих дій та судових експертиз, на нього слід накласти арешт.
Не погодившись із рішенням суду, адвокат ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання слідчого поліції про накладення арешту на майно. Зазначив, що ОСОБА_8 не має статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, а отже є третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт. У цьому випадку, враховуючи вимоги ч.2 ст.64-2 КПК України, з клопотанням про арешт майна щодо третьої особи має право звернутися лише прокурор, а звернення слідчого з таким клопотанням є незаконним. Визнання стороною обвинувачення арештованого майна речовим доказом не може бути безумовною підставою для його арешту, оскільки клопотання подано особою, що не наділена правом звернення до суду.
Заслухавши доповідь судді; адвоката ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; думку прокурора, котрий просив ухвалу слідчого судді залишити без змін; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів справи, слідчим відділом Прилуцького РВП ГУ НП в Чернігівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР 03.06.2024 за №12024270330000560, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
За змістом п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається, серед іншого, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 3 ст.170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, з метою забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що органом досудового розслідування встановлено, що 03.06.2024 близько 15 год. 16 хв., ОСОБА_10 , керуючи автомобілем марки JEEP COMPASS, р.н. НОМЕР_1 , та здійснюючи маневр повороту праворуч на перехресті вулиць Київська та Незалежності у м. Прилуки, в напрямку вул. Івана Скоропадського, зіткнулася з велосипедом марки CROSSWIND, під керуванням ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рухаючись тротуаром вул. Київська, виїхав на проїзну частину вул. Незалежності, в напрямку зліва направо відносно напрямку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_10 . Під час даної ДТП водій велосипеда ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження.
03.06.2024 під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди було оглянуто та вилучено, серед іншого, транспортний засіб марки JEEP COMPASS, р.н. НОМЕР_1 , ключ від цього автомобіля та свідоцтво про його реєстрацію серії НОМЕР_2 .
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , автомобіль марки JEEP COMPASS, р.н. НОМЕР_1 , належить ОСОБА_8 .
Постановою старшого слідчого СВ Прилуцького РВП ГУ НП в Чернігівській області ОСОБА_9 від 03.06.2024 вилучене в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди майно, серед іншого, транспортний засіб марки JEEP COMPASS, р.н. НОМЕР_1 , ключ від нього та свідоцтво про його реєстрацію, визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
Відтак, майно, зазначене у клопотанні слідчого, є матеріальними об'єктами, які являються предметами злочину; можуть містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому відповідають критеріям, встановленим у ст.98 КПК України, у зв'язку з чим, з метою збереження речових доказів, слідчий суддя, при вирішенні питання про арешт даного майна, прийняв рішення у відповідності до вимог ст.173 КПК України, з чим погоджується і колегія суддів.
Посилання апелянта на відсутність підстав для накладення арешту на вищевказаний транспортний засіб, ключ від нього та свідоцтво про реєстрацію ТЗ є непереконливим, оскільки у даному випадку арешт накладався на підставі п.1 ч.2 ст.170 КПК України, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
При цьому арешт, згідно чинного кримінального процесуального законодавства, може бути накладений на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи, за наявності відповідних підстав.
Крім того, Європейська комісія з прав людини у своєму рішенні за скаргою «Феррарі - Браво проти Італії» також, зокрема, зазначила, що доведеність факту вчинення злочину та його характеру сама по собі є метою досудового розслідування.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 по справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, що зазначене в клопотанні, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Доводи апелянта, що клопотання про накладення арешту на майно було подано не уповноваженим суб'єктом, колегія суддів вважає непереконливими, з огляду на таке.
Стаття 64-2 КПК України визначає правовий статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна. Зокрема, частиною 2 ст.64-2 КПК України передбачено, що третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.
Згідно із ч.1 ст.171 КПК України, із клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
У зв'язку з цим слід дійти висновку, що за предметом правового регулювання ч.1 ст.171 КПК України, яка встановлює вимоги до клопотання про арешт майна та до порядку звернення з таким до слідчого судді, суду, є спеціальною нормою щодо положень ч.2 ст.64-2 КПК України, яка встановлює права і обов'язки третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.
Враховуючи, що до слідчого судді місцевого суду з клопотанням про арешт майна звернувся старший слідчий за погодженням із прокурором, то органом досудового розслідування було дотримано вимог, передбачених ст.171 КПК України.
Разом з тим, при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів, належить забезпечувати справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, а також з вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина, якої у даному випадку немає.
Беручи до уваги вищенаведене, у даному випадку при накладенні арешту на транспортний засіб JEEP COMPASS, р.н. НОМЕР_1 , ключ від автомобіля та свідоцтво про реєстрацію т/з, достатнім буде заборонити власнику відчужувати даний автомобіль та вказане майно, дозволивши право користування ним.
Відтак, апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню, з постановленням нової ухвали, про часткове задоволення клопотання слідчого поліції.
Керуючись ч.3 ст.407, ст.422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06 червня 2024 року про арешт майна - скасувати, та постановити нову ухвалу.
Клопотання старшого слідчого СВ Прилуцького РВП ГУ НП в Чернігівській області ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Накласти арешт на автомобіль марки JEEP COMPASS, р.н. НОМЕР_1 , ключ від автомобіля та свідоцтво про його реєстрацію, серії НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_8 , заборонивши власнику майна ОСОБА_8 відчужувати вказане майно, та передати його у користування ОСОБА_8 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4