29 липня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 682/484/24
Провадження № 22-ц/4820/1446/24
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,
секретар судового засідання Заворотна А.В.
за участю представника позивача ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка подана її представником ОСОБА_4 , на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 березня 2024 року (суддя Маршал І.М.).
Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позову зазначав, що 10.06.2022 уклав шлюб з позивачкою, ІНФОРМАЦІЯ_1 у шлюбі народилася донька ОСОБА_5 . Вказував, що причин подальшого існування даного шлюбу немає. На час звернення з позовом до суду сторони спільно не проживають, шлюбних відносин не мають. У позивача та і у відповідачки відсутнє почуття любові один до одного, постійно існували непорозуміння, сварки, вищезазначений укладений шлюб існує тільки формально, сім'я розпалася та її неможливо врятувати.
Враховуючи викладене вище, просив суд розірвати шлюб, укладений між сторонами та зареєстрований 10.06.2022 Славутським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницкьої області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), актовий запис № 136.
Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 березня 2024 року позов задоволено.
Шлюб, зареєстрований 10.06.2022 Славутським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (актовий запис № 136), розірвано.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, посилається на порушення судом норм процесуального права.
Вказує, що судом першої інстанції не було повідомлено ОСОБА_3 про наявність даного спору та розгляд справи, що позбавило її права брати участь у судовому засіданні та надавати пояснення щодо обставин справи. Зазначає, що обставини, викладені позивачем в обґрунтування позову є надуманими та не підтвердженими належними доказами, а дії позивача спрямовані лише на ухилення від мобілізації.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про день, місце і час слухання повідомлена належним чином.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає.
Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що 10.06.2022 ОСОБА_2 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 136. Прізвище після державної реєстрації шлюбу чоловіка « ОСОБА_7 », дружини « ОСОБА_7 ». Зазначене пдтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Славутським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницкьої області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (а.с. 4).
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 26.01.2023.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що продовження шлюбу є неможливим, оскільки подружні відносини подружжя припинились, подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, який наполягає на розірванні шлюбу.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції в повній мірі відповідає наявним в матеріалах справи доказам та вимогам закону, на які суд посилався при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
За змістом положень ч.1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч. 5 ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно до ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у т.ч. за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 109 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Положеннями ч.1 ст. 110, ст. 112 СК України передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У відповідності до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Звертаючись до суду із позовом, позивач вказував, що не бажає підтримувати сімейні стосунки з відповідачкою, а шлюбні відносини між ними погіршилися через поведінку відповідачки, відсутність взаєморозуміння та взаємних почуттів, що призвело до їх фактичного припинення. Ведення між сторонами спільного господарства та сумісне проживання також припинено. Позивач вважає збереження вказаного шлюбу неможливим.
Таким чином, встановивши, що збереження нормальних сімейних відносин між сторонами є неможливим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу, що відповідає вимогам статей 24, 56 СК України.
Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції не було повідомлено ОСОБА_3 про наявність даного спору та розгляд справи, що позбавило її права брати участь у судовому засіданні та надавати пояснення щодо обставин справи не заслуговують на увагу враховуючи наступне.
Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У пункті 91-1 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Працівником ПАТ "Укрпошта" на довідці про причини повернення зроблено позначку "адресат відсутній за вказаною адресою" та засвідчено її підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля, що свідчить про дотримання вимог пункту 91-1 Правил, тому у суду першої інстанції не було підстав не враховувати причини повернення до суду судової повістки під час розгляду справи.
Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18), від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-233гс18) та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17 (провадження № К/9901/28703/19), від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14 (провадження № К/9901/16143/20), від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19 (провадження № 61-2583св20), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20 (провадження № 61-3782св21), від 29 липня 2022 року у справі № 148/2412/19 (провадження № 61-18085св21).
З матеріалів справи вбачається, що надіслані за місцем реєстрації відповідачки судова повістка з додатками, надіслана за її місцем реєстрації, місцем проживання повернулася з відміткою «адресат відсутній за зазначеною адресою». З наведеного можна зробити висновок, що суд першої інстанції виконав обов'язок щодо повідомлення ОСОБА_3 та вона була належно повідомлена про розгляд справи 21 березня 2024 року.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана її представником ОСОБА_4 , залишити без задоволення.
Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 31 липня 2024 року
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай