31 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/5204/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротехлогістик» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротехлогістик» (далі - ТОВ «Євротехлогістик», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів Волинської митниці № UA205140/2024/000010/2 від 16 січня 2024 року та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/000132.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за результатами розгляду поданих ТОВ «Євротехлогістик» документів було 16 січня 2024 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2024/000010/2 та видано картку відмови у митному оформленні товарів № UA205140/2024/000132 за митною декларацією №24UA205140002851U5 від 15 січня 2024 року.
Причиною коригування митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України, стало на думку відповідача те, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме:
1) відповідно рахунка на оплату від 15 січня 2024 року №1 вартість транспортних послуг становить 202800,71 грн, що суперечить ціні перевезення, вказаній в договорі-заявці на перевезення від 05 січня 2024 року №05012024 - 4900 євро.
Зазначає, що згідно з офіційного курсу гривні щодо євро, встановленого Національним банком України, станом на 15 січня 2024 року вартість 1 євро у гривнях становила 41,3879 грн, аналогічний курс був вказаний і у митній декларації №24UA205140002851U5 від 15 січня 2024 року, тому 4900 євро становить 202800,71 грн.
Таким чином, рахунок на оплату №1 від 15 січня 2024 року не містить розбіжностей у розмірі вартості транспортних послуг з Договором-заявкою №05012024.
2) згідно із рахунком на оплату 15 січня 2024 року №1 вартість транспортних послуг по маршруту Стейнфурт (Німеччина)-мпп Дорогуськ-Ягодин становить 141960,5 грн, орієнтовна відстань по маршруту становить 1398 км, що в перерахунку 101,54 грн/км (141960,5 /1398), в цей час транспортні послуги по маршруту мпп Дорогуськ-Ягодин-м. Київ (через м. Луцьк) становить 60840,21 грн, орієнтовна відстань по маршруту становить 534 км, що в перерахунку 113,93 грн/км (60840,21 /534). Вказане свідчить про заниження транспортних витрат до кордону України, які є невід'ємною складовою митної вартості.
Повідомляє, що згідно норм Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Тобто, вартість перевезення визначається договором укладеним між перевізником та замовником таких послуг та не впливає ані на вартість перевезення, ані на калькуляцію вартості за кілометр шляху.
3) у копії митної декларації країни відправлення від 08 січня 2024 року № 24DE830523940217A7 відсутнє числове значення вартості товарів, що не підтверджує ціну товарів, заявлену в рахунку-фактурі від 05 січня 2024 року № 2024010011- 24000 євро.
Переконаний, що обов'язок митного оформлення лежить саме на продавцеві, а не на декларантові. Зокрема у самій Експортній митній декларації 24DE830523940217A7, зазначено, що ТОВ «Євротехлогістик» виступає, як особа що приймає товар, а не як експортер. Крім того, митна декларація країни відправлення не є основним документом, яким підтверджується вартість товару.
4) у наданому Дослідженні №1 від 15 січня 2024 року середня вартість оцінюваної спецтехніки, бувшої у користуванні здійснено на основі даних пропозицій до продажу з мережі Інтернет. Згідно із наданими документами рік виготовлення оцінюваної спецтехніки 2013, однак у вищезазначеному Дослідженні №1 для розрахунку середньої ціни об'єктами порівняння є спецтехніка, виготовлена не лише у 2013 році (24500 євро), а й у 2006 (22500 євро), 2007 (29500 євро) та 2005 (32670 євро) роках.
Вказує, що Дослідження №1 ґрунтується на вимогах чинного законодавства та зроблене кваліфікованою особою та на формування якого позивач немає жодного впливу.
5) Згідно із пунктом 16 договору-заявки на перевезення від 05 січня 2024 року №05012024 даний документ є доповненням до «ДОГОВІР-ЗАЯВКА НА ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖУ No19-1/07/2022» від 19 липня 2022 року, однак вищезазначений документ не подано до митного оформлення. Надіслана декларантом Договір-заявка на перевезення вантажу №05012024 від 05 січня 2024 року в кількості 2 (дві) штуки, однак в одному із документів 16 пункт містить інформацію про те, що даний документ є доповненням до «ДОГОВІР-ЗАЯВКА НА ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖУ №19-1/07/2022» від 19 липня 2022, а в договорі на перевезення (досилка) даний пункт відсутній.
Уважає, що норми митного законодавства визначають конкретні види документів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів.
Так, позивач надав до митного органу такі документи на перевезення, як: автотранспортна накладна №436108 від 08 січня 2024 року, Договір-заявка на перевезення №05012024 від 05 січня 2024 року, а також рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1 від 15 січня 2024 року та Довідку про транспортні витрати №15- 1/01/2024 від 15 січня 2024 року.
Переконаний, що надані документи у своїй сукупності не містять між собою жодних розбіжностей та на їх підставі можна легко перевірити відомості щодо сторін, об'єкта та вартість перевезення.
Вказує, що у рішенні про коригування митної вартості також зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості та вартість товару, без зазначення його найменування чи інших його характеристик. При цьому рішення не містить обґрунтування, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості та не навів жодних порівняльних характеристик оцінюваного товару, що є порушенням вимог Митного кодексу України.
Таким чином, позивач переконаний, що винесене відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2024/000010/2 від 16 січня 2024 року є безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку із чим просить позов задовольнити повністю (арк. спр. 1-7).
У відзиві на позовну заяву від 28 березня 2024 року представник відповідача заперечує проти позовних вимог, в обґрунтування своєї позиції вказує, що під час опрацювання документів, які підтверджують митну вартість і встановлено вищевказані розбіжності, які, із врахуванням спрацювання системи АСУР, стали визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених декларантом відомостей про митну вартість та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності.
Зазначає, що в наданому Дослідженні №1 від 15 січня 2024 року середня вартість оцінюваної спецтехніки, бувшої у користуванні здійснено на основі даних пропозицій до продажу з мережі Інтернет.
Згідно із наданих документів рік виготовлення оцінюваної спецтехніки 2013, однак у Дослідженні №1 для розрахунку середньої ціни об'єктами порівняння є спецтехніка, виготовлена не лише у 2013 році (24500євро), а й у 2006 (22500євро), 2007 (29500 євро) та 2005 (32670 євро) роках.
Також, надіслана декларантом Договір-заявка на перевезення вантажу №05012024 від 05 січня 2024 року в кількості 2 (дві) штуки, однак в одному із документів 16 пункт містить інформацію про те, що даний документ є доповненням до «ДОГОВІР-ЗАЯВКА НА ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖУ №19-1/07/2022» від 19 липня 2022, а в договорі на перевезення (досилка) даний пункт відсутній.
Тобто декларант не надав усіх додаткових документів, які б підтвердили заявлену митну вартість.
Таким чином, підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару стало виявлення у поданих до митного контролю та оформлення документах розбіжностей, які безпосередньо впливали на можливість визнання заявленої за першим методом митної вартості, а також не усунення в подальшому вказаних розбіжностей декларантом. За наведених умов митниця зобов'язана самостійно здійснювати визначення митної вартості шляхом її коригування із застосуванням методів, визначених Митним кодексом України.
Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості.
Зауважує, що метод 2а не міг бути застосований, оскільки встановлено, що товари по інших МД ввезено на інших комерційних умовах, ніж заявлений до митного оформлення товар.
В свою чергу метод 2в та 2г не могли бути застосовані митним органом з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в декларанта та в митного органу. Метод 2г не може бути застосований у зв'язку із тим, що за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, проте, декларант та митний орган такою інформацією не володіли.
З урахуванням наведеного уважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є такими, що відповідає вимогам митного законодавства, а тому є законними та обґрунтованими (арк. спр. 46-55).
Представником позивача 05 червня 2024 року подано до суду відповідь на відзив, у якому останній підтримав позицію, викладену у позовній заяві та додав, що позивач надав всі наявні в нього документи, що у сукупності дають змогу ідентифікувати оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п'ятої статті 58 Митного кодексу України (арк. спр. 85-88).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 43).
Інших заяв по суті справи, передбачених КАС України до суду не надходило.
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що між компанією M&R Maschine-& Fahrzeughandel GmbH (продавець) та ТОВ «Євротехлогістик» (покупець) 02 січня 2024 року укладено контракт №366, за умовами якого продавець постачає покупцю Товар на умовах даного Контракту, у відповідності з додатками до даного Контракту.
Пунктом 4.1. цього Контракту передбачено, що загальна сума контракту складається на суму інвойсів.
Відповідно до пункту 5.1. валюта платежу по даному Контракту - Євро.
Пунктом 5.2. передбачено, що оплата за товар проводиться за допомогою передоплати згідно із проформі інвойсу (арк. спр. 22а-23).
До вказаного контракту сторонами укладено доповнення від 02 січня 2024 року №01, товаром виступає самохідний гусеничний одноківшевий екскаватор-навантажувач з обертанням верхньої частини на 360 градусів, що був у використанні, марки - JCB, тип - JS200 LC, серійний номер - JCBJS20DP02125246, рік виготовлення - 2013, з дизельним двигуном за ціною 24000,00 Євро (арк. спр. 22).
На виконання умов вказаного контракту компанією M&R Maschine-& Fahrzeughandel GmbH складено рахунок-фактуру (інвойс) від 05 січня 2024 року №2024010011 на продаж JCB JS200 LC Кеттенбеггер - серійний номер НОМЕР_1 на суму 24 000,00 Євро (арк. спр. 14).
Для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару позивач 15 січня 2024 року подав до Волинської митниці МД №24UA205140002851U5 на товар: «Самохідний гусеничний одноківшевий екскаватор-навантажувач з обертанням верхньої частини на 360 градусів, що був у використанні, марки - JCB, тип - JS200 LC, серійний номер - JCBJS20DP02125246, рік виготовлення - 2013, з дизельним двигуном. У комплекті з ковшем 1м3. З гідравлічною системою, що потребує ремонту. Торговельна марка - JCB, Виробник - J.C.Bamford Excavators Limited, GB» (арк. спр. 12).
Для підтвердження митної вартості транспортного засобу по МД №24UA205140002851U5 позивачем додано: рахунок-фактура (інвойс) від 15 січня 2024 року №2024010011 (арк. спр. 14); автотранспортну накладну від 08 січня 2024 року №436108 (арк. спр. 17); декларацію про походження товару від 05 січня 2024 року №2024010011; платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 04 січня 2024 року №355 (арк. спр. 16); рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 15 січня 2024 року №1 (арк. спр. 18); документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 15 січня 2024 року №15-1/01/2024 (арк. спр. 20); висновок про якісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями від 15 січня 2024 року №075873 та №2401-01-Е (арк. спр. 19, 21); зовнішньо-економічний контракт від 02 січня 2024 року №366 (арк. спр. 22а-23); доповнення до зо зовнішньо-економічного контракту від 02 січня 2024 року №01 (арк. спр. 22); договір про надання послуг митного брокера від 27 серпня 2022 року №236 (арк. спр. 25-26); договір (контракт) про перевезення від 05 січня 2024 року №05012024 (арк. спр. 24); копія митної декларації країни відправлення від 08 січня 2024 року №24DE830523940217A7 (арк. спр. 27-28); митна декларація від 15 січня 2024 року №24UA205140002851U5.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності:
відповідно рахунка на оплату від 15 січня 2024 року №1 вартість транспортних послуг становить 202 800,71 грн, що суперечить ціні перевезення, вказаній в договорі-заявці на перевезення від 05 січня 2024 року №05012024 - 4900євро;
згідно пункту 16 договору-заявки на перевезення від 05 січня 2024 року №05012024 даний документ є доповненням до «ДОГОВІР-ЗАЯВКА НА ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖУ №19- 1/07/2022» від 19 липня 2022 року, однак вищезазначений документ не подано до митного оформлення;
згідно рахунку на оплату 15 січня 2024 року №1 вартість транспортних послуг по маршруту Стейнфурт (Німеччина) - мпп Дорогуськ - Ягодин становить 141960,5 грн, орієнтовна відстань по маршруту становить 1398 км, що в перерахунку 101,54 грн/км (141960,5 /1398), в цей час транспортні послуги по маршруту мпп Дорогуськ-Ягодин-м. Київ (через м. Луцьк) становить 60840,21 грн, орієнтовна відстань по маршруту становить 534 км, що в перерахунку 113,93 грн/км (60840,21 /534). Вказане свідчить про заниження транспортних витрат до кордону України, які є невід'ємною складовою митної вартості;
в копії митної декларації країни відправлення від 08 січня 2024 року №24DE830523940217A7 відсутнє числове значення вартості товарів, що не підтверджує ціну товарів, заявлену в рахунку-фактурі від 05 січня 2024 року №2024010011- 24000 євро.
Згідно статті 53 та статті 54 МК України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; транспортні (перевізні) документи, в т.ч. Договір-заявка на перевезення вантажу №19-1/07/2022» від 19 липня 2022 року та оплату за перевезення (за наявності); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта (зворот арк. спр. 64).
Декларантом на вимогу митниці надано: Дослідження від 15 січня 2024 року №1 (арк. спр. 29-34); висновок спеціаліста від 15 січня 2024 року №075873 (повторно); договір-заявка на перевезення вантажу від 05 січня 2024 року №05012024 (повторно).
Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, тому відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/000132 (арк. спр. 11) та рішення про коригування митної вартості товарів №UA205170/2024/000010/2 (арк. спр. 13), в якому митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар 1 - на рівні 32 277 євро/од за МД №UA204020/2023/013787 від 05 квітня 2023 року.
В подальшому, товар було випущено у вільний обіг за №24UA205140003062U4 від 16 січня 2024 року з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (арк. спр. 68).
Уважаючи таке рішення відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду про їх оскарження.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту) та щодо суми транспортних витрат.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно із переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, зокрема: рахунок-фактуру (інвойс) від 15 січня 2024 року №2024010011; автотранспортну накладну від 08 січня 2024 року №436108; декларацію про походження товару від 05 січня 2024 року №2024010011; платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 04 січня 2024 року №355; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 15 січня 2024 року №1; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 15 січня 2024 року №15-1/01/2024; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями від 15 січня 2024 року №075873 та №2401-01-Е; зовнішньо-економічний контракт від 02 січня 2024 року №366; доповнення до зо зовнішньо-економічного контракту від 02 січня 2024 року №01; договір про надання послуг митного брокера від 27 серпня 2022 року №236; договір (контракт) про перевезення від 05 січня 2024 року №05012024; копію митної декларації країни відправлення від 08 січня 2024 року №24DE830523940217A7); митну декларацію від 15 січня 2024 року №24UA205140002851U5.
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
При цьому, суд вважає безпідставними твердження відповідача в оскаржуваному рішенні від 16 січня 2024 року № №UA205140/2023/000010/2 про те, що відповідно рахунка на оплату від 15 січня 2024 року №1 вартість транспортних послуг становить 202800,71 грн, що суперечить ціні перевезення, вказаній в договорі-заявці на перевезення від 05 січня 2024 року №05012024 - 4900 євро, з наступних підстав.
Судом встановлено, що в дійсності, згідно із пунктом 22 договором-заявки на перевезення від 05 січня 2024 року №05012024 ціна перевезення становить 4900 євро. Пунктом 23 вказаного договору-заявки передбачено, що оплата здійснюється по отриманню сканів всіх документів (Акт, Рахунок, CMR).
Суд погоджується із посиланням позивача, що згідно із офіційного курсу гривні щодо євро, встановленого Національним банком України, станом на 15 січня 2024 року вартість 1 євро у гривнях становила 41,3879 грн, який сказаний і митній декларації №24UA205140002851U5 від 15 січня 2024 року. Отже, станом на 15 січня 2024 року 4900 євро становить 202800,71 грн, що і передбачено рахунком на оплату №1 від 15 січня 2024 року.
Враховуючи наведене судом підтверджено відсутність будь-яких розбіжностей щодо вартості транспортних послуг між договором-заявкою на перевезення від 05 січня 2024 року №05012024 та рахунком на оплату №1 від 15 січня 2024 року.
Щодо посилання відповідача про заниження транспортних витрат до кордону України суд вказує таке.
Як встановлено відповідачем, згідно із рахунком на оплату 15 січня 2024 року №1 вартість транспортних послуг по маршруту Стейнфурт (Німеччина)-мпп Дорогуськ-Ягодин становить 141 960,5 грн, орієнтовна відстань по маршруту становить 1398 км, що в перерахунку 101,54 грн/км (141960,5 /1398), в цей час транспортні послуги по маршруту мпп Дорогуськ-Ягодин-м. Київ (через м. Луцьк) становить 60 840,21 грн, орієнтовна відстань по маршруту становить 534 км, що в перерахунку 113,93 грн/км (60840,21 /534).
Однак суд зауважує, що частина перша статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Отже вартість транспортних послуг передбачена договором-заявкою на перевезення від 05 січня 2024 року №05012024. Відтак, вартість транспортних послуг по маршруту Стейнфурт (Німеччина)-мпп Дорогуськ-Ягодин, яка передбачена у рахунку на оплату №1 від 15 січня 2024 року відповідає довідці про транспортні витрати №15-1/01/2024 від 15 січня 2024 року та включена до митної декларації №24UA205140002851U5 від 15 січня 2024 року.
Враховуючи наведе суд приходить до переконання, що така вартість є домовленою та узгодженою сторонами та відсутні підстави уважати що така до кордону України була занижена.
Відповідач зазначає, що в копії митної декларації країни відправлення від 08 січня 2024 року № 24DE830523940217A7 відсутнє числове значення вартості товарів, що не підтверджує ціну товарів, заявлену в рахунку-фактурі від 05 січня 2024 року № 2024010011.
Проте, таке зауваження відповідача є безпідставним, оскільки він не посилається на жодну норму права національного законодавства Німеччини чи Європейського Союзу, яка б вимагала вносити до такого виду декларації цифрові значення фактурної/митної/статистичної вартості товару, який переміщується на експорт із відповідної країни.
Також, суд зазначає, що прайс-лист не є обов'язковим документом, що передбачений частиною другою статті 53 МК України, який має подати декларант під час митного оформлення товару, та не є документом, що підтверджує вартість імпортованого товару, оскільки здійснення оплати за придбаний товар підтверджується відповідними платіжними дорученнями та інвойсом.
Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який безпосередньо адресований покупцю, та є лише пропозицією щодо вартості товару, а його конкретна ціна, порядок її сплати визначаються сторонами та обумовлюються відповідним інвойсом. До такого висновку прийшов Верховний Суд у постановах від 22 грудня 2020 року у справі №420/2850/19 та від 25 червня 2020 року у справі №П/811/687/16.
Стосовно того, хто має право видавати прайс-лист висловився Верховний Суд у своїй постанові від 29 квітня 2021 року у справі №815/2443/18, де зазначено, що прайс-лист є документом довільної форми й чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд.
Отже, прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі №460/2674/20.
Відповідачем, як підставою у винесенні оскаржуваного рішення зазначено й те, що у наданому Дослідженні №1 від 15 січня 2024 року середня вартість оцінюваної спецтехніки, бувшої у користуванні здійснено на основі даних пропозицій до продажу з мережі Інтернет. Згідно з наданими документами рік виготовлення оцінюваної спецтехніки 2013, однак у вищезазначеному Дослідженні №1 для розрахунку середньої ціни об'єктами порівняння є спецтехніка, виготовлена не лише у 2013 році (24500 євро), а й у 2006 (22500 євро), 2007 (29500 євро) та 2005 (32670 євро) роках.
Суд погоджується із посиланням позивача, що Дослідження №1 є документом, що видане кваліфікованим оцінювачем та на формування якого позивач немає жодного впливу.
Відтак, під час проведення дослідження нормативними та довідковими джерелами стали: Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», № 2658-ІІІ від 12 липня 2001 року; Національний стандарт оцінки №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» затверджені постановою Кабінетом Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440; Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (у редакції наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 липня 2009 року №1335/5/1159); «Оценка рыночной стоимости машин и оборудования»; «Оцінка установок, машин та обладнання: Питання і відповіді, практикум оцінки» навчальний посібник, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , - Львів, 2007; також, для оцінки майна, нами були використані дані про фактичні продажі та цінові пропозиції з мережі Internet.
Враховуючи наведене відповідачем не доведено, що таке дослідження здійснено в порушення вимог чинного законодавства, що свідчить про безпідставність висновків митного органу у даній частині.
Щодо посилання відповідача на ненадання позивачем договору-заявки на перевезення вантажу №19-1/07/2022 та відсутність пункту 16 у договорі-заявці на перевезення вантажу від 05 січня 2024 року №05012024 суд зазначає, що наявність чи відсутність такого договору-заявки (№19-1/07/2022) не впливає на визначання митної вартості, а наданими як до митного органу так і до суду документами ТОВ «Євротехлогістик» доведено понесення транспортних витрат, отже посилання відповідача на ненадання такого договору не може бути підставою для винесення рішення про коригування митної вартості товарів.
Наявна ж у матеріалах справи договір-заявка на перевезення вантажу від 05 січня 2024 року №05012024, який підписаний директором ТОВ «Євротехлогістик», а також ОСОБА_3 , не містить жодного посилання на договір-заявку на перевезення вантажу №19-1/07/2022 (арк. спр. 24), надана ж відповідачем договір-заявка на перевезення вантажу від 05 січня 2024 року №05012024 не містить підпису ОСОБА_3 (арк. спр. 70), що свідчить про направлення позивачем проекту такого договору, який не має жодної юридичної сили. Додатково суд зауважує, що митний орган не заперечує наявність договору, який був погоджений та підписаний двома його сторонами.
У свою чергу, суд не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
Зокрема, відповідач зазначив про необхідність подання висновків про якісні та вартісні характеристики товарі, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та / або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; виписки з бухгалтерської документації; договору (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).
При цьому вимога митного органу надати договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, може мати місце тоді, якщо позивач вступав у договірні відносини із третіми особами, проте жодні докази у справі не вказують на такі обставини.
З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначених у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 13 червня 2019 року у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як вбачається з оскаржуваних рішень, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно із якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органом митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості від 16 січня 2024 року № UA205140/2024/000010/2, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
А тому, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв'язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а спирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Сам факт здійснення митого оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.
Також, Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митною органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 809/1469/16.
Таким чином, з огляду на зазначене, суд констатує, що прийняте Волинською митницею рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню.
Як було зазначено вище, за МД №24UA205140002851U5 від 15 січня 2024 року позивачу було відмовлено у митному оформленні товару шляхом винесення картки відмови № UA205140/2024/000132 з підстав неподання декларантом додаткових документів на вимогу митного органу.
Відповідно до статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом, рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Пунктами 7.1., 7.2. «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 631 передбачено, що у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
Враховуючи, що спірна Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є похідною від оспорюваного рішення про коригування митної вартості товару, яке підлягає скасуванню, то її також слід визнати протиправною та скасувати.
Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).
Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 4844,80 грн (чотири тисячі сорок чотири гривні 80 копійок), який сплачений згідно із платіжною інструкцією від 08 травня 2024 року №3052 (арк. спр. 8) та зарахований до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджується відповідною випискою (арк. спр. 91).
Щодо відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн (дванадцять тисяч гривень, 00 копійок) суд зазначає наступне.
Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: Договір про надання правової допомоги від 03 листопада 2023 року №1/03-11/23; рахунок від 14 травня 2024 року №7/14; платіжна інструкція від 14 травня 2024 року №3066 (арк. спр. 37-39).
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву та у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги зазначив, що заявлена сума на правничу допомогу є завищеною та необґрунтованою. Також посилається на те, що представником позивача не надано детального опису робіт (наданих послуг), що унеможливлює співставлення заявленого розміру із складністю справи, складністю виконаних робіт, об'єму наданих послуг та складності справи.
За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев'ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі №826/7375/18.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує те, що справа про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару є спором як майнового характеру незначної складності.
Тому суд, виходячи із критеріїв, визначених частиною дев'ятою статті 139 КАС України, вважає, що з огляду на зміст наданих послуг, суму позову та складність даної справи, наявні підстави обмежити розмір витрат на правничу допомогу та на користь позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 3000,00 грн, а решту витрат повинен понести позивач.
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротехлогістик» (02166, місто Київ, проспект Лісовий, будинок 20, квартира 34, код ідентифікаційний код юридичної особи 40849093) до Волинської митниці (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 43958385) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 16 січня 2024 року №UA205140/2024/000010/2.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/000132.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротехлогістик» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у розмірі 7844,80 (сім тисяч вісімсот сорок чотири гривні 80 копійок) .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович