Справа № 1316/4737/12 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук І. І.
Провадження № 22-ц/811/300/24 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
22 липня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючої судді Мікуш Ю.Р.,
Суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.,
Секретар Іванова О.О.
З участю: представника Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції-Роман Н.О., представника ОСОБА_1 -адвоката Школьної А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу №1316/4737/12 за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 листопада 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, яка подана в її інтересах адвокатом адвокатського об'єднання «Юридична фірма «Марусяк і Партнери» Школьною Аллою Вікторівною, заінтересовані особи Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК», Західне міжрегіональне управління міністерства юстиції (м. Львів) Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Відділ примусового виконання рішень
18.08.2023 року адвокат адвокатського об'єднання «Юридична фірма «Марусяк і Партнери» Школьна Алла Вікторівна подала скаргу в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, заінтересовані особи Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК», Західне міжрегіональне управління міністерства юстиції (м. Львів) Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Відділ примусового виконання рішень, в якій просить суд: визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо відмови у знятті арешту з усього майна що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданий відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 13 травня 2014 року у виконавчому провадженні 42921669; зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) зняти арешт з усього рухомого і нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданий відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 13 травня 2014 року у виконавчому провадженні 42921669.
Зазначає, що з моменту завершення виконавчого провадження №42921669 минуло 7 років, а згідно інформації Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) матеріали цього виконавчого провадження уже знищено, строки пред'явлення виконавчого документа до виконання також минули. ОСОБА_1 не може розпорядитися належним їй майном через наявність арешту на ньому, а тому змушена звернутися зі скаргою до суду.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області скаргу задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо відмови у знятті арешту з усього майна що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданий відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 13 травня 2014 року у виконавчому провадженні 42921669.
Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) зняти арешт з усього рухомого і нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданий відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 13 травня 2014 року у виконавчому провадженні 42921669.
Ухвалу суду оскаржив представник Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( далі по тексту Відділ) Роман Н.О.
В апеляційній скарзі зазначає, що вважає ухвалу незаконною. Стверджує, що законодавство не дає права державному виконавцю знімати арешт з майна боржника та скасовувати заходи забезпечення позову при поверненні виконавчого документу стягувачеві з підстав, передбачених ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому виконавець, який виніс постанову або інша посадова особа державної виконавчої служби вже позбавлена права вчиняти будь-які виконавчі дії у цьому виконавчому провадженні без повторного пред'явлення виконачого листа до виконання. Звертає увагу, що ОСОБА_1 не оскаржувала дії державного виконавця щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 13.05.12014 року. Не оскаржувались дії виконавця і після винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу.
Просить ухвалу суду скасувати у задоволенні скарги відмовити.
12.07.2024 року адвокатом Школьною А.В. надано суду відзив на апеляційну скаргу. У відзиві представник скаржниці ОСОБА_1 -адвокат Школьна А.В. зазначає, що ухвала Пустомитівського районного суду Львівської області від 01.11.2023 року у справі № 1316/4737/12 є законною, обгрунтованою, судом з'ясовано всі обставини справи, тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Стверджує, що у АТ «Таскомбанк» відсутні майнові претензії до ОСОБА_1 щодо примусового стягнення грошових коштів. З часу повернення виконавчого документу № 42921669 стягувачеві минуло більше 8 років, виконавче провадження № 42921669 закрито, стягувача ПАТ ВіЕс Банк немає, зобов'язання перед банком відсутні, матеріали виконавчого провадження знищені, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання минув. Вважає, що арешт на майно ОСОБА_1 в межах вищезазначеного виконавчого провадження підлягає скасуванню.
Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 01.11.2023 року залишити без змін.
Заслухавши пояснення представника апелянта - ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги представника скаржниці-адвоката Школьної А.В., вивчивши матеріали цивільної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Матеріалами справи та судом встановлено, що 13 травня 2014 року відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Л/о було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 42921669 з виконання виконавчого листа Пустомитівського районного суду Львівської області № 1316/4737/12 від 16.04.2013 року.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 338770155 від 11.07.2023 року вбачається, що на все майно ОСОБА_1 накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП № 42921669, виданий 13.05.2014 року відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Ло.
14.03.2016 року державним виконавцем з примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Ло Табінським О.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.7ч.1ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» у межах виконавчого провадження № 42921669 у якій постановлено, що виконавчий лист №1316/4737/12, 2/450/547/13, виданий 16.04.2013 року Пустомитівським районним судом Львівської області повернути стягувачу-ПАТ «ВіЕс Банк», а також роз'яснено, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений до виконання в строк до 14.03.2017 року.
Згідно листа-відповіді ПАТ «ВіЕсБанк» від 03.09.2018 року вбачається, що зобов'язання перед ПАТ «ВіЕсБанк» по кредитному договору №КР 23469 від 06.06.2007 року, де позичальником є ТзОВ «Терем і К» відсутні.
Згідно даних з Єдиного реєстру боржників, інформація про боржника ОСОБА_1 відсутня.
З листа-відповіді № 12326/70.1.2 від 25.05.2023 року, наданої АТ «Таскомбанк» на звернення ОСОБА_1 від 04.04.2023 року вбачається, що Кредитний договір № КР 23469 від 06.06.2007 року позичальником по якому виступав ТОВ «Терем і К» від ПАТ «ВіЕсБанк» на АТ «Таскомбанк» не передавався. Станом на сьогоднішній день жодні зобов'язання ТОВ «Терем і К» та ОСОБА_1 перед АТ «Таскомбанк» відсутні.
Згідно відповіді відділу примусового виконання рішень від 28.07.2023 року № 23340 на заяву ОСОБА_1 від 11.07.2023 року вбачається, що згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження ВП № 42921669 з примусового виконання виконавчого листа № 1316/4737/12, виданого 16.04.2013 Пустомитівським районним судом Львівської області. 14.03.2016 року державним виконавцем відділу винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п.2ч.1ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення постанови). Відповідно до п.п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом МЮУ від 25.12.2008 № 2274/5 строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить три роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 рік. Відтак, матеріали вищенаведеного виконавчого провадження знищено за закінченням терміну зберігання. Правові підстави для зняття арешту накладеного в межах вищенаведеного виконавчого провадження відсутні.
Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції прописав, що виконавчий документ повернуто стягувачу ПАТ«ВіЕсБанк» правонаступником якого є АТ «Таскомбанк», повторно на примусове виконання не надходив, при цьому при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу накладені раніше арешти не знято, існування даних арештів до цього часу без виконавчих проваджень порушують права скаржника як власника майна, тому суд прийшов до висновку, що скарга на бездіяльність державного виконавця є обгрунтованою та такою, що підлягає до задоволення. Суд зобов'язав Відділ примусового виконання рішень Управління забезперечення примусового виконання рішень у Львівській області ЗМУ МЮ м.Львів зняти арешт з усього рухомого та нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , що накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданий Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Львівській області від 13 травня 2014 року у виконавчому провадженні 42921669.
З висновками суду першої інстанції в частині зняття арешту з усього рухомого та нерухомого майна скаржниці ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції погоджується із врахуванням обставин, які суд навів в описовій та мотивувальній частині рішення.
Відповідно до ч.1ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження ( крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Згідно з ч.2 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
За положеннями ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю.
Статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Враховуючи те, що судом першої інстанції дано належно правову оцінку в частині зняття арешту з майна скаржниці ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині скарги.
Згідно ст.375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну каргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З висновками суду першої інстанції в частині визнання дій державного виконавця бездіяльністю, суд апеляційної інстанції не погоджується.
У скарзі на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області ЗМУ МЮ (м.Львів) скаржниця ОСОБА_1 просила визнати протиправну бездіяльнсть щодо незняття арешту з належного їй майна.
Представником відділу Роман Н.О. зазначено, що на виконанні Відділу перебувало виконавче провадження ВП № 42921669 з примусового виконання виконавчого листа № 1316/4737/12, виданого 16.04.2013 Пустомитівським районним судом Львівської області про стягнення солідарно з ТОВ «Терем і К», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором № КР23469 від 06 червня 2007 року у розмірі 395 060,78 доларів США та 25 375,63 грн. що в загальній сумі в гривневому еквіваленті становить становить 3 183 096,44 грн..
14.03.2016 року державним виконавцем Відділу винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п.2ч.1ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення постанови).
11 липня 2023 року ОСОБА_1 звернулася у Відділ із заявою про зняття арешту у виконавчому провадженні № 429216699 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13.05.2014 року у виконавчому провадженні 42921669.
Заявницю ОСОБА_1 повідомлено листом, що матеріали вищенаведеного виконавчого провадження знищено за закінченням терміну зберігання. Також роз'яснено про відсутність підстав, передбачених статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» для зняття арешту із майна боржника, однак у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Згідно з пунктом 7 розділу 13 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-УІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-УІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі по тексту рішень) -сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими Законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з положеннями ст.18 Закону № 1404-УІІІ державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (частина перша ст.56 Закону № 1404-УІІІ).
На підставі п.2 ч.47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Частиною четвертою ст.59 Закону №1404-УІІІ (у редакції чинній на час повернення виконавчого документа) визначені підстави для зняття арешту з усього майна (коштів). Підстава зняття арешту з майна боржника через відсутність майна (коштів) у переліку підстав, визначених ч.4ст.59 Закону № 1404-УІІІ ( на час поверненнґя виконавчого документа) відсутня.
Отже, законодавство не надає право державному виконавцю знімати арешт з майна боржника та скасовувати заходи забезпечення позову при поверненні виконавчого документу стягувачу з підстав, передбачених ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» при наявності реального невиконання виконавчого документа.
У постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 у справі № 137/1649/17 зазначено, що згідно зі статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення виконавчого провадження. Отже, зняття арешту з майна боржника пов'язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу».
У постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 263/1468/17 прописано, що «у разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження».
Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 127/2-1421/09.
При цьому, виконавець, який виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, або інша посадова особа державної виконавчої служби вже позбавлені права вчиняти будь-які виконавчі дії у цьому виконавчому провадженні без повторного пред'явлення стягувачем виконавчого документу до виконання та за обставин, коли стягувачем виконавчий документ повторно не пред'являвся, а при зверненні до суду боржником не порушувалося питання щодо визнання незаконними або скасування постанов державного виконавця.
Скаржниця ОСОБА_1 не оскаржувала дії державного виконавця щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 13.05.2014 року.
Врахоуючи те, що скаржниця ОСОБА_1 не оскаржувала дії державного виконавця і після завершення виконавчого провадження та отримання постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 14.03.2016 року, а оскаржила бездіяльність відділу примусового виконання рішень після завершення виконавчого провадження ВП № 42921669 за обставин, коли державний виконавець позбавлений права вчиняти будь-які виконавчі дії у цьому виконавчому провадження, підстав для визнання бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області ЗМУ МЮУ у Л/о немає.
Із врахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про скасування оскаржуваного рішення в частині визнання бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Ло ЗМУ МЮУ у Ло та задоволення апеляційної скарги в цій частині.
Відповідно до ч.1 п.3,4 ст.376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: п.3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;п.4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1,2; 375; 376 ч.1 п.п.3,4; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити частково.
Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 листопада 2023 року в частині визнання протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) щодо відмови у знятті арешту з усього майна, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданий відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 13 травня 2014 року у виконавчому провадженні 42921669 скасувати та відмовити у задоволенні скарги в цій частині.
В решті ухвалу залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ЄДРПОУ 43316386) 1514,00 грн. (Одна тисяча п'ятсот чотирнадцять грн.) сплаченого судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 30 липня 2024 року.
Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш
Судді: Т.І.Приколота
Р.В.Савуляк