Справа № 442/4954/22 Головуючий у 1 інстанції: Грицай М.М.
Провадження № 22-ц/811/2615/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
30 липня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - судді Ніткевича А.В.
суддів -Бойко С.М., Копняк С.М.
секретаря Зеліско-Чемерис К.Р.
з участю позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника позивачів ОСОБА_3 , відповідачки ОСОБА_4 , представника відповідачки ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Зазуляка Йосипа Михайловича на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 липня 2023 року в складі судді Грицай М.М. у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа відділ - служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та піклування, -
встановив:
У серпні 2022 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 щодо неповнолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позов обґрунтований тим, що 05.10.2006 між відповідачкою ОСОБА_4 та сином позивачки ОСОБА_7 укладено шлюб, який рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17.04.2015 розірвано. Від даного шлюбу народилося двоє доньок: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_7 виїхав до Республіки Польща, де офіційно працевлаштувався та надавав усю необхідну підтримку своїм дітям, які проживали і проживають на сьогоднішній день у бабці ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 батько дітей ОСОБА_7 помер.
У 2015 році відповідачка теж виїхала до Республіки Польща, утворила нову сім?ю, у якій народилась донька ОСОБА_8 Соляж. Однак, на сьогоднішній день між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 Соляж (батько ОСОБА_8 ) тривають судові справи щодо місця проживання та участі матері у вихованні дитини. Відповідачка зверталась до суду із позовом про стягнення з батька дітей - ОСОБА_7 аліментів на дітей, що був задоволений. Після зміни місця проживання дітей, які почали проживати у бабці ОСОБА_1 , ОСОБА_7 звертався з позовом про припинення стягнення аліментів. Провадження у цій справі закрито у зв?язку зі смертю ОСОБА_7 (справа №442/7310/19). Рішенням суду від 14.05.2021 стягнуто зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітніх дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а також додаткові витрати.
Зазначали, що відносини між дітьми та їх матір?ю погіршились ще у 2018 році, і з того часу жодним чином не покращувались. Будь який приїзд відповідачки та її зустріч з дітьми призводив до конфліктів, психологічного стресу для дітей. Перебуваючи за межами України, відповідачка хоч і намагалась спілкуватись із дітьми, однак її спілкування не давало жодних позитивних результатів. Виїзд відповідачки за межі України, її працевлаштування у Польші, народження дитини від іншого шлюбу не можуть бути виправданням того, що за останні чотири роки нею не вжито жодних заходів з метою покращення стосунків з дітьми, не виконується обов?язок по утриманню, навчанню, розвитку, соціальній адаптації доньок. Дана обставина триває щонайменше з кінця 2020 року і до теперішнього часу. Після загибелі батька ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , відповідачка зобов?язана була усвідомити, що дітям завдано важку психологічну травму, вони втратили рідну і найближчу людину. ОСОБА_4 не придала цій події жодного значення, не залишилась поруч з дітьми, коли перебувала в Україні, не зробила нічого, що могло б свідчити про її бажання налагодити психологічний зв?язок дітей та матері. Діти ОСОБА_11 та ОСОБА_10 зареєстровані у квартирі їх батька за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично проживають разом зі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Усі витрати щодо утримання дітей, їх забезпечення належними умовами побуту, лікуванням, харчуванням на сьогоднішній день несе виключно ОСОБА_1 .
Підставою позову вказують не лише погіршення стосунків між відповідачкою та її дочками, а також фактичне невиконання нею батьківських обов?язків щодо своїх неповнолітніх дітей. Крім цього, не є випадковістю наявність судових справ між відповідачкою та громадянином Польщі Даріуш Соляж.
У висновку Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, що затверджений рішенням Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, вказано про доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав щодо її дітей.
За викладених вище фактичних обставин, просили суд позбавити батьківських прав ОСОБА_12 щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .
Оскаржуваним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 липня 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа: відділ - служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та піклування.
Рішення суду оскаржили позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких апеляційну скаргу подав їх представник адвокат Зазуляк Й.М. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, оскільки суд безпідставно відмовив у клопотанні позивачів про допит свідка; суд не надав належної оцінки доказам позивачів щодо витрат на утримання дітей у співставленні із доказами відповідачки; покази ОСОБА_2 та пояснення ОСОБА_6 суд оцінив як такі, що надані під впливом, не навівши жодного факту на якому грунтується висновок; судом не з'ясовано на основі аналізу показів свідка та позивачів, а також дослідження доказів, фактичні обставини, які мають значення для прийняття законного рішення; судом неправильно надано оцінку фактичним обставинам справи, які підтверджені доказами позивачів та не заперечувались відповідачкою; судом не враховано, що відповідачка свідомо перебуває за кордоном протягом останніх 8 років, при цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_6 останні 5 років проживають з ОСОБА_1 .
Зазначені доводи у цілому і кожен окремо, призвів до прийняття необґрунтованого судового рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
Додає, що висновок суду про відсутність заборгованості по сплаті аліментів не відповідає дійсності, оскільки станом на час подання позову 17.08.2022 у відповідачки існувала заборгованість по сплаті аліментів за період з 09 липня 2020 по серпень 2022 в сумі 69 763 грн. 65 коп., яка була погашена у жовтні 2022 року в сумі 75 251 грн. 65 коп., тобто під час судового провадження. За викладених обставин, суд повинен був з'ясувати причину утворення заборгованості, чи має відповідачка джерело доходів, а не обмежуватись цитуванням пояснень останньої. Суд не дослідив копії чеків, квитанцій які були надані відповідачкою, з яких лише один чек може мати стосунок до витрат на утримання дітей.
Не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при розгляді даної справи судом не здобуто доказів того, що ОСОБА_4 ухиляється від виконання батьківських обов'язків свідомо, зокрема, що вона систематично, після вжитих до неї заходів попередження та впливу продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вказаних обставин.
Суд не врахував, що відповідачка виїхала на межі України, де утворила нову сім'ю; після смерті батька дітей, відповідачка не вжила заходів та не вчинила жодних дій які б свідчили про її наміри допомогти дітям пережити втрату батька; неприязні відносини мають триваючий характер та жодним чином не свідчать про можливість їх покращення; в судовому засіданні відповідачка не змогла пояснити, у який спосіб вона хоче змінити стосунки з дітьми на краще; не запропонувала жодного способу, як можна досягти примирення.
Сам факт намагання матері спілкуватись з дітьми не є виконанням обов'язку матері, а свідчить лише про те, що мати не може протягом останніх, щонайменше 3 років, налагодити стосунки з дітьми.
Бездоказовий висновок суду про збіг тяжких сімейних обставин відповідачки переважив складність життєвої ситуації дітей, при цьому інтереси дітей, їхні позиції, висловлені в судових засіданнях, не урахувались судом взагалі.
В той же час, з огляду на приписи ст. 150, 164 СК України, суд повинен з'ясовувати виконання батьками усіх своїх обов'язків, причини не виконання таких обов'язків.
З цією метою позивачами заявлялось клопотання про допит свідка Даріуша Соляж, в якому безпідставно відмовлено. Вважає, що саме його допит, як свідка, надасть можливість встановити, чи не є причиною невиконання батьківських обов'язків надання переваги іншій дитині, або встановити інші причини, які можуть свідчити, як про виконання обов'язків так і про умисне невиконання обов'язків щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .
Під час перегляду судового рішення апелянт просять врахувати правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 26.04.2022 по справі №520/8264/19.
З урахуванням наведеного, просять скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 липня 2023 року та постановити нове рішення, яким позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, що з'явились, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги виходячи з такого.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_13 та ОСОБА_2 місцевий суд виходив з того, що доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачки ОСОБА_4 від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою для позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивачів. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Основні доводи позивачів ґрунтуються на невиконанні відповідачкою батьківських обов'язків. Водночас, доказів, які б свідчили про наявність виключних підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав, позивачами не надано.
Суд, встановивши, що відповідачка не відмовляється від виконання своїх батьківських обов'язків, а навпаки, бажає спілкуватися та бачитись з дітьми, не втратила інтересу до участі у вихованні доньок та має намір на відновлення відносин з ними, дійшов висновку, що така поведінка відповідачки дає підстави вважати, що остання не нехтує інтересами дітей та не бажає розривати зв'язки з доньками.
Перевіряючи законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів враховує таке.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №13. Її батьками є: ОСОБА_7 та ОСОБА_4 .
В свою чергу, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №481. Її батьками є: ОСОБА_7 та ОСОБА_4 .
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17.04.2015 шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , зареєстрований 05.10.2006, розірвано.
Згідно із актовим записом про смерть, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану, м. Вадовіце, Воєвдство Малопольське, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , дані дружини померлого: ОСОБА_15 .
Відповідно до довідки відділу ЦНАП Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 06.07.2022, виданої ОСОБА_1 , діти ОСОБА_2 та ОСОБА_6 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Проте, діти фактично проживають разом з позивачкою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується актом обстеження умов проживання від 06.02.2019 за №29, актом про проживання особи без реєстрації від 30.01.2020 за №15, що підписані представниками КП "Управитель "Житлово-експлуатаційне об'єднання" Дрогобицької міської ради, актом обстеження умов проживання від 15.08.2019, складеним Відділом у справах дітей Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради.
Згідно із актом обстеження умов проживання від 27.04.2022, що здійснювалося за адресою: АДРЕСА_2 , житло розміщене на другому поверсі двохповерхового будинку, що складається з трьох кімнат: коридору, кухні, спільного санвузлу, балкону. Умови проживання: приватна квартира загальною площею 57 кв.м., забезпечена усіма необхідними для проживання меблями, побутовою технікою тощо. Санітарно-гігєнічні умови добрі: є елетро-, водо-, газопостачання, пічне опалення. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: ОСОБА_16 , 2007 року народження, та ОСОБА_6 , 2010 року народження, проживають в окремій кімнаті, забезпечені окремими ліжками, два письмові столи, шафа для одягу, є 2 комп'ютери, необхідний сезонний одяг, канцтовари, все необхідне. За цією адресою проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_17 , що зареєстровані за даною адресою, та ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , що проживають без реєстрації. За інформацією ОСОБА_1 , мати дітей - ОСОБА_4 протягом отанніх чотирьох років не займається їх вихованням, утриманням, не сплачувала аліменти. Діти повідомили, що бачили свою маму у вересні 2021 році. З їх слів, мати передає одяг, що не підходить, та не передає те, що вони просять.
Із змісту характеристики на ученицю Дрогобицької гімназії ОСОБА_16 від 05.03.2019, вбачається, що мати дівчинки перебуває за кордоном, тому з вересня 2018 року не спілкувалася із педагогами про навчання ОСОБА_10 . Декілька разів за цей період мама у телефонному режимі цікавилася у класного керівника успіхами дитини у навчанні. У зв'язку з відсутністю мами, активно опікується здоров'ям та результатами навчання ОСОБА_10 її бабуся ОСОБА_1 , яка двічі відвідувала батьківські збори, часто приходить у гімназію і спілкується із вчителями і класним керівником, подає пояснювальні записки і медичні довідки відсутності ОСОБА_10 на заняттях, дбає про фізичне та психічне здоров'я дитини.
Відповідно до довідки ліцею імені ОСОБА_18 від 22.01.2020 за №28, протягом 2019-2020 років бабуся ОСОБА_1 бере активну участь у вихованні дитини ОСОБА_16 , відвідує батьківські збори та святкові заходи, цікавиться результатами її навчання.
З листа ліцею імені ОСОБА_18 від 21.04.2022 за №41 встановлено, що мати учениці ОСОБА_10 результатами навчальних досягнень доньки цікавиться 1-2 рази на семестр, а саме, через «Viber» класний керівник інформує і спілкується з нею про результати семестрового та річного оцінювання доньки. У вересні 2021 року ОСОБА_4 востаннє відвідувала освітній заклад. Мама спілкувалася з деякими вчителями. Намагалася відновити активне спілкування з дочкою, але їй це не вдалося, бо ОСОБА_10 не хотіла іти на контакт із нею.
Із змісту характеристики на ученицю 7-А класу ліцею №2 Дрогобицької міської ради ОСОБА_6 вбачається, що дитина навчається у даному навчальному закладі з четвертого класу, проживає з бабусею, дідусем і сестрою. Мати не проявляла інтерес до успіхів та навчальної діяльності дитини, декілька разів цікавилася активною діяльністю дитини у школі, один раз була присутня на батьківських зборах. Стосунки з бабусею і дідусем в учениці доброзичливі, з мамою напружені. Дитина відмовлялася від спілкування і зустрічей з мамою (навіть у присутності вчителя чи соціального педагога), коли мати приїжджала до школи навідати дочку.
Відповідно до листа ліцею №2 Дрогобицької міської ради Львівської області від 20.04.2022 за №01-10/69, матір навчанням доньки ОСОБА_11 цікавиться дуже рідко, останній раз відвідувала освітній заклад у вересні місяці 2021 року. Учениця не бажає спілкуватися з мамою, на контакт йде неохоче.
Згідно із довідкою Дрогобицької гімназії від 19.12.2018 за №39, протягом 2018-2019 навчального року бабуся ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , бере активну участь у вихованні учениці ОСОБА_10 , відвідує батьківські збори та святкові заходи, цікавиться результатами її навчання.
З характеристики ОСОБА_16 , що надана ліцеєм імені ОСОБА_18 від 06.07.2022 за № 109, вбачається, що батько учениці загинув минулого року, мама не проживає з дочкою уже декілька років, хоча періодично цікавиться навчанням дочки під час спілкування з класним керівником. Останній раз мама розмовляла з директором ліцею у червні 2022 року. Взаємостосунки дочки та матері є досить непростими. ОСОБА_10 проживає з її молодшою сестричкою та бабусею ОСОБА_19 у м. Дрогобич.
До позовної заяви та під час апеляційного розгляду справи, позивачами надано медичні документи про огляд дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_11 лікарями, проходження ультразвукових обстежень, а також скріншоти переписки між позивачкою ОСОБА_16 та її матір'ю, а також громадянином Республіки Польща - Дареком.
Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 14.06.2022 за №3-35/3438 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , 1981 року народження, щодо дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , 1981 року народження, щодо дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, у висновку зазначається про надання пояснень ОСОБА_20 , яка, в свою чергу, заперечила щодо позбавлення її батьківських прав. Висновок затверджений рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 08.06.2022 за №154.
Листом Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області від 20.02.2020 адвокату Й. Зазуляку надано інформацію, що ОСОБА_4 зверталась в Дрогобицький ВП ГУНП у Львівській області з приводу незаконного утримання свекрухою ОСОБА_1 її дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , дані факти зареєстровано ІТС ІПНП Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області та розглянуто на підставі Закону України "Про звернення громадян". Додано додатки, а саме: заяви ОСОБА_4 , рапорти, довідки про результати проведення перевірки за зверненням ОСОБА_4 , де роз'яснено ОСОБА_4 , що вона може звернутися в суд з позовною заявою про прийняття рішення про відібрання дітей та повернення їх за попереднім місцем проживання. Діти вказали, що проживають з ОСОБА_1 за власним бажанням, ніхто не чинить перешкод у їх спілкуванню з матір'ю.
До позовної заяви також долучено копії чеків та квитанцій за 2021-2022 роки на підтверження витрат ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
В свою чергу, до відзиву відповідачка ОСОБА_4 долучила копії чеків, квитанцій із зазначенням призначення платежу, витрати на потреби дочкам, як докази забезпечення дітей відповідчкою.
Допитана малолітня ОСОБА_6 у судовому засіданні (у присутності психолога) пояснила, що з 2019 року проживає з бабусею ОСОБА_1 , дідусем та сестрою ОСОБА_10 . До того часу проживала в селі з батьками матері та сестрою. Навчанням з нею ніхто не займався. Дідусь зловживав спиртними напоями. Вони з сестрою не хотіли проживати в селі. Останньою краплею було те, що баба з дідом побились. Коли вони жили з сестрою в селі, мама періодично приїжджала, але тоді часто їх сварила. Вона втекла із села через погані відносини, сварки, бійки. Мати поїхала в Польщу, щоб заробити для них кошти. Проте, не надавала матеріальної допомоги. Згодом, бабуся ОСОБА_1 утримувала їх на свою пенсію. Коли мама перебувала за кордоном, то вони з нею не спілкувались. Мати казала, що хоче забрати її в Польщу, але вона боїться з нею їхати. Після смерті батька мама її не підтримала.
Також пояснила, що ОСОБА_10 швидше переїхала проживати до бабусі ОСОБА_1 , бо навчалась в гімназії, їй важко було добиратися з села до закладу освіти. Вони не бачились з сестрою десь близько двох років, спілкувалась з нею через телефон бабусі (мати відповідачки), яка, в свою чергу, забороняла спілкуватися з ОСОБА_10 . Наголосила, що їм з сестрою набагато спокійніше проживати в місті з бабусею ОСОБА_1 . Вони мають окрему кімнату. У позашкільний час вона не відвідує гуртки через брак коштів. Останній раз спілкувалась із мамою півтори року тому (по телефону), остання знаходилась у Польщі, запитувала якою вона має бути матір'ю. На її погляд, мати має з нею нормально спілкуватися, допомагати. Проте, мама при розмові розказує погане про тата, не допомагає. Коли вона була в 4 класі, мама примусово забрала її зі школи. Це для неї неприємні спогади. Їй образливо, що в інших дітей є повноцінні сім'ї, а в неї мама нібито і є, а фактично така відсутня у її житті.
Доповнила, що з мамою зустрічались лише тоді, коли виникала потреба їх появи в органі опіки та піклування. Тоді мама передавала для них деякі продукти. Вважає, що лише з метою показати себе з позитивної сторони. Фінансово не допомагала. Мати мала доступ до їх телефонів, але не писала їм, тільки почала це робити недавно, перед судовими засіданнями.
Не заперечила, що приблизно у 2020 році заблокувала мамин номер, не хоче з нею контактувати. На сьогоднішній день ніхто з матір'ю не спілкується через дуже погані відносини. Вони з сестрою заблокували її номер у своїх телефонах. Після спілкування з мамою їх болить голова, оскільки таке призводить лише до негативу.
Вважає, що позбавлення її матері батьківських прав здійснюється з метою її кращого майбутнього. Мама не дає можливості забрати татову пенсію, оскільки немає необхідних документів, не дозволяє бабці бути опікуном, а це б покращило їх матеріальне становище. Вона впевнена, що мама не дасть на бабцю ОСОБА_1 довіреність, оскільки чула, як це вже обговорювалось.
Нічого позитивного про маму згадати не могла. Не сумує за нею. На її думку, мама не любить її, так як не відчуває від неї таких почуттів. Коли вона була меншою, то просила маму про спокійне, дружнє життя між нею та бабцею ОСОБА_1 . Вважає, що таке примирення могло бути близько двох років назад, але тепер це неможливо. Вона давала мамі багато шансів все змінити. Тепер впевнена, що нічого не зміниться на краще. Вважає, що варто позбавити її маму батьківських прав.
Також, з матеріалів справи встановлено, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14.05.2021 задоволено частково позов ОСОБА_1 , вирішено стягнувати зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1200 грн. щомісячно на кожну дитину, з подальшою індексацією, починаючи з 09.07.2020 і до досягнення дітьми повноліття. Стягнуто зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1003,98 грн. та додаткові витрати на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 81,20 грн. В іншій частині позову відмовлено. 22.03.2022 судом видано виконавчі листи у справі № 442/4192/20.
На час розгляду справи у боржника ОСОБА_4 відсутня заборгованість по аліментах.
Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Установивши, що ОСОБА_4 не втратила інтересу до участі у вихованні дітей, має намір на відновлення відносин з ними, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про необхідність застосування до відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, доцільність вжиття якого ані позивачі, ані орган опіки та піклування належно не аргументували.
Небажання дітей спілкуватися з матір'ю, що призводить до зменшення чи повного припинення їх побачень, саме по собі не свідчить про ухилення матір'ю від виконання батьківських обов'язків, так як ці обставини зумовлені не її волею.
Матеріалами справи встановлено та сторонами не заперечується, що відповідачка з метою матеріального забезпечення сім'ї, з 2015 року перебуває Польщі, з часу розірвання шлюбу з батьком дітей, обоє створили нові сім'ї, після смерті ОСОБА_7 матір неодноразово пропонувала дітям їхати з нею за кордон, проте останні відмовились, покликаючись на їх небажання перебувати з матір'ю. Разом з тим, відповідачка не заперечувала щоб діти залишались проживати у ОСОБА_1 , водночас матір дітей постійно їх підтримує, цікавиться їх життям, успіхами в навчанні, здійснює їх матеріальне забезпечення.
Відтак, судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідачка ОСОБА_4 не бажає спілкуватися з доньками ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а також брати участь у їх вихованні, натомість встановлено, що між сторонами у справі існує конфлікт у відносинах, який виникав поступово, з часу смерті ОСОБА_7 і тривалим проживанням дітей у ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі заявник просить суд апеляційної інстанції прийняти до уваги під час перегляду справи висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19. Так, у вказаній справі суди врахували, що відповідач був достовірно обізнаний про тяжку життєву ситуацію дітей, викликаною хворобою та смертю їх матері, однак не вжив заходів на забезпечення догляду за дітьми, які після смерті матері були позбавлені будь-якого батьківського піклування, що викликало необхідність встановлення опіки над дітьми та призначення опікуном діда. Врахувавши конкретні обставини справи, якнайкращі інтереси дітей, а також те, що відповідач фактично не виконував свої батьківські обов'язки з моменту народження дітей, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав. Верховний Суд касаційну скаргу представника відповідача залишив без задоволення. Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишив без змін.
Колегія суддів зазначає, що оскаржуване судове рішення не суперечить загальним висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, які перелічені у рішенні суду першої інстанції та враховані ним відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України. Що стосується висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19, то вони зроблені за дещо інших обставин, ніж встановлені у зазначеній справі, та наявних у ній доказів.
У справі, що переглядається, суд установив, що неможливість активної участі матері в житті дітей спричинена об'єктивними причинами, зокрема вона проживає в іншій країні, де працевлаштована. Відповідачка неодноразово пропонувала донькам їхати до неї та разом проживати в Польщі, проте діти свідомо від цієї пропозиції відмовлялись, а отже, суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачами свідомого ухилення відповідачки від виконання батьківських обов'язків.
Відповідно до частин другої, третьої статті 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу неповнолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.
Виходячи з пріоритету якнайкращих інтересів дитини, колегія суддів погоджується з висновком суду, що неврахування судом думки неповнолітньої ОСОБА_6 щодо позбавлення її матері батьківських прав є виправданим з огляду на її вік.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про допит свідка громадянина Польщі ОСОБА_21 , колегія суддів відхиляє з огляду те, що Даріуш Соляж, будучи у стосунках з ОСОБА_4 , від яких народилась донька ОСОБА_8 , між якими, як стверджували позивачі, існують судові спори щодо місця проживання дитини Олівії, не зміг би об'єктивно оцінити стосунки, які існують між відповідачкою та її дітьми.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (пункт 49), розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.
Таких обставин, як правильно встановив суд, у справі не встановлено.
Відповідно до ч.ч. 4, 5, 6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів, зокрема, щодо позбавлення та поновлення батьківських прав, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Суд апеляційної інстанції вважає за доцільне зазначити, що висновок має рекомендаційний характер, а тому не може бути безумовною підставою для задоволення позову та позбавлення батьків батьківських прав.
За своїм змістом решта доводів апеляційної скарги зводяться до повторень підстав позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка.
Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.
Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
В свою чергу, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції представник позивачів ОСОБА_3 звертав увагу на те, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції не зазначив про необхідність для відповідачки ОСОБА_4 змінити ставлення до виховання дітей.
Колегія суддів звертає увагу, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних
обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Разом з тим, на переконання колегії суддів, поведінка відповідачки ОСОБА_4 за весь час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, а саме запрошення дітей до її місця проживання у Польщі, сприяння для бабусі в отриманні допомоги для дітей після смерті їх батька, дає підстави для висновку, що відповідачка змінила та продовжує змінювати ставлення до виховання дітей у кращу сторону, відтак не має необхідності додатково попереджати ОСОБА_4 про зміну ставлення до виховання дітей.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Оскільки апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Зазуляка Йосипа Михайловича залишити без задоволення.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складений 31 липня 2024 року.
Головуючий А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк