м. Вінниця
31 липня 2024 р. Справа № 120/3769/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005)
про: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у незастосуванні з 24.07.2019 року при нарахуванні та виплаті позивачеві пенсії показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2018 роки в розмірі 6188, 89 грн, проіндексованого в 2020-2024 роках на коефіцієнти збільшення 1, 11; 1, 11; 1, 14; 1, 197 та 1, 0796; зобов'язання відповідача з 24.07.2019 року нараховувати та виплачувати позивачеві пенсію із застосуванням показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2018 роки в розмірі 6188, 89 грн, проіндексованого в 2020-2024 роках на коефіцієнти збільшення 1, 11; 1, 11; 1, 14; 1, 197 та 1, 0796.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на пенсійному обліку у відповідача, де з 24.07.2019 року отримує пенсію за віком. Позивач зауважує, що при призначенні пенсії відповідачем взято для обчислення її розміру показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки замість за 2016-2018 роки. У зв'язку з наведеним позивач звернулась до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2016-2018 роки. Листом від 23.02.2024 року відповідач повідомив про відсутність підстав для такого перерахунку. Наведене зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 01.04.2024 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
28.05.2024 року за вх.№31616/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач наголошує, що при призначенні позивачеві пенсії за віком для обрахунку середньомісячного заробітку застосовано показник середньої заробітної плати по Україні за 2016-2018 роки - 6 188, 89 грн.
Також 28.05.2023 року за вх.№31613/24 до суду відповідачем подано клопотання про залишення позову без розгляду.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку у відповідача, де з 24.07.2019 року їй призначено пенсію за віком відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Водночас, на переконання позивача, при призначенні їй пенсії відповідачем застосовано невірний показник середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Так, замість показника за 2016-2018 роки відповідачем при обчисленні розміру заробітної плати для визначення розміру пенсії взято показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки.
У зв'язку з наведеним позивач звернулась до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2016-2018 роки.
Листом від 23.02.2024 року відповідач повідомив про відсутність підстав для такого перерахунку, адже розрахунок пенсії проведено у відповідності до вимог законодавства.
Таким чином, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо незастосування з 24.07.2019 року при нарахуванні та виплаті пенсії показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2018 роки, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Ч. 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до ст. 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Ч. 1 ст. 9 Закону №1058-ІV установлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Ч. 2 ст. 9 Закону №1058-ІV визначено, що за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.
Відповідно до ст. 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
За приписами п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-ІV жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.
Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1+ Кз2+Кз3+...+Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд, аналізуючи вищенаведені правові норми, у постановах від 18.11.2020 року у справі № 522/1916/17 та від 21.10.2021 року у справі № 2-а-2430/11 вказав, що за змістом ч. 2 ст. 40 та ч. 4 ст. 42 Закону № 1058-IV передбачений у формулі визначення заробітної плати для обчислення пенсії (Зп = Зс х (Ск: К)) показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії (Зс), який використовується при призначенні пенсії, є величиною незмінною і не підлягає коригуванню при перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення.
Тому, під час здійснення такого перерахунку, у формулі визначення заробітної плати для обчислення пенсії можуть змінюватися лише показники суми коефіцієнтів заробітної плати за кожний місяць (Ск) та кількості місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати застрахованої особи (К).
В ході розгляду справи судом встановлено, що позивачеві з 24.07.2019 року призначено пенсію за віком відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-ІV.
Відтак для обчислення пенсії застосуванню підлягала заробітна плата, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2016-2018 роки.
Згідно з даних, розміщених на веб-сайті Пенсійного фонду України (http://www.pfu.gov.ua), середня заробітна плата за 2016 рік становила 4 482, 35 грн, за 2017 рік - 6 273, 45 грн, за 2018 рік - 7 810, 88 грн. Отже, середній показник станом за 2016-2018 роки становить 6 188, 89 грн. ((4 482, 35 грн + 6 273, 45 грн + 7 810, 88 грн) : 3).
До матеріалів справи долучено розрахунок заробітку для обчислення пенсії позивача, відповідно до якого в графі "середній заробіток за 3 попередні роки" вказано "3 764, 40 (за 2016-2018 роки)".
В той же час, суд зауважує, що 3 764,40 грн - це показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки, адже згідно з даних, розміщених на веб-сайті Пенсійного фонду України, середня заробітна плата за 2014 рік становила 3 149,45 грн, за 2015 рік - 3 661,41 грн, за 2016 рік - 4 482,35 грн ((3 149,45 грн + 3 661,41 грн + 4 482,35 грн) : 3 = 3 764,40 грн).
Отже, наявним в матеріалах справи розрахунком для обчислення пенсії спростовуються твердження відповідача про те, що ним при призначенні позивачеві пенсії за віком 24.07.2019 року застосовано показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2018 роки.
Таким чином суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у незастосуванні з 24.07.2019 року при нарахуванні та виплаті позивачеві пенсії показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2018 роки та наявність підстав для її задоволення.
Щодо позовної вимоги зобов'язального характеру, то суду зважає на таке.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв'язок вимоги про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень та вимоги про зобов'язання вчинення ним певних дій. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання бездіяльності відповідача протиправною можливим є зобов'язання до вчинення певних дій для відновлення порушених прав та інтересів сторони.
Відтак, з метою відновлення порушених прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача з 24.07.2019 року здійснити перерахунок та виплату позивачеві пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2018 роки.
Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині індексування показника середньої заробітної плати з огляду на таке.
Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм слідує, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а не можливість їх порушення в майбутньому.
В межах спірних правовідносин спірним було лише питання застосування показника середньої заробітної плати за 2016-2018 роки при обчисленні пенсії позивача з 24.07.2019 року.
Оскільки перерахунок пенсії позивача з 24.07.2019 року із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2016-2018 роки ще не проведено, то відповідно й відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем порядку індексування зазначеного показника.
Отже, така вимога, на думку суду, є передчасною.
Щодо тверджень відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає, що до моменту отримання листа від 14.12.2023 року та долученого до нього розрахунку позивач не могла знати про порушення своїх прав, адже, виходячи з принципу «належного врядування», пенсіонер, який отримує пенсію, виходить з презумпції, що її розмір визначено відповідно до законодавства. Крім того, суд враховує й те, що в листі відповідач наполягав на застосуванні ним вірного показника середньої заробітної плати, однак наведене спростувалось в ході судового розгляду.
Відтак позивач звернулась до суду в межах визначеного КАС України строку, а тому підстави для залишення позову без розгляду відсутні.
Суд при прийнятті рішення у даній справі також звертає увагу, що на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява № 32457/05, п. 40, від 13.12.2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява № 35298/04, п. 67, від 11.06.2009 року).
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
При зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211 грн 20 коп.
Таким чином, поверненню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума у розмірі 605 грн 60 коп.
Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яка полягає у незастосуванні з 24.07.2019 року при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2018 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 24.07.2019 року здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2018 роки.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605 грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 31.07.2024 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна