Дата документу 31.07.2024 Справа № 317/3547/23
Справа № 22-ц/807/1561/24
Є.У.№ 317/3547/23 Головуючий у 1-й інстанції: Мінгазов Р.В.
Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
31 липня 2024 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючої: Кочеткової І.В.,
суддів: Кухаря С.В.,
Трофимової Д.А.,
секретар: Книш С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Усенко Антон Володимирович, на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 23 травня 2024 року,
У червні 2023 АТ УБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 17.04.2019, яка станом на 04.04.2023 становить 258 646,78 грн.
Свої вимоги мотивував тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 17.04.2019 ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Свої зобов'язання за кредитним договором банк виконав у повному обсязі, надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором. Позичальник не вносила платежі на погашення кредиту, у зв'язку з чим станом на 04.04.2023 має заборгованість у розмірі 258 646,78 грн., із яких: 215 424,04 грн. - заборгованість за кредитом; 43 222,74 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 23 травня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.04.2019 станом на 04.04.2023 у розмірі 144 192,38 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір в розмірі 2162,93 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 інтереси якої представляє адвокат Усенко А.В., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Зазначає, що за аналогічним позовом у вересні 2023 року Запорізьким районним судом Запорізької області вже було ухвалено судове рішення у справі ЄУН 317/3749/23, яке набуло законної сили 31.10.2023, та вже виконано ОСОБА_1 (копія постанови про закриття виконавчого провадження №74285860 від 27.05.2024).
Копія апеляційної скарги та ухвала про відкриття апеляційного провадження була отримана АТ КБ «Приватбанк» через електронний кабінет 25.06.2024 о 00:30:00 (т.2 а.с.5).
У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Приватбанк» не заперечує, що вже є рішення суду між тими ж сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення із закриттям провадження у справі.
В засідання апеляційного суду належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи представник банку не з'явився, просив розглядати справу за його відсутності.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи представника ОСОБА_1 адвоката Скользнєвої В.В., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 377 ЦПК України - судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених ст. 255 та 257 цього Кодексу.
Встановлено, що у червні 2023 року до Запорізького районного суду Запорізької області надійшла позовна заява АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 17.04.2019, яка станом на 04.04.2023 становить 258646,78 грн., та складається з: 215424,04 грн. - заборгованість за кредитом; 43222,74 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Свої вимоги АТ КБ «Приватбанк» мотивував тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 17.04.2019 ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, у зв'язку з чим Банк був вимушений звернутись до суду із вказаним позовом.
Цим же судом у 2023 році розглянута цивільна справа ЄУН317/3749/23 (№ провадження 2/317/863/2023, головуючий суддя Ткаченко М.О.) за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 17.04.2019, яка станом на 04.04.2023 становила 258646,78 грн., та складається з: 215424,04 грн. - заборгованість за кредитом; 43222,74 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. За результатами розгляду справи рішенням від 28 вересня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.04.2019 в сумі 215 424,04 грн. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вказане заочне рішення набрало законної сили 31 жовтня 2023 року та фактично виконано, виконавче провадження закрито.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Тлумачення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.
Для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах26,27постанови ВеликоїПалати ВерховногоСуду від12червня 2019року всправі №320/9224/17(провадження№ 14-225цс19) зазначено, що: «за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) вказано, що: «позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».
Предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19).
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом із тим, не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19).
Отже, для застосування підстави для закриття провадження у справі, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України, необхідна наявність водночас трьох складових, а саме тотожних: сторін спору, предмета позову, підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
У рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Brumarescu v. Romania» (Брумареску проти Румунії) констатовано існування усталеної практики щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 201/1763/22 (провадження № 61-156св23).
Апелянт в своїй скарзі просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволені позову.
Однак за вказаних обставин, оскільки з приводу спору по даній справі, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є судове рішення, яке набрало законної сило, то у відповідності до норм статті 376 ЦПК України, оскаржуване рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 255, 374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 23 травня 2024 року у цій справі скасувати.
Закрити провадження по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на підставі пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.
Головуюча: І.В. Кочеткова Судді: С.В.Кухар Д.А.Трофимова