Дата документу 31.07.2024 Справа № 331/3656/23
Справа № 22-ц/807/1615/24 Головуючий у 1-й інстанції: Антоненко М.В.
Є.У.№ 331/3656/23 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
31 липня 2024 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Кочеткової І.В.,
суддів: Полякова О.З., Кухаря С.В.,
секретар Книш С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Четверта Запорізька державна нотаріальна контора, про звільнення майна з-під арешту,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 . інтереси якого представляє адвокат Остапенко Владислава Станіславовича. на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 травня 2024 року,
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про звільнення майна з-під арешту, який в ході розгляду справи уточнювала.
Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід ОСОБА_6 , після смерті якого залишилася квартира АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 27.08.1999. Вона прийняла спадщину, подавши до нотаріальної контори відповідну заяву.
У процесі підготовки до видачі свідоцтва про право на спадщину в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна нотаріусом було виявлено три архівні записи про обтяження спадкової квартири у вигляді арештів, які були накладені на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.09.1999, номер справи не зазначено, реєстраційні номери обтяжень: 2121690, 2121705, 2121720, дата виникнення усіх: 20.09.1999 року, дата реєстрації в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна: 24.06.2005, реєстратор - Запорізький обласний державний нотаріальний архів. В Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна власниками квартири в записах про обтяження вказано: ОСОБА_2 (обтяження №2121705), ОСОБА_7 (обтяження №2121690) та ОСОБА_8 (обтяження №2121720).
Проте згідно з договором купівлі-продажу квартири від 27.08.1999 одноосібним власником квартири був ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Четвертою Запорізькою державною нотаріальною конторою 23.08.1999, та угоди про розподіл спадкового майна від 23.08.1999.
У відповідь на запити нотаріуса ОСОБА_9 про надання копій документів, на підставі яких були зареєстровані згадані обтяження, Запорізький обласний державний нотаріальний архів та Четверта Запорізька державна нотаріальна контора повідомили, що жодні документи в їхніх справах не збереглися.
Зазначені арешти, накладені на спадкове майно, перешкоджають позивачці в оформленні її спадкових прав.
У відповідь на запит адвоката Кукурудза Р.О. Жовтневий районний суд м. Запоріжжя повідомив, що у провадженні суду перебувала цивільна справа №2-1293/99 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , ОСОБА_8 про встановлення факту визнання спадщини, яка розглянута 03.08.1999 з повним задоволенням заяви про визнання мирової угоди, та цивільна справа №2-61/2002 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , ОСОБА_8 про встановлення факту визнання спадщини, яка розглянута 26.08.2002 та залишена без розгляду. Проведеною перевіркою місцезнаходження зазначених справ не встановлено.
Оскільки підстав для збереження арештів на спадковому майні не залишилося, позивачка просила суд зняти арешти та припинити обтяження типу «арешт», зареєстровані в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, накладені на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.09.1999 року на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційні номери обтяжень: 2121690, 21211705, 2121720.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 травня 2024 року позовні вимоги задоволено.
Знято арешти та припинено обтяження типу «арешт», зареєстровані в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, накладені на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.09.1999 №б/н на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційні номери обтяжень: 2121690, 21211705, 2121720.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 інтереси якого представляє адвокат Остапенко В.С.,подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, заявлених до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в цій частині позову ОСОБА_1 відмовити, а в іншій частині судове рішення залишити без змін.
Зазначає, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 жодним чином не порушують права ОСОБА_1 . Арешт на спадкове майно ОСОБА_1 був накладений за ухвалою Жовтневого народного суду у 1999 році у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , при цьому саме ОСОБА_7 зверталась до суду із клопотанням про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру, а не відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Відтак, на думку апелянта, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є неналежними відповідачами по справі, а тому у задоволені позовних вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд першої інстанції мав відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Кукурудз Р.О., вказує, що оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим. Вважає, що ОСОБА_2 є належним відповідачем, адже саме він був відповідачем у судовому спорі у 1999 році. Захищаючи своє право на спадкове майно, позивачка виходила з того, що особи, які зазначені в реєстрі обтяжень власниками майна, мають бути притягнуті до участі у справі як відповідачі. Як зазначив суд в оскаржуваному рішенні, за своїм правовим становищем у спірних відносинах спадкоємці ОСОБА_7 ( ОСОБА_4 та ОСОБА_10 ) є особами, в інтересах яких накладено арешт на спадкове миайно, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є особами, до яких був пред'явлений позов у 1999 році і які значаться власниками майна у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи адвоката Остапенка В.С., який підтримав апеляційну скаргу і просив про її задоволення, заперечення адвоката Кукурудза Р.О., який просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст.374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивачки ОСОБА_6 , після смерті якого залишилася квартира в АДРЕСА_2 , яка належала спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 27.08.1999. Позивачка є спадкоємцем за заповітом, прийняла спадщину у передбаченому законом порядку.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої нотаріусом Філіповою Л.П. 16.11.2021 р., відомо, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна містяться обтяження у вигляді арешту на спадкову квартиру, накладеного ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя, власники майна ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 .
Водночас обтяжень нерухомого майна, пов'язаних з особою ОСОБА_6 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна не міститься.
У відповіді Запорізького обласного державного архіву від 11.11.2022 на запит нотаріуса Філіпової Л.П. про надання копій документів, на підставі яких було накладено виявлені обтяження (арешти, заборони), зазначається, що підставою арешту нерухомого майна є ухвала Жовтневого районного суду, арешт повинен бути прописаний в справах Четвертої Запорізької державної нотаріальної контори , яка обслуговувала Жовтневий район м. Запоріжжя. Четвертою Запорізькою державною нотаріальною конторою на зберігання до Запорізького обласного державного архіву передані документи за період з 1953 року по 2001 рік. Справи: «Реєстр для реєстрації заборони відчуження жилих будинків, квартир та іншого нерухомого майна, та арештів, накладених судовими та слідчими органами» за період з 1990 року по 2001 рік та «Алфавітна книга обліку заборон (арештів)» за період з 1990 року по 2003 рік , на підставі яких вносилась інформація до вищезазначених книг Четвертою запорізькою державною нотаріальною конторою, на зберігання до державного нотаріального архіву не передавались, залишені в нотаріальній конторі (архівна дата 20.09.1999, дата виникнення 16.09.1999). У зв'язку з наведеним нотаріальний архів радить звернутися до Четвертої Запорізької державної нотаріальної контори для уточнення інформації стосовно заборон.
Четверта Запорізька державна нотаріальна контора у відповідь на запит нотаріуса ОСОБА_9 16.01.2023 повідомила про відсутність записів про арешт на квартиру АДРЕСА_1 (перевірені Алфавітна книга заборон відчуження жилих будинків (квартир), а також арештів, накладених судовими та слідчими органами та Реєстр для реєстрації заборон відчуження жилих будинків (квартир), а також арештів, накладених судовими та слідчими органами за 1999 рік).
У листі Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27.03.2023 зазначено, що за даними обліково-статистичних карток на цивільні справи за 1999-2002 роки, які зберігаються в архіві суду, з'ясовано, що у провадженні суду перебувала цивільна справа №2-1293/99 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , ОСОБА_8 про встановлення факту визнання спадщини, яка розглянута 03.08.1999 з повним задоволенням заяви про визнання мирової угоди, та цивільна справа №2-61/2002 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , ОСОБА_8 про встановлення факту визнання спадщини, яка відповідно до даних, внесених до обліково-статистичних карток, розглянута 26.08.2002 та залишена без розгляду. Проведеною перевіркою не встановлено місцезнаходження справ №2-1293/99 та №2-61/2002. В суді здійснюється упорядкування та передача до архівного управління Запорізької міської ради документів Національного архівного фонду. Окремі категорії справ підлягають знищенню, в зв'язку з чим порушено хронологічний порядок їх зберігання та виникають складнощі з встановленням місцезнаходження деяких справ. Справа №2-61/2002 внесена до акту нестачі №6 від 07.06.2021, який схвалено засіданням ЕК архівного управління Запорізької міської ради №6 від 02-30.06.2021. Працівниками апарату суду не припиняються пошуки цивільних справ, внесених до акту нестачі, зокрема, справ №2-1293/99 та №2-61/2002.
З тексту договору купівлі-продажу квартири від 27.08.1999 відомо, що на момент її придбання ОСОБА_6 квартира належала продавцю ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Четвертою запорізькою державною нотаріальною конторою 23.08.1999, р. №1-1517, та угоди, посвідченої Четвертою запорізькою державною нотаріальною конторою 23.08.1999, р. №1-1519
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим Четвертою Запорізькою державною нотаріальною конторою 23.08.1999 за р. №1-1517, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями майна їх матері ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в рівних частках. Відповідно до угоди, посвідченої Четвертою запорізькою державною нотаріальною конторою 23.08.1999 за р. №1-1519, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 домовились про розділ спадкового майна таким чином, що ОСОБА_3 відійшли всі грошові кошти, які належали матері, а ОСОБА_2 - в цілому квартира за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначене підтверджується також матеріалами спадкової справи, копія яких надана суду державним нотаріальним архівом.
За даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в записах про спірні арешти підставою обтяжень вказано ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.09.1999 року, з чого випливає, що спірні арешти накладено судом в порядку забезпечення позову у цивільній справі.
У провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя перебували дві справи за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини (№2-1293/99 та №2-61/2002), причому розгляд справи №2-1293/99 завершився 03.08.1999 року затвердженням мирової угоди. Враховуючи це, ухвала про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру від 16.09.1999 могла бути винесена лише у справі №2-61/2002.
Водночас ОСОБА_6 не був учасником справи №2-61/2002, тому не є суб'єктом права на подання клопотання про скасування заходів забезпечення позову, передбаченого ч. 1 ст. 158 ЦПК України, тим паче, що розглянути по суті питання про скасування заходів забезпечення позову в порядку, передбаченому ст. 158 ЦПК України не можливо за вістуності матеріалів вказаної справи.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у справі №2-61/2002 були відповідачами, тобто потенційними набувачами спадкового майна, на яке претендувала і ОСОБА_7 , подаючи позов про встановлення факту прийняття спадщини.
ОСОБА_7 як позивачка у справі №2-61/2002, була особою, в інтересах якої накладено арешти. Судом з'ясовано, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцями після її смерті є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Донька померлої ОСОБА_12 у квітні 2016 року звернулася до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, проте постановою нотаріуса від 08 квітня 2016 року у видачі свідоцтва про право на спадщину їй відмовлено з підстав пропуску строку на прийняття спадщини.
Стаття 156 ЦПК України 1963 року передбачала, що ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 ухвали судів у цивільних справах підлягали примусовому виконанню. Якби ухвала від 16.09.1999 з метою державної реєстрації накладених нею обтяжень була пред'явлена не до органів нотаріату, а до органу державної виконавчої служби в порядку примусового виконання, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виступили б у відповідному виконавчому провадженні боржниками, а ОСОБА_7 - стягувачем.
У даній справі позивачка ОСОБА_1 є спадкоємицею ОСОБА_6 , який з 30.08.1999 є власником квартири.
Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Підставою звернення до суду із вказаним позовом стало те, що збереження обтяження на спадкову нерухомість унеможливлює видачу нотаріусом спадкоємиці ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину, порушує її права та охоронювані законом інтереси.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову і звільнення майна з-під арешту, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що розгляд цивільної справи, в якій вживалися заходи забезпечення позову, закінчено ще у 2002 році, наявність арешту на спадкову квартиру порушує права позивачки як спадкоємиці. ОСОБА_2 є належним відповідачем у цій справі, адже був учасником розгляду справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що він і ОСОБА_3 є неналежними відповідачами у справі, є неспроможними.
За усталеною судовою практикою позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.
За фактичними обставинами і ОСОБА_2 , і ОСОБА_3 були відповідачами у справі, що розглядалася судом у 1999 році, а отже вони є належними відповідачами
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.06.2023 у справі №208/9810/21, провадження №61-2303св23, основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи: суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17.04. 2018 справі № 523/9076/16-ц). Спори, пов'язані з належністю майна, на яке накладений арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦПК України у редакції, що була чинною 15.12.2017, суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України у вказаній редакції. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі №554/8004/16 (провадження 14-431цс19)). Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18 (провадження №12-85гс19)).
Доводи апеляційної скарги про те, що належним відповідачем у справі має бути тільки особа, в інтересах якої накладено арешт, є безпідставними.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину, але не оформив свої спадкові права, був її чоловік ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після смерті ОСОБА_13 спадщину прийняли його діти: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яки приймали участь у розгляді справи як співвідповідачі.
В записах про арешти квартири, що містяться в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, власником об'єкта обтяження зазначено ОСОБА_7 (реєстраційний номер обтяження 2121690), ОСОБА_2 (реєстраційний номер обтяження 2121705) та ОСОБА_3 (реєстраційний номер обтяження 2121720). Оскільки ОСОБА_7 померла, правонаступниками всіх її прав та обов'язків у спірних відносинах виступають спадкоємці її єдиного спадкоємця ОСОБА_13 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
З огляду на наведене суд доходить висновку, позов пред'явлено до належних відповідачів.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що на момент накладення арешту у 1999 році ОСОБА_2 вже не був власником квартири, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення. ОСОБА_2 був особою, до якої у 1999 році пред'являвся позов, з метою забезпечення якого і був накладений арешт,
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення у відповідності до норм статей 374, 375 ЦПК України слід залишити без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 травня 2024 у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.
Головуюча: І.В. Кочеткова
Судді С.В.Кухар О.З.Поляков