м. Вінниця
"29" липня 2024 р. Справа № 120/4483/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,
за участю:
секретаря судового засідання Ридванської Наталії Борисівни
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням від 08.07.2021 адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.03.2021 згідно з "Порядком призначення та виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 №713) без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум пенсії.
- в іншій частині позовних вимог відмовлено.
12.06.2023 позивач звернувся із заявою про встановлення судового контролю в порядку ст.382, 383 КАС України. Заявник просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність Управління щодо виконання рішення суду №120/4483/21 в частині перерахунку і виплати йому пенсії відповідно до Постанови КМУ №418 при проведенні розрахунків з 01.03.2021, з 01.03.2022 та з 01.03.2023 в силу преюдиціальності рішення суду;
2) зобов'язати Управління розрахувати та виплатити не виплачену за рішенням суду частину пенсії з коштів Пенсійного фонду України з 01.03.2021 до теперішнього часу;
3) встановити строк для повного виконання рішення суду та судовий контроль за його виконанням. За результатами подання/неподання звіту розглянути питання щодо накладення штрафу на керівника Управління в порядку ст. 382 КАС України.
Ухвалою суду від 01.08.2023 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю та подання суб'єктом владних повноважень звіту на виконання рішення суду - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 01.08.2023 скасовано. Прийнято нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в строк 30 днів з моменту отримання даної постанови, подати до Вінницького окружного адміністративного суду звіт про повне та належне виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2021 по справі № 120/4483/21-а.
13.10.2023 ОСОБА_1 подав клопотання про приєднання до матеріалів справи розрахунку невиплаченої пенсії.
07.11.2023 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подало звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою від 10.11.2023 призначено розгляд звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 07.11.2023 у судовому засіданні 28.11.2023.
Ухвалою суду від 28.11.2023 відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 07.11.2023 та встановлено новий строк для подання звіту.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28.11.2023 залишено без змін.
01.03.2024 ОСОБА_1 подав клопотання, у якому зазначив, що Управлінням не здійснено черговий перерахунок розміру пенсії з 01.03.2024, як передбачено Постановою КМУ №418.
06.03.2024 представник Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подав звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою суду від 10.04.2024 відмовлено у прийнятті звіту ГУ ПФУ у Вінницькій області від 06.03.2024 та встановлено новий строк для подання звіту терміном у 30 днів.
13.06.2024 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подало новий звіт про виконання рішення суду від 08.07.2021, у якому вказує, що Головним управлінням проведено перерахунок пенсії заявника з 01.03.2022, а її розмір на цю дату склав - 32458,75 грн, станом на 01.03.2023 - 34388,10 грн. В цілому заборгованість нарахована на виконання рішення суду склала - 336515,95 грн за період з 01.03.2021 по 30.04.2024.
Крім цього, зазначає, що виплата таких пенсій, як у ОСОБА_1 має здійснюватися без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії, що відповідає правовому висновку висловленому в постанові від 24 червня 2020 року справа №580/234/19 Верховного Суду у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду. Тобто, з 01.03.2024 року Головним управлінням перерахунок пенсії ОСОБА_1 не проводився, оскільки це суперечить нормам законодавства, оскільки з цієї дати не відбулось фактичної зміни в розмірі виплачуваної пенсії заявника.
На думку представника відповідача, Головне управління не має правових підстав для здійснення перерахунку пенсії з 01.03.2024 як виходячи з положень діючого законодавства так і на виконання рішення суду від 08.07.2021, оскільки такий перерахунок перебуває поза межами предмету спору у справі №120/4483/21-а. У справі, що розглядається способом відновлення порушеного права позивача судом було визначено зобов'язання Головному управлінню вчинити певні дії, а саме «здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2021 згідно з "Порядком призначення та виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 №713) без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум», відповідно, виходячи зі змісту покладених зобов'язань Головним управлінням вжито всіх заходів допустимих в межах виконання у даній адміністративній справі.
Ухвалою від 02.07.2024 призначено розгляд звіту ГУ ПФУ у Вінницькій області від 13.06.2024 у судовому засіданні.
У судове засідання, призначене на 15.07.2024 представник відповідача не з'явилася.
12.07.2024 подала заяву, у якій просила суд розглядати звіт без участі представника відповідача.
Судове засідання, призначене на 15.07.2024 відкладено у зв'язку з неявкою представника відповідача, а також для надання можливості позивачу ознайомитися із звітом.
Протокольною ухвалою суд визнав обовязковою явку представника відповідача у судове засідання, призначене на 22.07.2024.
16.07.2024 ОСОБА_1 подав заперечення на звіт ГУ ПФУ у Вінницькій області, у яких просить суд не приймати звіт відповідача та застосувати штрафні санкції до керівника Управління ОСОБА_2 за невиконання рішення суду.
У судове засідання 22.07.2024 представник відповідача повторно не заявився, хоча був належним чином повідомлений про обов'язкову явку у судове засідання, призначене на 22.07.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Заявник ОСОБА_1 22.07.2024 подав заяву, у якій просив суд проводити судове засідання без його участі.
Ухвалою суду від 22.07.2024 визнано обов'язковою явку представника ГУ ПФУ у Вінницькій області у судове засідання, призначене на 29.07.2024.
У судове засідання 29.07.2024 представник відповідача не з'явився. Ухвала суду від 22.07.2024 отримана відповідачем, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 24.07.2024.
У судовому засіданні 29.07.2024 ОСОБА_1 просив суд не приймати звіт відповідача та накласти штраф на керівника ГУ ПФУ у Вінницькій області, оскільки рішення так і не виконано.
Враховуючи, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області належним чином повідомлене про дату, час та місце розгляду звіту, суд вважає за можливе провести розгляд звіту без участі представника відповідача.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України у разі неявки без поважних причин або без повідомлення причин неявки в судове засідання учасника справи, який був належним чином повідомлений про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.
Надаючи юридичну оцінку вказаним діям відповідача, суд зазначає наступне.
Судом установлено, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області та з 01.11.1991 отримує пенсію за вислугу років, призначену за нормами ст.54 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05.11.1991, як працівнику льотно-випробного складу.
Спеціальний стаж льотної роботи, розрахований за годинами нальоту, складає 46 років 02 місяці 06 днів. Заробітна плата, з якої нараховується пенсія, обчислюється за 12 місяців роботи із 01.10.1990 по 30.09.1991.
Призначення і виплата пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації проводиться у відповідності до Порядку затвердженому постановою КМУ від 21.07.1992 № 418, зокрема пенсія обчислюється із середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на цю пенсію та максимальний розмір не може перевищувати 85% заробітку.
Відповідно до п. «а» ч.1 ст.54 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті: працівники льотного і льотно-випробного складу після досягнення 50 років і за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок та після цієї дати при набутті вислуги років на цих посадах.
Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації затверджений постановою Кабінету Міністрів України №418 від 21.07.1992.
Відповідно до п.7 Порядку № 418 пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (пункт 6 цього Порядку) і за кожний рік вислуги (у чоловіків - понад 30 років і у жінок - понад 25 років) пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом "а" статті 13 та статтею 14 Закону, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.
Згідно із абз."в" п.7 Порядку, у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Отже, відповідно до вказаних вище норм слід зробити висновок, що законодавством передбачено право позивача на перерахунок його пенсії в разі збільшення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня.
Судом встановлено, що відповідачем, незважаючи на рішення судів, здійснюється обмеження виплати пенсії позивачу її максимальним розміром.
Так, із 01.01.2018 обмежено максимальний розмір пенсії позивача.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17.07.2018 у справі №127/9519/18-а визнано обмеження неправомірним та зобов'язано здійснити виплату пенсії у розмірі 12 003,53 грн. починаючи з 01.03.2017 без обмеження максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.
Із 01.03.2020 максимальний розмір пенсії позивача знову був обмежений.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.08.2020 у справі №120/2767/20-а визнано обмеження неправомірним та зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії починаючи із 01.03.2020 без обмеження максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.
Із 01.03.2021 відповідач знову обмежив максимальний розмір пенсії позивача.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2021 у справі №120/4483/21-а, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.03.2021 згідно з "Порядком призначення та виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 №713) без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум пенсії.
На виконання рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснило нарахування позивачу пенсії за вислугу років, в розмірі, визначеному станом на 01.03.2021 без обмеження її максимальним розміром до 08.07.2021, дати винесення рішення суду.
З 08.07.2021 відповідач знову обмежив максимальний розмір пенсії позивача.
Сьомий апеляційний адміністративний суд окремою ухвалою від 04.10.2022 у даній справі, встановив зловживання процесуальними правами Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Колегією суддів було встановлено, що позивач неодноразово звертався до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії. Обґрунтовував позов тим, що відповідач неправомірно зменшує йому розмір пенсії, обмежуючи її встановленим максимальним розміром. Рішеннями судів у справах №127/9519/18 від 17.07.2018, № 120/2767/20 від 07.08.2020, №120/4483/21 від 08.07.2021 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії в повному обсязі, без обмеження її максимальним розміром.
З протоколів розрахунку пенсії, долучених до звіту від 13.06.2023 вбачається, що пенсія позивача на 2021 рік склала 26846,49, на 2022 рік - 32458,75 грн, на 2023 рік - 34388,10 грн, однак залишилася без змін станом на 2024 рік та зафіксована у розмірі, встановленому у 2023 році - 34388,10 грн.
Тобто, Головним управлінням ПФУ у Вінницькій області не проведено перерахунок пенсії позивача станом на 01.03.2024 з врахуванням коефіцієнту зростання розміру зарплати та без обмеження максимальним розміром, а зафіксовано у розмірі станом на 01.03.2023.
Суд звертає увагу, що законодавством передбачено право позивача на перерахунок його пенсії в разі збільшення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузі економіки, щороку з 1 березня, про що зазначено у рішенні суду.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що наданий Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області звіт від 13.06.2024 не містить доказів виконання рішення суду від 08.07.2021 в повному обсязі.
Суд зазначає, що Конституційний Суд України у рішенні від 15.05.2019 №2-р(ІІ)/2019 зазначив, що беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов'язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом. Конституційний Суд України наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність. (абзаци тринадцятий, чотирнадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення)
Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, Конституційний Суд України узагальнив, що визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року право на суд було б ілюзорним, якби юридична система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019; абзац четвертий підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 №10-р/2020).
Конституційний Суд України у рішенні від 1 березня 2023 року № 2-р(ІІ)/2023 зазначає, що з принципу правовладдя та вимоги утвердження й забезпечення права особи на судовий захист в адміністративному судочинстві випливає обов'язок держави забезпечити також обов'язкове виконання судового рішення, ухваленого на користь особи, задля реального захисту та поновлення її прав, свобод, інтересів, що зазнали порушення внаслідок ухвалення рішень, учинення дій або бездіяльності органами публічної влади, їх посадовими і службовими особами. Невиконання державою цього обов'язку суперечить приписам пункту 9 частини другої статті 129, частин першої, другої статті 129 Конституції України та призводить до порушення права особи на судовий захист, підриває дієвість адміністративного судочинства, а отже, є несумісним із принципом правовладдя, що його встановлено частиною першою статті 8 Конституції України. (абзаци перший, другий, четвертий підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини).
У Рішенні від 30.06.2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Ураховуючи те, що право позивача на виплату пенсії без її обмеження максимальним розміром встановлено чинним законодавством України та є відповідне рішення Вінницького окружного адміністративного суду, яке вступило в законну силу, позивач має законні підстави щодо отримання такої пенсії.
Отже, суд доходить висновку, що прийняття звіту від 13.06.2024 по справі не є можливим, адже рішення суду від 08.07.2021 у справі №120/4483/21-а Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно не виконано.
Вирішуючи питання про накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень, суд дійшов висновку про наступне.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що правові норми КАС України, які регламентують порядок судового контролю, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача.
Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013 звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в п.40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», п.68).
У рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п.43).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.
Суд має переконатися, що суб'єктом владних повноважень прийняте ним рішення виконується належним чином та в повному обсязі. Розглядаючи звіт суб'єкта владних повноважень про виконання ним постанови суду необхідно перевірити чи досягнуто мети задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.
Так, суд враховує, що після встановлення по даній справі судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення пройшов тривалий строк, наданий відповідачу для виконання рішення суду. У той же час, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області не надано до суду доказів на підтвердження вчинення конкретних дій для організації процесу його виконання, а саме проведення індексації пенсії позивачу з 01.03.2024, натомість лише констатовано неможливість виконання рішення.
З урахуванням невиконання судового рішення, невжиття заходів для виконання вищевказаного рішення суду, відсутності підстав для прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2021 у справі №120/4483/21-а, суд вважає за необхідне з метою забезпечення судового контролю за своєчасним і належним виконанням судового рішення, що в свою чергу сприяє гарантуванню прав громадянина України на виконання судового рішення, винесеного на його користь, протягом розумного строку, накласти штраф на керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області ОСОБА_2 в сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60560,00 грн.
Згідно ч.3 ст.382 КАС України, половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Отже суд вважає за необхідне стягнути штраф з керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області ОСОБА_2 на користь позивача у розмірі 30280,00 грн, та на користь Державного бюджету України у розмірі 30280,00 грн.
Крім того, згідно ч.7 ст.382 КАС України, сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати рішення суду і подання звіту про його виконання.
Підставою для встановлення звіту є невиконання судового рішення повністю чи в частині, тоді як підставою для відмови у встановленні звіту може бути виконання судового рішення.
Суд приходить до висновку, що враховуючи положення ч.7 ст.382 КАС України, в даному випадку, окрім застосування штрафу належить зобов'язати відповідача подати до суду у місячний строк з дати прийняття даної ухвали суду звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2021 у справі №120/4483/21-а.
Крім того, суд наголошує, що відповідно до ч.7 ст.382 КАС України повторне невиконання цього обов'язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.
Відповідно до ч.5 ст.149 КАС України ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241-243, 248, 256, 382 України, суд, -
Звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13.06.2024 про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2021 у справі №120/4483/21-а визнати таким, що не підтверджує виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області ОСОБА_2 штраф у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 60 560, 00 грн.
Половину штрафу в розмірі 30280,00 грн, стягнути на користь ОСОБА_1 , іншу половину штрафу в розмірі 30280,00 грн, стягнути на користь Державного бюджету України.
Попередити керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області Корчаку Олену Сергіївну про те, що за правилами ч.6 ст.382 КАС України з наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня в розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.
Попередити керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області Корчаку Олену Сергіївну про те, що відповідно до ч.7 ст.382 КАС України сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов'язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подати до суду звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від від 08.07.2021 у справі №120/4483/21-а протягом 30 днів з дати отримання копії цієї ухвали.
Ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню.
Стягувачем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали в частині стягнення штрафу в розмірі 30280,00 грн, є ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), боржником: начальник Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області Корчака Олена Сергіївна (адреса: вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403).
Стягувачем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали в частині стягнення штрафу в розмірі 30280,00 грн, є Державна судова адміністрація України (адреса: 01021, місто Київ, вулиця Липська, будинок 18/5, код ЄДРПОУ 26255795), боржником: начальник Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області ОСОБА_2 (адреса: вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403).
Ухвала набирає законної сили згідно ст.256 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.293-297 КАС України.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна