Справа № 308/4922/24
Закарпатський апеляційний суд
31.07.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/439/24 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Чеботаєва А. М. на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.04.2024.
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить суму 8500 (вісім тисяч п'ятсот) грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 013547 від 10.03.2024 та постанови суду від 03.04.20024 вбачається, що 10.03.2024 о 07 год 35 хв прикордонним нарядом «Контрольний пост» на напрямку 259 прикордонного знаку на відстані близько 3000 метрів до державного кордону України, виявлений та затриманий громадянин ОСОБА_2 , який в умовах воєнного стану в складі групи осіб вчинив спробу незаконного перетинання державного кордону України в Словацьку Республіку в пішому порядку поза пунктом пропуску, чим порушив ст. 9, 12 Закону України «Про Державний кордон України» від 04.11.1991, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 cт. 204-1 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат Чеботаєв А. М. вважає оскаржувану постанову незаконною. Посилається на те, що суд першої інстанції не вжив заходи щодо безпосереднього дослідження доказів, не забезпечив можливість особі, яка притягується до відповідальності, надати свої особисті пояснення, не з'ясував чи відповідають дійсності відібрані у нього пояснення на місці складання протоколу та чи були вони надані в добровільному порядку. У порушення вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення посадовими особами Державного прикордонної служби України матеріалів справи про адміністративне правопорушення, уповноваженою посадовою особою не конкретизовано місце вчинення інкримінованого ОСОБА_2 діяння і не зазначено координати, де нібито здійснено спробу перетину державного кордону, а також не додано схему із зазначенням цих координат з прив'язкою до місцевості. З протоколу не вбачається, якими саме діями ОСОБА_2 вчинив незаконну спробу перетину державного кордону. У протоколі особистого огляду, огляду речей у ОСОБА_2 був вилучений лише мобільний телефон, що не може свідчити про намір перетину ним державного кордону, а в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність у ОСОБА_2 умислу на перетинання або спробу перетинання державного
-2-
кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів. Одночасно адвокат порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що такий пропущено з поважних причин. ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, копії оскаржуваної постанови не отримав, 11.03.2024 отримав консолідуючий перелом човноподібної кістки правої кисті, який був встановлений 14.03.2024 у ТОВ «Медичний Центр «Добробут поліклініка», після чого почалися лікування, а він як адвокат ознайомився з матеріалами справи та оскаржуваною постановою 06.05.2024.
Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_2 та його захисник-адвокат Чеботаєв А. М. на розгляд справи щодо ОСОБА_2 не з'явилися, судову кореспонденцію отримували, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 та його захисника-адвоката Чеботаєва А. М., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП. Крім того, апеляційний суд враховує заяву захисника, про розгляд апеляційної скарги у їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце, і час розгляду справи, і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, її розгляд проведено судом першої інстанції без участі останнього, даних про належне повідомлення ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи в матеріалах справи немає, як і немає відомостей про направлення ОСОБА_2 та отримання ним копії оскаржуваної постанови.
При цьому, доданими до клопотання матеріалами підтверджені й доводи адвоката Чеботаєва А. М. про те, що 11.03.2024 ОСОБА_2 отримав консолідуючий перелом човноподібної кістки правої кисті, який був встановлений 14.03.2024 у ТОВ «Медичний Центр «Добробут поліклініка», і після чого почалося лікування, а він як адвокат ознайомився з матеріалами справи та оскаржуваною постановою 06.05.2024.
Тому, з метою недопущення порушення права ОСОБА_2 на захист та доступ до правосуддя, причини пропуску строку на подання апеляційної скарги визнаються поважними, у зв'язку з чим клопотання ОСОБА_2 підлягає до задоволення і такий строк поновлюється.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість та незаконність судового рішення апеляційний суд відхиляє з таких підстав.
-3-
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, відповідно до приписів ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, за спробу незаконного перетину державного кордону України, вчиненого групою осіб, всупереч доводів апеляційної скарги, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній, всупереч доводів апеляційної скарги, наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_2 цього адміністративного правопорушення.
Не дивлячись на доводи захисника, які були викладені ним в апеляційній скарзі, наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, підтверджується зібраними у справі про адміністративне правопорушення й дослідженими в судовому засіданні доказами, яким дана правильна юридична оцінка.
Даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 013547 від 10.03.2024 стверджується, що 10.03.2024 о 07 год 35 хв прикордонним нарядом «Контрольний пост» на напрямку 259 прикордонного знаку на відстані близько 3000 метрів до державного кордону України був виявлений та затриманий ОСОБА_2 , який в умовах воєнного стану в складі групи осіб вчинив спробу незаконного перетинання державного кордону України в Словацьку Республіку у пішому порядку поза пунктом пропуску, чим порушив ст. 9, 12 Закону України «Про Державний кордон України» від 04.11.1991.
Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення підтверджуються і протоколом про адміністративне затримання від 10.03.2024; протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 10.03.2024; рапортом інспектора ДПС від 10.03.2024; копією протоколу серії ЗхРУ № 013546 від 10.03.2024, складеного щодо ОСОБА_3
-4-
Вищенаведені докази, є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_2 вимог ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України від 04.11.1991, та його вину у вчиненні, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення.
Твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що наявність протоколу про адміністративне правопорушення, протоколу затримання, у відсутність інших належних та допустимих доказів є недостатніми для здійснення переконливих висновків, які поза всяким сумнівом доводять вину особи у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення - є безпідставними, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 252 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є самостійним доказом у справі про адміністративне правопорушення, та має бути оцінений за правилами оцінки доказів.
Апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 відповідає вимогам КУпАП та Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом МВС України № 898 від 18.09.2013, такий складений уповноваженою особою Державної прикордонної служби, в присутності ОСОБА_2 . Зі змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_2 роз'яснені його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, чим скористався ОСОБА_2 .
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення є належним та допустимим доказом у справі та обґрунтовано покладений судом в обґрунтування доведення винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Твердження захисника про недоведеність факту вчинення ОСОБА_2 спроби незаконного перетину державного кордону, апеляційний суд не визнає доцільними з огляду на те, що наявні у матеріалах справи докази беззаперечно свідчать про перебування ОСОБА_2 у складі групи осіб за 3000 м від лінії державного кордону на напрямку 259 прикордонного знаку та про порушення ОСОБА_2 вимог cт. 9, 12 Закону України «Про державний кордон Украйни» від 04.11.1991, відтак вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, за вказаних у протоколі обставин.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що начальник відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » був упереджений при складанні щодо ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення за ознаками передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи, оскільки у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги й на такі не посилався захисник.
Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що начальник відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_4 діяв у межах наданих їй повноважень.
Водночас, апеляційним судом не встановлено і будь-яких фактів про застосування щодо ОСОБА_2 незаконних методів, які би призвели до підписання протоколу про адміністративне правопорушення та інших документів, які містяться у матеріалах справи.
Доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази про намір ОСОБА_2 на незаконний перетин державного кордону поза пунктами пропуску, є неприйнятними з огляду на таке.
-5-
Відповідно до диспозиції частини другої статті 204-1 КУпАП, передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинене групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_2 , суть вчиненого ним правопорушення полягає у спробі незаконного перетину державного кордону України поза пунктом пропуску в складі групи осіб.
Згідно ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Отже, ознакою об'єктивної сторони правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною другою статті 204-1 КупАП є, зокрема, перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, вчинене у складі групи осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень.
Зі змісту матеріалів справи, зокрема, з протоколу про адміністративне затримання, вбачається, що 10.03.2024 о 07 год 35 хв, на напрямку 259 прикордонного знаку на відстані 3000 метрів до державного кордону, було виявлено та затримано групу осіб, у тому числі ОСОБА_2 .
Таким чином, незважаючи на наведені в апеляційній скарзі доводи, а також те, що ОСОБА_2 не мав умислу незаконно перетинати державний кордон з України в Словацьку Республіку, апеляційний суд оцінює, як обрану лінію захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності, оскільки вони спростовуються сукупністю належних та допустимих доказів, повно та всебічно досліджених судом першої інстанції.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи доведено, що ОСОБА_2 10.03.2024 о 07 год 35 хв у складі групи осіб, здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Словацької Республіки поза пунктами пропуску через державний кордон України в межах контрольованого прикордонного району, у напрямку 259 прикордонного знаку на відстані 3000 метрів від лінії державного кордону України, внаслідок чого ОСОБА_2 був виявлений та затриманий інспектором прикордонної служби.
Доводи апеляційної скарги про те, що у порушення вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення посадовими особами Державного прикордонної служби України матеріалів справи про адміністративне правопорушення, уповноваженою посадовою особою не конкретизовано місце вчинення інкримінованого ОСОБА_2 діяння і не зазначено координати, де нібито здійснено спробу перетину державного кордону, апеляційний суд із урахуванням наведеного вище відхиляє як такі, що не знаходять свого підтвердження, оскільки спростовуються матеріалами справи, у тому числі й протоколом
-6-
про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що ОСОБА_2 був виявлений та затриманий в межах контрольованого прикордонного району, у напрямку 259 прикордонного знаку на відстані 3000 метрів від лінії державного кордону України.
Доводи апеляційної скарги про те, що до протоколу не додано схему із зазначенням координат з прив'язкою до місцевості, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі жодним чином не спростовують встановлених фактів, які беззаперечно свідчать про намір ОСОБА_2 на незаконний перетин державного кордону поза пунктами пропуску в складі групи осіб.
З цих підстав, апеляційний суд не бере до уваги і доводи апеляційної скарги про те, що в протоколі особистого огляду, огляду речей у ОСОБА_2 був вилучений лише мобільний телефон.
Доводи апеляційної скарги про те, що з протоколу не вбачається, якими саме діями ОСОБА_2 вчинив незаконну спробу перетину державного кордону, апеляційний суд з урахуванням наведеного вище відхиляє як безпідставні й такі, що жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції про порушення ОСОБА_2 вимог ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не забезпечив можливість особі, яка притягується до відповідальності, надати свої особисті пояснення, не з'ясував чи відповідають дійсності відібрані у нього пояснення на місці складання протоколу та чи були вони надані в добровільному порядку, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що в матеріалах справи містяться заяви ОСОБА_2 про можливість розгляду справи без його участі та відмову від послуг захисника. Жодних доказів, які б свідчили про те, що вказані заяви ОСОБА_2 не підписував чи підписав їх під примусом, стороною захисту не надано. Також апеляційний суд звертає увагу на те, що участь правопорушника у розгляд цієї категорії справи не є обов'язковою і, відповідно, розгляд справи без участі правопорушника не є безумовною підставою для скасування судового рішення, і при цьому, факт розгляду судом першої інстанції справи без участі ОСОБА_2 враховано апеляційний судом як одну з підстав для поновлення захиснику строку на апеляційне оскарження постанови.
Таким чином, докази покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_2 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, визнаються належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, та є такими, що не викликають сумніву.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставиться йому за провину.
Також, апеляційний суд констатує, що при вирішенні питання про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення, суд першої інстанції належним чином врахував вимоги ст. 33 КУпАП, характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, і прийшов до вірного висновку про необхідність накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, яке на думку апеляційного суду, сприятиме вихованню правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, тобто відповідає передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
-7-
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування постанови судді, при апеляційному перегляді не встановлено.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі захисником не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника-адвоката Чеботаєва А. М. - без задоволення.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання захисника-адвоката Чеботаєва А. М.задовольнити, поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.04.2024.
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Чеботаєва А. М. залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.04.2024 щодо ОСОБА_5 , - без змін.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя