31 липня 2024 року
м. Київ
справа № 761/26886/22
провадження № 51-550 ск 24
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
перевіривши касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , який брав участь у суді апеляційної інстанції, на ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 7 листопада 2023 року та Київського апеляційного суду від 29 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_5 ,
установила:
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд указаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що при зверненні не було додержано п. 4 ч. 2 цієї норми процесуального права.
Згідно з положеннями закону в касаційній скарзі має бути викладено правове обґрунтування заявлених вимог, адже суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права і наділений повноваженнями скасувати чи змінити оскаржені рішення виключно на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК. Тому в поданій скарзі належить зазначити доводи, котрі свідчать про допущення при здійсненні судового та апеляційного провадження істотних порушень закону.
Цього не було враховано при зверненні до Верховного Суду.
За змістом касаційної скарги у ній прокурор, заперечуючи правомірність звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності в частині обвинувачення за ст. 348 Кримінального кодексу України (далі - КК), просить на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, скасувати згадані ухвали і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Однак, аргументуючи свою вимогу, скаржник посилається на неповноту дослідження судами попередніх інстанцій фактичних обставин кримінального правопорушення, що в силу ст. 433 КПК не є предметом перевірки в порядку касаційної процедури і такої підстави в ч. 1 ст. 438 цього Кодексу немає.
Крім того, замість наведення конкретних істотних у розумінні ст. 412 КПК порушень, допущених при здійсненні провадження, автор скарги зазначає про передчасність постановлення ухвал, не зваживши на імперативні приписи ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 цього Кодексу, відповідно до яких суд має невідкладно розглянути клопотання сторони про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого та у випадку встановлення передбачених законом підстав закрити кримінальне провадження.
Водночас, у поданій скарзі доводи незгоди із закриттям кримінального провадження за однією зі статей із загального обсягу обвинувачення й застосуванням судом Закону України № 743-VII від 21 лютого 2014 року «Про недопущення переслідування та порання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» зводяться до того, що він суперечить вимогам КК та КПК. Проте суд касаційної інстанції не уповноважений ревізувати й тлумачити вказаний державний нормативно-правовий акт вищої юридичної сили.
Отже, у касаційній скарзі не наведено правового обґрунтування заявленої вимоги про скасування оспорюваних судових рішень, що перешкоджає відкриттю касаційного провадження.
Оскільки касаційна скарга не відповідає положенням ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, колегія суддів
постановила:
Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , який брав участь у суді апеляційної інстанції, на ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 7 листопада 2023 року та Київського апеляційного суду від 29 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_5 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків упродовж п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_6