31 липня 2024 року
м. Київ
справа № 369/10284/23
провадження № 61-8314св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2024 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Кирилюк Г. М.,
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь:
авансовий платіж за попереднім договором в розмірі 639 962,00 грн;
3% річних, які обчислюються з дня виникнення боргу до дня прийняття рішення у справі, які станом на день подання позову складають 71 995,72 грн;
інфляційні втрати, які обчислюються з дня виникнення боргу до дня прийняття рішення у справі, які станом на день подання позову складають 294 382,52 грн;
моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що 08 травня 2019 року між ним, як покупцем, та ОСОБА_2 , як продавцем, було укладено попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М. М. та зареєстровано в реєстрі під номером 1420.
Згідно з пунктом 1 попереднього договору, продавець у строк до 30 вересня 2019 року зобов'язувалась передати у власність покупця з укладенням договору купівлі продажу, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити квартиру АДРЕСА_1 в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельній ділянці площею 0,1002 га, кадастровий номер якої 3222486200:03:006:0020, що знаходиться в АДРЕСА_2 .
Позивач вказував, що згідно з пунктом 4 попереднього договору, на підтвердження намірів сторін покупець передав, а продавець прийняв передоплату у вигляді авансу в розмірі 639 962,00 грн.
Відповідно до пункту 5 попереднього договору, сторони домовилися, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартири у строк, передбачений попереднім договором, продавець повинен повернути покупцю одержану від нього суму авансу протягом одного місяця.
Позивач зазначав, що всупереч умовам попереднього договору, продавець не передав у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу вказану квартиру як до 30 вересня 2019 року, так і станом на день подання цієї заяви.
Більш того, багатоквартирний житловий будинок, в якій має знаходитися вказана квартира, не побудований та не введений в експлуатацію досі.
Посилався на те, що всупереч умовам попереднього договору продавцем не повернуто покупцю одержану від нього суму авансу, а відтак остання підлягає стягненню з відповідача з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат.
Вказував, що неправомірними діями відповідача йому була завдана моральна шкода, яку він оцінює в 50 000,00 грн.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений аванс в розмірі 639 962,00 грн, 3% річних в розмірі 79 478,02 грн та інфляційні втрати в розмірі 335 658,12 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 11 271,52 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 12 000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами була досягнута домовленість щодо купівлі-продажу квартири, позивач у рахунок попередньої оплати вартості зазначеного нерухомого майна передав відповідачці 639 962,00 грн як авансовий платіж в рахунок сплати вартості об'єкту нерухомого майна. Однак, основний договір купівлі-продажу не був укладений, тому наявні правові підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача фактично переданих відповідачу коштів. Оскільки відповідачка грошові кошти не повертає, тому з неї на користь позивача підлягають стягненню на день ухвалення рішення інфляційні втрати в розмірі 335 658,12 грн та три відсотки річних в розмірі 79 478,02 грн. Разом із цим, суд не вбачав підстав для стягнення з відповідачки моральної шкоди, зазначивши, що позивачем не надано доказів на підтвердження заподіяння душевних страждань неправомірними діями відповідачки, не зазначено у чому саме вони полягали, не підтверджено їх обсяг та тривалість.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 звернулась до суду з апеляційною скаргою.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 червня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 грудня 2023 року скасовано.
Матеріали справи № 369/10284/23 передано до Господарського суду Київської області, на розгляді якого перебуває справа № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_2 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвалою Господарського суду Київської області від 14 лютого 2024 року відкрито провадження у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_2 . Тому спір, який виник між сторонами у цій справі, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції, у зв'язку із чим справу необхідно передати до господарського суду, на розгляді якого перебуває справа про неплатоспроможність ОСОБА_2
07 червня 2024 року адвокат Андрєєв М. А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , в системі «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2024 року, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
04 липня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зупинення провадження у справі.
Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України визначено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2024 року справу № 756/3328/20 (провадження № 61-14576сво23) передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Передаючи справу на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що є підстави для відступу від висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 200/12041/17 (провадження № 61-12507св19), від 16 грудня 2020 року у справі № 750/8669/17 (провадження № 61-10623св18), від 23 грудня 2020 року у справі № 750/7344/18 (провадження № 61-5354св19) та від 29 листопада 2023 року у справі № 522/21417/17 (провадження № 61-10147св23) щодо можливості скасування судом апеляційної/касаційної інстанції рішення та/або постанови суду за обставин, коли рішення та/або постанова були ухвалені до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Ухвалою Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 травня 2024 року прийнято та призначено до розгляду справу Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Правовідносини у цій справі є подібними до правовідносин у справі № 756/3328/20.
Відповідно до частини другої статті 415 ЦПК України процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 756/3328/20 (провадження № 61-14576сво23).
Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Зупинити касаційне провадження у справі № 369/10284/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми авансу, 3% річних, інфляційних втрат та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2024 року, до закінчення перегляду в касаційному порядку Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 756/3328/20 (провадження № 61-14576сво23).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов