30 липня 2024 року
м. Київ
справа № 242/812/23
провадження № 61-10609ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
встановив:
23 липня 2024 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Оплачко В. О. через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на таке.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено рішення (ухвала), що оскаржується.
Представник заявника у прохальній частині скарги просить суд скасувати рішення Селидівського міського суду Донецької області від 25 грудня 2023 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2024 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 вересня 2024 року.
Проте згідно з даними, внесеними до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - Реєстр) у цивільній справі № 242/812/23, за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції від 25 грудня 2023 року Дніпровським апеляційним судом було прийнято постанову від 18 червня 2024 року (з урахуванням ухвали апеляційного суду про виправлення описки), а не від 24 червня 2024 року, як вказує представник заявника. Крім того, в Реєстрі відсутня інформація про прийняття Дніпровським апеляційним судом додаткової постанови від 07 вересня 2024 року, натомість вбачається, що судом апеляційної інстанції була прийнята додаткова постанова 09 липня 2024 року.
Таким чином, заявнику необхідно уточнити прохальну частину скарги та конкретизувати, які саме судові рішення підлягають касаційному перегляду із зазначенням правильних дат їх ухвалення.
Крім того, відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтовано (мотивовано) наявність цієї підстави (підстав).
Однак, у скарзі не вказано,з яких саме підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, оскаржується додаткова постанова Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2024 року.
З огляду на наведене, заявнику необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги з доказаминадсилання її копії та копій доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 ЦПК України (шляхом надсилання до електронних кабінетів інших учасників справи, а у разі відсутності в інших учасників справи електронних кабінетів чи відсутності відомостей про наявність в інших учасників справи електронних кабінетів - у паперовій формі листом з описом вкладення) (у випадку якщо касаційна скарга в новій редакції буде подана через підсистему «Електронний суд») або нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи (у випадку подання нової редакції касаційної скарги у паперовій формі), оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України, з урахуванням вимог цієї ухвали із уточненням прохальної частини касаційної скарги, а також із зазначенням конкретного (конкретних) пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2024 року, та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї (цих) підстави (підстав).
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Ю. Тітов