23 липня 2024 року
м. Київ
справа № 449/593/22
провадження № 61-5176св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - керівник Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної податкової служби у Львівській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури на ухвалу Львівського апеляційного суду від 08 березня 2024 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевич А. В.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суд із позовом до - ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним.
2. Заочним рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 23 січня 2023 року позов задоволено.
3. Визнано дійсним договір купівлі-продажу від 04 квітня 2022 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо відчуження земельної ділянки загальною площею 0,0024га, кадастровий номер земельної ділянки 4623310300:01:002:0148.
4. Визнано за ОСОБА_3 право власності на спірну земельну ділянку.
5. Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, керівник Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної податкової служби у Львівській області звернувся з апеляційною скаргою.
6. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд без достатніх правових підстав визнав укладений між сторонами договір дійсним та безпідставно визнав за позивачем право власності на предмет цього договору, а саме земельну ділянку. Вказує, що внаслідок узаконення судом договору купівлі-продажу земельної ділянки, який підлягав нотаріальному посвідченню, інтересам держави в особі органу Державної податкової служби заподіяну шкоду, яка проявилась в неотриманні бюджетом обов'язкових до сплати платежів, у зв'язку з переходом права власності на об'єкт нерухомого майна.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
7. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 08 березня 2024 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області на заочне рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 23 січня 2023 року.
8. Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалось питання про права та обов'язки держави в особі Головного управління Державної податкової служби у Львівській області.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
9. У квітні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Львівської обласної прокуратури
10. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
11. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. У касаційній скарзі заступник керівника Львівської обласної прокуратури, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
13. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що органом прокуратури не доведено порушення інтересів держави, оскільки сторонами у цій справі штучно ініційовано спір, з метою ухилення від сплати обов'язкових платежів; апеляційний суд не надав належної оцінки обґрунтованим підставам апеляційного оскарження органом прокуратури заочного рішення суду першої інстанції.
14. У касаційній скарзі прокурор посилається на те, що сторонами штучно створений спір з метою ухилення від сплати обов'язкових платежів. При цьому подання апеляційної скарги прокурором обґрунтовано не лише несплатою обов'язкових платежів, а й незаконністю рішення місцевого суду через численні порушення норм матеріального права, недобросовісністю позивача та відповідача у реалізації прав. Штучне створення спору з метою уникнення додаткових витрат сторонами є недобросовісною поведінкою.
15. Вказує, що при розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилась від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав для нікчемності правочину.
16. Зазначає, що дотримання належної процедури оформлення прав власності на нерухоме майно беззаперечно становить інтерес держави, оскільки відповідно до положень чинного законодавства при нотаріальному посвідченні угод щодо відчуження нерухомості сплачуються обов'язкові платежі та збори. Крім того, особи повинні дотримуватись законодавчо визначеної процедури набуття та переходу прав власності на нерухоме майно.
17. Завданням Головного управління Державної податкової служби у Львівській області є здійснення державного контролю за повнотою та своєчасністю надходження відповідних платежів у порядку, визначеному законодавством. Залишена в силі оскаржувана ухвала апеляційного суду призведе до залишення в силі рішення місцевого суду, яким задоволено позов, що нівелює чинну процедуру укладення договорів купівлі-продажу та відповідну сплату податкових платежів .
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18. У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суд із позовом до - ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним.
19. Заочним рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 23 січня 2023 року позов задоволено.
20. Визнано дійсним договір купівлі-продажу від 04 квітня 2022 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо відчуження земельної ділянки загальною площею 0,0024га, кадастровий номер земельної ділянки 4623310300:01:002:0148.
21. Визнано за ОСОБА_3 право власності на спірну земельну ділянку.
22. Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, керівник Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної податкової служби у Львівській області звернувся з апеляційною скаргою.
23. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 08 березня 2024 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області на заочне рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 23 січня 2023 року.
Позиція Верховного Суду
24. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
25. Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
26. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії судів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2022 року у справі № 142/119/20, від 14 червня 2023 року у справі № 930/375/22.
27. У справі, яка переглядається, прокурор при зверненні до суду з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі ГУ ДПС у Львівській області вказував, що оскаржуваним рішенням порушено інтереси держави, оскільки у разі дотримання сторонами у справі належної процедури оформлення переходу права власності та посвідчення такого договору нотаріусом сплачуються платежі, які оподатковуються у порядку, передбаченому ПК України, натомість цим рішенням суду першої інстанції позбавлено державу відповідних надходжень до бюджету.
28. Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції, зокрема, послався на постанови Верховного Суду у складі колегії судів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2022 року у справі № 142/119/20, від 14 червня 2023 року у справі № 930/375/22, у яких вказано, що
«Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається (частина друга статті 220 ЦК України).
З урахуванням принципу розумності, очевидно, що позов про визнання договору дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України є способом захисту цивільних прав та інтересів учасників приватних відносин. Рішення суду про визнання договору дійсним при недодержанні сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору «зцілює» тільки таку ваду як відсутність нотаріального посвідчення договору. При цьому наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається в силу прямої вказівки в частині другій статті 220 ЦК України. Проявом розумності є те, що законодавець не пов'язує можливість визнання дійсним договору із залученням податкового чи іншого органу, який контролює сплату фізичною особою податків, зборів чи інших обов'язкових платежів. Очевидно, що для контролю сплати фізичною особою податків, зборів чи інших обов'язкових платежів в публічному праві існують відповідні механізми, які зовсім не пов'язуються із оскарженням в апеляційному порядку та скасуванням судового рішення про визнання дійсним договору. Цивільний суд за позовом про визнання договору дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України вирішує цивільний спір, а не визначає, розмір та порядок сплати податків, зборів чи інших обов'язкових платежів».
29. Врахувавши вказані висновки, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуваним рішенням не вирішувалось питання про права та обов'язки держави в особі Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, тому наявні підстави для закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
30. Однак із застосованими апеляційним судом висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі колегії судів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2022 року у справі № 142/119/20, від 14 червня 2023 року у справі № 930/375/22, погодитись не можна з огляду на таке.
31. У частині другій статті 4 ЦПК України визначено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
32. Згідно з частиною четвертою статті 42 ЦПК України у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
33. У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють
у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 20 листопада 2018 року
у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).
34. У судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
35. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга
статті 19 Конституції України).
36. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
37. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
38. У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру»).
39. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
40. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
41. Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України: прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу (частина четверта статті 56 ЦПК України).
42. У частині третій зазначеної статті передбачено, що прокурор може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
43. Системне тлумачення статті 56 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
44. Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, провадження № 14-104цс19, якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.
45. Пунктом 3 частини шостої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи.
46. З матеріалів справи вбачається, що прокурор, обґрунтовуючи підстави перегляду заочного рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 23 січня 2023 року, вказував, серед іншого, що місцевим судом узаконено перехід до позивача права на нерухоме майно без сплати відповідних обов'язкових платежів до бюджету, чим заподіяно шкоду інтересам держави, оскільки у разі дотримання сторонами належної процедури оформлення переходу права власності та посвідчення такого договору нотаріусом, сплаті до бюджету підлягали б відповідні обов'язкові платежі.
47. Органом, уповноваженим державою на виконання представницьких функцій у спірних правовідносинах, є ГУ ДПС у Львівській області. Разом із тим, вказаний орган з моменту винесення оскаржуваного судового рішення заходів щодо його перегляду в апеляційному порядку не вживав, що свідчить про неналежне здійснення повноважень.
48. На виконання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурором 18 січня 2024 року надіслано лист до уповноваженого органу щодо того чи сплачувались відповідні обов'язкові платежі та щодо вжитих уповноваженим органом заходів для оскарження рішення місцевого суду, проте на час подалі апеляційної скарги відповідь від ГУ ДПС у Львівській області не надходила.
49. Невжиття уповноваженим органом заходів щодо оскарження рішення суду першої інстанції свідчить про їх бездіяльність та позбавляє державу можливості захисту своїх порушених прав.
50. Частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
51. Таким чином, суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження, не врахував, що прокурор звернувся до суду із апеляційною скаргою в інтересах держави в особі ГУ ДПС у Львівській областіі на виконання частини третьої статті 56 ЦПК України, абзацу першого частини третьої, абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у тексті апеляційної скарги обґрунтував наявність інтересу держави в оскарженні заочного рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 23 січня 2023 року, пославшись на те, що вирішення у судовому порядку спору шляхом визнання права власності на нежитлове приміщення за позивачем позбавило державу відповідних надходжень до бюджету, а також вказав, що уповноважений орган в особі ГУ ДПС у Львівській області з моменту винесення оскаржуваного рішення суду першої інстанції відповідних заходів щодо його перегляду в апеляційному порядку не вживав, що свідчить про те, що орган, до компетенції якого віднесенні представницькі повноваження у цій сфері, належним чином їх не здійснює.
52. Також суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що дотримання вимог чинного законодавства, зокрема у сфері набуття та державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, становить суспільний інтерес (інтерес держави), а недотримання встановлених вимог цьому інтересу суперечить.
53. З урахуванням обставин цієї справи колегія суддів вважає, що прокурор, вказуючи на порушення передбаченої процедури набуття права власності на нерухоме майно на підставі нотаріально непосвідченого договору, а також на недотримання порядку сплати обов'язкових платежів, обґрунтував підстави для представництва інтересів держави, зокремапорушення інтересів держави та неналежне здійснення компетентними органам захисту інтересів держави. Зокрема, прокурор зазначив, що неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права призвело до винесення рішення, внаслідок якого державний бюджет недоотримав визначені Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито», Податковим кодексом України обов'язкові платежі. При цьому органи державної влади, які наділені відповідною компетенцією у цій сфері, не вживали заходів, спрямованих на поновлення прав держави.
54. Із урахуванням зазначеного, висновок апеляційного суду про те, що інтереси держави в особі ГУ ДПС у Львівській області рішенням суду першої інстанції не порушуються є необґрунтованим.
55. Наведене відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду у складі колегії судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2019 року у справі №126/3557/17, від 30 жовтня 2019 року у справі № 140/2001/17.
56. Висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії судів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2022 року у справі № 142/119/20, від 14 червня 2023 року у справі № 930/375/22, від 20 вересня 2023 року у справі № 127/14030/21 (провадження № 61-8763св22) щодо наявності підстав для закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, у зв'язку із тим, що законодавець не пов'язує можливість визнання права власності із залученням податкового чи іншого органу, який контролює сплату фізичною особою податків, зборів чи інших обов'язкових платежів, оскільки для контролю сплати фізичною особою податків, зборів чи інших обов'язкових платежів в публічному праві існують відповідні механізми, які зовсім не пов'язуються із оскарженням в апеляційному порядку та скасуванням судового рішення про визнання права власності, вважаємо помилковими.
57. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати (частина друга статті 403 ЦПК України). Порядок передачі справи на розгляд об'єднаної палати визначений статтею 404 ЦПК України, зокрема про передачу справи на розгляд об'єднаної палати суд постановляє ухвалу.
58. У зв'язку з наведеним, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає необхідним передати справу на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для відступу від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2022 року у справі № 142/119/20, від 14 червня 2023 року у справі № 930/375/22, від 20 вересня 2023 року у справі № 127/14030/21 (провадження № 61-8763св22).ж
Керуючись статтями 260, 403, 404ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Передати на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 449/593/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, за касаційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури на ухвалу Львівського апеляційного суду від 08 березня 2024 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович