Ухвала
Іменем України
29 липня 2024 року
м. Київ
справа № 682/2274/23
провадження № 61-10576ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 червня 2024 року (повний текст складено 24 червня 2024 року) у складі колегії суддів: Янчук Т. О., П'єнти І. В., Ярмолюка О. І., в справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Славутської міської ради про позбавлення батьківських прав,
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 до ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Славутської міської ради про позбавлення батьківських прав.
Позов мотивований тим, що позивач ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є військовослужбовцем, учасником бойових дій. Разом із ним проживає бабуся ОСОБА_11 , повнолітня сестра ОСОБА_12 , та неповнолітні брати та сестри по матері: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Фактично з народження батьки дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не займались їх вихованням, не турбувались про стан здоров'я, моральний, фізичний та духовний розвиток, разом з дітьми не проживали однією сім'єю. Вихованням дітей займалась бабуся ОСОБА_11 та позивач, ОСОБА_1 , як старший брат. На теперішній час, діти перебувають на їхньому утриманні та забезпечені усім необхідним. Батьки своїх обов'язків по утриманні та вихованню дітей тривалий час не виконують.
Про факт ухилення батьків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від виконання батьківських обов'язків відносно неповнолітніх дітей, свідчать відповідні докази, долучені до матеріалів справи, в тому числі, висновок органу опіки піклування виконавчого комітету Славутської міської ради № 04-31/636 від 10 серпня 2023 року, про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відносно неповнолітніх дітей.
Позивач просив позбавити ОСОБА_9 та ОСОБА_10 батьківських прав щодо їх неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 .
Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді: Мотонок Т. Я. від 01 березня 2024 року:
позов задоволено частково;
позбавлено ОСОБА_9 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ;
позбавлено ОСОБА_10 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ;
вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_12 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини було складено Висновок органу опіки і піклування від 10 серпня 2023 року № 04-31/686 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відносно неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 . Так, згідно висновку, неповнолітні діти з матір'ю зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 , разом із бабусею ОСОБА_11 , яка займається їхнім вихованням. Мати ОСОБА_9 проживає разом із малолітніми дітьми ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою: АДРЕСА_3 ;
діти АДРЕСА_4 . ОСОБА_4 - випускник гімназії. Згідно характеристик на дітей виданих адміністрацією Славутської гімназії № 1, всі діти характеризуються з позитивної сторони: виховані, дисципліновані, дотримуються правил поведінки для учнів, старанні у навчанні, беруть участь в громадському житті класу та школи, мають дружні стосунки з однокласниками, користуються авторитетом серед учнів та вчителів. Батьки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не цікавляться шкільним життям дітей. Бабуся ОСОБА_11 підтримує зв'язок з вчителями, класними керівниками, також займається лікуванням дітей, постійно приводить дітей до лікарні для проходження медичного огляду. Згідно письмових пояснень ОСОБА_14 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_5 , та є сусідкою ОСОБА_11 , вбачається, що батьки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не беруть участі у вихованні дітей впродовж дев'яти років і не проживають разом з дітьми, турботу про них взяла на себе ОСОБА_11 , для якої помічниками стали старші онуки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . ОСОБА_17 стверджує, що ці діти виросли на її очах, подорослішали, змужніли, але без материнської ласки і батьківського слова. Згідно письмових пояснень ОСОБА_18 , який проживає за адресою: АДРЕСА_6 , та є сусідом ОСОБА_11 , розповів, що разом з ОСОБА_11 проживають її восьмеро внуків, шестеро з них є неповнолітніми. Родина дружня, діти виховані. За всі роки сусідства, понад 12 років, мати дітей ОСОБА_9 разом з ними не проживала і вихованням не займалася. Батько дітей ОСОБА_10 давно їх покинув і проживає в росії. Всі турботи за дітей покладені на ОСОБА_11 . На засіданні комісії з питань захисту прав дитини повнолітні діти ОСОБА_1 та ОСОБА_12 повідомили, що батьки не піклувалися про них і не цікавилися їхнім життям. Про батька ОСОБА_10 діти пам'ятають, що біля 14 років тому він поїхав від них проживати в Дніпропетровську область, спочатку дзвонив часто, вони з ним спілкувалися по телефону. Зараз його немає. До війни батько спілкувався з молодшими братами. Декілька разів, на прохання баби, ОСОБА_11 , висилав гроші, однак це були невеликі кошти. Наразі батько проживає в росії. На засідання комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_9 не з'явилася двічі, хоча була повідомлена особисто працівниками служби у справах дітей, а також їй була надіслана повістка поштою. Таким чином, орган опіки і піклування дійшов висновку, що ОСОБА_19 та ОСОБА_10 не цікавляться життям своїх неповнолітніх дітей та не мають бажання спілкуватися з ними (а. с. 28-29);
додані стороною позивача до позову докази підтверджують факт умисного, систематичного невиконання відповідачами своїх батьківських обов'язків відносно дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 під час розгляду справи в суді знайшов підтвердження факт, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 самоусунулись від виконання своїх батьківських обов'язків відносно дітей, що призвело до того, що діти ОСОБА_9 та ОСОБА_10 батьками не визнають, спілкуватись та проживати з ними не бажають. Зазначені обставини - доведені факти невиконання відповідачами своїх батьківських обов'язків відносно неповнолітніх дітей - слугують підставами для позбавлення їх батьківських прав;
заперечення відповідачкою ОСОБА_9 проти позбавлення її батьківських прав не розцінюється судом як наявність інтересу до дітей, оскільки в судових засіданнях під час розгляду справи ОСОБА_9 будь-яких материнських почуттів до дітей не проявляла, так само як і діти не виявляли любові та бажання поспілкуватись із ОСОБА_9 , до якої вони фактично ставляться як до сторонньої людини, яка нехтувала материнськими обов'язками, внаслідок чого протягом свого життя діти були позбавлені материнського піклування. 11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним. Таким чином, зважаючи на те, що діти не мають сімейних зв'язків із ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , спілкуватися та проживати із ними не бажають, про що кожна дитина заявила в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позбавлення відповідачів батьківських прав сприятиме найвищим інтересам дітей та забезпечить їх нормальний моральний, психологічний розвиток та стабільне та спокійне життя в цілому;
батьківське право - це право на виховання та представництво інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей, то позбавити громадянина батьківських прав дозволяється щодо дитини, яка не досягла повноліття, тобто 18 років. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час розгляду справи досягнув повноліття, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 18 червня 2024 року:
апеляційну скаргу ОСОБА_9 задоволено;
рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 березня 2024 року в частині позбавлення ОСОБА_9 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення;
в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_9 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років;
звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 як на підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_9 та ОСОБА_10 посилався на те, що вихованням дітей займаються бабуся ОСОБА_11 та позивач, ОСОБА_1 , як старший брат. На теперішній час, діти повністю перебувають на їхньому утриманні та забезпечені усім необхідним, а батьки досить тривалий час ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків. Таким чином правовою підставою для позбавлення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 батьківських прав позивач визначає пункт 2 частини першої статті 164 СК України;
тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками;
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини;
при вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (див. постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21);
права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21. Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування;
колегія суддів не погодилася з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх підстав для позбавлення відповідачки ОСОБА_9 батьківських прав. Суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про наявність достатніх підстав для позбавлення ОСОБА_9 батьківських прав, як і гострої соціальної необхідності у цьому, оскільки непорозуміння та конфліктні відносини між позивачем - старшим сином відповідачки ОСОБА_1 , матір'ю відповідачки - ОСОБА_11 та самою відповідачкою ОСОБА_9 дійсно створюють труднощі у налагодженні стосунків між матір'ю та дітьми. Але при цьому мати не усувається від виховання та утримання своїх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , цікавиться їхнім життям та бажає в подальшому належним чином виконувати свої батьківські обов'язки. З наявних у справі доказів вбачається, що відповідач ОСОБА_9 заперечує проти позбавлення її батьківських прав, вказуючи, що не втратила інтересу до дітей, що свідчить про її зацікавленість у прийнятті участі у їх житті;
відповідачка не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дітей, а тому розрив з матір'ю сімейних відносин не відповідає інтересам дітей. Аналізуючи наданий Виконавчим комітетом Славутської міської ради висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_9 , апеляційний суд не погодився з ним, оскільки цей висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов'язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення матері батьківських прав. Висновок не містить даних, які об'єктивно характеризують відповідачку як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов'язків, органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам ухилення відповідачки від виконання батьківських обов'язків. Та обставина, що ОСОБА_9 не з'явилася на засідання комісії, не може свідчити про факт небажання матері спілкуватися з дітьми та цікавитися їх життям, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів;
позивач ОСОБА_1 при розгляді спору не довів суду, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення ОСОБА_9 батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію на кращу і сприятиме захисту інтересів дітей. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_9 не виносилися попередження про неналежне виконання батьківських обов'язків і її поведінка не була предметом розгляду компетентних органів. Натомість позиція ОСОБА_9 при розгляді спору та прийняті нею заходи для пошуку можливостей для спілкування з дітьми, навіть подача апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції про позбавлення її батьківських прав відносно дітей переконливо свідчить про небайдужість та інтерес ОСОБА_9 до дітей, бажання брати активну участь у їх житті, а її тимчасова відсутність не є підставою для позбавлення особи батьківських прав;
судом першої інстанції було заслухано думку кожного із неповнолітніх, проте апеляційний суд вважає, що висловлене дітьми у суді бажання проживати разом із бабою та братом, саме по собі не свідчить про ухилення матері від виконання батьківських обов'язків та наявність підстав для позбавлення її батьківських прав. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду 06 березня 2024 року у справі № 150/137/23 (провадження № 61-14891св23). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків;
апеляційний суд, з урахуванням якнайкращих інтересів дітей, бажання відповідачки брати участь у вихованні та спілкуванні з доньками та з огляду на відсутність свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов'язками, дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_9 відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ;
суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. У свою чергу у цій справі, з урахуванням доказів, які є в матеріалах справи, в найкращих інтересах дітей зберегти зв'язок між матір'ю та дітьми, не позбавляючи відповідачки батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ;
як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (пункт 49), розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Таких обставин у справі не встановлено. Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної правової оцінки зібраним доказам у справі, постановив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.
17 липня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представникомОСОБА_2 , на постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 червня 2024 року (повний текст складено 24 червня 2024 року), у якій просить: скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як викличний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21), при розгляді справ повинні бути максимально враховані інтереси дітей (постанови Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21), пояснення дітей про відсутність інтересу до дітей не свідчить про ухилення матері від виконання батьківських обов'язків (постанова Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 150/137/23), але в даному конкретному випадку байдужість до дітей в повсякденному житті та ілюзійне проявлення інтересу в відповідальний момент під час слухання справи;
у період канікул особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються в професійно-технічних, вищих навчальних закладах, виплачуються (за нормами службових відряджень) добові за час перебування у дорозі (туди і назад) та вартість проїзду залізничним, водним, міжміським автомобільним транспортом до закладів чи сімей, де вони виховувалися, чи у місця відпочинку за рахунок асигнувань, що виділяються для цієї мети центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань сім'ї та дітей, із коштів, передбачених у державному бюджеті окремим рядком на утримання та соціальне забезпечення осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Але всіх цих переваг діти позбавлені, так само як і позбавлені батьківського піклування, про наявність якого намагається стверджувати ОСОБА_9 , хоча в дійсності його не надає, залишаючи дітей без належного утримання та відповідно належних умов до проживання, в цьому і є те порушення найкращих інтересів дітей, коли діти можуть мати від держави свої особисті кошти, а не мають їх, бо їх отримує не позбавлена батьківських прав недобросовісна мати. Як і були надані пояснення в суді першої інстанції неповнолітніми дітьми, стосовно яких вирішувалося питання позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , проживаючи окремо від матері перебувають на утриманні бабусі, а допомогу на утримання дітей отримує ОСОБА_9 , кошти для бабусі на утримання дітей не надає.
пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України передбачає неврахування судом апеляційної інстанції правового висновку Верховного Суду у справі № 459/3411/18, застосував правові висновки у справах, де відсутній факт порушення інтересів дітей наявністю батьківських прав батьків щодо дітей. Верховний Суд у своїй постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 встановив такий правовий висновок, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, а суд не зважаючи на вказівки щодо порушення інтересів дітей, судом проігнорувалися та не перевірилися, як того вимагає вищевказана постанова, міжнародне та національне законодавство.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 , є рідним сином відповідачки ОСОБА_9 від першого шлюбу із ОСОБА_20
Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (відповідачі в справі).
Шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 розірвано.
Згідно характеристик виданих Славутською гімназією № 1 від 19 липня 2023 року № 259- 264:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , навчається у школі з першого класу, зарекомендував себе як дисциплінований,трудолюбивий, уважний учень, скромний, веселий, товариський, врівноважений. Проживає з бабусею, яка цікавиться його успіхами та підтримує тісний зв'язок із класним керівником. Батьки не цікавляться шкільним життям сина, мама не була присутня на батьківських зборах;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , хлопець зарекомендував себе у школі як старанний та дисциплінований учень, навчається на високому рівні, організований, спокійний, врівноважений, проявляє лідерські якості. Вихованням ОСОБА_21 займається бабуся;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у школі з першого класу, зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована, працелюбна учениця, має навчальні досягнення високого рівня, бере активну участь в житті школи. ОСОБА_22 проживає із бабусею, яка цікавиться успіхами дитини та підтримує тісний зв'язок із класним керівником. Батьки не цікавляться шкільним життям доньки, мама не була присутня на батьківських зборах;
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається у школі з першого класу, зарекомендував себе як дисциплінований учень, мав навчальні досягнення середнього та достатнього рівня, систематично виконує домашні завдання, сумлінний, брав активну участь у житті школи та класу, має багато друзів. ОСОБА_23 проживає з бабусею, яка систематично цікавиться життям свого онука. За 4 роки навчання в середні школі мама активної участі в житті дитини не брала;
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у школі з першого класу, зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована, працелюбна учениця, брала актину участь у громадському житті школи та класу, весела, скромна, товариська. ОСОБА_24 проживає з бабусею, яка цікавиться успіхами дитини та підтримує тісний зв'язок із класним керівником. Батьки не цікавляться шкільним життям доньки, мама не була присутня на батьківських зборах;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час навчання зарекомендував себе дисциплінованим, старанним та здібним учнем, школу відвідував постійно, без поважних причин уроків не пропускав. Проживає з бабусею, яка його виховує та забезпечує, з мамою не спілкується.
Відповідно до наявних у справі медичних довідок від 21 липня 2023 року, виданих амбулаторією загальної практики - сімейної медицини, вбачається, що лікуванням дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 займається бабуся.
Згідно акту обстеження житлово-побутових умов за адресою: АДРЕСА_1 , щодо проживання неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 з бабусею ОСОБА_11 та братом ОСОБА_1 , від 03 серпня 2023 року: в приватному будинку 4 кімнати, житлова площа 52 кв. м, в кімнатах необхідний косметичний ремонт, планується ремонт у ванній кімнаті, умови проживання задовільні, є електрика, вода з колодязя, газ в будинок не проведений, є необхідні меблі, діти забезпечені продуктами харчування та сезонним одягом.
Згідно висновку виконавчого комітету від 10 серпня 2023 року № 04-31/686, складеного на підставі звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_12 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відносно неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 неповнолітні діти зареєстровані разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 , разом із бабою ОСОБА_11 , яка займається їхнім вихованням. Мати ОСОБА_9 проживає разом із малолітніми дітьми ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою: АДРЕСА_3 . Батьки ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків, не турбуються про здоров'я дітей, фізичний і духовний розвиток, не цікавляться їхнім вихованням та підготовкою до самостійного життя. Виконавчий комітет Славутської міської ради як орган опіки і піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відносно неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 .
Відповідно до допиту свідків, пояснень позивача та неповнолітніх дітей орієнтовно з 2013 року, ОСОБА_9 яка проживала разом з дітьми та бабусею дітей ОСОБА_11 , стала проживати окремо. Малолітні діти залишилися проживати з бабусею за адресою: АДРЕСА_1 . Вихованням дітей займається бабуся. Зараз їх допомагає утримувати ОСОБА_1
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї (частина восьма статті 7 СК України).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).
Учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб'єктивні сімейні обов'язки. Свої обов'язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов'язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов'язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов'язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов'язку за допомогою інших суб'єктів. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов'язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов'язаної особи (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року в справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21)).
Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: припинення правовідношення, а також його анулювання (частина друга статті 18 СК України).
Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року).
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Приписи СК України та інших законодавчих актів не містять заборони позбавлення батьківських прав стосовно сина/дочки після досягнення ними повноліття (див. постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23)).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18) зазначено, що:
«тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_4 посилався на те, що позивач не надала доказів того, що він умисно ухилявся від своїх батьківських обов'язків щодо виховання доньки. Його колишня дружина не зверталася ні до суду, ні до нього щодо способів виконання ним обов'язку утримувати дитину. Після розлучення вони усно погодили з позивачем, що він буде проживати разом батьками, а вона разом з донькою. Крім того, ОСОБА_1 просила його не втручатися у духовний і емоційний стан розвитку доньки, оскільки вона проживає з іншим чоловіком, з яким домовилися створити сім'ю. Зазначав, що позивач отримувала аліменти на дитину від держави і він не вчиняв винних дій щодо неучасті у вихованні дитини. Ухвалюючи рішення про позбавлення відповідача батьківських прав, суди попередніх інстанцій не врахували, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено; належних та допустимих доказів ухилення ОСОБА_4 від виконання своїх батьківських обов'язків, які б були законною підставою для позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої доньки, позивачем не надано.
За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, а також наявності конфлікту між колишнім подружжям, які створивши нові сім'ї не можуть дійти порозуміння у питаннях виховання спільної дитини, а також те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для позбавлення його батьківських прав.
Висновок органу опіки та піклування в особі Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області від 05 лютого 2016 року, згідно якого було визнано за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, має рекомендаційний характер та не є обов'язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України). З урахуванням наведеного, висновки судів попередніх інстанцій про те, що зазначені позивачем обставини свідчать про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків та є підставою для позбавлення його батьківських обов'язків відносно доньки є помилковими».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року в справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) вказано, що:
«тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.
Ухвалюючи рішення про позбавлення відповідача батьківських прав, суди попередніх інстанцій не врахували, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставинами цієї справи не доведено; належних та допустимих доказів ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків, які б могли бути законною підставою для позбавлення його батьківських прав відносно доньки, позивачем не надано. За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, а також враховуючи те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для позбавлення його батьківських прав».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2020 року в справі № 753/9433/17 (провадження № 61-3462св20) зазначено, що:
«ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Апеляційний суд, установивши відсутність винної поведінки та свідомого нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов'язками, беручи до уваги той факт, що батько дитини бажає продовжувати спілкуватися із сином, а також відсутність інших передбачених частиною першою статті 164 СК України підстав для позбавлення батьківських прав, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову в даній справі.
Незацікавленість батька, який сплачує аліменти, в підготовці дитини до школи чи непідтримання ним захоплення дитиною співом та грою на фортепіано, необізнаність про стан здоров'я дитини не може бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, а свідчить про відсутність емоційного зв'язку між членами родини, що може бути результатом відсутності сталого спілкування чи різних світоглядів.
Доводи касаційної скарги про те, що спілкування з батьком завдає психологічний дискомфорт дитині, відхиляються, оскільки матеріали справи свідчать, що емоційний стан дитини обумовлений не присутністю батька в її житті, а напруженими конфліктними стосунками між батьками, які використовують дитину для образ один одного, зневажають право сина на спокійне щасливе дитинство та гармонійний розвиток особистості. Особисті конфлікти між батьками не повинні порушувати інтереси дитини».
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що:
«тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19».
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).
Очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім'я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. Простої бездіяльності з боку батька (матері) недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька (матері) призвела до розриву зв'язків між ним та його донькою, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її матері (батька), то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька (матері) батьківських прав. Діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів. Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди необов'язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, необов'язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2024 року в справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24)).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Апеляційний суд встановив:
звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 як на підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_9 та ОСОБА_10 посилався на те, що вихованням дітей займаються бабуся ОСОБА_11 та позивач, ОСОБА_1 , як старший брат. На теперішній час, діти повністю перебувають на їхньому утриманні та забезпечені усім необхідним, а батьки досить тривалий час ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків. Таким чином правовою підставою для позбавлення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 батьківських прав позивач визначає пункт 2 частини першої статті 164 СК України;
непорозуміння та конфліктні відносини між позивачем - старшим сином відповідачки ОСОБА_1 , матір'ю відповідачки - ОСОБА_11 та самою відповідачкою ОСОБА_9 дійсно створюють труднощі у налагодженні стосунків між матір'ю та дітьми. Але при цьому мати не усувається від виховання та утримання своїх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , цікавиться їхнім життям та бажає в подальшому належним чином виконувати свої батьківські обов'язки. З наявних у справі доказів вбачається, що відповідач ОСОБА_9 заперечує проти позбавлення її батьківських прав, вказуючи, що не втратила інтересу до дітей, що свідчить про її зацікавленість у прийнятті участі у їх житті. Відповідачка не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дітей, а тому розрив з матір'ю сімейних відносин не відповідає інтересам дітей;
аналізуючи наданий Виконавчим комітетом Славутської міської ради висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_9 , апеляційний суд не погодився з ним, оскільки цей висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов'язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення матері батьківських прав. Висновок не містить даних, які об'єктивно характеризують відповідачку як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов'язків, органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам ухилення відповідачки від виконання батьківських обов'язків. Та обставина, що ОСОБА_9 не з'явилася на засідання комісії, не може свідчити про факт небажання матері спілкуватися з дітьми та цікавитися їх життям, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів;
позивач ОСОБА_1 при розгляді спору не довів суду, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення ОСОБА_9 батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію на кращу і сприятиме захисту інтересів дітей. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_9 не виносилися попередження про неналежне виконання батьківських обов'язків і її поведінка не була предметом розгляду компетентних органів. Натомість позиція ОСОБА_9 при розгляді спору та прийняті нею заходи для пошуку можливостей для спілкування з дітьми, навіть подача апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції про позбавлення її батьківських прав відносно дітей переконливо свідчить про небайдужість та інтерес ОСОБА_9 до дітей, бажання брати активну участь у їх житті, а її тимчасова відсутність не є підставою для позбавлення особи батьківських прав;
висловлене дітьми у суді бажання проживати разом із бабою та братом, саме по собі не свідчить про ухилення матері від виконання батьківських обов'язків та наявність підстав для позбавлення її батьківських прав. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Таких обставин у справі не встановлено;
з урахуванням якнайкращих інтересів дітей, бажання відповідачки брати участь у вихованні та спілкуванні з доньками та з огляду на відсутність свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов'язками, підстави для позбавлення батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 відсутні.
За таких обставин, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_9 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 .
Касаційний суд відхиляє аргумент касаційної скаргт про необхідність врахування висновків, зроблених в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року в справі № 459/3411/18 (провадження № 61-10531св21) з таких підстав.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року в справі № 459/3411/18 (провадження № 61-10531св21) зазначено, що:
«суди попередніх інстанцій при розгляді зазначеної справи врахували, що ОСОБА_2 притягувався до адміністративної відповідальності у зв'язку з невиконанням ним обов'язків щодо виховання дитини. Стосовно нього розглядається кримінальне провадження за фактом побиття малолітньої ОСОБА_1. Як вказав Львівський апеляційний суд у постанові від 24 червня 2020 року у справі № 459/2842/19, згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12018140150000925 від 05 червня 2018 року, ОСОБА_2 30 січня 2020 року повідомлено про підозру у заподіянні малолітній ОСОБА_1 03 червня 2018 року легких тілесних ушкоджень, а саме: у застосуванні до неї фізичного насильства, яке виразилося в умисному нанесені їй численних ударів руками та ременем, чим потерпілій були спричинені тілесні ушкодження у вигляді синців на обличчі, тулубі, гомілках, передпліччі, правій кисті, на обох стегнах, в ділянці лівого гомілково-ступневого суглобу.
Поведінка батька відносно дитини не змінилася. Відповідач відмовляє у доступі до житла директору та психологу Червоноградського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.
ОСОБА_1 висловлює небажання повертатися до батька та просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав.
Враховуючи, що у матеріалах справи наявні беззаперечні та достатні докази, які свідчать, що ОСОБА_2 у порушення вимог статті 150 СК України свідомо не виконує обов'язки щодо виховання та розвитку дитини, застосовував до ОСОБА_1 фізичне насильство, що спричинило дитині тілесні ушкодження, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав».
Тобто, висновки, зроблені в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року в справі № 459/3411/18 (провадження № 61-10531св21) зроблені за інших фактичних обставин (зокрема, притягнення до адміністративної відповідальності, розгляд в суді кримінального провадження щодо побиття малолітньої дитини) і таких обставин в цій справі судами не встановлено.
Посилання у касаційній скарзі на висновки, викладені у постановах у постановах Верховного Суду: від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21, від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21, від 06 березня 2024 року у справі № 150/137/23, необґрунтовані, оскільки не свідчить про те, що апеляційний суд застосував норму права без урахування указаних висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Посилання у касаційній скарзі на висновки, викладені у постановах у постановах Верховного Суду: від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18, необґрунтовані, оскільки вони зроблені за інших фактичних обставин.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах) (пункт 5 частини другої статті 394 ЦПК України).
Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою, яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 червня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Славутської міської ради про позбавлення батьківських прав.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков