Справа № 462/5924/24
31 липня 2024 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Бориславський Ю.Л., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , у якому просить стягнути із відповідача на його користь 180000 доларів США.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25.07.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу залишено без руху та вказано недоліки, які позивачу слід усунути, надано строк для усунення недоліків.
29.07.2024 року Залізничним районним судом м. Львова зареєстровано заяву позивача від 26.07.2024 року про усунення недоліків.
Одночасно із поданням заяви про усунення недоліків, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку, що належать відповідачу на праві власності.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 31.07.2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі.
Суд, вивчивши матеріали заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, вважає її такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач просить стягнути із відповідача на його користь заборгованість у розмірі 180000 доларів США, що еквівалентно 7455600 гривень по курсу НБ України на дату подачі позову, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 29.09.2023 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики з терміном повернення до 30.06.2024 року.
Згідно долученої до матеріалів справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, відповідач є власником об'єктів нерухомого майна, на яке позивач просить накласти арешт.
Як вказав позивач у заяві про забезпечення позову, відповідач ОСОБА_2 ухиляється від повернення боргу, а тому існує реальна загроза невиконання чи ускладнення відповідачем виконання рішення суду у разі задоволення позову та відчуження нею майна.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Як вбачається із роз'яснень даних у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України.
Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.
Проаналізувавши матеріали за заявою про забезпечення позову, беручи до уваги те, що між сторонами існує спір з приводу невиконання договору позики, враховуючи обставини позову, виходячи із засад розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, з урахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін та зважаючи на наявність загрози утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд вважає, що заяву про вжиття заходів забезпечення позову слід задовольнити.
Керуючись ст. 149-153, 154, 261, 352-354 ЦПК України,
заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу- задовольнити.
У порядку забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргунакласти арешт на земельну ділянку площею 0,0171 га, кадастровий номер земельної ділянки - 4610136300:06:018:0354, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 22854461346101 та житловий будинок, загальною площею 193,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2807480546060.
Визначити стягувачем за ухвалою: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Визначити боржником за ухвалою: ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Копію ухвали направити учасникам справи для відома.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Оскарження ухвали суду про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до ч.4 ст. 157 ЦПК України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Строк пред'явлення до виконання ухвали відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» три роки з наступного дня після її прийняття.
Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи, відповідно до ст. 158 ЦПК України.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання, або в порядку та строки, передбачені ст. 354, 355 ЦПК України.
Суддя: Бориславський Ю. Л.