Справа №442/5797/24
Провадження №2/442/1441/2024
31 липня 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючого - судді Крамара О.В., з участю секретаря судового засідання Малик О.Я., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Дрогобицької міської ради -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить: розірвати шлюб та визначити місце проживання дитини. Позов мотивує тим, що 27 червня 2020 року він та ОСОБА_3 , уклали шлюб, який зареєстрували у Мостиському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), актовий запис № 31.
За час перебування в шлюбних відносинах, у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 .
Через певний час після реєстрації шлюбу сімейне життя між ними не склалося. Шлюбні відносини між ними фактично припинені протягом кількох місяців, спільне господарство не ведеться. Відповідачка проживає окремо від позивача та їх сина. За таких обставин вважає, що нормальні шлюбні відносини між ними не можуть бути поновлені.
Протягом цього часу, дружина не займається вихованням та утриманням їх сина, не бере участі у його житті, тобто самоусунулася від виховання малолітнього сина ОСОБА_4 , останній проживає з батьком та знаходиться на повному його забезпеченні.
За таких обставин вважає, що подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить його інтересам та інтересам сина, а тому вирішив звернутися в суд з даним позовом.
Позивач ОСОБА_1 , подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує з підстав викладених в позовній заяві. Просить позов задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 подала клопотання про розгляд справи без її участі та визнання позову.
Представник відділу-служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи у їх відсутності.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши позовну заяву, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Аналогічні положення містяться у частині 1 статті 24 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Положеннями частин 3 та 4 Сімейного кодексу України визначено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Отже, одним із принципів побудови сімейних та шлюбних відносин є принцип вільної згоди та добровільності їх існування. Шлюбні відносини тривають доти, доки існує бажання подружжя і надалі виконувати сімейні функції і надалі реалізовувати завдання сім'ї. Кожен з подружжя у будь-який час за наявності підстав, які унеможливлюють подальше шлюбне життя, має право висловити своє бажання розірвати шлюбні відносини. Реалізація цього права, яким наділений кожен з подружжя, повинна відбуватися з чіткім дотриманням матеріальних та процесуальних норм, для запобігання порушення інтересів іншого з подружжя або прав та інтересів дітей.
Згідно з частиною 2 статті 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , 27 червня 2020 року уклали шлюб, який зареєстрували у Мостиському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), актовий запис № 31.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2 ..
Частиною 3 статті 105 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні, оскільки не має наміру зберігати шлюб з відповідачем.
Як встановлено, причиною припинення шлюбно-сімейних відносин сім'ї сторін по справі є те, що між подружжям втрачено почуття любові одне до одного. Сім'я розпалася та існує формально. Подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.
При таких обставинах суд вважає, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, внаслідок чого їхній шлюб слід розірвати.
Що стосується позову в частині визначення місця проживання дитини, суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Згідно Акту №327 про проживання особи без реєстрації від 17.07.2024 виданого представниками КП «Управитель «ЖЕО» Дрогобицької міської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 проживають за адресою АДРЕСА_1 без реєстрації.
Згідно Акту обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1 , складеного спеціалістами відділу СуСД Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, за цією адресою проживають позивач ОСОБА_1 та його син ОСОБА_6 , умови проживання у квартирі задовільні, Денис забезпечений усім необхідним для проживання та розвитку.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Відповідно до вимог статті 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини..
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно ч. 4 статті 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Згідно ст. 19 СК України визначено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд, беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини та забезпечити доброзичливе спілкування один з одним, вважає за можливе визначити місце проживання дитини з батьком, оскільки зазначене буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, сприятиме її повноцінному вихованню та розвитку.
У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, в першу чергу, відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дитиною, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.
Крім того, суд звертає увагу обох сторін на те, що для гармонійного та повноцінного розвитку дитини участь обох батьків у вихованні дітей є важливою, та, останніми, як батьками неповнолітньої дитини, в свою чергу, слід налагодити відносини між собою з метою досягнення належного спільного виховання дітей.
Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та визначення місця проживання дитини з батьком, що не позбавляє матір права та можливості особистого спілкування з дитиною, обов'язку брати участь в її утриманні та вихованні.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 258, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 104 ч. 2, 105 п. 3, 110, 112, 141, 160 СК України, суд -
Позов задоволити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 27 червня 2020 року у Мостиському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), актовий запис № 31.
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з його батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як основним та єдиним утримувачем та таким, що самостійно виховує дитину ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення суду, після набрання ним чинності, направити до відповідного відділу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації факту розірвання шлюбу.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 31.07.2024.
Суддя О.В. Крамар