Справа № 438/1222/24
Провадження № 3/438/605/2024
іменем України
30 липня 2024 року суддя Бориславського міського суду Львівської області Слиш А.Т., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності, які надійшли з відділення поліції №1 Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області
стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
02 липня 2024 року о 19 год 59 хв в м. Бориславі по вул. Трускавецька водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Citroen Jumper» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, неприродна блідність). Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про що складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №823330 від 02 липня 2024 року.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений в установленому законом порядку, будь-яких заяв від нього не надійшло, привід від 22 липня 2024 року не виконаний. 30 липня 2024 року від інспектора СРПП відділення поліції №1 Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області Уляни Матлак надійшов рапорт про не виконання приводу, оскільки перевіривши місце проживання ОСОБА_1 , останній був відсутній, та на телефонні дзвінки не відповідав.
Відповідно до положень ст.268 КУпАП визначний вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, під час розгляду яких участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов'язковою, а справа про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.130 КУпАП до таких не відноситься, тому вважаю можливим проводити розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 оскільки право останнього не порушується, в тому числі і на захист.
Крім цього, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява № 50966/99 від 14.10.2003).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалого судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі. Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.
Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може автоматично вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому вважаю можливим розгляд справи проводити у відсутність правопорушника.
Таким чином, вважаю за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведена, враховуючи наступне.
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, та за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч.3 ст.130 КУпАП настає за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З метою повного з'ясування усіх обставин справи, було оглянуто та проаналізовано протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 823330 від 02 липня 2024 року; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02 липня 2024 року, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ББА №593184 від 02 липня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП, рапортом працівника поліції від 02 липня 2024 року; постановою Бориславського міського суду Львівської області від 12 березня 2024 року з якої вбачається, що ОСОБА_1 притягався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП; постановою Бориславського міського суду Львівської області від 19 березня 2024 року з якої вбачається, що ОСОБА_1 притягався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП; відеозаписом події.
Протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 відповідає вимогам ст.256 КУпАП щодо змісту, оскільки в протоколі зазначено дату його складання, дані про службову особу, яка його склала, та особу правопорушника, місце, час вчинення та суть правопорушення.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП. Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості не викликають. Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) останнім суду не надано.
За таких обставин направлені до суду матеріали та їх аргументація, на думку суду, не являються сумнівними, узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Наведені обставини дають суду підстави дійти висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складено поліцейським у відповідності до вимог діючого законодавства, зазначені письмові докази, досліджені судом, суд вважає достатньо переконливими, чіткими та такими, що узгоджуються між собою, одержані законним шляхом, а тому в суду не виникло жодних сумнівів щодо доведеності вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Судом не встановлені обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника.
Вирішуючи питання про вид стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь вини ОСОБА_1 у вчинені правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, яка доведена повністю, а тому вважає за необхідне накласти на нього стягнення в межах санкції статей, за якими кваліфікується правопорушення.
Оскільки, транспортний засіб «Citroen Jumper» номерний знак НОМЕР_1 , відповідно доданого протоколу про адміністративне правопорушення належить іншій особі гр. ОСОБА_2 , відповідно відсутні підстави для застосування адміністративного стягнення у виді конфіскації транспортного засобу, який став безпосередньо знаряддям вчинення адміністративного правопорушення.
Крім того, відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється Законом України «Про судовий збір». Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 гривень 60 копійок.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 40-1, 130, 251, 252, 256, 266, 283-285 КУпАП, суд,
визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51 000 (п'ятдесят одну тисячу) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років та без конфіскації транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Роз'яснити особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, що у разі несплати штрафу в установлений ст.307 КУпАП строк, постанова буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем його проживання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст.308 КУпАП з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Бориславський міський суд Львівської області.
Суддя: Андрій СЛИШ