1Справа № 335/5567/24 2/335/2306/2024
30 липня 2024 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого - судді Мінаєва М.М., за участю секретаря судового засідання Печерей О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим через представника - адвоката Довженка Олексія Юрійовича, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У травні 2024 року до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому Шевченківським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, Україна з 18.11.2006, актовий запис № 714.
Від шлюбу мають спільну дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На сьогоднішній день позивач з відповідачем подружні стосунки не підтримують, з березня 2022 року проживають окремо. Спільних інтересів та побут не мають. Проживання однією сім'єю є неможливим, подальше спільне життя і збереження подружніх відносин суперечить їх інтересам. Шлюб носить формальний характер. Формальне існування шлюбу суперечить інтересам позивача.
Ухвалою від 28.05.2024 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач та представник позивача в судове засідання з розгляду справи не з'явилися, подали заяву про підтримання позовних вимог та про розгляд справи без їх участі, відсутність заперечень проти винесення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився двічі, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся судом в установленому законом порядку.
Про причини неявки суду відповідач не повідомив, заяв про відкладення або про розгляд справи за його відсутності та відзиву на позов не надав, що відповідно до ст. 280 ЦПК України в сукупності є підставою для заочного розгляду справи, про що 30.07.2024 судом була постановлена відповідна ухвала.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Суд дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні по справі докази, у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 18.11.2006 Шевченківським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, Україна, актовий запис № 714, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Шевченківським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, Україна 16.10.2007, актовий запис № 1272.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно ч. 2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Частиною 3 ст. 115 Сімейного кодексу України передбачено, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
За ствердженням позивача, яке відповідач не спростував, шлюбні відносини між сторонами припинені, сім'я відновленню не підлягає. Клопотань про надання часу для примирення від сторін не надійшло.
Проаналізувавши встановлені обставини у справі, приймаючи до уваги небажання позивача продовжувати шлюбні відносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї є неможливим і суперечить інтересам позивача, так як фактично шлюбні відносини між подружжям припинені.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Позивач скористалася даним правом та звернулася до суду з даним позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем. З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
За таких обставин розірвання шлюбу між сторонами не буде суперечити правам та законним інтересам сторін, інших осіб.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати із сплати судового збору підлягають покладенню на відповідача.
Щодо розподілу заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. суд виходить з такого.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Положенням п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Слід відзначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
При визначенні суми відшкодування таких витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інші проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем до суду надано: договір про надання правової (правничої) допомоги від 15.05.2024 між позивачем та адвокатом Довженко О.Ю., за змістом якого, оплата гонорару адвоката за надання правової допомоги, разом з компенсацією витрат на оплату судового збору, складає 6000,00 грн., які мають бути сплачені шляхом поповнення відповідної банківської картки. При цьому строки оплати договором не встановлені, а правова допомога за договором вважається повністю наданою після відкриття провадження у справі за позовом про розірвання шлюбу.
Отже, надана позивачу правова допомога полягала у складенні позовної заяви, надсилання її копії з додатками в паперовому виді на адресу відповідача, сплаті судового збору та поданні позову в електронному виді до суду.
Беручи до уваги нескладний характер справи, обсяг та характер вчинених адвокатом дій з надання правової допомоги, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги виходить за межі розумності та справедливості, і вбачає підстави для зменшення розміру таких витрат, що підлягають стягненню з відповідача, обмежившись сумою в розмірі 2000,00 грн.
Враховуючи вищенаведене, діючи на підставі ст.ст.104-105, 110-114 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 258-259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , поданий через представника - адвоката Довженка Олексія Юрійовича, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 18 листопада 2006 року Шевченківським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, Україна, актовий запис № 714.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Рішення суду є документом, що підтверджує факт розірвання шлюбу судом після набрання ним законної сили.
Відповідно до ст.115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Копію заочного рішення направити сторонам, які не з'явились в судове засідання, в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя М.М. Мінаєв