Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/2662/24
30.07.2024 м. Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у особі головуючого судді А.А.Надопта, секретар судового засідання О.М.Стрижак, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , зацікавлені особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту перебування на утриманні та проживання однією сім'єю-
Заявник звернулася у Виноградівський районний суд із заявою до зацікавлені особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту перебування на утриманні та проживання однією сім'єю.
Заява мотивована тим, що 07.09.2002р. заявник уклала шлюб з ОСОБА_3 , який було зареєстровано виконавчим комітетом Олешницької сільської ради 07.09.2002р., актовий запис №19. Подружжя є батьками двох дітей (синів): ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В подальшому, рішенням Виноградівського районного суду від 02.08.2018р. у справі №299/779/18 шлюб між заявницею та ОСОБА_3 було розірвано, однак подружжя продовжило проживати разом однією сім'єю, шлюбних відносин не припинило.
Обгрунтовуючи свої вимоги заявниця вказує, що 29.09.2023р. ОСОБА_3 був призваний на військову службу під час мобілізації. Службу проходив у військовій частині НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 під час виконання бойового завдання загинув поблизу населеного пункту Нововодяне Сватівського району Луганської області, смерть пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Згідно довідки про причину смерті (до форми №106/о №199) від 08.03.2024 року причиною смерті військовослужбовця стали вогнепальні пошкодження грудної клітки, таза, кінцівок.
Заявниця стверджує, що після розірвання їх шлюбу в судовому порядку, вони як подружжя не припинило своїх сімейних відносин, до мобілізації покійного ОСОБА_3 проживали разом за однією адресою, що підтверджується довідкою Виноградівської міської ради від 27.03.2024 року №20.7-20/299, реєстрацією місця проживання заявника та покійного чоловіка. За час спільного проживання заявник з покійним ОСОБА_3 зберегли сім'ю, піклувались один про одного, мали спільний бюджет, одне коло спілкування з близькими та друзями, разом здійснювали витрати для задоволення потреб сім'ї, між ними продовжилися усталені взаємовідносини, які притаманні подружжю. Їх спільні діти перебували в постійному сімейному оточенні. У період спільного проживання заявник разом з ОСОБА_3 забезпечували власний побут та несли витрати на утримання та ремонт житла; постійно допомагали одне одному, здійснювали матеріальну підтримку; набували та розпоряджалися речами, майном; разом вживали заходів, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї; їхні відносини мали стійкий характер, були спрямовані на тривале співжиття та виявлялися в суспільстві (перед третіми особами). Вказані обставини підтверджують реальність сімейних відносин та проживання однією сім'єю. На підтвердження вказаної позиції додаються ряд фотоматеріалів.
У частині утримання загиблим військовослужбовцем своєї сім'ї заявниця вказує, що такий постійно матеріально підтримував та забезпечував всю родину, зокрема, платіжні (зарплатна та пенсійна) банківські картки ОСОБА_3 перебували у повному розпорядженні заявника, яка самостійно використовувала кошти в інтересах сім'ї. За місяць до загибелі, а саме - ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 було придбано та оформлено на ім'я заявниці транспортний засіб, також заявник та покійний ОСОБА_3 спільно реалізовували питання землекористування у межах дворогосподарства. Безпосередньо сам військовослужбовець ототожнював заявника як свою дружину, зокрема, сповіщення сім'ї (близьких родичів) загиблого військовослужбовця від 06.03.2024 року №1060, сформованого ІНФОРМАЦІЯ_6 , прийшло на ім'я заявниці як дружини, а відтак, на підставі наведеного заявник просить суд встановити факт перебування на утриманні та проживання однією сім'єю її заявниці та покійного ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки встановлення факту родинних відносин необхідне заявнику для реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця у порядку, визначеному Законом України «Просоціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
В судовому засіданні заявник та її представник свої вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, наведених у заяві та просили такі задоволити; представники зацікавлених осіб - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , в судове засідання також не з'явилися, про місце і час розгляду справи у суді повідомлені належним чином, а відтак суд вважає, що розгляд справи можна провести без участі зацікавлених осіб у справі на підставі наданих сторонами доказів.
При цьому, з приводу неявки сторін в судове засідання суд зазначає, що за змістом ч.2 ст.43 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіряючи поважність причин неявки в судове засідання сторін, суд встановив, що сторонам надсилались судові повістки про виклик в судове засідання на адреси, засоби зв'язку, які зазначено в позовній заяві, однак сторони жодного разу не з'явились і не повідомляли суд про поважність причин неявки в судові засідання. Така поведінка сторін суперечить приписам статей 43, 44 ЦПК України, а тим більше що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З метою запобігання безладному руху справи з врахуванням особливостей судового процесу, та зважуючи на те що сторони нових доказів ніж ті що подано до суду не зможуть подати і такі слід вважати достатніми для вирішення заявлених позовних вимог, то зазначене на думку суду щодо розгляду справи за відсутності сторін не вплине на своєчасний розгляд справи та не призведе до порушення процесуальних прав сторін у спірних правовідносинах.
Оскільки явка сторін не була визнана судом обов'язковою, а обставини справи з урахуванням заявлених вимог та поданих сторонами доказів судом можливо встановити у повному обсязі, то на підставі приписів ЦПК неявка сторін, не перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні.
Отже, дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає заяву підставною та обґрунтованою, яка підлягає до повного задоволення із-за таких міркувань.
Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950р. кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом, який вирішить спір щодо його права та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суди, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя (ст.5 ч.1 ЦПК), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Завданнями цивільного судочинства (ст.2 ЦПК) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно зі ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Розглядаючи вказану справу на підставі наведених і встановлених у судовому засідання фактів суд констатує, що вони регулюються правовідносинами, визначеними нормами ЦПК України.
Відповідно до ч.1, п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ст.ст.16, 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» заявник як жінка, з якою загибла особа проживала однією сім'єю, має право на одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті) військовослужбовця.
Згідно положень ч.4 ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» факт проживання однією сім'єю має бути встановлено судовим рішенням.
Відповідно до абзацу 2 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі військовослужбовця в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Згідно положень підпункту 1) п.3.2 «Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 року №45,органом, уповноваженим подавати висновок щодо можливості призначення одноразової грошової допомоги є обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
Згідно положень підпункту 3) п.3.2 «Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану», представляє інтереси Міністерства оборони України у судових справах, пов'язаних з визначенням кола осіб, яким виплачується одноразова грошова допомога, обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються судом в порядку окремого провадження. Згідно положень пунктів 2, 5 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування; одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, термін спільного проживання (не менше п'яти років); мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом тощо).
В суді встановлено, що 07.09.2002р. заявник уклала шлюб з ОСОБА_3 , який було зареєстровано виконавчим комітетом Олешницької сільської ради 07.09.2002 року, актовий запис №19. Подружжя є батьками двох дітей (синів): ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Виноградівського районного суду від 02.08.2018 року у справі №299/779/18 шлюб між заявницею та ОСОБА_3 було розірвано, однак подружжя продовжило проживати разом однією сім'єю, шлюбних відносин не припинило.
Встановлено, що 29.09.2023 року ОСОБА_3 був призваний на військову службу під час мобілізації. Службу проходив у військовій частині НОМЕР_1 , а 05.03.2024 року ОСОБА_3 під час виконання бойового завдання загинув поблизу населеного пункту НововодянеСватівського району Луганської області, смерть пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Згідно довідки про причину смерті (до форми №106/о №199) від 08.03.2024 року причиною смерті військовослужбовця стали вогнепальні пошкодження грудної клітки, таза, кінцівок.
Встановлення факту родинних відносин необхідне заявнику для реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця у порядку, визначеному Законом України «Просоціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
З приводу спільного проживання однією сім'єю після розірвання шлюбу в судовому порядку достовірно встановлено, що подружжя не припинило сімейних відносин, до мобілізації покійного ОСОБА_3 проживали разом за однією адресою, що підтверджується довідкою Виноградівської міської ради від 27.03.2024 року №20.7-20/299, реєстрацією місця проживання заявника та покійного чоловіка.
Між тим, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України, ст.1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям»).
У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.1999 р. №5-рп/99 правова природа інституту сім'ї визначається шлюбними відносинами, постійним проживанням, веденням спільного господарства особи. Тобто, державна реєстрація шлюбу не є беззастережною умовою для наявності сімейних правовідносин та застосування їх наслідків.
У пункті 6 рішення від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.
За час спільного проживання заявник з покійним ОСОБА_3 зберегли сім'ю, піклувались один про одного, мали спільний бюджет, одне коло спілкування з близькими та друзями, разом здійснювали витрати для задоволення потреб сім'ї, між ними продовжилися усталені взаємовідносини, які притаманні подружжю. Їх спільні діти перебували в постійному сімейному оточенні.
Отже доведено, що у період спільного проживання заявник разом з ОСОБА_3 забезпечували власний побут та несли витрати на утримання та ремонт житла; постійно допомагали одне одному, здійснювали матеріальну підтримку; набували та розпоряджалися речами, майном; разом вживали заходів, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї; їхні відносини мали стійкий характер, були спрямовані на тривале співжиття та виявлялися в суспільстві (перед третіми особами). Вказані обставини підтверджують реальність сімейних відносин та проживання однією сім'єю. На підтвердження вказаної позиції додаються ряд фотоматеріалів.
Крім того, загиблий військовослужбовць постійно матеріально підтримував та забезпечував всю родину, зокрема, платіжні (зарплатна та пенсійна) банківські картки ОСОБА_3 перебували у повному розпорядженні заявника, яка самостійно використовувала кошти в інтересах сім'ї. За місяць до загибелі, а саме - 09.02.2024 року ним було придбано та оформлено на ім'я заявниці транспортний засіб. Заявник та покійний ОСОБА_3 спільно реалізовували питання землекористування у межах дворогосподарства.
Сам військовослужбовець ототожнював заявника як свою дружину, оскільки сповіщення сім'ї (близьких родичів) загиблого військовослужбовця від 06.03.2024 року №1060, сформованого ІНФОРМАЦІЯ_6 , прийшло на ім'я саме заявниці як дружини.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги учасників справи, ці дані, окрім іншого, встановлюються показаннями свідків. Згідно положень ч.1 ст.90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. З метою підтвердження обставин, викладених у цій заяві, у рамках судового розгляду є потреба допитати ряд свідків на предмет взаємовідносин заявниці та покійного ОСОБА_3 .
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.18 Сімейного кодексу України кожен учасник сімейних відносин має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу, одним з способів захисту сімейних прав та інтересів є встановлення правовідношення.
Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На підставі викладеного, відповідно до вимог та керуючись ст.ст.2-5,10,12,13,18,81,144,223,247,293,259,263-265,315 ЦПК України, суд:
Заяву ОСОБА_1 , зацікавлені особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту перебування на утриманні та проживання однією сім'єю - задовольнити.
Встановити факт перебування на утриманні та проживання однією сім'єю заявниці ОСОБА_1 та покійного ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду .
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий А. А. Надопта