Справа № 298/760/24
Номер провадження 3/298/512/24
31 липня 2024 року смт. Великий Березний
Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Зизич В.В., розглянувши матеріали, що надійшли від відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , тимчасово непрацюючого, за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,-
До Великоберезнянського районного суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення, щодо ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №487978 від 23 лютого 2024 року, складеного поліцейським СРПП ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Гондорчин В.О., «23 лютого 2024 року близько 20 год. 50 хв. В смт. Великий Березний, вул. Корятовича, водій гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21061 державний номер НОМЕР_1 без посвідчення водія, тобто не мав право керувати таким транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року, постановою ЕАТ7705822 від 10.09.2023 року, гр.. ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху».
Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, судом вживалися заходи щодо належного повідомлення останнього про час, місце та дату розгляду справи. Про причину неявки суд не повідомив.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.14) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
При цьому суддею зауважується, що ОСОБА_1 , в тому числі, мав об'єктивну можливість особисто або через представника в повній мірі реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, та не був позбавлений можливості надати письмові клопотання, заяви, звернення чи пояснення з приводу обставин правопорушення, однак такими своїми правами останній не скористався.
Вищевказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, знаючи, що в провадженні суду знаходиться відповідна справа, про що свідчать наведені вище обставини.
Від ОСОБА_1 клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
За таких обставин, неявка особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, на судовий розгляд справи являється її волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав.
Окрім того, відповідно до положень ст.268 КУпАП, адміністративне правопорушення за ст.126 КУпАП не відноситься до правопорушень, по яким є обов'язковою присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, суд у відповідності до вимог ст.268 КУпАП вважає, що дану справу може бути розглянуто.
Судовим розглядом встановлено, що матеріали справи відносно ОСОБА_1 уже перебували в провадженні суду та постановами суду від 14 березня 2024 року у справі №298/471/24 та від 12 квітня 2024 року у справі №298/698/24 були повернуті до відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, для належного оформлення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли до суду після доопрацювання, суд прийшов до наступних висновків.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Виходячи з вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суддею зауважується на тому, що на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, не додано жодного належного доказу.
Частиною 5 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тобто керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, повторно протягом року.
Разом з цим, до матеріалів справи не долучено належних доказів у підтвердження того, що ОСОБА_1 протягом року повторно вчинив правопорушення, передбачене частинами другою-четвертою ст.126 КУпАП.
На підтвердження провини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, уповноваженою особою до матеріалів справи додано постанову серії ЕАТ №7705822 від 10.09.2023 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 гривень, однак дана постанова не містить підпису посадової особи, яка її винесла, а також підпису особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про отримання копії постанови, що ставить під сумнів достовірність такої.
Крім цього, в матеріалах справи наявна копія постанови серії ЕНА №1508723 від 23.02.2024 року, при цьому така винесена відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП, та лише вказує на причину зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , і жодним чином не може свідчити про повторність вчиненого правопорушення передбаченого ст. 126 КУпАП.
Суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
В даній справі особою, яка склала протокол не додано жодних відомостей у підтвердження того, що у вказані в протоколі день та час ОСОБА_1 керував транспортним засобом.
Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в законодавчих актах України, зокрема, в КПК України, в ст. 17 якого зазначається, що особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Частина 2 статті 251 КУпАП закріплює обов'язок осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, збирати докази.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Підсумовуючи викладене, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суддя вважає, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №487978 від 23 лютого 2024 року, не підтверджені жодними доказами, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а тому, оцінивши надані суду матеріали, суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,-
Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Зизич В.В.