Рівненський апеляційний суд
31 липня 2024 року м. Рівне
Рівненський апеляційний суд в складі судді Шимківа С.С., з участю секретаря судового засідання Москалик Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 10 червня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 10 червня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Не погодившись із постановою суду, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, не надав належної оцінки змісту протоколу та наявним в матеріалах справи доказам, у зв'язку з чим оскаржувана постанова суду є незаконною та необґрунтованою.
Пояснює, що 25 лютого 2024 року, він, разом із дружиною та дитиною, їхали на прийом дитячого лікаря. У ході спілкування із поліцейським, ОСОБА_1 повідомляв, що везе дитину до лікаря, а тому поспішає.
Стверджує, що його відмова від огляду на стан наркотичного сп'яніння була спровокована працівниками поліції, адже останні роз'яснювали, що після оформлення адміністративних матеріалів через відмову, йому нададуть направлення і він зможе самостійно звернутися до медичного закладу щоб пройти освідування на стан сп'яніння. При цьому, правових наслідків такої відмови йому не роз'яснювали.
Вважає, що вина в інкримінованому йому правопорушенні не доведена належними та допустимими доказами, зокрема, відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, який не являється безперервним та не розкриває усіх обставин, що мають значення для справи, а тому його необґрунтовано притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Справа №570/1097/24 Суддя в суді І інстанції - Кушнір Н.В.
Провадження № 33/4815/578/24 Суддя в апеляційній інстанції - Шимків С.С.
Просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та залишення без задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, з метою допущення останнього до правосуддя, апеляційний суд приходить до висновку про його задоволення.
Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.
Відповідно до цих нормативних актів, оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Судом встановлено, що 25 лютого 2024 року о 09 год. 47 хв., на блок-посту в с. Бармаки, Рівненського району, Рівненської області, ОСОБА_1 керував т.з. Chery Amulet, р.н. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, різка зміна забарвлення шкіри обличчя, виражене тремтіння пальців рук.
Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, чим допустив порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху, що підтверджується направленням водія на огляд до медичного закладу, а також відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.
Свідки під час проведення огляду не залучалися, оскільки працівниками поліції здійснювалася його відеофіксація, що передбачено та відповідає вимогам ст. 266 КУпАП.
Досліджений відеозапис з нагрудних відеокамер працівників поліції відображає із достатньою повнотою обставини, за яких патрульні, у відповідності до встановленого законом порядку, пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння в медичному закладі. ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду, а тому його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 , як водій, повинен був знати і розуміти, що відмова від огляду на стан сп'яніння є порушенням п. 2.5 ПДР України.
Покликання на результати медичного огляду, що був в подальшому проведений по заяві ОСОБА_1 в КП «ОПЛ с. Орлівка», не заслуговують на увагу, оскільки такий огляд було проведено поза межами порядку, який встановлений положеннями ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735.
Апеляційний суд не вбачає упереджених дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 та порушень під час оформлення адміністративних матеріалів стосовно нього, які б ставили під сумнів його вину у вчиненні інкримінованого правопорушення.
При цьому, матеріали справи не містять відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, щодо оскарження скаржником цих дій, як і не містять результатів такого оскарження.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №549072 від 25.02.2024 року, направленням водія на огляд до медичного закладу, а також відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.
Факт вчинення правопорушення, за обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які повністю узгоджуються між собою.
Підстав вважати їх недопустимими апеляційний суд не вбачає.
Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Застосований місцевим судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.
Постанова суду першої інстанції є законна та обґрунтована, а тому підстави для її скасування - відсутні.
На підставі наведеного та керуючись ч. 1 ст. 130, ст. 294 КУпАП, Рівненський апеляційний суд,-
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Рівненського районного суду Рівненської області від 10 червня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 10 червня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Рівненського
апеляційного суду Шимків С.С.