Справа № 554/4200/17 Номер провадження 22-ц/814/1642/24Головуючий у 1-й інстанції Шевська О.І. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.
18 липня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.
суддів: Карпушина Г.Л., Чумак О.В.
імена (найменування) сторін:
позивач: Публічне акціонерне товариство «Мегабанк»
відповідач: ОСОБА_1
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кот Сергія Івановича
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 жовтня 2018 року
по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У травні 2017 року ПАТ «Мегабанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обрунтовані тим, що 02.07.2016 року між сторонами укладено кредитний договір № 67-002-824-2-16-Г.
Відповідно до договору позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 70 000 грн. на строк з 02.07.2016 до 29.06.2018 року зі сплатою 10 %.
Згідно умов договору повернення коштів мало здійснюватися щомісячними ануїтетними платежами передбаченими договором.
02.07.2017 року грошові кошти в розмірі 70000 грн. передбачені договором були видані відповідачу, що підтверджується випискою з рахунку № НОМЕР_1 за період з 02.07.2016 по 28.04.2017 року та заявою про видачу готівки № 2472_3 від 02.07.2016 року.
Починаючи з 01.08.2016 року відповідачем порушуються строки сплати платежів за договором. З 30.01.2017 року була встановлена процентна ставка в розмірі 0.1 %.
Станом на 28.04.2017 року відповідач не виконує належним чином зобов'язання, за кредитним договором в результаті чого виникла заборгованість на загальну суму 94251,05 грн., яка складається з суми залишку заборгованості за кредитом в розмірі 62575,85 грн.; суми залишку нарахованих та несплачених відсотків за березень 2017 року в розмірі 5,39 грн., суми залишку нарахованої та несплаченої комісійної винагороди за січень 2017 року включно в розмірі 169,81 грн., суми штрафу, нарахованого відповідно до п. 6.3 розділу 6 кредитного договору у сумі 31500 грн.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10 жовтня 2018 року позов Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» заборгованість по кредитному договору № 67-002-824-2-16-Г на загальну суму 94251,05 грн. та судовий збір в сумі 1600 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному оскаржив представник ОСОБА_1 адвокат Кот С.І., просив його скасувати та ухвалити нове рішенн, яким задовольнити позовні вимоги в частині заборгованості у розмірі 42451,05 грн., а в іншій частині відмовити в їх задоволенні, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивачем не надано доказів видачі та зарахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 , безпідставно нараховано відсотки за користування кредитом та комісію за обслуговування кредитної заборгованості.
Вказано, що нарахована неустойка у вигляді штрафу у сумі 31500 грн. становить 45 % від суми кредиту, що значно перевищує розмір збитків.
Від ПАТ «Мегабанк» до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просило рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду не повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 02 липня 2016 року між ПАТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 67-002-824-2-16-Г (з ануїтетними платежами), за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредитні кошти у розмірі 70000 грн., які позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти у розмірі 10 % річних за користування кредитом, комісійні винагороди та виконати всі інші зобовязання згідно з договором (а.с. 6).
Кредит надається на строк з 02 липня 2016 року до 29 червня 2018 року включно, на споживчі цілі, шляхом видачі з каси банку готівкою (п. 1.2, 1.3. Кредитного договору).
Відповідно до п. 1.4. Кредитного договору повернення кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється щомісячними ануїтетними платежами передбаченими договором.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі 70000 грн., що підтверджується особистим підписом відповідача в заяві на видачу готівки від 02.07.2016 року (а.с. 11).
Згідно з п. 3.2.3. Кредитного договору відповідач зобов'язаний своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за договором на передбачених договором умовах.
Відповідно до п. 4.3. кредитного договору за обслуговування кредитної заборгованості позичальник сплачує комісійну винагороду в розмірі 2,9000 % від суми кредиту.
Пунктом 4.4. Кредитного договору передбачено, що розмір щомісячного платежу який включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди складає 5405,48 гривень.
Водночас відповідач свої зобов'язання перед позивачем за Кредитним договором належним чином не виконувала, що підтверджується виписками по рахунку № НОМЕР_2 .
Відповідно до п. 4.9. Кредитного договору у разі порушення строків сплати ануїтетних платежів та комісійної винагороди понад 90 календарних днів, кредитодавець обліковує заборгованість за кредитом в повному обсязі на відповідному рахунку простроченої заборгованості. При цьому правовідносини сторін за цим договором не втрачають чинності та діють протягом строку дії Договору. З цього моменту кредитодавець припиняє нарахування щомісячної комісійної винагороди, процентна ставка за кредитом встановлюється в розмірі визначеному в п. 4.7 цього договору (0,1 % річних), а за невиконання прийнятих на себе зобовязань щодо сплати ануїтетних платежів та комісійних винагород позичальник сплачує штраф у розмірі, передбаченому п. 6.3 цього договору.
Згідно п. 6.3. Кредитного договору відповідач зобов'язалася сплатити у разі порушення строків сплати ануїтентних платежів та комісійної винагороди понад 90 (дев'яносто) календарних днів, штраф у розмірі 45 процентів від суми кредиту.
Внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 28.04.2017 року становить 94251,05 грн., яка складається з суми залишку заборгованості за кредитом в розмірі 62575,85 грн.; суми залишку нарахованих та несплачених відсотків за березень 2017 року в розмірі 5,39 грн., суми залишку нарахованої та несплаченої комісійної винагороди за січень 2017 року включно в розмірі 169,81 грн., суми штрафу, нарахованого відповідно до п. 6.3 розділу 6 кредитного договору у сумі 31500 грн.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено 13.09.2016, 09.11.2016, 12.01.2017 вимоги щодо погашення заборгованості за кредитним договором (а.с. 22, 24, 26). Дані листи були отримані ОСОБА_1 , що підтверджується її підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 23, 25), проте заборгованість за кредитним договором не сплачена.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 16 ЦК України).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
На підтвердження наявності у відповідача заборгованості за кредитом позивачем надано до суду розрахунок заборгованості (а.с. 10) та виписки по рахунку за період з 02 липня 2016 року по 28 квітня 2017 року (а.с. 12-21).
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц.
Отже, наявна в матеріалах справи виписка по рахунку, за яким обліковуються кошти клієнта банку, в сукупності з іншими доказами, зокрема, відповідно до наданого розрахунку заборгованості, підтверджує заборгованість відповідача за виданим кредитом.
Доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачем суду не надано.
Доводи апеляційної скарги, щодо недоведеності факту видачі кредитних коштів колегія суддів до уваги не приймає, оскільки дане твердження спростовується наявною в матеріалах справи заявою на видачу готівки та виписками з особового рахунку ОСОБА_1 .
Окрім того, факт укладення кредитного договору та отримання передбачених ним коштів підтверджено ОСОБА_1 під час звернення до суду в рамках розгляду даної справи з зустрічним позовом.
Посилання апелянта на безпідставність стягнення комійної винагороди є необгрунтованою, оскільки її сплата передбачена умовами укладеного між стронами договору.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення зобов'язання.
За положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Кот С.І. вказав, що нарахована неустойка у вигляді штрафу, що становить 31500 грн. (45% від суми кредиту) є неспівмірною із понесеними збитками позивача.
Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Вирішуючи питання про зменшення нарахованого відповідачу штрафу, колегія суддів враховує, що позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором або погіршення матеріального стану товариства саме в зв'язку з порушенням відповідачем умов договору.
Таким чином, апеляційний суд, виходячи з критеріїв розумності, справедливості та пропорційності, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, приходить до висновку про зменшення суми штрафу з 31500 грн. до 1500 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, апелянтом подано клопотання про поновлення строку на оскарження рішення місцевого суду з огляду на те, що ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, оскільки остання в період з 15.11.2017 по 18.08.2021 відбувала покарання в Качанівській виправній колонії № 54, що підтверджується довідкою про звільнення.
Враховуючи вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення місцевого суду та часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованості у загальному розмірі 64251,05 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
За розгляд справи в суді першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1600 грн.
Позовні вимоги задоволено на 68,17 %.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Мегабанк» підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у сумі 1090,72 грн.
За розгляд справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 було сполачено судовий збір у сумі 2400 грн.
З огляду на те, що в задоволенні позовних вимог відмовлено на 31,83 %, тому з ПАТ «Мегабанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 763,92 грн.
Таким чином, враховуючи взаємозалік понесених стронами витрат, з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Мегабанк» підлягає стягненню судовий збір у сумі 326,80 грн. (1090,72 грн. - 763,92 грн.).
Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1, п. 3, 4, ч. 3 п. 3, ст. 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кот Сергія Івановича задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 жовтня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» заборгованість по кредитному договору № 67-002-824-2-16-Г у сумі 64251,05 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» судові витрати у розмірі 326,80 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О. Ю. Кузнєцова
Судді: Г. Л. Карпушин
О. В. Чумак