Справа № 761/29892/23
Провадження № 2-к/761/4/2024
15 січня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Фролова І.В., розглянувши матеріали клопотання Відкритого акціонерного товариства «Керамін» про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення економічного суду міста Мінська від 28.04.2023 в частині стягнення грошових коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамін-С»,-
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання Відкритого акціонерного товариства «Керамін» про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення економічного суду міста Мінська від 28.04.2023 в частині стягнення грошових коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамін-С».
Дослідивши подане клопотання та перевіривши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Відповідно до договору між Україною та Республікою Білорусь про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах, що стосуються стягнення коштів на утримання у цивільних справах, застосовується законодавство договірної сторони, на території якої винесено рішення.
Згідно з ч. 3 ст. 1 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах положення цієї Конвенції застосовуються також до юридичних осіб, створених відповідно до законодавства Договірних Сторін.
У відповідності до ст. 51, 54 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах кожна з Договірних Сторін на умовах, передбачених цією Конвенцією, визнає і виконує наступні рішення, винесені на території інших Договірних Сторін рішення установ юстиції по цивільних і сімейних справах, включаючи затверджені судом мирові угоди по таких справах і нотаріальні акти у відношенні грошових зобов'язань. Клопотання про визнання і дозвіл примусового виконання рішень розглядаються судами договірної сторони, на території якої повинне бути здійснене примусове виконання. Суд, що розглядає клопотання про визнання і дозвіл примусового виконання рішення, обмежується встановленням того, що умови, передбачені цією Конвенцією, дотримані.
Відповідно до ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.
Згідно з вимогами ст. 466 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити: ім'я (найменування) особи, що подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження; ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні; мотиви подання клопотання. До клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не визначено перелік документів, що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого договору, до клопотання додаються такі документи: 1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання; 2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні); 3) документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи; 4) документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше); 5) документ, що посвідчує повноваження представника (якщо клопотання подається представником); 6) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами України.
Відповідно до ст. 468 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено: якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили; якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи; якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України; якщо раніше ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, яка порушена до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді; якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Кодексом строк пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні; якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду; якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України; якщо раніше в Україні було визнано та надано дозвіл на виконання рішення суду іноземної держави у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що і рішення, що запитується до виконання; в інших випадках, встановлених законами України.
Стаття 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів передбачає, що на докорінну зміну, яка сталася щодо обставин, що існували при укладенні договору, і яка не передбачалась учасниками, не можна посилатись як на підставу для припинення договору або виходу з нього, за винятком тих випадків, коли: а) наявність таких обставин становила істотну підставу згоди учасників на обов'язковість для них договору; і b) наслідок зміни обставин докорінно змінює сферу дії зобов'язань, які все ще підлягають виконанню за договором. На докорінну зміну обставин не можна посилатись як на підставу для припинення договору або виходу з нього: а) якщо договір встановлює кордони; або b) якщо така докорінна зміна, на яку посилається учасник договору, є результатом порушення цим учасником або зобов'язання за договором, або іншого міжнародного зобов'язання, взятого ним на себе відносно будь-якого іншого учасника договору. Якщо відповідно до попередніх пунктів, учасник має право посилатись на докорінну зміну обставин як на підставу для припинення договору або виходу з нього, то він має право також посилатись на цю зміну, як на підставу для зупинення дії договору.
27.12.2022 року зупинено дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР,у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що широкомасштабне вторгнення рф в Україну, її підтримка з боку Республіки Білорусь, численні порушення принципів міжнародного права щодо України та її громадян докорінно змінили обставини, за яких надавалась згода на застосування вищезазначених договорів у двосторонніх відносинах з указаними державами, а тому, виконання рішення економічного суду міста Мінська в даний момент загрожувало б інтересам України, що у відповідності до ст. 468 ЦПК України є підставою до відмови в задоволенні клопотання.
На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст.462-464,468 ЦПК України, суд, -
Клопотання Відкритого акціонерного товариства «Керамін» про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення економічного суду міста Мінська від 28.04.2023 в частині стягнення грошових коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамін-С» - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Суддя