печерський районний суд міста києва
Справа № 757/38514/23-ц
пр. 2-3964/24
30 липня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Бусик О.Л.
при секретарі судових засідань Романенко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервісматеріали 1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
30 серпня 2023 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будсервісматеріали 1» (далі - ТОВ «Будсервісматеріали 1», Товариство) звернулося до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги по обслуговуванню і участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території в сумі 22 800 грн основного боргу, 1 907, 87 грн інфляційних втрат, 480,55 грн. 3 % річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684 грн.
В обґрунтування позову, позивач вказує на те, що ОСОБА_1 є власницею паркомісць № НОМЕР_1 секція «Б» за адресою: АДРЕСА_1 .
З 01 грудня 2021 року відповідач не сплачує витрати за обслуговування машиномісця та не приймає участі у витратах по утриманню підземної автостоянки та прилеглої території. Таким чином, заборгованість відповідача становить 22 800 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач вчасно не виконує свої зобов'язання щодо оплати за отримані послуги, наявні підстави для стягнення з неї зазначеного боргу з урахування інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України.
На підставі викладеного, позивач просив задовольнити позов.
Ухвалою судді від 04 вересня 2023 року у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
10 жовтня 2023 року від представника відповідача надійшов відзив по справі, з якого вбачається, що відповідач вказує, що не являється власником паркомісць № НОМЕР_1 секція «Б» за адресою: АДРЕСА_1 та не укладала договір з ТОВ «Будсервісматеріали 1», а також не узгоджувала ціну надання послуг. Окрім того, позивачем не надано доказів надання послуг відповідачу та відповідач ніколи не користувався послугами відповідача.
23 лютого 2024 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, з якої вбачається, що послуга з утримання машиномісць є житлово-комунальними послугами. Також представник позивача зазначив, що правосуб'єктність позивача як обслуговуючої організації підземної автостоянки нa бул. Лесі Українки, 23 підтверджується Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затвердженого розпорядженням Печерської РДА від 14.08.2008 року за № 1080. Відповідно до ч. 13 ст. 19 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» забудовник зобов'язаний не пізніше ніж у сто двадцяти денний строк з дня введення об'єкта будівництва в експлуатацію передати цей об'єкт об'єднанню співвласників, або власнику, або експлуатуючій організації разом з необхідною технічною документацією. На виконання даної норми у свій час забудовник «Позняки-Жил-Буд» підземної автостоянки на АДРЕСА_1 у зв'язку із закінченням будівельних робіт звернулося до Печерської РДА щодо призначення державної приймальної комісії з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта житловий будинок АДРЕСА_2 та підземна автостоянка житлового комплексу з дитячим дошкільним навчальним закладом, офісним блоком та підземною автостоянкою на бул. Леcі Українки у Печерському районі м. Києва, на що остання була призначена розпорядженням Печерської РДА № 969 від 18.07.2008 року, а сам акт прийнятий розпорядженням Печерської РДА від 14.08.2008 poкy за № 1080.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, до суду подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідач та її представник в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили, заяв та клопотань до суду не надходило.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.
Суд установив, що згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видом діяльності ТОВ «Будсервісматеріали 1» є надання інших індивідуальних послуг (основний), допоміжне обслуговування наземного транспорту.
ОСОБА_1 є власницею паркомісць № НОМЕР_1 секція «Б» за адресою: АДРЕСА_1 .
Вищевказане підтверджується листом АТ «ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД» від 19 червня 2024 року №154, відповідно до змісту якого «згідно з Генеральною угодою про дольову участь у будівництві підземної автостоянки № 108-23ЛУ-A від 20.02.2003 року, укладеною AТ «ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД» (код ЄДРПОУ24089818) 20.02.2004 року з ОСОБА_1 , відповідно до Акту № 108-23ЛК-А від 12.03.2011, AТ «ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД» передало, а ОСОБА_1 «прийняла місця в підземній автостоянці, а саме: поштова адреса: АДРЕСА_1 , місце АДРЕСА_3 загальною площею 15,3 кв. м, яке відповідає місцю за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівельний № 54, блок «Б»; АДРЕСА_1 , № 54 в секції «Б», загальною площею 15,3 кв. м, яке відповідає місцю за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівельний № 28, блок «Б»».
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Статтею 319 ЦК України встановлено, що власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).
За змістом статті 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Згідно з частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до частини другої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Отже, власник нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку у вигляді машиномісця у вбудованому підземному паркінгу несе також обов'язок з витрат на утримання цієї автостоянки.
Згідно із розрахунком, наданим позивачем станом на 01 серпня 2023 року заборгованість за утримання паркінгу, власниця паркомісць № 53-54 секція «Б» ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , становить 22 800 грн основного боргу, 1 907,87 грн інфляційних втрат, 480,55 грн. 3 % річних.
Також судом встановлено, що позивач TOB «Будсервісматеріали 1» є господарюючим суб'єктом, що здійснює діяльність з технічного обслуговування автопаркінгу відповідно до акту державної приймальної комісії в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затвердженого розпорядженням Печерської PДA 14.08.2008 року за №1080. Автопаркінг обладнано відповідно до вимог Державних будівельних норм України «Споруди транспорту, автостоянки і гаражі для легкових автомобілів ДБР B.2.3.-15:2007».
Для обслуговування паркінгу, утримання його у належному стані і забезпечення безпеки майна третіх осіб (власників автомобілів), позивач уклав відповідні договори з підрядними організаціями щодо постачання електроенергії, води, теплопостачання, також надається цілий ряд інших послуг по обслуговуванню вказаної підземної автостоянки, а саме: прибирання паркінгу, миття паркінгу, обслуговування систем протипожежної автоматики та домо-видалення та інших систем паркінгу. При цьому позивач несе витрати з технічного обслуговування, повірки, ремонту та наладки приладів обліку теплової енергії, витрати з утримання служби охорони, тощо.
Послуги щодо обслуговування підземного автопаркінгу, в якому знаходиться парко-місце відповідача, позивач надавав своєчасно та в повному обсязі.
З матеріалів справи убачається, що між сторонами відсутній письмовий договір про надання послуг з утримання машиномісць.
Доводи відповідача про те, що за відсутності укладеного нею договору, вона не зобов'язана сплачувати на користь позивача будь-які кошти, суд не приймає до уваги, з огляду на те, що позивач довів фактичне надання таких послуг, які не можуть бути відокремлені, та щодо отримання яких відповідач не може бути позбавлена у зв'язку з специфікою їх надання (освітлення паркінгу, охорона, утримання систем водопостачання його прибирання здійснюється для власників усіх парко-місць одночасно).
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з положеннями ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає: - утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо-будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо-будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; - купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; - поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Згідно із статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газового та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);
3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);
4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Із зазначених положень випливає, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що «хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».
Отже під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель зобов'язаний забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об'єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.
У даному випадку між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини, за якими відповідач користувалась наданими житлово-комунальними послугами, а позивач нараховував плату по тарифу на послуги з утримання паркінгу, які відповідачем не оплачувались.
Доводи про те, що відповідач фактично не користується паркомісцями та послугами, наданими ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1» не підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.
Позивач довів, що тариф, який нараховується є обґрунтованим і розумним. Відповідач же, будучи власником майна, отримуючи послуги не довела, що тариф є завищеним, та відповідно ухиляючись від свого обов'язку укласти договір та оплачувати такі послуги тим самим, тягар утримання свого майна покладає на інших співвласників, які добросовісно несуть витрати на утримання авто-паркінгу, що не відповідає правилам звичайного добросусідства.
Щодо вимог про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних, суд вважає зазначити наступне.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивачем нараховано на вказану суму боргу інфляційні втрати в розмірі 1 907,87 грн та 480,55 грн як 3% річних за період із 01 грудня 2021 року до 31 липня 2023 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до Постанови КМУ «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05.03.2022 № 206 - в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Оплата комунальних послуг відбувається за умовами відповідних договорів про надання таких послуг за виключенням вищезазначеного.
Тобто, нарахування пені, інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги у період з лютого 2022 є порушенням законодавства, що підлягає застосуванню в умовах воєнного стану.
В зв'язку з вищевикладеним, позовні вимоги позивача в частині стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції підлягають частковому задоволенню, а саме за період з 01 грудня 2021 року по 24 лютого 2022 року інфляційна складова боргу в розмірі 330,10 грн. та 84,11 грн. як 3% річних.
Ураховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті послуги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, відповідно до частини задоволених вимог у розмірі 98,35 %.
У зв'язку із частковим задоволенням позову, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2639,71 грн відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.509, 524, 526, 625, 901, 903 ЦК України, ст. 12, 13, 19, 81, 133, 137, 141, 263-265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервісматеріали 1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1» заборгованість за надані послуги у розмірі 22 800 (двадцять дві тисячі вісімсот) гривень, інфляційну складову боргу в розмірі 330 (триста тридцять) гривень 10 копійок, 3 % річних в розмірі 84 (вісімдесят чотири) гривні 11 копійок.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1» витрати з оплати судового збору в розмірі 2639,71 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1» (вул. Срібнокільська, буд. 14-А, м. Київ, 02095, ЄДРПОУ 33994474).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Повний текст судового рішення складено 31 липня 2024 року.
Суддя О.Л. Бусик