печерський районний суд міста києва
Справа № 757/37963/23-ц
02 липня 2024 року суддя Матійчук Г. О.
секретар судового засідання Музика В. П.
справа №757/37963/23-ц
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС»
третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна,
розглянувши заяву представника позивача - адвоката Шкред А. О. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у цивільній справі №757/37963/23-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
представник позивача - адвокат Шкред А. О.
представник відповідача - Слюзенко В. О.
У червні 2024 року представник позивача - адвокат Шкред А. О. звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у цивільній справі №757/37963/23-ц, у якій просить поновити ОСОБА_1 строк на подання доказів про розмір витрат на професійну правничу допомогу; ухвали додаткове рішення, яким стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» на користь ОСОБА_1 судові витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 5 000, 00 грн.
В обґрунтування поданої заяви зазначає, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10.06.2024 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволено, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 27.08.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, зареєстрований за №28810, про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» заборгованості в розмірі 25 817, 73 грн; стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» на користь держави судовий збір у розмірі 1 073, 60 грн.
Вказує, що судом не вирішене питання про стягнення витрат на правничу допомогу, у зв'язку з чим представником позивача в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України подано заяву про надання доказів судових витрат, в тому числі на правничу допомогу, у п'ятиденний строк після ухвалення рішення. Також, зазначає, що оскільки представнику позивача стало відомо про ухвалення вказаного рішення лише 19.06.2024 року, після надходження на офіційну електрону адресу представника позивача копії судового рішення, то просить поновити строк для звернення до суду із відповідною заявою.
Суд вважає за можливе розглянути питання про ухвалення додаткового рішення у справі без виклику сторін.
Згідно ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Суд, дослідивши матеріали справи та заяви про ухвалення додаткового рішення, приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 270 ЦПК Українисуд за заявою учасників справи чи з власної ініціативи може ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановленихстаттею 430 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК, докази щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, вказала, що така вимога ч. 8 ст. 141 ЦПК застосовується і до справ, що розглядаються у спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10.06.2024 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволено, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 27.08.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, зареєстрований за №28810, про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» заборгованості в розмірі 25 817, 73 грн; стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» на користь держави судовий збір у розмірі 1 073, 60 грн.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа представник позивача - адвокат Шкред А. О. отримала копію рішення у справі №757/37963/23-ц - 19.06.2024 року.
20.06.2024 року через систему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Шкред А. О. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у цивільній справі №757/37963/23-ц, у якій просить поновити ОСОБА_1 строк на подання доказів про розмір витрат на професійну правничу допомогу; ухвали додаткове рішення, яким стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» на користь ОСОБА_1 судові витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 5 000, 00 грн.
Відповідно до ч. ч.4, 5, 8 ст. 83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 120 ЦПК України).
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
Аналіз положень ст. 126, ч. 8 ст. 141 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що у випадку неподання доказів витрат протягом визначеного ч. 8 ст. 141 ЦПК України п'ятиденного строку заява про розподіл судових витрат, зроблена стороною до закінчення судових дебатів у справі, повинна залишатися судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку не є поважними.
Так, з матеріалів справи вбачається, що розгляд справи № 757/37963/23-цздійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Зі змістом рішення представник позивача ознайомилась 19.06.2024 року після надходження на офіційну електрону адресу представника позивача копії судового рішення. Заява про відшкодування судових витратна професійну правничу допомогу у цивільній справі №757/37963/23-ц подана через систему «Електронний суд» 20.06.2024 року, а зареєстрована судом 21.06.2024 року.
Враховуючи наведені обставин суд вважає, що представник позивача пропустила встановлений законом строк з поважної причини і його слід поновити.
Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Положеннямистатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно дост. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
З викладеного вбачається, що до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Так, відповідно до ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Згідно із ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3ст. 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3ст. 2 ЦПК Україниосновними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі змісту статей 10,11,12,13 ЦПК Українив узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. ч. 5,6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Так, встановлено, що 15.08.2023 року між ОСОБА_1 та адвокатом Шкред Анастасією Олександрівною було укладено договір про надання професійної правничої (правової)допомоги №15/08/23.
Відповідно до п. 1.2. Договору предметом цього договору є надання виконавцем правової допомоги клієнту шляхом представництва інтересів клієнта в Печерському районному суді м. Києва по справі за позовом клієнта до ТОВ«ПАРІС» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Пунктом 4.1. Договору визначено, що ціна договору (гонорар виконавця) визначається, виходячи з сукупності наданих виконавцем послуг та складає 7000,00 грн, в яку входить представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції.
Адвокатом Шкред А. О. було надано позивачу правничу допомогу, визначену п.п. 1 Договору, згідно з детальним описом від 20.06.2024 року за договором про надання професійної правничої (правової) допомоги від 15.08.2023 року№15/08/23, згідно з яким правової допомоги надано на суму 5000,00 грн.
Відповідно до платіжної інструкції від 20.06.2024 року на виконання договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 15.08.2023 року №15/08/23 на рахунок адвоката Шкред А. О. було перераховано 5 000, 00 грн.
Разом з тим, представник відповідача подав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, у якому вказував та не співмірність та необґрунтованість заявлено при подачі позову суми судових витрат у розмірі 7 000, 00 грн, вказав, що розмір судових витрат у аналогічних справах становить близько 3 000, 00 - 5 000, 00 грн, тому просив зменшити розмір судових витрат, заявлений представником позивача.
Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу, відповідно до вимог ст. ст. 137,141 ЦПК України та враховуючи клопотання відповідача, суд бере до уваги, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об'єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.
На підставі викладеного та керуючись ст. 59 Конституції України, ст. ст. 1, 6, 19, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. ст. 2, 10, 11, 12, 13, 81, 83, 120, 126-127, 133, 137, 141, 270, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -
Поновити представнику позивача - адвокатуШкред А. О. строк на подання заяви про відшкодування судових витратна професійну правничу допомогу у цивільній справі №757/37963/23-ц та доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Заяву представника позивача - адвоката Шкред А. О. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у цивільній справі №757/37963/23-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Ухвалити додаткове судове рішення про стягнення судових витрат у цивільній справі №757/37963/23-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІСна користь 5 000, 00 грн.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинностіЦПК Українив редакції від 15 грудня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС», адреса: вул. Велика Васильківська, 77-а, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 38962392.
Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, адреса: вул. Юрія Поправки, 6, офіс 14, м. Київ, 02094.
Суддя Г. О. Матійчук