печерський районний суд міста києва
Справа № 757/29209/24-к
01 липня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_3 про арешт майна
28.06.2024 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання сторони кримінального провадження слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023110000000233 від 20.07.2023.
Слідчий або прокурор у судове засідання не з'явились, слідчий направив заяву про розгляд клопотання без його участі та задоволення клопотання.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42023110000000233 від 20.07.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України.
Наказом начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 212-ос від 31.05.2022 ОСОБА_4 , призначено на посаду інспектора відділу реагування патрульної поліції Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області.
Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , здійснюючи свої повноваження, будучи працівником правоохоронного органу, зобов'язаним відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, всупереч присязі працівника поліції, порушуючи обмеження щодо використання службового становища, встановлені ст. ст. 3, 22 Закону України «Про запобігання корупції», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, з корисливих мотивів, використав надані йому владу та службове становище для одержання неправомірної вигоди, тобто вчинив корупційний злочин у сфері службової діяльності.
Як вбачається з клопотання, у період часу з липня 2023 року по 21 листопада 2023 року, ОСОБА_4 , обіймаючи посаду інспектора відділу реагування патрульної поліції Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, спільно та за взаємною згодою інспектора відділу реагування патрульної поліції Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 та колишнього працівника органів Міністерства внутрішніх справ України - ОСОБА_6 , створив організовану групу для вчинення систематичного вимагання та одержання неправомірної вигоди від осіб за непритягнення їх до адміністративної відповідальності, яка була джерелом додаткових доходів всіх учасників організованої групи.
Так, за версією органу досудового розслідування, відповідно до розробленого ОСОБА_4 плану, при здійсненні чергування у ході виконання своїх службових обов'язків щодо перевірки дотримання правил дорожнього руху, виявлення порушень та притягнення винних до адміністративної відповідальності, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відбирались особи, з яких можливо було вимагати та одержувати неправомірну вигоду.
Так, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для здійснення вимагання та одержання грошових коштів відбирались особи в першу чергу з числа тих, що працюють водіями, таксистами, перебувають на державній чи військовій службі, для яких притягнення до адміністративної відповідальності могло мати негативні наслідки у подальшій професійній діяльності.
При цьому, як правило, ОСОБА_4 здійснювалась зупинка транспортних засобів, відібрання документів у осіб та передання їх ОСОБА_5 , яким у подальшому в службових автомобілях чи приміщеннях здійснювалось вимагання та одержання неправомірної вигоди шляхом отримання грошових коштів готівкою або ж висловлення вимоги щодо перерахування грошових коштів на банківський картковий рахунок ОСОБА_6 , який у подальшому підтверджував надходження, обготівковував вказані грошові кошти та передавав їх ОСОБА_4 .
18.06.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України.
ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, ОСОБА_4 на праві власності належить: житловий будинок загальною площею 52 кв. м, реєстраційний номер об'єкта 2249193812119, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю, встановленою у договорі 104000,00 грн; земельна ділянка площею 0,1 га, реєстраційний номер об'єкта 2129040612119, кадастровий номер 1211900000:04:018:0111, вартістю, встановленою у договорі 32400,00 грн.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до частини 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, що арешт може бути накладено у встановленому Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, зокрема, кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Враховуючи викладене, у зв'язку з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження такого майна або ненастання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, оскільки накладення арешту на майно сприятиме меті кримінального провадження, а не накладення може призвести до незворотніх наслідків.
На підставі викладеного і керуючись ст. 107, 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що належить йому на праві власності: житловий будинок загальною площею 52 кв. м, реєстраційний номер об'єкта 2249193812119, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю, встановленою у договорі 104000,00 грн; земельна ділянка площею 0,1 га, реєстраційний номер об'єкта 2129040612119, кадастровий номер 1211900000:04:018:0111, вартістю, встановленою у договорі 32400,00 грн., із забороною розпорядження та відчуження.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1