31 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 918/779/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"
на рішення Господарського суду Рівненської області
у складі судді Романюк Ю. Г.
від 19.03.2024 та
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Крейбух О. Г., Тимошенко О. М., Юрчук М. І.
від 12.06.2024
за позовом Виконувача обов'язків керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненського обласного центру зайнятості
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"
про визнання недійсними додаткової угоди та про стягнення 25 834,31 грн,
Виконувач обов'язків керівника Рівненської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненського обласного центру зайнятості із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 30.09.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 16334-ВЦ/25 від 14.01.2022 та стягнення 25 834,31 грн переплати коштів, що відбулась у зв'язку з неправомірним збільшенням ціни на електричну енергію.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.03.2024 у справі № 918/779/23 позов задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду № 2 від 30.09.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 16334-ВЦ/25 від 14.01.2022. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненського обласного центру зайнятості грошові кошти у розмірі 25 834,31 грн.
Постановою від 12.06.2024 Північно-західний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Рівненської області від 19.03.2024 у справі № 918/779/23.
12 липня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.03.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі № 918/779/23.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", Судом встановлено, що її слід залишити без руху з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.
Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У своїй касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" зазначило, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 19.03.2024 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі № 918/779/23 є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права за наявністю виключних випадків, передбачених пунктами 1, 2 та 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування наявності виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень не врахували висновки Верховного Суду, зокрема, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 щодо застосування частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Суд визнає обґрунтованими доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" для відкриття касаційного провадження в частині наявності виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Однак, обґрунтовуючи наявність виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" зазначає про необхідність відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки вони суперечать наданими Міністерством економіки України роз'ясненнями щодо застосування норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" стосовно випадку внесення змін до істотних умов у разі зміни, зокрема, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовується в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядок зміни ціни. Водночас Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в частині збільшення ціни товару у разі коливання ціни такого товару на ринку.
З наведених доводів вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", і одночасно стверджує, що відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Отже скаржником у якості підстав касаційного оскарження визначено дві взаємовиключні підстави: з одного боку - скаржник вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права, отже виходить, що висновок застосування відповідної норми права вже існує, а з другого боку - вказує, що такого висновку немає.
Тобто, обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 2 та 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, суперечить один одному.
Поряд із цим Суд вважає за необхідне наголосити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності саме відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. В такому випадку скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього. Тобто, за логікою наведеної норми скаржник повинен не погоджуватися із висновком саме Верховного Суду. Посилання ж на помилкове застосування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, яких Суд дійшов у правовідносинах, та які, за оцінкою особи, що подала касаційну скаргу не є подібними щодо правовідносин у справі, рішення у якій оскаржуються, не є випадком, який передбачено 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Обґрунтовуючи наявність виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" зазначає, що "аналізуючи судову практику у подібних правовідносинах, налічується численна її кількість щодо представництва Прокурора в суді, що були подані в інтересах держави в особі органів місцевого самоврядування, однак відсутній висновок Верховного Суду з питань здійснення нагляду/контролю, органом прокуратури, у сфері публічних закупівель.". При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" конкретно не зазначає норму/норми права щодо якої/яких відсутній висновок Верховного Суду щодо її/їх застосування.
Суд вважає за необхідне звернути увагу, що у разі визначення підставою касаційного оскарження судових рішень у справі наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник повинен чітко зазначити конкретну норму (норми) права (пункт, частину, статтю) щодо якої (яких) відсутній висновок Верховного Суду її (їх) застосування і висновок щодо застосування якої (яких) необхідно зробити Верховному Суду.
Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 частини 1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу
З огляду на викладене, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків, шляхом:
- уточнення обґрунтування наявності виключного випадку, передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України;
- належного обґрунтування наявності виключного випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: чітко зазначити конкретну норму (норми) права (пункт, частину, статтю) щодо якої (яких) відсутній висновок Верховного Суду її (їх) застосування і висновок щодо застосування якої (яких) необхідно зробити Верховному Суду.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.03.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі № 918/779/23 залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Верховного Суду Н. М. Губенко