31 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/14011/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Губенко Н.М., Кролевець О.А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Села Трейдинг"
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 (суддя Спичак О.М.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 (колегія суддів: Коробенко Г.П., Козир Т.П., Кравчук Г.А.)
у справі за позовом Дочірнього підприємства ПрАТ "НАК "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Села Трейдинг"
про стягнення 445 717,65 грн,
1. Господарський суд міста Києва рішенням від 29.11.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024, позов задовольнив частково; закрив провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Села Трейдинг" частини суми основного боргу у розмірі 150 000,00 грн; стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Села Трейдинг" на користь Дочірнього підприємства ПрАТ "НАК "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія" суму основного боргу у розмірі 115 200,00 грн, пеню у розмірі 38 653,81 грн, штраф у розмірі 39 780,00 грн, 15% річних у розмірі 23 650,03 грн; в іншій частині позову відмовив.
2. 10.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Села Трейдинг" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024, в якій просить їх скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір позовних вимог в частині сплати основного боргу на суму 66 300,00 грн.
3. Дослідивши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
4. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
5. Відповідно до п.9 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
6. Згідно із п.2 ч.3 ст.287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
7. У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (п.1 ч.1 ст.163 ГПК).
8. Згідно з ч.7 ст.12 ГПК для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
9. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
10. Скаржник частково оскаржує судові рішення, якими вирішено спір про стягнення 445 717,65 грн, а тому вони не підлягають касаційному оскарженню.
11. Водночас касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли би бути визнані такими, що підпадають під дію пунктів а), б), в), г) п.2 ч.3 ст.287 ГПК.
12. Скаржник зазначає, що справа має виняткове значення для нього, оскільки від результатів її вирішення залежить дотримання прав відповідача як оператора простого товариства, який вклав непомірну суму коштів у свердловину №1 Шатравинська, проте не отримав жодного прибутку, і з якого стягує кошти інший учасник простого товариства - позивач, який не зробив жодних вкладів у спільну діяльність; постає питання зловживання правами позивачем, який продав майно відповідачу для потреб спільної діяльності, проте не здійснив жодних внесків на її потреби; відповідач, не отримавши жодних прибутків від спільної діяльності, а лише збитки, несе додаткові витрати, пов'язані з покриттям частки витрат спільної діяльності, яку має нести саме позивач.
13. Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судами попередніх інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним. Незгода із судовим рішенням не свідчить про винятковість справи, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
14. Саме лише посилання скаржника на випадок, зазначений у пп."в" п.2 ч.3 ст.287 ГПК, не свідчать про наявність належних обґрунтувань, за яких судові рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню.
15. З урахуванням цього, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги, що справа має виняткове значення для скаржника.
16. Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч."с" ст.7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
17. Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у п.1 ч.1 ст.293 ГПК, і це повністю узгоджується з положеннями ст.129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
18. При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
19. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
20. Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені п.2 ч.3 ст.287 ГПК випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
21. Згідно з п.1 ч.1 ст.293 ГПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
22. Оскільки касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а), б), в), г) п.2 ч.3 ст.287 ГПК, Верховний Суд вважає, що скаржником не дотримано умову допуску цієї справи до касаційного оскарження.
23. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Села Трейдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
24. Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке залишається без розгляду, оскільки Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/14011/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Села Трейдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді Н. Губенко
О. Кролевець