31 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 914/587/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
Кондратової І.Д.,
розглянув касаційну скаргу Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
на рішення Господарського суду Львівської області
(суддя - Горецька З.В.)
від 22.01.2024
та постанову Західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Бойко С.М., судді - Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.)
від 19.06.2024
у справі за позовом Фермерського господарства "Рисовський"
до: 1) Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції;
2) Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції;
3) Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області,
про стягнення 2 733 600,00 грн моральної шкоди.
1. У лютому 2023 року Фермерське господарство "Рисовський" (надалі - позивач, ФГ "Рисовський") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі -відповідача-1), Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі - відповідача-2) та Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області (надалі - відповідача-3) про стягнення 2 733 600,00 грн моральної шкоди.
2. Позов обґрунтовано тривалим невиконанням уповноваженими органами наказу Господарського суду Львівської області від 13.10.1994 у справі № 5/79, яким присуджено позивачу 4га землі під розширення землі фермерського господарства. Позивач посилається на те, що відповідачі продовжують не виконувати судове рішення та порушують його право на підприємницьку діяльність та право на землю, у зв'язку з чим на підставі статей 116, 1167, 1173, 1174 ЦК України позивач здійснив нарахування (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) 1 366 800,00 грн моральної шкоди (завданій юридичній особі ФГ "Рисовський") та 1 366 800,00 грн моральної шкоди (завданій фізичній особі ОСОБА_1 ) за період з 1995 по 2022 роки.
3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.01.2024 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 109 433,34 грн моральної шкоди, з відповідача-2 на користь позивача 160 158,81 грн моральної шкоди. Відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 1 366 800,00 грн (за період з 1995 по 2022 роки), яка завдана фізичній особі ОСОБА_1 , як одноосібному власнику ФГ "Рисовський" від втручання в особисті немайнові права за статтею 1 Протоколу 1 Конвенції, оскільки позовні вимоги в цій частині підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Відмовлено в іншій частині позовних вимог про стягнення з відповідачів на користь позивача 1 097 207,85 грн моральної шкоди завданої ФГ "Рисовський", у зв'язку з безпідставністю.
4. Місцевий господарський суд виходив в з того, що невиконання уповноваженими органами виконавчої служби наказу Господарського суду Львівської області від 13.10.1994 у справі № 5/79 підтверджується ухвалами суду від 20.09.2011, від 26.03.2014, від 14.04.2016, від 23.09.2015 та від 01.06.2022 у справі № 5/79 про визнання неправомірними дій/бездіяльності уповноважених органів виконавчої служби. При визначенні суми відшкодування моральної шкоди судом враховано мінімальний місячний розмір заробітної плати на момент розгляду справи відповідно, який відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" становить 6 700,00 грн.
5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 рішення Господарського суду Львівської області від 22.01.2024 змінено частково, шляхом викладення пунктів 2, 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції: "п. 2. Стягнути з Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів, пл. Шашкевича, 1, 79000, ЄДРПОУ 43316386) на користь фермерського господарства Рисовський (81135, Львівська область, Пустомитівський район, село Зубра, ідентифікаційний код юридичної особи 19324981) 160 007,53 грн моральної шкоди. п. 3. Стягнути з Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Львівська область, Львівський р-н, м. Пустомити, вул. І. Кандиби, 3, ЄДРПОУ 34986930) на користь фермерського господарства Рисовський (81135, Львівська область, Пустомитівський район, село Зубра, ідентифікаційний код юридичної особи 19324981) 109 584,62 грн моральної шкоди."
Доповнено рішення Господарського суду Львівської області від 22.01.2024 у справі № 914/587/23 новим пунктом: "У задоволенні вимог Фермерського господарства "Рисовський" до Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області про стягнення моральної шкоди відмовити".
6. 17.07.2024 відповідач-2 звернувся до Верховного Суду через систему "Електронний суд" з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - відмовити.
7. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
8. Відповідно до частини першої статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
9. 19.06.2024 апеляційний господарський суд ухвалив постанову (повний текст постанови складено 21.06.2024), тому останнім днем для подання касаційної скарги є 11.07.2024.
10. Скаржник звернувся з касаційною скаргою 17.07.2024, тобто, поза межами 20-денного строку, встановленого абзацом 2 частини першої статті 288 ГПК України для подання касаційної скарги.
11. За приписами частини другої цієї статті, учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
12. Частиною першою статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
13. Однак у касаційній скарзі скаржник не порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження та не наводить поважні причини його пропуску.
14. З огляду на те, що скаржник не подав (не заявив) клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, то касаційна скарга відповідно до статті 174, частини третьої статті 292 ГПК України залишається без руху.
15. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
17. Таким чином правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
18. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
19. Верховний Суд зауважує, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (підпункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
20. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України).
21. Відповідно до сталої практики Верховного Суду у цьому випадку необхідно чітко вказати:
- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
22. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
23. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.
24. У разі, якщо касаційна скарга подається у зв'язку з порушенням норм процесуального права, то підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини другої статті 287 цього Кодексу, і касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
25. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, оскільки дійшли помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача-1. У касаційній скарзі міститься цитування норм статей 3, 56, 129 Конституції України, частини другої, третьої статті 23, частини другої статті 1167, статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України, а також посилання на постанови Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 918/203/18, від 28.10.2020 у справі № 904/3667/19, від 29.04.2021 у справі № 405/500/18, від 12.06.2023 у справі № 686/7245/22, від 21.11.2018 у справі № 817/2190/15, проте касаційна скарга не містить визначення передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 ГПК України підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень та відповідного їх обґрунтування.
26. З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає, що скаржнику необхідно зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга та навести відповідне їх обґрунтування, згідно з вимогами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.
27. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
28. Вирішуючи питання щодо обов'язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.
29. Частиною другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
30. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").
31. Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
32. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684,00 грн.
33. Відповідно до вимог касаційної скарги (оскарження судових рішень в частині стягнення з відповідача-2 коштів у розмірі 109 584,62 грн) заявник за подання касаційної скарги мав сплатити судовий збір у розмірі 4 294,40 грн (2 684,00 грн х 200% х 0,8).
34. До касаційної скарги скаржник не додав документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, тому заявнику необхідно сплатити зазначену суму судового збору та надати суду оригінал відповідної платіжної інструкції.
35. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
36. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись нормами статей 174, 234, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
1. Касаційну скаргу Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Господарського суду Львівської області від 22.01.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 у справі № 914/587/23 залишити без руху.
2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:
- надати суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій;
- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у цій ухвалі (пункти 25-26);
- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, надіслати іншим учасникам справи, надавши суду докази, з урахуванням положень статті 42 ГПК України;
- надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 4 294,00 грн.
3. Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Кондратова