31 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/3567/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Ємця А.А.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Київський вітамінний завод"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.04.2024
(у складі судді Коткова О.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 (у складі колегії суддів: В.Ю. Поліщука М.Л. Доманської, В.О. Пантелієнко)
у справі № 910/3567/24
за позовом Мерк Шарп Енд Доме Елелсі (Merck Sharp&Dohme LLC),
до відповідачів:
1. Приватного акціонерного товариства "Київський вітамінний завод";
2. Міністерства охорони здоров'я України;
про захист порушеного права інтелектуальної власності та зобов'язання вчинити дії,
16.07.2024 через систему "Електронний суд" Приватне акціонерне товариство "Київський вітамінний завод" (далі - ПрАТ "Київський вітамінний завод") звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 у справі № 910/3567/24.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі № 910/3567/24 (суддя Котков О.В.), вжито заходи забезпечення позову за заявою Мерк Шарп Енд Доме Елелсі (Merck Sharp&Dohme LLC), зокрема, заборонено МОЗ України вносити зміни до Державного реєстру лікарських засобів України стосовно лікарського засобу «ТИНОВІЯ М®», заборонено ПрАТ«Київський вітамінний завод» здійснювати будь-які дії з передачі прав власності на лікарський засіб «ТИНОВІЯ М®».
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 ухвала Господарського суду міста Києва про забезпечення позову від 04.04.2024 у справі № 910/3567/24 в частині заборони ПрАТ «Київський вітамінний завод» здійснювати будь- які дії з передачі прав власності на лікарський засіб «ТИНОВІЯ М®» залишена без змін, а апеляційна скарга ПрАТ "Київський вітамінний завод" залишена без задоволення.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Відповідно до приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, предметом касаційного оскарження є ухвала господарського Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 про забезпечення позову та постанова Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 у справі № 910/3567/24, ухвалені за результатом розгляду заяви Мерк Шарп Енд Доме Елелсі. (Merck Sharp&Dohme LLC) про вжиття заходів забезпечення позову
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Абзацом третім пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України встановлено, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі вказати, порушення яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права припустився суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цього рішення.
Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Натомість у поданій касаційній скарзі скаржник підставою касаційного оскарження зазначає , що суди попередніх інстанцій не врахували висновку щодо застосування норм права, викладеного в постанові Верховного Суду у справі № 910/7716/10, тобто як для оскарження судового рішення, зазначеного у пунктах 1, 4 частини першої зазначеної норми, однак касаційна скарга взагалі не містить посилання на підставу подання касаційної скарги, яка визначена відповідним абзацом статті 287 ГПК України як для оскарження судового рішення, передбаченого пунктами 2, 3 частини першої цієї ж норми.
Водночас Суд звертає увагу скаржника, що наведені окремі посилання на норми ГПК України, ЦК України, Закону України " Про лікарські засоби" та Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" у контексті доводів касаційної скарги не може автоматично ототожнюватись Судом з власної ініціативи як обґрунтування неправильного застосовування судами попередніх інстанцій саме усіх цих норм матеріального права без прямої вказівки на це скаржника.
Отже, наведені скаржником у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судового рішення, передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України, не підпадають під правове регулювання підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених у пункті 2 частини першої статті 287 ГПК України.
З огляду на викладене скаржнику необхідно з посиланням на підставу подання касаційної скарги, визначеною відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України, обґрунтувати неправильне застосування, яких саме норм матеріального чи порушення норм процесуального права, на його думку, припустилися суди попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень, та в чому саме полягало таке порушення з огляду на предмет касаційного оскарження.
Враховуючи, що скаргу подано без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладеного у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.
Крім того, відповідно до пунктів 4, 6 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено судові рішення, що оскаржуються та вимоги особи, яка подає скаргу. При цьому вимоги особи, яка подає скаргу, мають кореспондуватися з повноваженнями суду касаційної інстанції, передбаченими статтею 308 ГПК України.
В свою чергу, з огляду на те, що суд, як державний орган, відповідно до вимог статті 19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні кореспондуватися з повноваженнями суду касаційної інстанції, передбаченими положеннями статті 308 ГПК України.
Верховний Суд звертає увагу, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними.
Так, у прохальній частині касаційної скарги, скаржник просить:
- скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва про забезпечення позову від 04.04.2024 у справі № 910/3567/24 в частині заборони ПрАТ "Київський вітамінний завод" здійснювати будь-які дії з передачі прав власності на лікарський засіб "ТИНОВІЯ М®", залишену без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024;
- постановити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви б/н від 26.03.2024 року Мерк Шарп Енд Доме Елелсі (Merck Sharp&Dohme LLC) у справі № 910/3567/24 в частині заборони ПрАТ "Київський вітамінний завод" здійснювати будь-які дії з передачі прав власності на лікарський засіб "ТИНОВІЯ М®" відмовити.
Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 287 ГПК України учасник справи має право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні кореспондуватися з повноваженнями суду касаційної інстанції, передбаченими положеннями ст. 308 ГПК України, відповідно до яких суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1 - 6 частини першої цієї статті.
Аналіз положень статті 308 ГПК України дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.
При постановленні судового рішення суд касаційної інстанції застосовує повноваження, передбачені статтею 308 ГПК України, виходячи саме з прохальної частини касаційної скарги, у зв'язку з чим застосування повноважень суду безпосередньо залежить від того, які з них просить заявник касаційної скарги застосувати за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення в касаційному порядку.
Подана касаційна скарга зазначеним вимогам не відповідає, оскільки в її описовій частині, не міститься належного обґрунтування підстав для касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 у справі № 910/3567/24.
Крім того, в її описовій частині, скаржник не погоджується із ухвалою Господарського суду міста Києва про забезпечення позову від 04.04.2024 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 у справі № 910/3567/24. Однак у прохальній частині касаційної скарги не міститься вимога щодо постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 у справі № 910/3567/24 відповідно до положень статті 308 ГПК України, а скаржник просить скасувати лише ухвалу Господарського суду міста Києва про забезпечення позову від 04.04.2024 у цій справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви б/н від 26.03.2024 Мерк Шарп Енд Доме Елелсі (Merck Sharp&Dohme LLC) у справі № 910/3567/24 в частині заборони ПрАТ "Київський вітамінний завод" здійснювати будь-які дії з передачі прав власності на лікарський засіб "ТИНОВІЯ М®".
Проте, скаржник не скористався своїм правом на оскарження у касаційному порядку постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024.
Отже, суд касаційної інстанції не вправі переглядати судове рішення (постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024), щодо якого не було заявлено у касаційній скарзі вимоги про його скасування.
Отже скаржником не конкретизовано вимоги, які б відповідали положенням статті 308 ГПК України.
Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати вимоги особи, яка подає скаргу.
Верховний Суд звертає увагу, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними.
Таким чином, вищевказані вимоги касаційної скарги не можуть бути визнані такими, що відповідають пунктом 6 частини 2 статті 290 ГПК України, оскільки прохальна частина скарги не містить чітких та однозначних вимог щодо судового рішення суду апеляційної інстанції з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статті 308 ГПК України. У зв'язку з чим, скаржнику необхідно уточнити вимоги за касаційною скаргою.
З огляду на наведене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України (як для оскарження судового рішення, передбаченого пунктами 2, 3 частини першої статті 287 названого Кодексу) з належним їх обґрунтуванням та вимог прохальної частини касаційної скарги з урахуванням положень статті 308 ГПК України.
Водночас Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не виклав у тексті касаційної скарги. При цьому, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ураховуючи, що правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги, а касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог чинного процесуального законодавства, тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених недоліків шляхом подання до Суду:
- касаційної скарги в новій редакції у якій зазначити підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України (як для оскарження судового рішення, передбаченого пунктами 2, 3 частини першої статті 287 названого Кодексу) з обґрунтуванням того, у чому, на думку скаржника, полягало неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у даній справі (з урахуванням предмета касаційного оскарження) та уточнити вимоги прохальної частини касаційної скарги з урахуванням положень статті 308 ГПК України.
Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про усунення недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення або неповне (неналежне) усунення зазначених недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київський вітамінний завод" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 у справі № 910/3567/24- залишити без руху.
2. Надати Приватному акціонерному товариству "Київський вітамінний завод" строк для усунення недоліку касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему «Електронний суд» або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Верховний Суд звертає увагу, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX: передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України; суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду А. А. Ємець