29 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/4692/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Щегольського Георгія Олександровича
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024
у справі № 922/4692/23
за позовом Харківської міської ради, м. Харків;
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-інвестиційна компанія "Приватні інвестиції ЛТД", м. Харків; 2. Фізичної особи-підприємця Щегольського Георгія Олександровича, м. Харків;3. Фізичної особи-підприємця Філатова Максима Володимировича, м. Харків;
про стягнення 1 740 900,26грн, -
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Фізичної особи-підприємця Щегольського Георгія Олександровича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 (повний текст складено 20.06.2024) у справі № 922/4692/23, подана до Суду 04.07.2024.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2024 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Случ О.В., Волковицька Н.О.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Частиною 2 ст. 287 ГПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити:
пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;
пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;
пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 08.02.2020, Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, Верховний Суд встановив, що касаційна скарга містить лише обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виклад обставин справи, посилання на постанови Верховного Суду, проте підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ч. 2 ст. 287 ГПК України підстави (підстав), у касаційній скарзі не зазначено, що порушує правило, встановлене п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, у зв'язку з чим Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.
Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Частиною 2 ст. 174 ГПК України унормовано, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На виконання вимог цієї ухвали скаржнику необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали.
Способом усунення недоліків касаційної скарги є викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.
Суд звертає увагу, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.
Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).
Відповідно до п.п. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).
Приписами абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону встановлено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 у розмірі 2 684 грн.
З оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій (тексти розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень), вбачається, що предметом позову у даній справі є вимога про стягнення 1 740 900,26грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.03.2024 у справі №922/4692/23 позов задоволено повністю.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 рішення Господарського суду Харківської області від 14.03.2024 у справі №922/4692/23 в частині задоволення позовних вимог до Фізичної особи підприємця Щегольського Георгія Олександровича залишено без змін, в частині інших вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 апеляційне провадження закрито.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення і закрити провадження у справі № 922/4692/23, а отже, за подання касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 52 227 грн [(1 740 900,26 грн х 1,5 %] х 200 %.
Проте до матеріалів касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи. Натомість, касаційна скарга містить клопотання про звільнення від сплати судового збору, обґрунтоване тим, що у заявника відсутні кошти для сплати судового збору за подання касаційної скарги, на підтвердження чого долучено роздруківка відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, сформована на запит в електронному вигляді від 30.04.2024, за період з 1 кварталу 2023 по 4 квартал 2023 року та за період з 1 кварталу 2024 по 4 квартал 2024 року, у зв'язку з чим вважає, що є підстави, передбачені ст.8 Закону України "Про судовий збір" для звільнення від сплати судового збору.
Оцінивши наведені доводи та надані на їх підтвердження докази з урахуванням норм ст. 8 Законом України "Про судовий збір", Суд дійшов висновку про звільнення Фізичної особи-підприємця Щегольського Георгія Олександровича від сплати 52 227 грн судового збору за подання касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі № 922/4692/23.
Беручи до уваги викладене, касаційна скарга Фізичної особи-підприємця Щегольського Георгія Олександровича підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно викласти касаційну скаргу у новій редакції та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав).
Керуючись ст. ст. 174, 234, 287-288, 290, 292 ГПК України, Суд,-
1. Клопотання про звільнення від сплати судового збору задовольнити та звільнити Фізичну особу-підприємця Щегольського Георгія Олександровича від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі № 922/4692/23.
2. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Щегольського Георгія Олександровича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі № 922/4692/23 залишити без руху.
3. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Случ О.В.