29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"29" липня 2024 р. Справа № 924/559/24
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., розглянувши матеріали справи
за позовом Першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах:
- Нетішинської міської ради, м. Нетішин, Хмельницька область
до - Товариства з обмеженою відповідальністю „Твій Газзбут”, м. Київ,
- Управління культури виконавчого комітету Нетішинської міської ради, м. Нетішин, Хмельницька область,
про - визнання недійсним договору постачання електричної енергії №UA-2023-10-06-001655-a від 31.10.2023, укладеного між Управлінням культури виконавчого комітету Нетішинської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю „Твій Газзбут”;
- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Твій Газзбут” на користь Управління культури виконавчого комітету Нетішинської міської ради кошти в сумі 43102,65 грн., а з Управління культури виконавчого комітету Нетішинської міської ради одержані ним за рішенням суду 43102,65 грн. стягнути в дохід держави
Представники сторін:
позивач: не з'явився
відповідач (ТОВ „Твій Газзбут”): Бабчук О.В. - згідно довіреності
відповідач (Управління культури виконавчого комітету Нетішинської міської ради): не з'явився
від прокуратури: Приступа В.І. - прокурор згідно посвідчення
В підготовчому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 233 оголошено вступну та резолютивну частину ухвали.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 17.06.2024 відкрито провадження у справі №924/559/24, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 10:00 год. 18.07.2024, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що ТОВ „Твій Газзбут” у своїй пропозиції зазначив недостовірну інформацію, що є суттєвою для визначення результатів відкритих торгів, а саме: що кінцевим бенефіціарним власником ТОВ „Твій Газзбут” є Фірташ Д.В. Посилаючись на п.11 ч.1 ст.17 Закону України „Про публічні закупівлі” прокурор вважає, що замовник повинен був відхилити тендерну пропозицію ТОВ „Твій Газзбут”, оскільки учасник закупівлі є особою, до якої застосовано санкції у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт та послуг згідно із Законом України „Про санкції”, оскільки до Фірташа Д.В. указом Президента України від 24.06.2021 №266/2021 було застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).
28.06.2024 до суду надійшло клопотання ТОВ „Твій Газзбут” про зупинення провадження у справі № 924/559/24 до набрання законної сили рішенням у справі № 918/1043/21.
Звертає увагу, що прокурор у тексті позовної заяви посилається на ч. 3 ст. 228 ЦК України, яка
передбачає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнаний недійсним. При цьому, у прохальній частині позовної заяви прокурор підставою заявлених позовних вимог вказав ст. 203, 215 ЦК України.
Повідомляє, що на розгляді Верховного Суду на даний час перебуває справа за касаційною скаргою заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 (дата складення повного тексту постанови - 14.09.2023) у справі № 924/298/23 за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Твій Газзбут” та Комунального некомерційного підприємства „Хмельницький обласний дерматовенерологічний центр Хмельницької обласної ради” про визнання недійсними результатів публічної закупівлі №UA-2022-12-07-019900-а, оформлених протоколом від 23.12.2022 №20, визнання недійсним договору від 13.01.2023 № 60АВ200-123-23 про постачання електричної енергії.
Зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 16.11.2023 провадження у справі №924/298/23 зупинено, відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України, до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №918/1043/21, враховуючи підстави подання позову та касаційного оскарження, доводи прокурора щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах стосовно забезпечення захисту економічних інтересів держави шляхом припинення (визнання недійсними) правочинів на підставі статей 203, 215, 216 та частини третьої статті 228 ЦК України, що укладені в порушення вимог Закону України „Про санкції” та обмежень, встановлених рішеннями Ради національної безпеки і оборони України, введеними в дію Указами Президента України та суперечать інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та такого, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, з огляду на те, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №918/1043/21 (зокрема щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК України), що може мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання у справі №924/298/23, з метою єдності судової практики, а також те, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики.
Відповідач зазначає, що у справі №918/1043/21 Верховний Суд обґрунтовуючи підстави передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вказує на наявність виключної правової проблеми у застосуванні частини третьої статті 228 ЦК України з урахуванням статей 203, 216 цього Кодексу та статті 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України), вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, а також вказує необхідність відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.07.2022 у справі №923/196/20, щодо застосування односторонньої реституції замість двосторонньої (частина третя статті 216 ЦК України).
Звертає увагу, що предметом спору в обох справах є застосування ст. 216 і ч. 3 ст. 228 ЦК України, тому висновки зроблені судом у справі №918/1043/21 будуть мати преюдиційне значення та можуть вплинути на результати розгляду справи №924/559/24.
Під час розгляду клопотання про зупинення провадження у справі судом враховується таке.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що в обґрунтування підстав для визнання недійсним договору постачання електричної енергії №UA-2023-10-06-001655-a від 31.10.2023, укладеного між Управлінням культури виконавчого комітету Нетішинської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю „Твій Газзбут”, прокурор посилається на ст. 203, 215, ч. 3 ст. 228, ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 прийнято до розгляду справу №918/1043/21 за касаційною скаргою приватного підприємства “Фірма “ДАН” (далі - Підприємство) на рішення господарського суду Рівненської області від 26.04.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду у справі за позовом Невірківського ліцею Великомежиріцької сільської ради (далі - Ліцей) до Підприємства про визнання недійсним договору та стягнення 199 850,40 грн. та призначено її до розгляду.
Обґрунтовуючи підстави передачі справи №918/1043/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів КГС ВС в ухвалі від 13.06.2023 вказує на наявність виключної правової проблеми у застосуванні частини третьої статті 228 ЦК України з урахуванням статей 203, 216 цього Кодексу та статті 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України), вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, а також вказує необхідність відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, щодо застосування односторонньої реституції замість двосторонньої (частина третя статті 216 ЦК України).
На думку колегії суддів КГС ВС, у справі №918/1043/21 існує виключна правова проблема, пов'язана із застосуванням статті 216 і частини третьої статті 228 ЦК України, які містять різні наслідки недійсності договору за умови, що позивач у позові, посилаючись на невідповідність договору інтересам держави і суспільства, просив застосувати наслідки недійсності договору, встановлені саме частиною першою статті 216 ЦК України.
Колегія суддів КГС ВС у справі №918/1043/21 здійснила аналіз статей 216, 228 ЦК України та дійшла висновку про те, що стаття 203 цього Кодексу встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема що зміст правочину не може суперечити інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Водночас приписами статті 228 ЦК України визначено цивільно-правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а не підстави недійсності оспорюваного договору.
Колегія суддів у справі №918/1043/21 вважає, що за буквального тлумачення частини третьої статті 228 ЦК України такий критерій, як умисел у однієї зі сторін чи в обох на вчинення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства (встановивши наявність умислу лише у Підприємства, суди у цій справі визнали Договір недійсним) має значення не для підстав визнання договору недійсним, а є критерієм, який застосовується для визначення наслідків недійсності зазначеного правочину.
Колегія суддів звернула увагу на те, що загальні правові наслідки недійсності договору визначені статтею 216 ЦК України, за змістом частини першої якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Водночас частина третя статті 228 ЦК України визначає інший правовий наслідок недійсності договору, який суперечить інтересам держави і суспільства та застосування якого ставиться в залежність від наявності умислу у сторін, зокрема: 1) при наявності умислу в обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного; 2) при наявності умислу лише в однієї зі сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
На переконання колегії суддів у справі №918/1043/21, закріплення в частині третій статті 216 ЦК України норми про те, що правові наслідки, передбачені частинами першою і другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування, не може беззаперечно свідчити, що у випадку визнання договору недійсним з підстав невідповідності його інтересам держави і суспільства мають застосовуватись лише наслідки його недійсності, встановлені частиною третьою статті 228 ЦК України, якщо у позові позивач підставою для стягнення цих коштів зазначив саме частину першу статтю 216 ЦК України, а не частину третю статті 228 цього Кодексу.
Крім того, колегія суддів звернула увагу на частину першу статті 208 ГК України, яка визначає наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, вчиненого з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та зазначила, що за вказаною нормою суд не лише повинен повернути позивачу все одержане відповідачем за договором, а й одержане позивачем або належне йому на відшкодування виконаного за рішенням суду стягнути в дохід держави (фактично в частині третій статті 228 ЦК України закріплено двосторонню реституцію, але на користь держави), і таке стягнення в дохід держави відбувається в силу закону, а не залежить від наявності чи відсутності заявлення такої вимоги.
Отже, у справі №924/559/24 як і у справі № 918/1043/21 спірним є питання про застосування статті 216 ЦК України, частини третьої статті 228 ЦК України, посиланням на які прокурор, у справі яка розглядається, обґрунтовував свій позов.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Верховний Суд враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України „Про судоустрій і статус суддів” єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
У відповідності до частини шостої статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та частини четвертої статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Враховуючи підстави подання позову у даній справі, відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах стосовно забезпечення захисту економічних інтересів держави шляхом припинення (визнання недійсними) правочинів на підставі статей 203, 215, 216 та частини третьої статті 228 ЦК України, що укладені в порушення вимог Закону України „Про санкції” та обмежень, встановлених рішеннями Ради національної безпеки і оборони України, введеними в дію Указами Президента України та суперечать інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та такого, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, з огляду на те, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №918/1043/21 (зокрема щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК України) може мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання у даній справі №924/559/24, з метою єдності судової практики, а також те, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі №924/559/24, відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України, до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №918/1043/21 (з опублікуванням повного тексту постанови у справі №918/1043/21).
Аналогічного висновку щодо зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №918/1043/21 дійшов Верховний Суд в ухвалі від 16.11.2023 у справі №924/298/23, в якій обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор також посилався на п.11 ч.1 ст.17 Закону України „Про публічні закупівлі” стверджуючи, що замовник повинен був відхилити тендерну пропозицію ТОВ „Твій Газзбут”, оскільки кінцевим бенефіціарним власником Товариства є Фірташ Д.В., який знаходиться під санкціями РНБО України.
Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 228, п. 11 ч. 1 ст. 229, ст. ст. 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Зупинити провадження у справі №924/559/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №918/1043/21 (з опублікуванням повного тексту постанови у справі №918/1043/21).
2. Сторонам повідомити про результати розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №918/1043/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 29.07.2024 та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст.254-259 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 31.07.2024.
Суддя О.Є. Танасюк