29.07.2024 Справа № 914/1857/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши матеріали заяви
Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Універсал"
про забезпечення позову
у справі №914/1857/24
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Універсал" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісопт" про стягнення заборгованості за договором перевезення вантажів №13032024 від 13.03.2024 в розмірі 285229,30 грн, з яких 251050,00 грн - основний борг, 31758,10 грн - пеня, 329,20 грн - інфляційні втрати та 2092,00 грн - 3% річних.
Разом із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Універсал" просить:
1) накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісопт» (ЄДРПОУ 44462524) в межах суми позовних вимог;
2) накласти заборону відповідачу та іншим особам вчиняти певні дії, а саме вносити зміни до відомостей зазначених в ЄДРПОУ стосовно юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісопт» (ЄДРПОУ 44462524).
Відповідно до частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
В поданій заяві про забезпечення позову заявник зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову, що передбачені статтею 137 ГПК України, за позовною заявою поданою одночасно з заявою про забезпечення позову, призведе до істотного ускладнення виконання судового рішення, оскільки відповідач має змогу здійснити зміну даних юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств установ та організацій з метою уникнення відповідальності, оскільки відповідно до норм Цивільного кодексу України та Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» саме товариство відповідає за усіма своїми зобов'язаннями власним майном.
В заяві про забезпечення позову також вказано, що враховуючи те, що позовна заява містить ґрунтовні докази наявності у відповідача боргу перед позивачем, тому в даному випадку виникла необхідність вжити заходи забезпечення позову.
Крім того заявник посилається на пункт 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та зазначає, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків.
В заяві про забезпечення позову також вказано, що станом на дату подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову відсутні підстави стосовно надання пропозицій зустрічного забезпечення, оскільки як вказав заявник, відповідач відповідно до спірного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 66233462 від 30.01.2023, внесеного приватним нотаріусом Романій Наталією Василівною, має право вчиняти будь які дії, спрямовані на відчуження майна.
Розглянувши подану заяву, суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно із частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується:
- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
- зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
- зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
- арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
- іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Необхідно зазначити, що посилання заявника на те, що відповідач може здійснити зміну даних юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств установ та організацій з метою уникнення відповідальності є лише припущенням, оскільки заявником не подано жодних доказів, які б могли свідчити про те, що відповідач має реальний намір чи вчиняє певні дії щодо зміни даних юридичної особи. При цьому заявником також не обгрунтовано як саме зміна даних юридичної особи (у випадку вчинення відповідачем таких дій) може призвести до істотного ускладнення виконання судового рішення, в разі задоволення позову.
Щодо твердження заявника про те, що до матеріалів справи ним подано грунтовні докази наявності у відповідача боргу перед позивачем необхідно зазначити, що така обставина, якщо вона дійсно має місце, не може бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Також необхідно вказати, що із поданих заявником матеріалів не вбачається, що в даному випадку існує ризик спричинення збитків позивачу, з огляду на що підстави вважати, що вжиття заходів забезпечення позову є доцільними відсутні.
Таким чином, розглянувши заяву про забезпечення позову та подані заявником матеріали, судом не встановлено наявність достатніх підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, а тому в даному випадку відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову, які просить застосувати позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Частиною 1 статті 73 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, враховуючи наведені норми законодавства, зважаючи на встановлені судом обставини та подані заявником докази, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову у даній справі не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 73, 74, 136, 137, 138, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №914/1857/24 відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу може бути оскаржено відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Петрашко М.М.