Рішення від 17.07.2024 по справі 914/744/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2024 Справа № 914/744/24

Суддя Господарського суду Львівської області З.П. Гоменюк, за участю секретаря судового засідання Б.І. Мельник, розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів», м. Львів

до відповідача Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м. Моршин, Львівська область

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м. Київ, Київська область

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 7303600,84 грн.

За участю представників:

від позивача: Павлічко О.О.;

від відповідача: Бауман Ю.Т.;

від третьої особи: не з'явився;

вільний слухач: Купецька М.М..

ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» до відповідача Дочірнього підприємства «Снаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 7303600,84 грн, з яких: 7016798,64 грн - заборгованість за надані послуги, 260641,89 грн - пеня, 26160,31 грн - 3% річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2024, справу №914/744/24 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..

Ухвалою суду від 26.04.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов та призначено підготовче засідання на 24.04.2024.

15.04.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 12.04.2024) від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№10211/24).

17.04.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 17.04.2024) від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№10616/24).

22.04.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 22.04.2024) від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№10945/24).

23.04.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 22.04.2024) від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№11023/24).

Ухвалою від 24.04.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 24.04.2024, суд відклав підготовче засідання на 22.05.2024.

01.05.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 01.05.2024) від представника позивача надійшло клопотання про збільшення позовних вимог, у якій позивач просить збільшити розмір заявленої суми заборгованості відповідача за період з 29.02.2023 по 31.03.2023 рік, а також долучає відповідні докази до матеріалів справи (вх.№1734/24).

22.05.2024 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про залучення третьої особи (вх.№1973/24).

22.05.2024 на електронну адресу суду від Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (заявник) надійшло клопотання про залучення третьої особи (вх.№13813/24).

22.05.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 22.05.2024) від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про залучення третьої особи (вх.№13786/24).

Ухвалою від 22.05.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 22.05.2024, суд відмовив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» від 01.05.2024 за вх.№1734/24 про збільшення позовних вимог, клопотання Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 22.05.2024 за вх.№1973/24 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - задовольнив, залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», клопотання Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» за вх.№13813/24 від 22.05.2024 про залучення його до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - залишив без розгляду, продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 26.06.2024.

10.06.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 07.06.2024) від представника позивача надійшло клопотання про повернення судового збору, що був сплачений позивачем у межах заяви про збільшення позовних вимог (вх.№2227/24).

18.06.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 18.06.2024) від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх.№2390/24).

25.06.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 25.06.2024) від представника третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№16626/24).

25.06.2024 через систему «Електронний суд» (документи сформовані 24.06.2024 та 25.06.2024 відповідно) від представників відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№16598/24 та вх.№16623/24 відповідно).

25.06.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 25.06.2024) від представника третьої особи надійшли письмові пояснення у справі (вх.№16620/24), у прохальній частині яких Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» просить суд призначити у справі №914/744/24 судову комплексну теплотехнічну та економічну експертизу.

25.06.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 25.06.2024) від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів (вх.№16684/24).

Ухвалою від 26.06.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 26.06.2024, суд відклав підготовче засідання на 03.07.2024.

02.07.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 02.07.2024) від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про витребування (вх.№17198/24).

02.07.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 02.07.2024) від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№17201/24).

03.07.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 03.07.2024) від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про призначення експертизи (вх.№17305/24).

Ухвалою від 03.07.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 03.07.2024, суд відмовив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» від 18.06.2024 за вх.№2390/24 про збільшення позовних вимог, відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» від 10.06.2024 за вх.№2227/24 про повернення судового збору, відмовив у задоволенні клопотання Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 25.06.2024 року за вх.№16684/24 про витребування доказів, відмовив у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 25.06.2024 за вх.№16620/24 про призначення у справі №914/744/24 судової комплексної теплотехнічної та економічної експертизи, закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 17.07.2024.

16.07.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 16.07.2024) від представника відповідача надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження у справі (вх.№18296/24).

17.07.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 17.07.2024) від представника відповідача надійшло клопотання про призначення комплексної судової теплотехнічної та економічної експертизи(вх.№2724/24).

17.07.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 17.07.2024) від представника третьої особи надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження у справі (вх.№18343/24) та аналогічного змісту клопотання надійшло на електронну адресу суду (вх.№18346/24).

17.07.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 17.07.2024) від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів у справі (вх.№18348/24).

У судове засідання 17.07.2024 з'явився представник позивача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував. Щодо клопотання відповідача та третьої особи про повернення до стадії підготовчого провадження - заперечив, а також заперечив щодо клопотання відповідача про призначення експертизи у справі. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити такі.

У судове засідання 17.07.2024 з'явився представник відповідача. У судовому засіданні представник відповідача підтримав раніше подані клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, про призначення експертизи у справі, про долучення доказів до матеріалів справи, а також усно заявив відвід судді Гоменюк З.П. від участі у справі №914/744/24. Щодо заявлених позовних вимог заперечив у повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та наданих поясненнях під час розгляду справи.

У судове засідання 17.07.2024 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача не з'явилась, явку повноваженого представника до суду не забезпечила. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерувала.

У судовому засіданні суд розглянув клопотання відповідача за вх.№18296/24 від 16.07.2024 про повернення до стадії підготовчого провадження у справі №914/744/24 та клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за вх.№18346/24 від 17.07.2024, вх.№18343/24 від 17.07.2024 про повернення до стадії підготовчого провадження у справі №914/744/24 і повідомляє наступне.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З огляду на викладені приписи законодавства, суд зазначає про те, що ухвалою від 26.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, ухвалою від 22.05.2024 суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів. Таким чином, сторонам надавалось достатньо часу для реалізації своїх прав та обов'язків, звернення до суду з відповідними клопотаннями у межах строку, відведеного для проведення підготовчого провадження.

Представник відповідача покликається насамперед на те, що перебував у щорічній основній відпустці, а відтак був позбавлений можливості прибути у судові засідання, призначені на 26.06.2024 та 03.07.2024 року.

Суд наголошував відповідача та третій особі на тому, що за приписами ч.ч. 1-3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Таким чином, відповідач та третя особа як юридичні особи не позбавлені права надавати повноваження на представництво своїх інтересів будь-якій кількості осіб та будь-якому іншому представникові, а не з'явлення у судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи не перешкоджає розгляду такої у судовому засіданні. Одночасно, суд зауважує, що відповідач та третя особа не були позбавлені можливості забезпечити явку у судові засідання самого керівника (директора) юридичної особи.

З огляду на викладене, суд не приймає доводів представника відповідача щодо обмеження його права на реалізацію процесуальних інтересів відповідача під час перебування адвоката Баумана Ю.Т. у щорічній основній відпустці з 26.06.2024 до 06.07.2024. Додатково, суд також повідомляє про те, що у підготовчому засіданні 22.05.2024 року представник відповідача - адвокат Бауман Ю.Т. був присутній та належним чином був повідомлений про відкладення підготовчого засідання на 26.06.2024 рік, а відтак, не був позбавлений можливості щодо забезпечення участі іншого представника для представництва інтересів відповідача під час розгляду справи №914/744/24 у підготовчому провадженні. Одночасно, суд звертає увагу на те, що ухвалою від 26.06.2024 судом бралось до уваги клопотання представника відповідача та представника третьої особи про відкладення підготовчого засідання та надавався час для забезпечення участі представників відповідача, третьої особи у наступному підготовчому засіданні. Також, суд зауважує на те, що явка сторін у судові засідання не визнавалась обов'язковою.

З огляду на усе вище перелічене, суд відмовляє представнику відповідача та представнику третьої особи у задоволенні клопотань про повернення стадії підготовчого провадження у справі №914/744/24 за вх.№18296/24 від 16.07.2024 та за вх.№18346/24 від 17.07.2024, вх.№18343/24 від 17.07.2024 відповідно.

Розглянувши клопотання представника відповідача за вх.№2724/24 від 17.07.2024 про призначення комплексної судової теплотехнічної та економічної експертизи, суд повідомляє наступне.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

Як вже зазначалось судом, провадження у справі було відкрито 26.03.2024 року, підготовче засідання у справі було призначено на24.04.2024 рік. Ухвалою від 03.07.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 03.07.2024, суд відмовив у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 25.06.2024 за вх.№16620/24 про призначення у справі №914/744/24 судової комплексної теплотехнічної та економічної експертизи.

Таким чином, судом у підготовчому провадженні було вирішено питання щодо призначення у справі №914/744/24 комплексної теплотехнічної та економічної експертизи, а не звернення відповідача з відповідними клопотання у межах, встановлених ГПК України із дотриманням форми та змісту такого клопотання, не позбавляє суд вирішити питання щодо закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті.

У ході розгляду справи, зокрема, після закриття підготовчого провадження, представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про призначення експертизи, тобто виникли обставини, дослідження яких можливе лише на стадії підготовчого провадження. Так, клопотання про призначення експертизи подано з порушенням строку, визначеного нормами ГПК України для його подання, разом з тим суд констатує, що представником відповідача не обґрунтовано неможливості його подання у визначений строк з причин, що не залежали від нього.

Згідно з практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.10.2019 у справі №902/271/18, від 16.02.2021 у справі №922/2115/19, в ухвалі від 22.06.2021 у справі №923/525/20 суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Однак такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що представник відповідача належним чином не повідомив суду обставин, через які останній був позбавлений можливості для забезпечення прав та інтересів свого довірителя у підготовчому провадженні, беручи до уваги, що суд відмовив відповідачу та третій особі у задоволенні клопотань про повернення до стадії підготовчого провадження, судом не вбачається наявності вагомих обставин, які б не залежали від відповідача та позбавляли його на звернення до суду з відповідними клопотаннями у межах, встановлених ГПК України строків, суд залишає клопотання представника відповідача за вх.№2724/24 від 17.07.2024 про призначення комплексної судової теплотехнічної та економічної експертизи без розгляду.

Щодо клопотання представника відповідача про долучення доказів за вх.№18348/24 від 17.07.2024 суд повідомляє наступне.

Згідно з приписами ч.ч. 3, 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача скерував відзив на позовну заяву 15.04.2024 (вх.№10211/24) та не повідомляв щодо доказів, які не можуть бути подані відповідачем.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Представником відповідача жодним чином не обґрунтовано поважності причин пропуску на подання відповідних доказів, а також про неможливість подання долучених доказів до згаданого вище клопотання у межах, встановлених процесуальним законодавством України.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ст. 113 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на те, що представник відповідача не надав суду обґрунтованого клопотання щодо поновлення пропущеного строку на звернення до суду з відповідним клопотанням про долучення доказів до матеріалів справи, поданих після встановленого ГПК України строку, не повітовим про неможливість звернення з такими доказами у встановлений законом строк, суд залишає клопотання представника відповідача про долучення доказів за вх.№18348/24 від 17.07.2024 без розгляду, а долучені до такого клопотання докази не приймаються судом до уваги на підставі ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, 17.07.2024 суд розглянув усно заявлений представником відповідача відвід судді Гоменюк З.П. від участі у розгляді справи №914/744/24 та повідомляє наступне.

Представник відповідача під час розгляду справи у судовому засіданні 17.07.2024 заявив судді Гоменюк З.П. відвід у зв'язку із тим, що суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотань відповідача. Таким чином, представник відповідача вважає, що суд обмежив його право на представництво інтересів Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця». З огляду на вище наведене, представник відповідача просить відвести суддю Гоменюк З.П. від участі у розгляді справи №914/744/24. Письмової заяви про відвід судді від відповідача не надходило.

Положеннями частин першої та другої статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. (ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України).

У зв'язку з тим, що представник відповідача заявив відвід судді під час розгляду справи у судовому засіданні 17.07.2024 після розгляду початку розгляду справи по суті, суд вважає, що заява про відвід судді підлягає до вирішення у складі суду, що розглядає справу №914/744/24.

Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження (ч. 7 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України).

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

У силу положень частин другої та третьої статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.

Відповідно до частин першої-третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Оскільки стаття 35 Господарського процесуального кодексу України не містить вичерпного переліку обставин для відводу, вирішення питання про визнання тих чи інших обставин такими, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді (у випадку відсутності передбачених обов'язкових підстав, визначених, зокрема, у частинах першій-четвертій вказаної статті), лежить в межах повноважень суду. У свою чергу, посилання на відповідні обставини повинно бути обґрунтованим, а самі обставини - такими, що дійсно викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Верховний Суд в ухвалі від 21.08.2023 у справі №902/975/21 зазначив, що при вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об'єктивного, так і суб'єктивного критеріїв безсторонності суду, в тому рахунку надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб'єктивний критерій).

Водночас частиною четвертою статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Незгода учасника процесу з судовим рішенням у справі виражається у формі оскарження судового рішення до суду вищої інстанції в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Наявність зазначених вище обставин, навіть за відсутності тих чи інших об'єктивних чинників, може бути підставою для виникнення у сторін та інших учасників справи почуття упередженості судді в цій справі, створити перешкоди для вирішення справи у відповідності до засад господарського судочинства, в тому числі у зв'язку з вірогідними зловживаннями сторонами процесуальними правами, та зашкодити законності прийнятих рішень, за рахунок наявності додаткових підстав для їх оскарження, пов'язаних із згадуваними обставинами.

У той же час, незважаючи на те, що безсторонність, зазвичай, означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. У цьому контексті можна провести розмежування між суб'єктним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу.

Верховний Суд в ухвалі від 21.08.2023 у справі №902/975/21 наголошує, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 38 Господарського процесуального кодексу України, адже суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

У контексті поданої заяви у цій частині, суд звертає увагу на приписи частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Отже, висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.

Відтак сама по собі незгода учасника справи із процесуальними рішеннями суддів не свідчить про їх упередженість, необ'єктивність чи заінтересованість та не є підставою для відводу останніх відповідно до наведених норм Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з викладеного, суд зазначає, що доводи представника відповідача не підтвердженні належним чином, не обґрунтовані усно заявленим відводом, а незгода представника відповідача щодо дій судді Гоменюк З.П. під час розгляду справи на стадії розгляду справи по суті у судовому засіданні, вирішення клопотань учасників справи, надання їм оцінки, що занесена до протокольної ухвали суду та у подальшому висвітлена судом у рішенні, розцінюється судом як незгода відповідача з правовою позицією суду.

Отже, незгода сторони з судовим рішенням у справі №914/744/24 не може бути підставою для відводу судді, передбаченої чинним процесуальним законодавством без надання стороною, яка заявляє відвід, доказів проявлення цією суддею саме необ'єктивності чи упередженості при ухвалені такого судового рішення, висловлення бачення щодо вирішення клопотань, наданих сторонами у процесі розгляду справи, а відтак, суд відмовляє представнику відповідача у заявленому відводі судді Гоменюк З.П. та продовжує розгляд справи у судовому засіданні 17.07.2024.

Відповідно до ст. 194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Згідно з приписами статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

Згідно зі статтею 207 Господарського процесуального кодексу України, головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

У судовому засіданні 17.07.2024 суд з'ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, і вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

У судовому засіданні 17.07.2024 після повернення з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи позивача.

В обґрунтуванні заявлених позовних вимог позивач повідомляє про те, що між ним та відповідачем 15.12.2021 року укладено договір №35/2021 про надання послуг з постачання теплової енергії. Відповідно до умов договору, відповідач повинен здійснювати оплату позивачу щомісячно не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

На виконання вище згаданого договору, позивач у період з 01.11.2023 по 01.02.2024 надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 7016798,64 грн, що на думку позивача, підтверджується долученими до матеріалів позовної заяви підписаними актами здачі-приймання робіт (надання послуг) у двосторонньому порядку.

Також позивач повідомив про те, що зі сторони відповідача вже були порушені умови договору під час його дії, що підтверджується рішенням Господарського суду Львівської області від 18.10.2023 у справі №914/1860/23, яке залишено без змін поставною Західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 та стягнуто з відповідача на користь позивача 14492519,53 грн заборгованості, з яких: 1120945,25 грн - основний борг, 3073018,03 - пеня, 184381,08 - 3% річних та 214175,17 грн - судовий збір.

Одночасно позивач повідомив суду про те, що відповідач після винесення вище згаданого рішення суду здійснив оплати на загальну суму 3359905,24 грн. Однак, зважаючи на те, що умовами договору передбачено обов'язкове зазначення розрахункового періоду, за який здійснюється оплата, позивач зарахував здійсненні оплати в рахунок погашення боргу за рішенням суду у справі №914/1860/23 за період проведених відповідачем платежів з 20.10.2023 по 26.01.2024 на суму 3102344,10 грн і лише згідно квитанції від 09.11.2023 на суму 257561,14 грн яка містила зазначення про період, позивач зарахував як оплата за надані послуги у жовтні 2023 року.

З огляду на те, що відповідач порушив умови договору, позивач вважає, що станом на 20.03.2024 рік, заборгованість відповідача перед позивачем за отримані послуги за період з 01.11.2023 по 01.02.2024 рік становить 7016798,64 грн.

У зв'язку з простроченою заборгованістю позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 26160,31 грн та 109554,01 грн - інфляційних втрат.

Також, зважаючи на погоджені сторонами умови договору, відповідно до п. 32 договору, позивач здійснив нарахування відповідачу пені у розмірі 260641,89 грн.

Зважаючи на усі вище наведені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 7303600,84 грн заборгованості.

Позивач скерував до суду відповідь на відзив (вх.№10616/24 від 17.04.2024) у якій заперечив щодо доводів відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву.

Так, позивач наголосив на тому, що , Самбірська квартирно-експлуатаційна частина не відповідає за зобов'язаннями перед позивачем на підставі договору №73 ДП 11/Г-23 від 09.02.2023 року, адже відповідно до п. 3.2, п. 8.2. цього договору сторонами було узгоджено, що сторони компенсують вартість усіх комунальних послуг відповідачу. Так як, ТОВ «енергозбереження Львів» не є стороною договору №73 ДП 11/Г-23 від 09.02.2023 року чи будь-яких інших договорів про відшкодування комунальних послуг, а отже порушення Самбірською квартирно-експлуатаційною частиною зобов'язань за договором №73 ДП 11/Г-23 від 09.02.2023 року не може бути підставою невиконання відповідачем умов договору №35/2021 від 15.12.2021 року, що розглядається у цій справі.

Також позивач не погодився щодо думки відповідача стосовно якості, кількості наданого об'єму послуг. Так позивач наголосив на тому, що за умовами договору споживач (відповідач) має право перевіряти якість, кількість послуг, а також перевіряти двосторонність розрахунку та нарахування плати за теплову енергію. Однак, відповідач без заперечень та зауважень підписав акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) та не пред'являв актів-претензій. Отже, позивач вважає твердження відповідача стосовно наявності спору про об'єм та обсяг наданої послуги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підтверджені жодними доказами.

Щодо доводів відповідача про розбіжність між фактичними показниками споживання по електролічильнику котельні ТОВ «Енергозбереження Львів» та зафіксованими показниками, позивач зазначає наступне.

Зі змісту відзиву, а також переліку долучених до нього документів позивач вбачає, що йдеться про акти зняття показників електричних лічильників NIK 2303 №12398816, LZQJ-XC №4835640 та водяного лічильника APATOR №40312721.

Однак, за умовами п. 14 договору визначено, що зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії. Таким чином, на думку позивача, посилання відповідача на те, що встановлені розбіжності між фактичними показниками споживання по електролічильнику котельні ТОВ «Енергозбереження Львів» та зафіксованими показниками позивача «викликає сумнів стосовно правильності та точності нарахованих, як спожитих, Гкал за договором №35/2021 про надання послуг з постачання теплової енергії від 15.12.2021 року» є повністю безпідставними. Адже, як зазначає позивач, облік електричної енергії не впливає на облік теплової енергії, що виробляється позивачем для потреб відповідача.

Також позивач повідомив, що відповідач не звертався до позивача з повідомленнями про недоліки у роботі вузла комерційного обліку теплової енергії №043545 AXIOMA Qualco (SKS-3) №21323973 POWOGAZ MWN 130-200 №40301442 POWOGAZ JS 10-01 та не викликав уповноважених представників позивача з метою перевірки якості надання послуг. Відповідність вказаного вузла комерційного обліку вимогам Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №17 від 17.12.2021, яке чинне до 17.12.2025.

Таким чином, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Аргументи відповідача.

Відповідач щодо заявлених позовних вимог заперечив у повному обсязі, скерувавши на адресу суду відзив на позовну заяву (вх.№10211/24 від 15.04.2024) у якому повідомив наступне.

Відповідач вважає, що позивачем належним чином не доведено фактичних обставин справи щодо якості, об'єму та своєчасності наданих послуг. Одночасно, відповідач не погодився з обсягом, якістю та об'ємом наданих позивачем послуг, а отже, погоджені раніше акти приймання-передачі наданих послуг необхідно вважати відкриканими.

Також відповідач вважає, що на підставі укладеного 09.02.2023 року договору №73 ДП 11/Г-23 між ним та ІНФОРМАЦІЯ_1 та Самбірською квартирно-експлуатаційною частиною про спільне безоплатне користування нерухомим майном, а відтак, враховуючи що, Самбірська квартирно-експлуатаційна частина використовувала приміщення відповідача для власних потреб то має обов'язок щодо сплати за надані послуги за використання теплової енергії.

Таким чином, відповідач просить суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Аргументи третьої особи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача скерувала до суду письмові пояснення (вх.№16620/24 від 25.06.2024) у яких зазначило про те, що ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» створене одним засновником - ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно, ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» є окремою юридичною особою, незалежним суб'єктом господарювання, яке має самостійний баланс та самостійно здійснює господарську діяльність, що також підтверджується п. 3.3. Статуту ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця».

Отже, враховуючи наведені вище обставини, третя особа вважає, що відповідач відповідає за взяті на себе зобов'язання самостійно.

Однак, третя особа висловила свою думку щодо зафіксованої різниці показників електричних лічильників, у ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» відсутня впевненість у правильності та точності нарахованих та спожитих Гкал за договором №35/2021 від 15.12.2021 року.

Також ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» звернула увагу суду на те, що істотна зміна умов договору (ціни договору) змінила рівновагу відносин за договором, суттєво обтяживши виконання зобов'язання лише для однієї із сторін - ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця».

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

15.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» (надалі - позивач, виконавець) та Дочірнім підприємством «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (надалі - відповідач, споживач) укладено договір №35/2021 про надання послуг з постачання теплової енергії (надалі - договір).

Відповідно до п. 1 договору виконавець зобов'язується надати споживачу послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення та приготування гарячої води відповідної якості, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені договором.

Згідно з п. 2 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору.

Пунктом 3 договору передбачено, що теплова енергія виробляється за адресою м. Моршин, вул. Паркова плаща, 3 (надалі котельня), де на виконання цього договору виконавець зобов'язаний розмістити котельню на альтернативному паливі. Теплова енергія виробляється з альтернативних джерел енергії - гранул паливних з дерева .

Вузол комерційного обліку теплової енергії встановлений в котельні за адресою: м. Моршин, вул. Паркова площа, 3 (п. 5 договору).

Пунктом 5 договору також визначено заводський номер, назву та умовне позначення типу засобу вимірювальної техніки: №043545 AXIOMA Qalco (SKS-3) №21323973 POWOGAZ MWN 130-200 №40301442 POWOGAZ JS 10-01.

Відповідно до п. 6 договору, виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно.

Виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами пунктів 1 і 2 цього договору до межі балансової належності теплових мереж виконавця та споживача. Межею балансової належності теплових мереж виконавця та споживача є врізка теплової мережі виконавця у приміщенні Бальнеологічної лікарні за адресою: м. Моршин, вул. Паркова площа, 3 (п. 7 договору).

Згідно з п. 8 договору, контроль якісних та кількісних характеристик послуг здійснюється за показниками загального вузла комерційного обліку теплової енергії, що встановлений за адресою: м. Моршин, вул. Паркова площа, 3. Сторони дійшли згоди, що об'єм споживання теплової енергії споживачем на один рік становить від 2000 Гкал до 6000 Гкал.

Згідно з п. 10 договору, обсяг спожитої у будівлях послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будівлях за показаннями засобу вимірювальної техніки вузла комерційного обліку або у разі відсутності інформації про показання вузла (вузлів) комерційного обліку, визначається середній обсяг споживання теплової енергії в будівлях протягом трьох діб до виходу з ладу вузла обліку та протягом трьох діб з моменту відновлення роботи вузла обліку. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

Відповідно до п. 14 договору, зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється щомісячно 01 числа з 10.00 год. до 13.00 години виконавцем у присутності споживача або його представника. Дані засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії є підставою для складання виконавцем акту приймання-передачі наданих послуг за звітний місяць.

Споживач має право доступу до будівель, приміщень і споруд, у яких встановлено вузол комерційного обліку, для перевірки схоронності такого вузла обліку, зняття показань засобів вимірювальної техніки, що є складовою вузла комерційного обліку. Втручання в роботу вузла комерційного обліку заборонено. Періодичний огляд вузла комерційного обліку здійснюється виконавцем під час зняття показників (п. 15 договору).

Пунктом 16 договору визначено, що споживач повідомляє про недоліки в роботі вузла комерційного обліку протягом п'яти робочих днів з дня виявлення засобами зв'язку, зазначеними в розділі «Реквізити і підписи сторін» цього договору. Повірка засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла комерційного обліку, здійснюється споживачем.

Пунктом 17 договору сторони погодили, що ціна за 1 Гкал. теплової енергії, яка поставляється споживачеві становить 3600,00 (три тисячі шістсот) грн. з ПДВ., що підтверджується калькуляцією, яка є невід'ємним додатком 2 до цього договору.

Згідно з п. 18 договору, ціна на теплову енергію змінюється у разі зміни будь-якої із складових ціни відображених у додатку №2 до цього договору. Про зміну ціни за 1 Гкал теплової енергії виконавець попереджає споживача не раніше, як за 15 календарних днів до дня настання таких змін та надає для погодження споживачу калькуляцію зміненої ціни. Зміна ціни до договору відбувається за погодженням сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору. У разі недосягнення сторонами згоди щодо зміни ціни за 1 Гкал виконавець вправі припинити надавати послугу споживачу з дати з якої пропонується змінити ціну.

15.09.2022 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №35/2021 про надання послуг з постачання теплової енергії від 15.12.2021, якою внесено зміни в пункт 18 у договору №35/2021 щодо ціни такого та погодили, що ціна за 1 Гкал теплової енергії з 15.09.2022 становить 6000 (шість тисяч) грн в т.ч. ПДВ, що підтверджується калькуляцією в новій редакції від 15.09.2022, яка є невід'ємною частиною до договору.

01.11.2022 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору №35/2021 про надання послуг з постачання теплової енергії від 15.12.2021, якою сторони дійшли згоди доповнити договір додатком №4 до договору «Схема теплової мережі», додатком №5 до договору «Звіт про надану теплову енергію», а також внесли зміни в п. 5 договору та виклали його в наступній редакції: « 5. Вузли комерційного обліку теплової енергії встановлені в котельні за адресою: м. Моршин, вул. Паркова площа, 3 (Вузол обліку №1) та Теплової камери №3 (Вузол обліку №2) згідно додатку №4 до договору «Схема теплової мережі».

Згідно з п. 4 додаткової угоди № 2, кількість спожитої теплової енергії споживачем визначається як різниця між кількістю теплової енергії спожитої згідно показників Вузла обліку №1 та Вузла обліку №2 за відповідних розрахунковий період, про що виконавець складає звіт про надану теплову енергію згідно додатку №5 до цього договору та надає споживачу разом із рахунком та актом приймання передачі наданих послуг.

Додаткова угода №2 є невід'ємною частиною договору №35/2021 про надання послуг з постачання теплової енергії від 15.12.2021.

30.10.2023 між сторонами підписано додаткову угоду №4 до договору №35/2021 від 15.12.2021, згідно якої сторони погодили, що вартість додаткової угоди становить 257561,14 грн (двісті п'ятдесят сім тисяч п'ятсот шістдесят одна грн, 14 коп), в т.ч. ПДВ - 42926,86 грн. Ціна теплової енергії становить 3870,72 грн за Гкал в т.ч. ПДВ згідно калькуляції від 17.10.2023.

Пунктом 2 додаткової угоди №4 сторони погодили, що дані кошти буде спрямовано на погашення заборгованості за теплопостачання в період жовтень 2023 року, під час розміщення внутрішньо переміщених осіб.

Термін дії додаткової угоди в період з моменту підписання по 31.12.2023 року включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання (п. 3 додаткової угоди №4).

Підпунктом 10 пункту 30 договору передбачено обов'язок виконавця щодо інформування споживача про намір зміни ціни на послугу відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 19 договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пункт 20 договору сторони передбачили, що виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги та акт прийому-передачі наданих послуг споживачу не пізніше 5 числа місяця наступного за розрахунковим періодом. Розрахунок та акт прийому-передачі наданих послуг надається на паперовому носії.

Відповідно до п. 21 договору, споживач здійснює оплату за договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Пунктом 23 договору сторони дійшли згоди про те, що під час здійснення оплати споживач зазначає розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу. У разі коли споживачем не визначено розрахунковий період або коли за зазначений споживачем період виникла переплата, виконавець має право зарахувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості споживача за минулі розрахункові періоди у разі її наявності, а у разі відсутності такої заборгованості - в рахунок майбутніх платежів споживача, починаючи з найближчих періодів від дати здійснення платежу.

Пунктом 25 договору визначені права споживача, зокрема, але не виключно, перевіряти достовірність розрахунків та нарахування плати за теплову енергію, згідно з умовами договору; складати та підписувати акти-претензії у зв'язку з порушенням порядку надання послуги, зміною її споживчих властивостей та перевищення строків проведення аварійно-відновних робіт.

Згідно з пп. 3, 4 пункту 28 договору, споживач зобов'язаний оплачувати спожиту послугу за ціною визначеною цим договором; у разі несвоєчасного здійснення платежів за послугу сплачувати пеню в розмірах, установлених цим договором.

Пунктом 32 договору визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за весь період прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Пунктом п. 38 договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом п'яти років з дати набрання чинності.

За період дії договору №35/2021 від 15.12.2021 року з 01.11.2023 по 01.02.2024 року, позивач надав відповідачу послуг з постачання теплової енергії на загальну суму 7016798,64 грн, що підтверджується підписаними актами здачі-приймання робіт (надання послуг) у двосторонньому порядку уповноваженим представниками сторін від виконавця та замовника, а також скріплені відтиском печаток позивача та відповідача.

До матеріалів позовної заяви долучено акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), а саме:

- №178 від 30.11.2023 року, згідно якого на виконання умов договору №35/2021 від 15.12.2021 позивач надав відповідачу робот/послуги: пара, гаряча вода та пов'язана продукція (теплова енергія) у кількості 432,399 Гкал за ціною з ПДВ - 3870,72 грн, сума без знижки - 1673695,46 грн (сума з ПДВ). Загальна вартість робіт (послуг) склала з ПДВ 1673695,46 грн. Також зазначеним актом передбачено, що замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

- №214 від 31.12.2023 року, згідно якого на виконання умов договору №35/2021 від 15.12.2021 позивач надав відповідачу роботи/послуги: пара, гаряча вода та пов'язана продукція (теплова енергія) у кількості 690,65 Гкал за ціною з ПДВ - 3870,72 грн, сума без знижки - 2673312,77 грн (сума з ПДВ). Загальна вартість робіт (послуг) склала з ПДВ 2673312,77 грн. Також зазначеним актом передбачено, що замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

- №13 від 31.01.2024 року, згідно якого на виконання умов договору №35/2021 від 15.12.2021 позивач надав відповідачу роботи/послуги: пара, гаряча вода та пов'язана продукція (теплова енергія) у кількості 689,74 Гкал за ціною з ПДВ - 3870,72 грн, сума без знижки - 2669790,41 грн (сума з ПДВ). Загальна вартість робіт (послуг) склала з ПДВ 2669790,41 грн. Також зазначеним актом передбачено, що замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Відповідно до п. 31 договору, сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до цього договору або закону.

Згідно з підпунктом 4 пункту 29 договору, виконавець має право звертатися до суду в разі порушення споживачем умов цього договору.

З метою досудового врегулювання спору позивач скеровував на адресу відповідача вимогу щодо погашення простроченої заборгованості на суму 7016798,64 грн за вих.№23 від 01.03.2024 року, повідомивши відповідача про те, що заборгованість, яка була сформована до жовтня 2023 року зафіксована відповідним рішенням суду та підлягає примусову стягненню. За період з жовтня 2023 по 1.03.2024 надані послуги відповідачем на загальну суму 9054387,79 грн не оплачені, а відтак наявна заборгованість у розмірі 8796826,65 грн, в т.ч.: 7016798,64 грн - прострочена заборгованість; 1780024,01 грн - поточна заборгованість за лютий 2024 року. граничний строк оплати якої спливає 31.03.2024 року.

Таким чином, позивач просив відповідача до 10.03.2024 року погасити наявну в нього заборгованість у розмірі 7016798,64 грн, проте така вимога залишилась зі сторони відповідача без розгляду та реагування.

Також позивач покликається на рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2023 у справі №914/1860/23, яке залишено в силі постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 та постановою стягнуто з відповідача на користь позивача 1449251953 грн заборгованості, у тому числі: 11020945,25 грн - борг за надані послуги, 3073018,03 грн - пеня, 184381,08 грн - 3% річних та 214175,17 грн - судовий збір.

Після винесення вище згаданого рішення, відповідач здійснив оплати щодо наданих послуг за договором №35/2021 від 15.12.2021 року, а саме:

- платіжна інструкція №20004 від 20.10.2023 року, згідно якої відповідач сплати позивачу 50000,00 грн з призначенням платежу: « 02649905 за теплову енергію згідно договору №35/2021 від 15.12.2021р у сумі 250000,00 грн, ПДВ - 20% 50000,00 грн.».

- платіжна інструкція №20020 від 23.10.2023 року, згідно якої відповідач сплати позивачу 50000,00 грн з призначенням платежу: « 02649905 за теплову енергію згідно договору №35/2021 від 15.12.2021р у сумі 250000,00 грн, ПДВ - 20% 50000,00 грн.».

- платіжна інструкція №20029 від 25.10.2023 року, згідно якої відповідач сплати позивачу 30000,00 грн з призначенням платежу: « 02649905 за теплову енергію згідно договору №35/2021 від 15.12.2021р у сумі 250000,00 грн, ПДВ - 20% 50000,00 грн.».

- платіжна інструкція №20107 від 15.11.2023 року, згідно якої відповідач сплати позивачу 10000,00 грн з призначенням платежу: « 02649905 за теплову енергію згідно договору №35/2021 від 15.12.2021р у сумі 250000,00 грн, ПДВ - 20% 50000,00 грн.».

- платіжна інструкція №766 від 20.11.2023 року, згідно якої відповідач сплати позивачу 10000,00 грн з призначенням платежу: « 2649905 за теплову енергію згідно договору №35/2021 від 15.12.2021р ПДВ - 20% 1666,67 грн».

- платіжна інструкція №769 від 21.11.2023 року, згідно якої відповідач сплати позивачу 10000,00 грн з призначенням платежу: « 2649905 за теплову енергію згідно договору №35/2021 від 15.12.2021р ПДВ - 20% 1666,67 грн».

- платіжна інструкція №20148 від 22.11.2023 року, згідно якої відповідач сплати позивачу 230000,00 грн з призначенням платежу: « 02649905 за теплову енергію згідно договору №35/2021 від 15.12.2021р у сумі 191666,67 грн, ПДВ - 20% 38333,33 грн».

- платіжна інструкція №779 від 23.11.2023 року, згідно якої відповідач сплати позивачу 25815,88 грн з призначенням платежу: « 2649905 за теплову енергію згідно договору №35/2021 від 15.12.2021р ПДВ - 20% 4302,65грн».

- платіжна інструкція №20155 від 27.11.2023 року, згідно якої відповідач сплати позивачу 471501,30 грн з призначенням платежу: « 02649905 за теплову енергію згідно договору №35/2021 від 15.12.2021р у сумі 392917,75 грн, ПДВ - 20% 78583,55 грн».

- платіжна інструкція №20171 від 29.11.2023 року, згідно якої відповідач сплати позивачу 244001,29 грн з призначенням платежу: « 02649905 за теплову енергію згідно договору №35/2021 від 15.12.2021р у сумі 203334,41 грн, ПДВ - 20% 40666,88 грн».

- платіжна інструкція №20229 від 12.12.2023 року, згідно якої відповідач сплати позивачу 1516240,43 грн з призначенням платежу: « 02649905 за теплову енергію згідно договору №35/2021 від 15.12.2021р у сумі 1263533,69 грн, ПДВ - 20% 252706,74 грн».

- платіжна інструкція №20359 від 26.01.2024 року, згідно якої відповідач сплати позивачу 454785,20 грн з призначенням платежу: « 02649905 за теплову енергію згідно договору №35/2021 від 15.12.2021р у сумі 378987,67 грн, ПДВ - 20% 75797,53 грн».

- платіжна інструкція №08/11/2023№2_00000/65051180-5fd0-45da-bb8a-206d363cbfa4 від 09.11.2023 року, згідно якої відповідач сплати позивачу 257561,14 грн з призначенням платежу: « 7831700; 2610; опл. за теплопостач.; зг.дог.№35/2021 від 15.12.21 р.дод.уг.№4 від 31.10.23р., акт№145 від 31.10.23р., розп. Львів.ОДА №381/0/5-23ВА від 29.05.23р., ріш. Викон.комітету Мор.МР №77 від 16.06.23р., в.т.ч. ПДВ - 42926,86.».

Позивач враховуючи, що розрахунковий період за який здійснюється оплата була визначена на підставі п. 23 договору лише у платіжній інструкції №08/11/2023№2_00000/65051180-5fd0-45da-bb8a-206d363cbfa4 від 09.11.2023 року на суму 257561,14 грн, а усіінші платежі за період з 20.10.2023 по 26.01.2024 рік на загальну суму 3102344,10 грн, були зараховані ним в рахунок погашення суми боргу за надані послуги відповідно до рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/1860/23.

Таким чином, станом на момент звернення позивача до суду (20.03.2024 року), за період з 01.11.2023 по 01.02.2024 рік позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по договору у розмірі 7016798,64 грн. Окрім основної заборгованості, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу інфляцію та 3% річних, а також на підставі п. 32 договору здійснив нарахування пені.

Позивач також долучив копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №17, що складена провідним інженером Державного підприємства «Рівненський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації 17.12.2021 року та чинне до 17.12.2025 року. Згідно зазначеного свідоцтва, в комплекті: підібрана пара термодатчиків Pt-500 №02005574, витратомір з імп. вих. MWN 130-200-NK Ду 200 мм №21323973, витратомір з імп. вих. JS 10-01 Ду 32 мм №40301442.

За результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

До відзиву на позовну заяву відповідач також долучає довідку №13-16/139 від 12.04.2024, згідно якої директор ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» на підставі договору №35/2021 від 15.12.2021 року про надання послуг з постачання теплової енергії з ТОВ «Енергозбереження Львів» (виконавцем за договором) підписав акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), а саме: №178 від 30.11.2023, №214 від 31.12.2023 та №13 від 31.01.2024 року.

Відповідно до інформаційної довідки про заборгованість Самбірської КЕЧ перед ДП Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» за послуги з теплопостачання, надані ТОВ «Енергозбереження Львів» від 12.04.2024 №13-16/141, складеної та підписаної директором відповідача:

1. Період: жовтень 2023; сума витрат за надані послуги з ПДВ - 255815,88 грн; відшкодована сума витрат за надані послуги з ПДВ - 255815,88; заборгованість - «-»;

2. Період: листопад 2023; сума витрат за надані послуги з ПДВ - 1592259,38 грн; відшкодована сума витрат за надані послуги з ПДВ - 1592259,38; заборгованість - «-»;

3. Період: грудень 2023; сума витрат за надані послуги з ПДВ - 2496127,50 грн; відшкодована сума витрат за надані послуги з ПДВ - 2130259,63; заборгованість - 365867,87 грн;

4. Період: січень 2024; сума витрат за надані послуги з ПДВ - 2573175,45 грн; відшкодована сума витрат за надані послуги з ПДВ - «-»; заборгованість - 2573175,45 грн;

5. Період: лютий 2024; сума витрат за надані послуги з ПДВ - 1764661,25 грн; відшкодована сума витрат за надані послуги з ПДВ - «-»; заборгованість - 1764661,25 грн;

6. Період: березень 2024; сума витрат за надані послуги з ПДВ - 1461158,09 грн; відшкодована сума витрат за надані послуги з ПДВ - «-»; заборгованість - 1461158,09 грн.

Також, згідно інформаційної довідки про надання послуг з постачання теплової енергії ТОВ «Енергозбереження Львів» згідно договору №35/2021 від 15.12.2021 за №13-16/142 від 12.04.2024, директор ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» повідомив наступне:

1. Період надання послуг: жовтень 2023 - акт №145 від 31.10.2023 - вартість наданих послуг з ПДВ - 257561,14 грн; вартість наданих послуг з теплопостачання в корпуси ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» - 1745,26 грн з ПДВ; вартість наданих послуг з теплопостачання в корпуси, де розміщені військовослужбовці (Самбірська КЕЧ) - 255815,88 грн з ПДВ;

2. Період надання послуг: листопад 2023 - акт №178 від 30.11.2023 - вартість наданих послуг з ПДВ - 1673695,46 грн; вартість наданих послуг з теплопостачання в корпуси ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» - 81436,08 грн з ПДВ; вартість наданих послуг з теплопостачання в корпуси, де розміщені військовослужбовці (Самбірська КЕЧ) - 1592259,38 грн з ПДВ;

3. Період надання послуг: грудень 2023 - акт №214 від 31.12.2023 - вартість наданих послуг з ПДВ - 2673312,77 грн; вартість наданих послуг з теплопостачання в корпуси ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» - 177185,27 грн з ПДВ; вартість наданих послуг з теплопостачання в корпуси, де розміщені військовослужбовці (Самбірська КЕЧ) - 2496127,50 грн з ПДВ;

4. Період надання послуг: січень 2024 - акт №13 від 30.01.2024 - вартість наданих послуг з ПДВ - 2669790,41 грн; вартість наданих послуг з теплопостачання в корпуси ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» - 96614,96 грн з ПДВ; вартість наданих послуг з теплопостачання в корпуси, де розміщені військовослужбовці (Самбірська КЕЧ) - 2573175,45 грн з ПДВ;

5. Період надання послуг: лютий 2024 - акт №39 від 29.02.2024 - вартість наданих послуг з ПДВ - 1780028,01 грн; вартість наданих послуг з теплопостачання в корпуси ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» - 15366,76 грн з ПДВ; вартість наданих послуг з теплопостачання в корпуси, де розміщені військовослужбовці (Самбірська КЕЧ) - 1764664,25 грн з ПДВ;

6. Період надання послуг: березень 2024 - акт №76 від 31.03.2024 - вартість наданих послуг з ПДВ - 1466693,22 грн; вартість наданих послуг з теплопостачання в корпуси ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» - 5535,13 грн з ПДВ; вартість наданих послуг з теплопостачання в корпуси, де розміщені військовослужбовці (Самбірська КЕЧ) - 1461158,09 грн з ПДВ.

Також відповідач покликається на договір №73 ДП 11/Г-23 про спільне безоплатне користування нерухомого майна від 09.02.2023 року, що укладений між Дочірнім підприємством «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» (надалі - сторона 1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (для ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (надалі - сторона 2) та Самбірським квартирно-експлуатаційною частиною (району) (надалі - сторона 3) (надалі - договір №73 ДП 11/Г-23).

Відповідно до п. 1.1. договору №73 ДП 11/Г-23 сторона 1 надає стороні 2 можливість на спільне безоплатне користування нерухомим майном.

Згідно з п. 3.1. договору №73 ДП 11/Г-23, спільне користування майном здійснюється на безоплатній основі.

Пунктом 3.2. договору №73 ДП 11/Г-23 передбачено, що сторона 3 зобов'язана відшкодувати стороні 1 всі витрати за комунальні послуги, які були отримані стороною 2 за час дії цього договору.

Всі відшкодування за отримані комунальні послуги сторони 2 за цим договором сплачуються стороною 3, але виключно за погодженням із нею (п. 3.3. договору №73 ДП 11/Г-23).

Відповідно до п. 3.4. договору №73 ДП 11/Г-23, підставою для відшкодування стороною 3 за сторону 2 комунальних послуг є виставлені рахунки постачальними організаціями, які надають комунальні послуги стороні 1. З метою відшкодування комунальних послуг сторона 1 зобов'язана виставити рахунки стороні 3 та надати копії рахунків, що виставлені стороні 1 постачальними організаціями, які надають комунальні послуги.

Згідно з п. 8.2. договору №73 ДП 11/Г-23, сторона 3 зобов'язана відшкодувати стороні 1 вартість комунальних послуг, що спожиті стороною 2 у процесі виконання цього договору.

Пунктом 10.1. договору №73 ДП 11/Г-23 визначено, що такий розпочинає свою дію з 09.02.2023 року та діє до 31.12.2023 року включно.

Також матеріали справи містять копію Статуту Дочірнього підприємства «Санаторій Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», затверджений Рішенням Загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» 26.04.2021 року Протокол №3б-39 (надалі - Статут).

Згідно з п. 3.1. Статуту, підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, який входить у зведений баланс Товариства, поточний та інші рахунки в установах банків, круглу печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, кутовий та інший штампи, торговий знак та товари та послуги, бланки з емблемою та найменування Товариства і найменування Підприємства, інші атрибути передбачені законодавством України для юридичних осіб.

Відповідно до п. 3.2. Статуту, цивільна правоздатність Підприємства виникає з моменту його державної реєстрації і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про його припинення.

Підприємство діє на основі господарського розрахунку, самоокупності, самофінансування, є самостійним платником податків та утримується за рахунок доходів від власної господарської діяльності (п. 3.3. Статуту).

Згідно з п. 3.5. Статуту, Підприємство може від свого імені в межах своєї компетенції здійснювати будь-які не заборонені законодавством України правочини, укладати угоди, договори, контракти, набувати майнових та немайнових прав, в межах, визначених цим Статутом, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у суді, адміністративному суді, господарському і третейському та інших судах.

Підприємство не відповідає за зобов'язаннями Товариства, а Товариство не відповідає за зобов'язаннями Підприємства (п. 3.7. Статуту).

Згідно з п. 5.6. Статуту, відносини Підприємства з іншими юридичним й фізичними особами в усіх сферах господарської діяльності і будується на підставі договору. Підприємство вільне у виборі предмета договору, інших умов господарських взаємовідносин, які не суперечать Статуту Підприємства і законодавства України.

До відзиву на позовну заяву долучено:

1. Акт про зняття показників лічильника від 01.01.2024 року, згідно якого комісія у складі начальника відділу Е.О.Ф. - ОСОБА_1 та нач. котельні ТОВ «Енергозбереження Львів» - ОСОБА_2 склали даний акт на предмет показників:

- електричного лічильника LZQJ-XC №4835640 з коефіцієнтом 60, встановленого в електрощитовій Б.О.Л. на лінії подачі електроенергії на котельню ТОВ «Енергозбереження Львів»;

- електричного лічильника NIK 2303 №12398816 з коефіцієнтом 60, встановленого на котельні ТОВ «Енергозбереження Львів».

2. Акт про зняття показників лічильника від 01.11.2023 року, згідно якого комісія у складі начальника відділу Е.О.Ф. - ОСОБА_1 та нач. котельні ТОВ «Енергозбереження Львів» - ОСОБА_2 склали даний акт на предмет показників електричного лічильника NIK 2303 №12398816 з коефіцієнтом 60, встановленого на котельні ТОВ «Енергозбереження Львів».

3. Акт про зняття показників лічильника від 01.12.2023 року, згідно якого комісія у складі начальника відділу Е.О.Ф. - ОСОБА_1 та нач. котельні ТОВ «Енергозбереження Львів» - ОСОБА_2 склали даний акт на предмет показників:

- електричного лічильника NIK 2303 №12398816 з коефіцієнтом 60, встановленого на котельні ТОВ «Енергозбереження Львів»;

- водяного лічильника АРАТОR №40312721 на котельні ТОВ «Енергозбереження Львів».

4. Акт про зняття показників лічильника від 01.02.2024 року, згідно якого комісія у складі начальника відділу Е.О.Ф. - ОСОБА_1 та нач. котельні ТОВ «Енергозбереження Львів» - ОСОБА_2 склали даний акт на предмет показників:

- водяного лічильника АРАТОR №40312721 на котельні ТОВ «Енергозбереження Львів».

Відповідно до акта від 15.01.2024, згідно знятих показників споживання по електролічильнику котельні ТОВ «Енергозбереження Львів» менше ніж по контрольному на 4768,8 кВт/год.

Відповідач доказів погашення заборгованості суду не надав.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Судом встановлено, між позивачем та відповідачем виникли господарські зобов'язання на підставі укладеного договору №35/2021 про надання послуг з постачання теплової енергії від 15.12.2021, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати споживачу послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення та приготування гарячої води відповідної якості, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені договором.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у національних стандартах або технічних умовах. (частини 1, 3 статті 275 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін.

Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Як передбачено статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 19 договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Споживач здійснює оплату за договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 21 договору).

Згідно з пп.3, 4 пункту 28 договору, споживач зобов'язаний оплачувати спожиту послугу за ціною визначеною цим договором; у разі несвоєчасного здійснення платежів за послугу сплачувати пеню в розмірах, установлених цим договором.

Факт постачання позивачем теплової енергії відповідачу по договору №35/2021 від 15.12.2021 на загальну суму 7016798,64 грн за період з 01.11.2023 по 01.02.2024, підтверджується наявними у матеріалах справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг): №178 від 30.11.2023 року на суму 1673695,46 грн; №214 від 31.12.2023 року на суму 2673312,77 грн; №13 від 31.01.2024 року на суму 2669790,41 грн. зазначені акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) підписані уповноваженими представниками у двосторонньому порядку, скріплені відтиском печаток сторін, а також містять зазначення про те, що замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Судом також встановлено, що згідно з пунктом 25 договору на споживача покладається право щодо перевірки достовірності розрахунків та нарахування плати за теплову енергію, згідно з умовами договору; складання та підписання актів-претензії у зв'язку з порушенням порядку надання послуги, зміною її споживчих властивостей та перевищення строків проведення аварійно-відновних робіт. Одночасно, суд бере до уваги, що відповідно до пункту 14 договору сторони погодили, що дані засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії є підставою для складання виконавцем акту приймання-передачі наданих послуг за звітний місяць.

Одночасно, суд вважає за потрібне зазначити щодо доводів відповідача про невідповідність об'ємів наданих послуг, що зазначені в актах про зняття показників лічильників від 01.01.2024, від 01.11.2023, від 01.12.2023, від 01.02.2024.

З огляду на відомості, які містяться у вище згаданих актах про зняття показників лічильників, такі акти були складені на предмет показників електричного лічильника та водяного лічильника.

Пунктом 5 договору визначено заводський номер, назву та умовне позначення типу засобу вимірювальної техніки: №043545 AXIOMA Qalco (SKS-3) №21323973 POWOGAZ MWN 130-200 №40301442 POWOGAZ JS 10-01.

Тобто, суд дійшов висновку про те, що відповідач повинен був перевіряти достовірність знятих показників теплової енергії, а у випадку непогодження із такими показниками - скласти акт-претензію. Однак, відповідач підписав акти здачі-приймання робіт (надання послуг) без претензій та зауважень щодо якості, кількості наданих позивачем послуг. Покликання відповідача на розбіжності показників, що зафіксовані в акті від 15.01.2024, згідно знятих показників споживання по електролічильнику котельні ТОВ «Енергозбереження Львів» не приймаються судом до уваги, зважаючи на те, що предметом спору у цій справі є встановлення обставин щодо наявності заборгованості за теплову енергію, а не за користування відповідачем електроенергією.

Одночасно, суд звертає увагу на те, що у своїх запереченнях відповідач покликався на наявність договору №73 ДП 11/Г-23 про спільне безоплатне користування нерухомого майна від 09.02.2023 року, що укладений між Дочірнім підприємством «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» (надалі - сторона 1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (для ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (надалі - сторона 2) та Самбірським квартирно-експлуатаційною частиною (району) (надалі - сторона 3).

З огляду на наявність вище наведеного договору, відповідач вважає, що заборгованість виникла через відсутність здійснення оплати зі сторони Самбірської КЕЧ.

Суд бере до уваги, що відповідно до Статуту Дочірнього підприємства «Санаторій Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», Підприємство може від свого імені в межах своєї компетенції здійснювати будь-які не заборонені законодавством України правочини, укладати угоди, договори, контракти, набувати майнових та немайнових прав, в межах, визначених цим Статутом, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у суді, адміністративному суді, господарському і третейському та інших судах (п. 3.5. Статуту).

Суд критично оцінює такі доводи відповідача, так як пунктом 3.2. договору №73 ДП 11/Г-23 передбачено, що сторона 3 зобов'язана відшкодувати стороні 1 всі витрати за комунальні послуги, які були отримані стороною 2 за час дії цього договору. Згідно з п. 8.2. договору №73 ДП 11/Г-23, сторона 3 зобов'язана відшкодувати стороні 1 вартість комунальних послуг, що спожиті стороною 2 у процесі виконання цього договору.

Суд бере до уваги, що відповідно до інформаційної довідки про заборгованість Самбірської КЕЧ перед ДП Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» за послуги з теплопостачання, надані ТОВ «Енергозбереження Львів» від 12.04.2024 №13-16/141, складеної та підписаної директором відповідача за спірний період листопад 2023 Самбірська КЕЧ відшкодувала відповідачу 1592259,38 грн, за період грудня 2023 Самбірська КЕЧ відшкодувала відповідачу 2130259,63 грн.

Проте, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем розрахунків з позивачем за надану теплову енергію за період листопада 2023 року та грудня 2023 відповідно до актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) №178 від 30.11.2023 року, №214 від 31.12.2023 року відповідно, всупереч тому, що Самбірської КЕЧ здійснила відшкодування відповідачу вартість комунальних послуг, а саме: за теплопостачання, надані ТОВ «Енергозбереження Львів».

Враховуючи, що договір №73 ДП 11/Г-23 не є предметом спору у цій справі, суд не досліджує питання наявності прав та обов'язків сторін за цим договором.

Матеріали справи містять докази про те, що відповідач визнав існування договору №35/2021 від 15.12.2021 року та здійснював оплати щодо наданих послуг відповідно до платіжних інструкцій: №20004 від 20.10.2023 року на суму 50000,00 грн, №20020 від 23.10.2023 року на суму 50000,00 грн, №20029 від 25.10.2023 року на суму 30000,00 грн, №20107 від 15.11.2023 року на суму 10000,00 грн, №766 від 20.11.2023 року на суму 10000,00 грн, платіжна інструкція №769 від 21.11.2023 року на суму10000,00 грн, №20148 від 22.11.2023 року на суму 230000,00 грн, №779 від 23.11.2023 року на суму 25815,88 грн, №20155 від 27.11.2023 року на суму 471501,30 грн, №20171 від 29.11.2023 року на суму 244001,29 грн, №20229 від 12.12.2023 року на суму 1516240,43 грн, №20359 від 26.01.2024 року на суму 454785,20 грн, №20359 від 26.01.2024 року, на суму 454785,20 грн, №08/11/2023№2_00000/65051180-5fd0-45da-bb8a-206d363cbfa4 від 09.11.2023 року на суму 257561,14 грн.

Рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2023 у справі №914/1860/23, яке залишено в силі постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 встановлено: «За період дії Договору № 35/2021 від 15.12.21р. Позивач надав Відповідачу послуг з постачання теплової енергії на загальну суму 28 816 866,24 грн, на підтвердження чого подано двосторонньо підписані Акти здачі-приймання робіт (надання послуг): №224 від 31.12.2021р.; №6 від 31.01.2022р.; № 33 від 28.02.2022р.; №74 від 31.03.2022р.; №88 від 06.05.2022р.; №94 від 31.05.2022р.; №98 від 30.06.2022р.; №84 від 31.07.2022р.; №91 від 31.08.2022р.; №107 від 30.09.2022р.; №111 від 31.10.2022р.; №140 від 30.11.2022р.; №180 від 31.12.2022р.; №20 від 31.01.2023р.; №55 від 28.02 2023р.; №56 від 28.02.2023р.; №82 від 31.03.2023р.; №116 від 28.04.2023р.Відповідач оплатив надані Позивачем послуги частково, на загальну суму 17795920,99грн.». Також зазначеним рішенням судом встановлено наступне: «Факт постачання позивачем теплової енергії відповідачу по договору №35/2021 від 15.12.2021 на загальну суму 28 816 866,24 грн за період з січень 2021-квітень 2023 включно, підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг): №224 від 31.12.2021р. на суму 518400,00 грн; №6 від 31.01.2022р. на суму 1648800,00 грн; № 33 від 28.02.2022р. на суму 2008800,00 грн; №74 від 31.03.2022р. на суму 3420000,00 грн; №88 від 06.05.2022р. на суму 1522800,00 грн; №94 від 31.05.2022р. на суму 547200,00 грн; №98 від 30.06.2022р. на суму 486000,00 грн; №84 від 31.07.2022р. на суму 630000,00 грн; №91 від 31.08.2022р. на суму 666000,00 грн; №107 від 30.09.2022р. на суму 872400,00 грн; №111 від 31.10.2022р. на суму 1230000,00 грн; №140 від 30.11.2022р. на суму 1445640,00 грн; №180 від 31.12.2022р. на суму 2318640,00 грн; №20 від 31.01.2023р. на суму 1065960,00 грн; №55 від 28.02 2023р. на суму 1510740,00 грн; №56 від 28.02.2023р. на суму 3790380,00 грн; №82 від 31.03.2023р. на суму 3754412,64 грн; №116 від 28.04.2023р. на суму 1380693,60 грн., які підписано та скріплено печатками сторін у справі. Матеріали справи містять докази часткової оплати відповідачем заборгованості у розмірі 17795920,99 грн. Відтак, залишок заборгованості з оплати теплової енергії становить 11020945,25 грн, що підтверджує відповідач у відзиві на позовну заяву.».

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені (п. 47 постанови Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №761/29966/16-ц).

Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.11.2018 року у справі №911/3685/17.

При цьому суд зазначає, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду постанові від 23.12.2020 у справі №127/23910/14-ц).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказів виконання у повному обсязі зобов'язань з оплати наданих послуг відповідачем до справи не подано, а відтак суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення 7016798,64 грн основної заборгованості за договором №35/2021 про надання послуг з постачання теплової енергії від 15.12.2021 року за період листопад 2023, грудень 2023, січень 2024 року підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 цього Кодексу визначає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Позивачем при поданні позовної заяви позивачем заявлено до стягнення з відповідача 26160,31 грн 3% річних та 109554,01 грн інфляційних втрат.

Відповідно до 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.97 №62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Оскільки судом встановлено та матеріалами справи підтверджено факт несвоєчасної сплати заборгованості, суд приходить до переконання, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, а відтак повинен сплатити на користь позивача інфляційні нарахування та 3% річних.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначила, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися, як спосіб отримання кредитором доходів.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, вважає що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, встановивши, що до стягнення з відповідача підлягають 26160,31 грн - 3% річних та 109554,01 грн - інфляційних втрат.

Також, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 260641,89 грн пені.

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, правовими наслідками порушення зобов'язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до приписів статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому за приписами частини першої статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

За змістом частини другої статті 217 Господарського кодексу України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Таким чином, законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Згідно з пунктом 32 договору, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за весь період прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Приписами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 ЦК України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №916/1777/19.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, у розмірі 260641,89 грн, судом встановлено, що позивачем він проведений вірно, а відтак підлягає до задоволення у повному обсязі.

Частина перша статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини другої статті 74 Господарського кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (справи «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за звернення до Господарського суду Львівської області із позовною заявою сплатив судовий збір у розмірі 196663,12 грн, що підтверджується платіжною інструкцію №437 від 20.03.2024 року.

З огляду на те, що судом позовні вимоги задоволено частково, з відповідача підлягає до стягнення 109554,01 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73,74,76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (82482, Львівська область, місто Моршин, вулиця Паркова площа, будинок 3; ідентифікаційний код 02649905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» (79018, Львівська область, місто Львів, вулиця Героїв УПА, будинок 72, ідентифікаційний код 39674924) 7303600,84 грн заборгованості за надані послуги, з яких: 7016798,64 грн - основна заборгованість, 260641,89 грн - пені, 26160,31 - 3% річних та 109554,01 грн витрат на оплату судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.07.2024.

Суддя Гоменюк З.П.

Попередній документ

120715242

Наступний документ

120715244

Інформація про рішення:

№ рішення:	120715243
№ справи:	914/744/24
Дата рішення:	17.07.2024
Дата публікації:	02.08.2024
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Львівської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відмовлено у відкритті провадження (13.08.2025)
Дата надходження:	31.07.2025
Предмет позову:	стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 7303600,84 грн

Розклад засідань:

Минулі засідання (8)

24.04.2024 11:30	Господарський суд Львівської області
22.05.2024 15:00	Господарський суд Львівської області
26.06.2024 10:30	Господарський суд Львівської області
03.07.2024 15:30	Господарський суд Львівської області
17.07.2024 14:30	Господарський суд Львівської області
05.12.2024 15:00	Західний апеляційний господарський суд
14.01.2025 12:30	Західний апеляційний господарський суд
17.04.2025 11:00	Касаційний господарський суд