Справа № 372/3918/24
Провадження 1-кс-974/24
ухвала
Іменем України
26 липня 2024 року Слідчий суддя Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області в місті Обухів Київської області клопотання слідчого СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області, погоджене прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дмитрівка, Волноваського району, Донецької області, громадянина України, військовослужбовця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше несудимого,
26.07.2024 року до суду надійшло вказане клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , який підозрюється в вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України. Обґрунтовуючи клопотання слідчий посилається на існування ризиків, які дають йому підстави вважати, що підозрюваний спробує переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, вчити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється.
Відповідно до наданих суду матеріалів, вбачається, що з 17.02.2024 до цього часу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді оператора-розвідника 3 розвідувального відділення розвідувального взводу проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, старший солдат ОСОБА_5 .
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.
Згідно зі ст. 178 Цивільного кодексу України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до п. 1 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576 (далі - Положення) дозвільна система - це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.
Згідно з п. 2 Положення до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя, (арбалети, мисливські ножі тощо), пневматична зброя калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, вибухові матеріали і речовини, сильнодіючі отруйні речовини І - II класу безпечності, збудники інфекційних захворювань І - II групи патогенності і токсини, сховища, склади і бази, де вони зберігаються, стрілецькі тири і стрільбища, мисливсько-спортивні стенди, а також підприємства і майстерні по виготовленню і ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї, організації, що займаються збутом сильнодіючих отруйних речовин, і лабораторії, що проводять аналізи цих засобів і речовин, працюють із збудниками інфекційних захворювань І - II групи патогенності і токсинами.
Відповідно до п. 3 Положення Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, а також громадяни мають право у встановленому порядку використовувати, зберігати, перевозити предмети, матеріали і речовини, відкривати підприємства, майстерні та лабораторії, на які поширюється дозвільна система.
Згідно з п. 9 Положення видача дозволів на виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорону, перевезення і використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття підприємств, майстерень і лабораторій здійснюється на вогнепальну зброю (нарізну воєнних зразків, несучасну стрілецьку, спортивну, навчальну, охолощену, мисливську нарізну і гладкоствольну), бойові припаси до неї, холодну зброю, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, сховища, склади і бази, де вони зберігаються, стрілецькі тири і стрільбища, мисливсько-спортивні стенди, а також підприємства і майстерні по виготовленню і ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї - у порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ.
Відповідно до п. 15 Положення посадові особи та громадяни, які порушили порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення і використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття і функціонування підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до п. 8.1 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622 (далі - Інструкція), дозвільна система, що здійснюється органами поліції, поширюється на бойову нарізну військових зразків зброю або виготовлену за спеціальним замовленням, охолощену, нейтралізовану, несучасну, спортивну, мисливську вогнепальну зброю, бойові припаси до зброї, основні частини зброї, пневматичну, холодну зброю, пристрої та патрони до них, що належать підприємствам, установам, організаціям, суб'єктам господарювання та громадянам.
Згідно з п. 8.9. боєприпаси - спеціально виготовлені вироби одноразового використання, які призначені забезпечити ураження цілей в умовах збройної боротьби, самооборони, полювання, спорту.
Згідно з п. 1 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 № 2471-XII (далі - Перелік), зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, зазначеної в додатку №2, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси, не можуть перебувати у власності громадян.
Під час проходження військової служби ОСОБА_5 повинен, окрім іншого, керуватися вимогами ст. ст. 11, 12, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Однак, всупереч вищенаведеним нормативно-правовим актам ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем, вчинив кримінальне правопорушення проти громадської безпеки за наступних обставин.
Так, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, але не пізніше 24.05.2024, у військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на придбання та збут вибухових пристроїв та бойових припасів, з метою власного збагачення.
З метою реалізації свого злочинного умислу спрямованого на придбання вибухових пристроїв, ОСОБА_5 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, але до 24.05.2024 незаконно придбав наступальну осколкову ручну гранату М67, яка є вибуховим пристроєм промислового виготовлення та бойовим припасом і придатна до вибуху, після чого розпочав її незаконно зберігати у невстановленому досудовим розслідуванням місці, з метою збуту.
У подальшому, ОСОБА_5 задля доведення свого злочинного умислу до кінця, 24.05.2024 у невставлений досудовим розслідуванням час, незаконно зберігаючи при собі наступальну осколкову ручну гранату М67 переніс її до адреси: АДРЕСА_3 , та перебуваючи за вищевказаною адресою, діючи умисно, з корисливих мотивів, приблизно о 14 год 23 хв 24.05.2024, незаконно збув ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вищевказану наступальну осколкову ручну гранату М67 за грошові кошти в сумі 500 грн.
Проведенням огляду місця події 24.05.2024 за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_6 добровільно видав співробітникам правоохоронних органів наступальну осколкову ручну гранату М67, яка є вибуховим пристроєм промислового виготовлення та бойовим припасом і придатна до вибуху.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у придбанні, носінні, зберіганні з метою збуту та збуті вибухових пристроїв та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
25.07.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Обґрунтованість підозри підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття усної заяви від ОСОБА_6 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 ; протоколом огляду місці події від 24.05.2024 року; висновком експерта №СЕ-19/111-24/31856-ВТХ від 11.06.2024; протоколом проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчинення злочину у вигляді оперативної закупки від 27.05.2024; протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтроль особи від 10.06.2024 року; протоколом обшуку буд АДРЕСА_2 , під час якого було вилучено 2 корпуси до ручних уламкових оборонних гранат типу Ф-1, 2 підривачі до ручних уламкових гранат типу УЗРГМ та гранатометний постріл типу ПГ-7, а також 113 патронів калібру 5,45 мм, 44 патрони калібру 7,62*51 мм4 патрони невідомого калібру та предмет, ззовні схожий на вогнепальну зброю (автомат) Rugel Newport NH USA НОМЕР_3; іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 7 років.
Вислухавши учасників розгляду, вивчивши копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, приходжу до висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення.
В клопотанні слідчим, відповідно до ст. 184 КПК України, викладені обставини, на підставі яких слідчий прийшов до висновку про наявність ризиків, є посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини, містить обґрунтування необхідності застосувати винятковий запобіжний захід - тримання під вартою.
Прокурор та слідчий в суді довели обставини, викладені в клопотанні слідчого, посилались на те, що підозрюваний може ухилятись від слідства та суду, перешкоджати кримінальному провадженню.
Захисник в судовому засіданні проти клопотання заперечив, посилаючись на достатність обрання підозрюваному ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Підозрюваний в судовому засіданні проти клопотання заперечив, підтримав думку свого захисника.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Вважаю, що під час розгляду клопотання в повному обсязі виконано вимоги статтей 177, 178, 194 КПК України, доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, встановлено і враховано слідчим суддею всі інші визначені законом обставини.
Оцінюючи доводи, що підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України слід прийняти до уваги, що з досліджених письмових доказів, зокрема витягу з кримінального провадження, протоколу прийняття усної заяви про вчинене правопорушення, протоколу огляду місця події, протоколу допиту свідка, повідомлення про підозру, інших матеріалів кримінального провадження, вбачається, що підозрюваний може бути причетним до вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Разом з цим, вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
Із поданих слідчому судді матеріалів вбачається, що підозрюваний міг перебувати у час скоєння злочину на місці його вчинення, підозрюваним не наведено спростувань достовірності викладених у клопотанні обставин причетності підозрюваного до вчинення злочинних діянь, тому підозра є достатньо обґрунтована, а питання правильності остаточної кваліфікації і доведення винуватості у вчиненні злочину не може вирішуватись на цій стадії кримінального провадження та є передчасним.
За таких обставин, вважаю, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні вказаного у клопотанні злочину є достатньо обґрунтована, оскільки існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При цьому перевірка доведеності вини підозрюваного, встановлення його винності у скоєнні інкримінованого злочину виходять за межі цього судового розгляду та предмету доказування у цій справі.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час розгляду клопотання доведено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
1. Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.
Ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 7 років. Усвідомлення можливості настання вказаних вкрай несприятливих для ОСОБА_5 наслідків, та відсутність реєстрації місця проживання на території Київської області спонукатиме його змінювати місце проживання та уникати суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, ОСОБА_5 має сім'ю та на утриманні одну малолітню дитину, однак вчинив кримінальне правопорушення, що вказує на те, що наявні соціальні зв'язки не є міцними та не справляють дієвого впливу на мотивацію його дій та поведінку.
Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду», важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин. Тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо підозрюваного.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги поряд з іншими обставинами і загроза відносно суворого покарання, так у параграфі рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» № 31315/96 від 25.04.2000 Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських суддів, що у свою чергу прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що підозрюваному загрожувало відносно суворе покарання.
Ризик втечі має оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (позиція Європейського Суду з прав людини у справі «Бекчиєв проти Молдови»).
Водночас, відповідно до п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» с суттєвим елементом при оцінювані «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У рішенні справи «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський Суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитися від слідства.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність застосування дієвого запобіжного заходу є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв?язками з державою, у якій її переслідують та міжнародними контактами.
Сукупність обставин, які характеризують підозрюваного ОСОБА_5 відсутність у нього міцних соціальних зв?язків, тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавленні волі є підставою та мотивом для підозрюваного ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Таким чином, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду є наявним та об'єктивно обумовленим.
2. Можливість знищити, або сховати будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Під час досудового розслідування органу досудового розслідування необхідно встановити джерела придбання ОСОБА_5 вибухових пристроїв та бойових припасів, місцезнаходження грошових коштів, отриманих внаслідок незаконного збуту бойових припасів та вибухових речовин.
Перебування на волі, тобто застосування будь-якого запобіжного заходу окрім тримання під вартою, не забезпечить встановлення об'єктивної істини у вказаній справі, не сприятиме викриттю усієї злочинної діяльності ОСОБА_5 та надасть останньому змогу знищити або сховати інші речі, які мають чи можуть мати значення для досудового розслідування.
3. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Вказаний ризик обумовлюється тим, що 25.07.2024 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_2 , було вилучено 2 корпуси до ручних уламкових оборонних гранат типу Ф-1, 2 підривачі до ручних уламкових гранат типу УЗРГМ, гранатометний постріл типу ПГ-7, а також 113 патронів калібру 5,45 мм, 44 патрони калібру 7,62*51 мм, 4 патрони невідомого калібру та предмет, ззовні схожий на вогнепальну зброю (автомат) Rugel Newport NH USA НОМЕР_3.
ОСОБА_5 , не маючи передбаченого законом дозволу на придбання та зберігання бойових припасів та вибухових пристроїв, здійснив їх придбання та зберігання, а також збут наступальної осколкової ручної гранати М67. При цьому, останній знав технічні властивості зазначених предметів та їх призначення - а це позбавлення життя інших людей. Таким чином, ОСОБА_5 набуваючи та зберігаючи вказані речі, передбачав можливість їх застосування до оточуючих. Указані речі ОСОБА_5 зберігав в с. Нещерів, яке віддалене від місць проведення активних бойових дій.
При цьому, ОСОБА_5 достовірно знає про потреби Сил оборони України в зброї. Незаконно набувши бойові припаси та вибухові пристрої до війська їх не передав, а залишив при собі, що вказує на планування їх використання за призначенням, а отже свідчить про намір вчинити інші кримінальні правопорушення.
Окрім того, Третім слідчим відділом Територіального управління ДБР, розташованого у м. Києві, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №62024100130001096 від 14.05.2024 за ч. 5 ст. 407 КК України, за фактом самовільного залишення військової частини ОСОБА_5 .
Враховуючи вищевикладене, вказані обставини дають достатньо підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення - злочин.
Окрім того, зважаючи на наявність підстав передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, доведеність ризиків, вважаю, що застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 , окрім як застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зможе забезпечити дієвості кримінального провадження та запобігти виникненням ризиків, передбачених п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи, що в наданих до суду матеріалах наявні вагомі докази про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, враховуючи дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, третім слідчим відділом Територіального управління ДБР, що розташований в м. Києві, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 620241001096 за ч. 5 ст. 407 КК України за актом самовільного залишення військової частини ОСОБА_5 , враховуючи його майновий стан, репутацію, відсутність достатньо міцних соціальних зв'язків, а також те, що санкція ч. 1 ст. 263 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, вважаю, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, виконання ним процесуальних обов'язків.
Крім того, вважаю неможливим обрання більш м'якого запобіжного заходу, зокрема у виді домашнього арешту, оскільки в разі застосування до ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, таких як застава, особиста порука, особисте зобов'язання чи домашній арешт, органи досудового розслідування не зможуть в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матимуть можливості запобігти його спілкуванню з іншими учасниками кримінального провадження, здійснення останнім впливу на свідків по кримінальному провадженню з метою ухилення від кримінальної відповідальності, перешкоджанню виконанню процесуальних рішень шляхом неявки для проведення слідчих дій по провадженню.
Так, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не може бути застосовано, оскільки під впливом розуміння інкримінованого йому правопорушення ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання не може бути застосовано до підозрюваного у зв'язку з тим, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та може уникати явки до органу досудового слідства та переховуватись, що в свою чергу призведе до неможливості закінчення розслідування.
До підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистої поруки не можливо застосувати у зв'язку з тим, що відсутні особи, які можуть виступити його поручителями.
Тому застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не забезпечить виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, а інтереси суспільства переважають обмеження в правах, які має підозрюваний ОСОБА_5 на час досудового розслідування.
За таких обставин, враховуючи принцип диспозитивності кримінального судочинства і змагальності сторін, оцінивши всі подані доводи і докази, вважаю, що доводи клопотання знайшли об'єктивне підтвердження під час судового розгляду, тому немає достатніх підстав для відмови у задоволенні клопотання.
Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважаю за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, розмір якої, відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, має бути визначений в розмірі, від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи обставини та тяжкість кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється підозрюваний, його майновий та сімейний стан, відсутність місця роботи та джерела доходів, а також розмір заподіяної шкоди, вважаю за необхідне визначити розмір застави у 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мангурас проти Іспанії», ухваленому Великою Палатою від 28 вересня 2010 року за № 12050/04, слід прийти до висновку, що вказаний розмір застави не є непропорційним, не порушує право на свободу та особисту недоторканість, передбачене ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і відповідає положенням ч. 5 ст. 182 КПК України.
Застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений до часу закінчення дії цієї ухвали, вважаю за необхідне покласти на нього певні обов'язки.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
Керуючись ст.ст. 177-179, 182-184, 193, 194, 196, 202, 309 КПК України,
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дмитрівка Волноваського району Донецької області, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_3 по АДРЕСА_2 строком до 23 вересня 2024 року включно.
Строк тримання під вартою рахувати з часу затримання.
Строк дії ухвали - до 23 вересня 2024 року включно.
Визначити розмір застави у сімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 211 960 грн. 00 коп. (двісті одиннадцять тисяч дев'ятсот шістдесят гривень), яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області за наступними реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268119; банк отримувача Держказначейська служба України, м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA768201720355259001000018661.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали до 23 вересня 2024 року.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 у разі внесення застави наступні обов'язки:
-прибувати на виклики до слідчого СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області, якому доручене проведення досудового розслідування кримінального провадження, до суду, прокурора;
-не відлучатися з Обухівського району Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
-утримуватись від спілкування із свідками по вказаному кримінальному провадженню, а також з особами, які брали участь в якості понятих під час проведення слідчих, процесуальних дій.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23 вересня 2024 року.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в цій ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1