Справа № 372/3634/24
Провадження № 2-1724/24
30 липня 2024 року м.Обухів
Обухівський районний суд Київської області в складі :
Головуючого судді Зінченка О.М.,
при секретарі,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду, Київської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), про скасування арешту на все майно,
Позивач звернувся до Обухівського районного суду Київської області із позовною заявою про касування арешту на все майно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 накладений 20.02.2012 року на підставі Постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, ухваленої у виконавчому провадженні №30479611 щодо примусового виконання виконавчого листа №2-914/11 від 22.11.2011 року, реєстраційний номер обтяження 12185283.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначив, що у 2024 році йому стало відомо, що на все майно, яке належить позивачу на праві приватної власності, Обухівським ВДВС ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) накладено арешт на підставі Постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження 20.02.2012 року, ухваленої у виконавчому провадженні щодо примусового виконання виконавчого листа №2-914/11, виданого 22.11.2011 року Обухівським районним судом Київської області, про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором, у тому числі з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» (ВП №30479611). Наявність арешту підтверджується Інформацією з ДРРП №384669700 від 27.06.2024 року.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Виконавчий лист повторно до виконання не пред'являвся. Наразі дане виконавче провадження є завершеним.
26.05.2017 року ПАТ КБ «Правекс-Банк» відступив право вимоги за кредитним договором 891-005/07Ф від 03.10.2007 року ТОВ ФК «АВІСТАР», та не має жодних претензій до ОСОБА_1
19.12.2019 року ТОВ ФК «АВІСТАР» на підставі договору відступлення прав вимоги N?20191219, відступив права вимоги до ОСОБА_1 за договором 891-005/07Ф від 03.10.2007 року ТОВ ФК «Гефест», та не має жодних претензій до ОСОБА_1
27.02.2020 року ТОВ ФК «Гефест» на підставі договору N?27022020 купівлі-продажу прав вимоги, право вимоги до ОСОБА_1 за договором 891-005/07Ф від 03.10.2007 року продав ОСОБА_2 , та не має жодних претензій до ОСОБА_1
27.02.2020 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 було укладено договір, зареєстрований в реєстрі №86, про розірвання договору поруки №892-005/07Ф-3.
Згідно заяви ОСОБА_2 від 25.12.2023 року, ОСОБА_2 отримав повністю грошові кошти відповідно до умов договору №27022020 та не заперечує щодо зняття арешту з майна ОСОБА_1 , а також не має претензій фінансового, майнового та немайнового характеру щодо виконання умов кредитного договору та договору поруки.
Тому відсутні підстави для не зняття арешту з усього майна ОСОБА_1
31.05.2024 року, позивач звернувся із письмовою заявою до Обухівського ВДВС ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття вказаного арешту.
18.06.2024 року, від Обухівського ВДВС ЦМУМЮ (м. Київ) отримав відповідь №50785 на його заяву, відповідно до якої вбачається, що державний виконавець позбавлений можливості винести постанову про зняття арешту з майна боржника.
У відповіді №50785 також зазначається, що у Обухівському ВДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) виконавчий лист №2-914/11 від 22.11.2011 року Обухівського районного суду Київської області про солідарне стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь ПАТ КБ "Правекс-Банк" станом на 18.06.2024 на примусове виконання повторно не надходили та не перебувають.
Позивачу рекомендовано звернутись до суду за захистом своїх прав.
Наявність арешту на все майно порушує права позивача.
02.07.2024 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.
В судове засідання позивач та представник позивача не з'явились, подали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. При розгляді справи покладається на рішення суду.
Суд, дослідивши надані сторонами докази, встановив наступні обставини:
У 2024 році позивачу стало відомо, що на все майно, яке належить йому на праві приватної власності, Обухівським ВДВС ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) накладено арешт на підставі Постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження 20.02.2012 року, ухваленої у виконавчому провадженні щодо примусового виконання виконавчого листа №2-914/11, виданого 22.11.2011 року Обухівським районним судом Київської області, про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором, у тому числі з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» (ВП №30479611).
Наявність арешту підтверджується Інформацією з ДРРП №384669700 від 27.06.2024 року.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Виконавчий лист повторно до виконання не пред'являвся.
26.05.2017 року ПАТ КБ «Правекс-Банк» відступив право вимоги за кредитним договором 891-005/07Ф від 03.10.2007 року ТОВ ФК «АВІСТАР».
19.12.2019 року ТОВ ФК «АВІСТАР» на підставі договору відступлення прав вимоги N?20191219, відступив права вимоги до ОСОБА_1 за договором 891-005/07Ф від 03.10.2007 року ТОВ ФК «Гефест», яким надано заяву, що останнє не має жодних претензій до ОСОБА_1
27.02.2020 року ТОВ ФК «Гефест» на підставі договору N?27022020 купівлі-продажу прав вимоги, право вимоги до ОСОБА_1 за договором 891-005/07Ф від 03.10.2007 року продано ОСОБА_2 , яким надано заяву, що він не має жодних претензій до ОСОБА_1
27.02.2020 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 було укладено договір, посвідчений нотаріально, зареєстрований в реєстрі №86, про розірвання договору поруки №892-005/07Ф-3.
Згідно заяви ОСОБА_2 від 25.12.2023 року ОСОБА_2 отримав повністю грошові кошти відповідно до умов договору №27022020 та не заперечує щодо зняття арешту з майна ОСОБА_1 , а також не має претензій фінансового, майнового та немайнового характеру щодо виконання умов кредитного договору та договору поруки.
31.05.2024 року, позивач звернувся із письмовою заявою до Обухівського ВДВС ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування арешту.
18.06.2024 року, від Обухівського ВДВС ЦМУМЮ (м. Київ) він отримав відповідь №50785, відповідно до якої вбачається, що державний виконавець позбавлений можливості ухвалити постанову про скасування арешту з майна позивача.
У відповіді №50785 також зазначається, що у Обухівському ВДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) виконавчий лист №2-914/11 від 22.11.2011 року Обухівського районного суду Київської області про солідарне стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь ПАТ КБ "Правекс-Банк" станом на 18.06.2024 на примусове виконання повторно не надходили та не перебувають.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 7 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження», відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Згідно з частиною 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Відповідно до вимог ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» відновлення виконавчого провадження державним виконавцем відбувається у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Таким чином, чинним законодавством не встановлено обставин, за якими державний виконавець наділений повноваженнями на повторне завершення виконавчого провадження, яке завершене (закінчене) у період, що минув, а також внесення обставин які не існували або не були відомі на момент прийнятого рішення.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно боржника, знімається. У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження державним виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Частиною 2 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що в разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
За змістом поданої мною позовної заяви вбачається, що між сторонами немає спору про право власності (користування) на майно, на яке накладено арешт і таке право позивача ніким не оспорюється, тобто арешт майна не пов'язаний зі спором про право на це майно.
Згідно зі ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року (Закон № 475/97-ВР), визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Основною метою ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.
При цьому в своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у статті 1 Першого Протоколу, зокрема, вказано на необхідність дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Європейський Суд з прав людини у ряді випадків вбачав порушення ст. 1 Протоколу навіть тоді, коли не було юридичного позбавлення права власності на майно, але через ті або інші обставини людина була позбавлена практичної можливості користуватися своєю власністю.
Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
На підставі ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності, або обмежене в його здійснені лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу та в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно з визначеннями, наведеними у п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 2цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; обтяження заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають, зокрема, заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
При цьому необхідно зазначити, що обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Обтяження речових прав на нерухоме майно, що виникли до 01.01.2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації. З цього слідує, що обтяження, які підлягають державній реєстрації, вважаються припиненими з моменту державної реєстрації їх припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Законом до обтяжень віднесені: заборона відчуження, арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, а також інші обтяження.
Статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: 1) рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; 2) рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; 3) визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна; 4) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 5) договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дубліката; 6) закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном; 7) інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.
Скасовуються обтяження на підставі відповідних документів, які свідчать про припинення причини/обставини/підстави існування обтяження. Відповідно, документом, що є підставою для державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна може бути рішення суду, що набрало законної сили, про припинення такого обтяження.
Згідно з ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
За загальним правилом ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Встановлені обставини справи та становище, у якому опинився позивач у зв'язку з існуванням арешту нерухомого майна, накладеного в рамках завершеного виконавчого провадження, дають підстави для висновку, що належним та найбільш ефективним способом захисту порушених прав та інтересів у цьому випадку є прийняття судом рішення про скасування арешту на майно, накладеного у виконавчому проваджені, з наступним поданням такого рішення відповідному суб'єкту державної реєстрації для здійснення державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна в порядку, визначеному чинним законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, щодо якого відсутнє виконавче провадження, неможливість зняття арешту в позасудовому порядку, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність захисту прав позивача шляхом скасування арешту та про задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), про скасування арешту на все майно задовольнити.
Скасувати арешт на все майно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 накладений 20.02.2012 року на підставі Постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, ухваленої у виконавчому провадженні №30479611 щодо примусового виконання виконавчого листа №2-914/11 від 22.11.2011 року, реєстраційний номер обтяження 12185283.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня складання повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.
Суддя: О.М.Зінченко