31.07.2024 Єдиний унікальний № 371/851/24 провадження № 2/371/496/24
31 липня 2024 року м. Миронівка
ЄУН 371/741/24
Провадження № 2/371/466/24
Миронівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Капшук Л.О.,
за участі секретаря судових засідань Литвин С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
Короткий зміст позовних вимог
Позивач звернувся із цим позовом до ОСОБА_2 , посилаючись на ті обставини, що перебував у шлюбі з відповідачем з 17 березня 2021 року до 23 травня 2023 року.
Від шлюбу вони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з відповідачем.
Згідно з рішенням Миронівського районного суду Київської області від 20 березня 2024 року у справі 368/1310/23, з нього стягнуто на користь відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18 вересня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Вказав, що після розгляду справи виникли обставини, що викликали необхідність у зверненні з заявою про зменшення розміру аліментів на утримання сина.
Зазначив, що він ніколи не ухилявся від обов?язку з утримання дитини, постійно у добровільному порядку надавав кошти, забезпечував його необхідними речами. На цей час не має можливості сплачувати аліменти у такому розмірі, оскільки має проблеми зі здоров?ям, потребує постійного лікування та витрат на придбання ліків. Також вказав, що він є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі і майже увесь свій дохід витрачає на закупку амуніції, їжі та одягу для подальшої участі у військових діях та службі у Збройних Силах України. Після усіх витрат, що він робить для військової служби, у нього не залишається достатньо грошових коштів для сплати аліментів в повному розмірі на дитину та на забезпечення для себе достатнього життєвого рівня.
Вказав, що актуальна судова практика вказує на те, що наявність дитини в іншому шлюбі може бути підставою для зменшення розміру аліментів, військовослужбовцям може бути зменшений розмір аліментів, зменшення розміру аліментів в зв?язку з погіршенням матеріального становища платника при збереженні мінімального розміру 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку не суперечитиме інтересам дитини. На підтвердження навності такої судової практики позивач навів рішення Ленінського районного суду міста Полтави у справі № 553/382/20, рішення Шаргородського районного суду Вінницької області у справі 152/405/21, рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області у справі 718/3552/23, постанову Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22.
Посилаючись на правила статей 141, 150, 157,180, 182, 192, 273 СК України, просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього щомісячно на підставі рішення Миронівського районного суду Київської області від 20 березня 2024 року у справі № 368/1310/23 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 на 1/6 частину всіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи
Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 03 червня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 19 червня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Аргументи учасників справи
Позивач в судове засідання не з?явився, про день та час розгляду справи повідомлений належно, подав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Відповідач відзиву на позов не подала, в судове засідання не з?явилася, подала заяву, в якій просила розгляд справи здійснювати у її відсутності, позовні вимоги не визнала з огляду на їх необґрунтованість.
Фактичні обставини справи.
Суд встановив такі фактичні обставини.
Сторони перебували у шлюбі з 17 березня 2021 року та є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 03 квітня 2023 року у справі № 372/3730/22 шлюб між сторонами розірваний.
Такі обставини підтверджуються даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Солом?янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 17 березня 2021 року, свідоцтва про народження: серії НОМЕР_2 , виданого 18 вересня 2021 року Солом?янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), рішення Миронівського районного суду Київської області від 03 квітня 2023 року у справі № 372/3730/22 (а.с. 14,15, 16-18).
Кошти на утримання дитини з батька стягуються в примусовому порядку за судовим рішенням у розмірі частини заробітку (доходу) щомісячно.
Такі обставини підтверджуються даними рішення Миронівського районного суду Київської області у справі № 368/1310/23 від 20 березня 2024 року (а.с. 19-25).
Відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі, що підтверджується довідкою командира військової частини від 27 вересня 2023 року від № 108/2/315 (а.с. 26).
Відповідно до висновку медичного центру ТОВ «ТД «Омега - Київ» від 04 листопада 2023 року, у відповідача виявлені МР-ознаки початкових дегенеративних змін шийного відділу хребта з фототаблицею (а.с. 27, 55, 56).
Згідно з поданими відповідачем платіжними дорученнями, він здійснював перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_3 11 лютого 2024 року у розмірі 4000,00 грн з призначенням платежу: аліменти для дитини ОСОБА_3 , 11 лютого 2024 року ; 26 грудня 2023 року у розмірі 4000,00 грн з призначенням платежу: аліменти для дитини ОСОБА_3 за жовтень 2023; 09 грудня 2023 року у розмірі 4000 грн з призначенням платежу: аліменти для дитини ОСОБА_3 ; 06 березня 2024 року у розмірі 3500,00 грн з призначенням платежу ОСОБА_3 06.03.2024 (а.с. 32, 33, 34, 35).
Також відповідач надав квитанції про сплату коштів на картку одержувача № НОМЕР_4 03 лютого 2022 року у розмірі 5000,00 грн, 01 квітня 2022 року у розмірі 1000,00 грн, 07 квітня 2022 року у розмірі 3000,00 грн, 27 квітня 2022 року у розмірі 300,00 грн, 07 травня 2022 року у розмірі 5000,00 грн, 22 липня 2022 року у розмірі 1000,00 грн, 23 серпня 2022 року у розмірі 2000,00 грн, 12 грудня 2022 року у розмірі 5000,00 грн, 29 січня 2023 року у розмірі 7000,00 грн, 09 березня 2023 року у розмірі 1000,00 грн, 23 березня 2023 року у розмірі 440,00 гн, 03 травня 2023 року у розмірі 4000,00 грн, 12 червня 2023 року у розмірі 3000,00 грн, 05 липня 2023 року у розмірі 3800,00 грн, 04 серпня 2023 року у розмірі 3600,00 грн, 06 вересня 2023 року у розмірі 3500,00 грн, 07 жовтня 2023 року у розмірі 5000,00 грн (а.с. 28 - 31).
Також на підтвердження обставин щодо незадовільного стану здоров?я та витрат на лікування, якими поивач обгрунтовує свої позовні вимоги, він надав такі письмові докази: копії фіскальних чеків на придбання ліків за період з 16 вересня 2023 року до 17 квітня 2024 року, а також за 21, 27 травня 2024 року; фото ліків; копії товарних чеків на придбання ліків № 93-9990 від 22 лютого 2024 року, № 95888 від 27 лютого 2024 року (а.с. 47-53, 61, 62); копію діагностичного заключення УЗДГ судин головного мозку ОСОБА_1 від 12 вересня 2023 року (а.с. 54); копію діагностичного заключення УЗД щитоподібної залози ОСОБА_1 від 12 лютого 2023 року (а.с. 57); копії консультативного заключення Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті від 12 вересня 2023 року та 15 вересня 2023 року (а.с. 63, 64); копії консультативних висновків невролога, енлокринолога та терапевта КНП «Герціївська міська лікарня» від 02 квітня 2024 року (а.с. 65-67); копії результатів лабораторних досліджень крові ОСОБА_1 від 13 та 14 версеня 2023 року (а.с. 67-71).
На підтвердження обставин щодо витрат на придбанняамуніції для служби в Збройних силах України, якими поивач обгрунтовує свої позовні вимоги, позивач надав копію фіскального чека на придбання кашкета та амуніції від 08 квітня 2024 року (а.с. 58); фотокопію ТТН про доставку поштового відправлення на ім?я ОСОБА_1 від 19 лютого 2024 року (а.с. 59); фотокопію ТТН про доставку поштового відправлення (активні навушники) на ім?я ОСОБА_1 від 11 квітня 2024 року (а.с. 60).
Мотиви суду та застосовані норми права
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ст. 180 СК України, обов'язок надавати утримання неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років, покладається на батьків.
Способи виконання обов'язків батьків щодо утримання дитини за загальним правилом визначаються за домовленістю між ними. При відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на неповнолітню дитину та ненадання дитині утримання, той із батьків, з ким проживає дитина, має право на стягнення аліментів у судовому порядку.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Суд встановив, що син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з відповідачем. Такий факт сторонами не заперечувався. Згоди щодо його утримання сторонами не досягнуто, в зв?язку з чим аліменти стягуються на його утримання з позивача в примусовому порядку, на підставі судового рішення у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку.
За правилами ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини, дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Аналогічні положення закріплені частиною першою ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої батьки мають право та зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток.
Статтею 8 вказаного Закону передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 та ч. 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Згідно правил ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України та вказані роз'яснення, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів за вимогою матері дитини може бути вирішено питання про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
З аналізу ст. 192 СК України й наданих Пленумом Верховного Суду України роз'яснень вбачається, що зміна розміру аліментів є правом, а не обов'язком суду, тобто суд, виходячи з конкретних обставин справи, може задовольнити позов про зміну розміру аліментів (повністю або частково) або відмовити в задоволенні позову.
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13.
З огляду на наведені положення закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Позивач в позовній заяві зазначив, що тими обставинами, які мають значення для зменшення розміру аліментів, він вважає погіршення стану його здоров?я, що потребує витрат на лікування, а також необхідність придбання амуніції, їжі та одягу для подальшої участі у військових діях та службі у Збройних Силах України.
Суд встановив, що позивач є військовослужбовцем, має захворювання щитоподібної залози та у зв?язку з цим несе певні витрати.
Разом з цим, суд ураховує, що військовослужбовці відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» мають право на продовольче, речове та інші види забезпечення військовослужбовців. Тому витрати на придбання амуніції є добровільними витратами позивача, які він має планувати з урахуванням розміру доходу танеобхідних обов?язкових платежів, в тому числі і сплати аліментів на утримання дитини.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я. Військовослужбовці, резервісти під час служби у військовому резерві щорічно проходять медичний огляд, стосовно них проводяться лікувально-профілактичні заходи.
Суд зауважує, що позивач, посилаючись на необхідність понесення витрат на лікування та зміну в зв?язку з цим матеріального становища, не надав суду доказів на підтвердження його доходів ні на час ухвалення рішення суду про стягнення аліментів, ні на час розгляду справи про зменшення розміру стягуваних аліментів.
З огляду на це суд не має можливості дослідити співвідношення розмірів витрат, які позивач несе у зв?язку з лікуванням та утриманням дитини з отримуваним ним доходом для встановлення впливу факту зменшення розміру аліментів на забезпечення достатнього життєвого рівня позивача. За відсутності даних про розмір заробітної плати позивача, неможливо встановити чи є сума доходу, що залишається у позивача після сплати аліментів, пропорційно достатньою для забезпечення його власних потреб.
Також суд враховує, що всі обставини, на які позивач посилається, як на підставу для зменшення розміру аліментів, існували на час розгляду справи про стягнення аліментів. Судове рішення про стягнення аліментів позивач не скаржував.
Тож належних та допустимих доказів на підтвердження погіршення майнового стану позивача, на час звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, відносно часу розгляду справи № 368/1310/23 позивач не надав.
Щодо наведеної позивачем судової практики з розгляду справ про зменшення розміру аліментів, то суд зазначає, що фактичні обставини всіх наведених позивачем справ не є тотожними чи навіть подібними до обставин справи, що розглядається.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, враховуванню судом підлягають висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Висновки щодо застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах, викладені у рішеннях першої інстації, не є обов?язковими до застосування.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1 та 2 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно зі ст. ст. 7, 155 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
Як відповідач так і позивач в рівних частках повинні утримувати свїх дітей до досягнення ними повноліття, що разом із присудженою сумою аліментів забезпечить належне їх утримання.
Зменшення аліментів на утримання сина Матвія у зв?язку з тим, що позивач має певні захворювання, а також має бажання купувати за власні кошти додаткову амуніцію для несення військової служби, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення прав сина позивача та суперечитиме його інтересам.
Висновки за результатами розгляду
Під час з'ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд дійшов наступних висновків.
Аналіз ст.ст. 12, 13, 81, 89 ЦПК України вказує на те, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
За таких обставин, звертаючись до суду з позовом саме на заявника покладається обов'язок з доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог.
Саме позивач мав довести в ході розгляду справи обставини, на які він посилається, як на такі, що впливають для визначення розміру аліментів або можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зменшення розміру аліментів не є обґрунтованими. Суд не встановив підстав для зміни розміру аліментів, які стягуються за судовим рішенням.
На виконання вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, позивач не довів суду, що його матеріальний стан чи інші обставини, унеможливлюють виплату ним аліментів на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів) до досягнення ним повноліття, що могло б бути підставою для зменшення розміру аліментів, визначеного рішенням суду.
На підставі викладеного та, враховуючи, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що в нього значно змінилось матеріальне становище та за своїм матеріальним станом він не здатен сплачувати аліменти на утримання сина Матвія, в розмірі визначеному судовим рішенням, підстав для зменшення розміру аліментів у суду немає.
Визначений судовим рішенням розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення без доведення погіршення майнового становища позивача, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з відповідачем та суперечитиме її інтересам.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до правил ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно вказаного правила, судовий збір, сплачений позивачем, поверненню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_2 .
Суддя Л.О. Капшук