30.07.2024 Єдиний унікальний № 372/5813/23 провадження № 2/371/6/24
30 липня 2024 року м. Миронівка
ЄУН 372/5813/23
Провадження № 2/371/6/24
Миронівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Капшук Л.О.,
за участі секретаря судових засідань Литвин С.С.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
Короткий зміст позовних вимог
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на ті обставини, що з 08 серпня 2018 року перебувала у шлюбі з відповідачем. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_5 .
30 червня 2022 року рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області шлюб між ними був розірваний.
Після розірвання шлюбу з відповідачем малолітній син проживає з нею, знаходиться під її опікою та на її утриманні. Вказала, що відповідач в добровільному порядку відмовляється виконувати свій батьківський обов?язок щодо забезпечення та утримання дитини. Вона одна не може забезпечити належний рівень життя дитини.
Відповідач є здоровою, працездатною людиною, інших дітей та утриманців не має, тому може сплачувати на утримання сина ОСОБА_5 аліменти у розмірі усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини щомісячно.
14 липня 2023 року вона звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з відповідача. Проте у видачі судового наказу їй було відмовлено у зв?язку з неможливістю встановити зареєстроване місце проживання боржника. Тому вважає, що датою, з якої позивач має право на присудження стягнення аліментів є 14 липня 2023 року.
Просила у судовому порядку стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 14 липня 2023 року до досягнення дитиною повноліття.
Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи
Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 08 січня 2024 року цивільну справу прийнято до провадження, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 14 лютого 2024 року за клопотанням відповідача постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Аргументи учасників справи
07 лютого 2024 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог повністю. Заперечуючи проти позовних вимог, вказав, що після розірвання шлюбу за домовленістю з позивачем їх син ОСОБА_5 проживає почергово по одному тижню у нього та у позивача. Він створив всі належні умови проживання та виховання для дитини, належним чином виконує свої батьківські обов?язки з утримання та виховання сина. Також він бере активну участь у житті дитини, забирає сина з дошкільного закладу та відводить у нього, реагує на прохання вихователів про допомогу, належно виконує свої батьківські обов?язки. В ті дні, коли дитина проживає з матір?ю, він у добровільному порядку надає їй фінансову допомогу на утримання сина.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав, які зазначені в позовній заяві. Додатково пояснила, що після розірвання шлюбу відповідач надавав матеріальну допомогу на утримання сина, проте з квітня 2023 року перестав надавати таку допомогу і утримання дитини здійснює позивач. Вказала, що батько дійсно забирає дитину на певний час, бере участь у його вихованні. Проте основний час дитина перебуває з матір?ю, яка повністю утримує дитину, оплачує харчування, одяг, перебування та харчування в закладі освіти, сплачує послуги няні тощо. Перебування дитини у відповідача певний час не свідчить про те, що батько повноцінно утримує дитину в тому обсязі, який необхідний для його забезпечення. Відповідач як батько має забезпечити умови перебування та харчування дитини на той період часу, коли дитина перебуває у нього. Проте це не вказує, що відповідач повноцінно утримує дитину. Відповідач забирає дитину, коли він захоче на строк від одного до декількох днів. Останній місяць в зв?язку з судовим процесом відповідач сплатив за дитячий садочок. Позивач стверджує, що між нею та відповідачем не укладався договір щодо участі відповідача у вихованні дитини та її утриманні. Саме мати здійснює відповідальну опіку та утримання дитини.
В судовому засіданні відповідач не визнав позовні вимоги, суду пояснив, що за усною домовленістю з позивачем син проживає почергово по тижню з кожним із батьків. Також між ними була домовленість про те, що він щомісяця буде давати позивачеві кошти на утримання дитини. Він надавав позивачеві на постійній основі кошти на утримання сина щомісяця в розмірі 4000,00 - 5000,00 грн, в тому числі готівкою, з яких потім позивач оплачувала витрати на харучвання, дитячий садок, лікування у стоматолога тощо. Також він забезпечує дитину одягом, оскільки його робота пов?язана з одягом дитячої групи. Також оплачує садочок дитині і коли дитина знаходиться з ним, несе витрати на його утримання. Перестав надавати кошти з січня 2024 року, коли дізнався, що позивач звернулася до суду з цим позовом. Потім не давав кошти, а здійснював оплату за садочок, купував одяг та харчування. Вказав, що дійсними мотивами позивача при зверненні до суду з цим позовом була не потреба в коштах на утримання дитини, а визначення місця проживання сина з нею. Останнім часом дитину йому позивач не дає. Вважає, що для сина в його віці вистачатиме коштів у розмірі 4000,00 - 5000,00 грн на садочок, солодощі, морозиво, зоопарк, театри тощо і цю суму він готовий витрачати на дитину і витрачає.
Допитана як свідок ОСОБА_7 суду показала, що позивач є її племінницею. Відповідач дійсно забирає дитину, багато спілкується з сином, особливо останнім часом. Однак з позивачем дитина більше проводить часу. Витрати на садочок, лікування та утримання дитини в основному лежать на матері. Все забезпечення дитини здійснює позивач. Про ситуацію в родині ОСОБА_8 їй відомо зі спілкування з позивачем, дитиною та матір?ю позивача, яка є її сестрою. Вони спілкуються близько з позивачем, іноді вона навіть доглядає ОСОБА_5 . Таке спілкування відбувається особисто з позивачем приблизно раз на місяць. Вказала, що позивач обговорювала з нею вартість перебування в садочку. Обставини передання грошей відповідачем позивачеві їй не відомі. У неї склалося розуміння, що якісь кошти він надавав позивачеві, проте не було системності у цьому. Припускає, що коли дитина знаходиться у батька, то він несе якісь витрати, проте достовірно про ці обставини їй невідомо. Їй невідомо, чи надає позивач кошти відповідачеві на утримання сина, коли дитина знаходиться у нього. Спочатку батько забирав сина не часто. Останнього року він забирає дитину частіше на декілька днів. На її думку причиною звернення до суду позивача з цим позовом є бажання позивача визначеності в фінансовому питанні, оскільки кошти відповідач надає не регулярно.
Свідок ОСОБА_9 суду показала, що з позивачем знайома близько двох років. Вони проживають у сусідніх будинках, їх діти спілкуються. Іноді вона доглядала за дитиною, коли позивачеві потрібно було відлучитися з дому. Коли дитина ходить до садочку, то вона сидить з дитиною кілька годин на день. Періодичність вказати чітко не може, оскільки це залежить від конкретиних обставин і потреб у її послугах як няні. Коли дитина хворіла, то вона була з дитиною кожного дня. Її послуги по догляду за дитиною їй оплачувала позивач зі своєї картки. Звідки у неї на картці кошти свідку невідомо.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду показав, що знає сім?ю ОСОБА_11 близько чотирьох років, вони винаймали у нього квартиру за адресою: квартира АДРЕСА_1 . Після їх розлучення ОСОБА_12 залишився проживати у цій квартирі. Ніяких нарікань у нього чи від сусідів на поведінку відповідача немає. Він періодично (двічі - тричі на місяць) заїжджає до квартири, перебуває там певний час (від 30 хв до кількох годин). В цей час син знаходився у батька. Зі слів батька знає, що періодичність проживання дитини з батьком тиждень через тиждень. Він не був свідком обставин коли відповідач купував щось синові чи перераховував кошти позивачеві.
Допитаний як свідок ОСОБА_13 суду показав, що він товаришує з відповідачем та декілька разів відвідував з ним та його сином Теодором розважальні центри, проводили разом час відпочинку. Дитина декілька разів на тиждень буває у батька, який приділяє синові багато часу. Це як правило вихідні дні і кілька разів на тиждень. Під час перебування дитини з відповідачем батько оплачує сину розваги, харчування тощо. Також відповідач під час спілкування розповідав про планування витрат на одяг та подарунки для сина, радився з ним щодо цього. Вказав, що йому невідомо, чи надає позивач кошти для утримання сина відповідачеві на той період, коли дитина проживає з батьком. Чи давав відповідач кошти матері на утримання дитини він не знає. Детально про той факт, хто утримує дитину йому невідомо. При ньому відповідач надавав дитині кошти. Дитина, на його враження, постійно проживає з мамою, але дуже часто проводить час з батьком.
Фактичні обставини справи
Суд встановив такі фактичні обставини.
Сторони перебували у шлюбі з 08 серпня 2018 року, є батьками малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення суду від 30 червня 2022 року.
Такі обставини підтверджуються даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 08 листопада 2018 року Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 30 червня 2022 року у справі № 186/388/22 (а.с. 5-7).
Позивач ОСОБА_4 та ОСОБА_14 мають зареєстроване місце проживання за адресою: будинок під номером АДРЕСА_2 . Фактично позивач проживає разом з сином ОСОБА_15 в орендованій квартирі під номером АДРЕСА_3 . В квартирі для дитини створені всі умови для належного виховання та проживання
Такі обставини підтверджуються даними Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання № 3237-2097719-2018 від 10 жовтня 2018 року, Витягу з реєстру територіальної громади № 2023/003473983 від 04 травня 2023 року, акту обстеження умов проживання, складеного 04 квітня 2023 року головним спеціалістом Служби у справах дітей та сім?ї Шевченківської в місті Києві районної державної адміністрації на підставі заяви ОСОБА_4 , договору оренди нерухомого майна, укладеного 16 серпня 2022 року між ОСОБА_16 та ОСОБА_4 (а.с. 8, 12-13, 18, 19).
Згідно з даними акту обстеження умов проживання від 01 лютого 2024 року, складеного головним спеціалістом з питань захисту прав дітей служби у справах дітей та сім?ї Солом?янської у місті Києві державної адміністрації на підставі заяви ОСОБА_17 , проведено обстеження умов проживання за адресою: квартира під номером АДРЕСА_1 . У квартирі проживають ОСОБА_12 та малолітній ОСОБА_14 , 2018 року народження. Квартира складається з двох кімнат, для дитини відведена окрема кімната та сворені всі належні умови для проживання та виховання (а.с. 44).
Відповідно до даних акту оцінки потреб сім?ї/особи, складеного 25 січня 2024 року Центром соціальних служб Солом?янської у місті Києві державної адміністрації ОСОБА_12 проживає в орендованій квартирі під номером АДРЕСА_1 . Зі слів батька встановлено, що батьки розлучені з 2022 року і не завжди знаходять спільну мову, дитина ОСОБА_14 проживає почергово з батьком та матір?ю протягом тижня (а.с. 45-47, 48).
З виписки про рух коштів за період з 14 грудня 2020 року до 21 січня 2024 року по платіжній картці ОСОБА_2 , емітованій в АТ «Універсал Банк», вбачається, що він здійснював перекази на картку НОМЕР_2 02 січня 2024 року у розмірі 1005,03 грн, 25 січня 2024 року у розмірі 4000,00 грн, 14 листопада 2023 року у розмірі 2000,00 грн, 06 листопада 2023 року у розмірі 804,02 грн, 05 листопада 2023 року у розмірі 2500,00 грн, 31 жовтня 2023 року у розмірі 351,76 грн, 28 жовтня 2023 року у розмірі 500,00 грн, 23 жовтня 2023 року у розмірі 502,51 грн, 16 жовтня 2023 року у розмірі 2000,00 грн, 25 липня 2023 року у розмірі 2010,05 грн, 24 липня 2023 року у розмірі 1000,00 грн, 09 червня 2023 року у розмірі 420,00 грн та 1105,53 грн, 20 травня 2023 року у розмірі 904,52 грн (а.с. 49).
Відповідно до даних довідки № 3, виданої 25 січня 2024 року Дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) № 82 Шевченківського району міста Києва, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є вихованцем різновікової групи ДНЗ. ОСОБА_18 бере активну участь у житті дошкільного закладу, періодично забирає дитину із садочка ввечері та приводить зранку, реагує на прохання вихователів про допомогу, належно виконує свої батьківські обов?язки (а.с. 50).
На підтвердження факту створення належних умов для проживання та виховання дитини відповідач надав копії з фотозображень квартири та спільних фото з сином за різні періоди 2022 - 2023 років (а.с. 51-69).
На підтвердження обставин самостійного здійснення фінансового забезпечення дитини позивач надала копію заяви про зарахування ОСОБА_6 до закладу дошкільної освіти № 82 Шевченківського району м. Києва від 31 серпня 2022 року, згідно з даними якої вона 31 серпня 2022 року подала вказану заяву до ЗДО (а.с. 111); копію довідки ДНЗ (ясла садок) № 82 Шевченківського району м. Києва № 4 від 15 лютого 2024 року, згідно з даними якої мати приділяю увагу дитині, цікавиться поведінкою та успіхами сина під час навчання, підтримує зв?язок з вихователями, забирає дитину з садочка та приводить зранку (а.с. 112); копії квитанцій про сплату за харчування дитини від 17 лютого 2023 року, 20 травня 2023 року, 09 червня 2023 року, 20 лютого 2023 року, 22 серпня 2023 року, 20 вересня 2023 року, 20 жовтня 2023 року, 13 грудня 2023 року, 14 лютого 2024 року, 11 лютого 2024 року (а.с. 113 - 122); копію довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 11 березня 2024 року з зазначенням платіжних реквізитів картки позивача (а.с. 123); виписку з банківського рахунку ОСОБА_4 за період з 01 березня 2023 року по 06 березня 2024 року про здійснення витрат в аптеках (а.с. 132); договір № 5745 від 24 липня 2023 року, укладений ОСОБА_4 з ТОВ «Апфель Груп» про надання стоматологічних послуг ОСОБА_6 та акти виконаних робіт від 24 липня 2023 року та 29 лютого 2024 року до договору № 5745 від 24 липня 2023 року (а.с. 124 - 129); консультаційний висновок лікаря - отоларинголога Медичного центру «Меділенд» ПП «Сигма» від 09 серпня 2023 року, згідно з даними якого ОСОБА_6 відвідував лікаря в супроводі матері (а.с. 130); товарні чеки на надання медичних послуг в ТОВ «Беттерон» від 30 квітня 2023 року, 21 травня 2023 року, 04 червня 2023 року, згідно з даними яких здійснено витрати на медичні процедури ОСОБА_6 у загальній сумі 2350,00 грн (а.с. 131); характеристику з місця роботи на ОСОБА_4 від 08 березня 2024 року, згідно з даними якої вона обіймає посаду дизайнера у компанії ФОП ОСОБА_19 з серпня 2020 року, зарекомендувала себе позитивно, з 19 липня 2023 року працює у гнучкому графіку та частково віддалено по причині догляду за дитиною (а.с. 133); паперові копії електронних доказів у виді скриншотів листування (а.с. 134-135).
Мотиви суду та застосовані норми права
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов належить задовольнити.
Моральне виховання та матеріальне утримання дітей є одним із найголовніших та найважливіших обов'язків батьків, що випливає з усталених моральних принципів суспільства й чинного законодавства. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 pоку та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
На підставі положень ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання обов'язків батьків щодо утримання дитини за загальним правилом визначаються за домовленістю між ними. При відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на неповнолітню дитину та ненадання дитині утримання, той із батьків, з ким проживає дитина, має право на стягнення аліментів у судовому порядку.
Згоди щодо утримання дитини сторонами не досягнуто.
Відповідач оспорює ту обставину, що дитина постійно проживає з позивачем, вказує на те, що дитина проживає почергово з ним і позивачем по тижню і він, в час перебування дитини з мітір?ю, надає їй допомогу на утримання дитини в добровільному порядку.
В судовому засіданні встановлено, що після розірвання шлюбу між сторонами не укладалися письмово угоди щодо способу участі кожного з батьків у вихованні та утриманні дитини. З заявами про наявність спору про місце проживання дитини сторони до органів опіки та піклування чи суду не зверталися.
Матеріали справи свідчать, що малолітній син сторін Теодор після розірвання шлюбу між сторонами проживає та має адресу зареєстрованого місця проживання з позивачем. Періодично дитина проживає з батьком. При цьому твердження відповідача про те, що між ним та позивачкою досягнуто домовленості про проживання дитини почергово по тижню у кожного з батьків, а також факт проживання дитини за таким графіком достовірно не підтверджені в судовому засіданні належними доказами. А сам по собі факт перебування дитини в певний час у відповідача вдома, про який який показали свідки, не свідчить про те, що дитина постійно проживає з батьком.
Суд враховує, що відповідач визнав в судовому засіданні ту обставину, що він в добровільному порядку надавав кошти на утримання дитини позивачеві. Також вказав, що його витрати за час перебування дитини з ним полягали в основному у витратах на харчування дитини, солодощі, розваги (відвідування з дитиною зоопарку, театрів тощо). Перестав надавати кошти після того як дізнався, що позивач звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів.
Така обставина свідчить про те, що основні потреби і розподіл коштів на вказані потреби по забезпеченню дитини визначає мати. Між батьками було усно досягнуто домовленості про виконання батьком обов?язків щодо утримання дитини шляхом надання коштів матері. Витрати батька на дитину носили ситуаційний характер і не були пов?язані з основним забезпечнням утримання дитини.
Оскільки обов'язки по утриманню дітей батьки несуть спільно, згоди щодо порядку сплати та розміру аліментів на утримання дитини на час розгляду справи сторонами не досягнуто, з відповідача аліменти підлягають стягненню в судовому порядку.
Визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частинами 1, 2, 3 ст.183 Сімейного кодексу України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
За правилами ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Вказані норми матеріального права встановлюють обов'язок батьків утримувати своїх дітей до досягнення повноліття з урахуванням істотних обставин, що можуть впливати на розмір такого утримання, і це повинно бути доведено сторонами спору належними та допустимими доказами.
При визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню на користь позивача, суд враховує що обставин, передбачених ст. 182 Сімейного кодексу України, які мають істотне значення та повинні братися судом до уваги при визначенні розміру аліментів, відповідач не вказав. Тому стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, є можливим та не порушує інтереси сторін і дитини.
Відповідач також заперечував проти стягнення аліментів з нього за період з часу звернення позивача до суду з вимогою про стягнення аліментів, оскільки в цей період він добровільно сплачував кошти на утримання сина.
Обставини сплати коштів відповідачем позивачеві в певний період, за умови визнання таких сплат позивачем, свідчать про факт виконання ним свого обов?язку щодо участі батька в утриманні сина. Проте на час розгляду справи батько визнав, що в добровільному порядку надавати кошти позивачеві для утримання дитини припинив. Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред?явлення позову, яким у цій справі є 17 листопада 2023 року.
Верховний Суд у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 317/3364/21 вказав, що спір щодо визначення початку строку стягнення аліментів за рішенням суду може бути вирішений сторонами, зокрема, шляхом взаємних поступок і пропозицій, з урахуванням інтересів дитини.
Тож сплата коштів відповідачем позивачу на утримання дитини в добровільному порядку може бути врахована при обчисленні розміру заборгованості зі сплати аліментів під час примусового виконання рішення суду зі сплати аліментів, а визначення початку строку стягнення аліментів за рішенням суду може бути вирішений сторонами, зокрема, шляхом взаємних поступок і пропозицій, з урахуванням інтересів дитини.
Висновки за результатами розгляду
На підставі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оцінюючи зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що обставини, які можуть бути підставою для задоволення позову в частині визначення розміру аліментів, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
З огляду на правила ст. 80 Сімейного кодексу України, щодо рівного обов'язку кожного з батьків по забезпеченню дитині необхідного матеріального утримання з урахуванням інтересів та потреб саме дитини, суд дійшов висновку про те, що з відповідача необхідно стягнути аліменти на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до його повноліття.
Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України, а це не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На підставі ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред?явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Оскільки позивач звернулася до суду з позовною заявою 17 листопада 2023 року, аліменти підлягають стягненню з вказаної дати.
Відповідно до положень пункту 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Рішення в частині стягнення аліментів з відповідача в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 274, 279, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до його повноліття.
Аліменти стягувати з 17 листопада 2023 року.
Рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дитини, в межах суми платежу за один місяць у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за період з 17 листопада 2023 року до 17 грудня 2023 року, підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: квартира під номером АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_12 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_4 ; адреса фактичного місця проживання: квартира під номером АДРЕСА_1 .
Суддя Л.О. Капшук