номер провадження справи 4/54/24
23.07.2024 Справа № 908/983/24
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛ ЛІЗИНГ», (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А офіс 139), представник позивача адвокат Купельський Олександр Миколайович, (04116, м. Київ, пров. Тбіліський, буд. 1, офіс 172)
до відповідача Фермерського господарства «ЛАІР», (71031, Запорізька область, Більмацький район, с. Шевченківське, вул. Космонавтів, буд. 10)
про стягнення 1 338 565,81 грн.
Суддя Зінченко Н.Г.
при секретарі судового засідання Батрак М.В.
За участю представників сторін:
від позивача - Купельський О.М., на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АІ № 1362869 від 04.03.2024 (в режимі відеоконференції);
від відповідача - не з'явився;
03.04.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 03.04.2024, (вх. № 1075/08-07/24 від 03.04.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛ ЛІЗИНГ», м. Київ до Фермерського господарства «ЛАІР», с. Шевченківське Більмацького району Запорізької області про стягнення 1 338 565,81 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № 210323-1/ФЛ-Ю-А від 23.03.2021, в тому числі 531 977,62 грн. простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 439 713,17 грн. процентів річних, 118 897,27 грн. інфляційних втрат та 247 977,75 грн. пені.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2024 справу № 908/983/24 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.04.2024 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/983/24, справі присвоєно номер провадження справи 4/54/24, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.05.2024.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.05.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/983/24 до 22.07.2024, підготовче засідання відкладалося на 03.07.2024.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.07.2024 закрито підготовче провадження у справі № 908/983/24, справу призначено до розгляду по суті, судове засідання призначено на 23.07.2024.
В судове засідання 23.07.2024 з'явився представник позивача, судове засідання проводилося в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв'язку vkz.court.gov.ua.
До системи відеоконференцзв'язку 23.07.2024 приєднався представник позивача.
В судовому засіданні 23.07.2024 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та долучених судом до матеріалів справи.
Представник відповідача в жодне судове засідання у справ № 908/983/24 не з'явився, про поважність причин неявки суд завчасно жодного разу не повідомив.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Наразі відповідними Указами Президента України строк, на який на території України введено режим воєнного стану, продовжено до 12.08.2024 включно.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом № 309 від 22.12.2022, зареєстрований в у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Згідно вказаного Переліку з урахуванням наступних змін, внесених відповідними наказами, вся територія Більмацької селищної територіальної громади Полгівського району Запорізької області входить до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України (з 03.03.2022 по теперішній час).
Фермерське господарство «ЛАІР» має місце реєстрації на території, яка відноситься до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, у с. Шевченківське Більмацького району Запорізької області.
У зв'язку із викладеним, ухвали суду по справі № 908/983/24 направлялися судом відповідачу на відомі суду адреси електронної пошти.
Крім того, враховуючи територіальне перебування відповідача на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, відповідно до вимог ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» ухвали господарського суду Запорізької області у справі № 908/983/24 опубліковані на офіційному веб-сайті судової влади України.
За приписами зазначеної норми Закону якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/983/24 та подальший розгляд справи.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень» http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 23.07.2024 за відсутністю відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст., ст. 525, 526, 543, 554, 625 ЦК України. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним з позивачем договором фінансового лізингу № 210323-1/ФЛ-Ю-А від 23.03.2021 в частині повних та своєчасних розрахунків щодо сплати лізингових платежів в розмірі, визначеному в графіку сплати лізингових платежів. Однак, всупереч прийнятих за договором фінансового лізингу № 210323-1/ФЛ-Ю-А від 23.03.2021 обов'язків, відповідач зобов'язання щодо сплати лізингових платежів виконував не в повному обсязі, внаслідок чого станом на 28.03.2024 розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором фінансового лізингу № 210323-1/ФЛ-Ю-А від 23.03.2021 складає: 531 977,62 грн. - прострочена заборгованість за лізинговими платежами; 247 977,75 грн. - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ; 118 897,27 грн. - інфляційні витрати, 439 713,17 грн. - проценти річних в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а разом - 1 338 565,81 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю та покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 16 062,79 грн.
Письмового відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки відповідач суду не надав.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
У зв'язку із не поданням відповідачами відзиву на позовну заяву відповідь на відзив на позовну заяву від позивача не надходила.
Розглянувши зібрані у справі письмові докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд
23.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛ ЛІЗИНГ» (Лізингодавець, позивач у справі) та Фермерським господарством «ЛАІР» (Лізингоодержувач, відповідач у справі) укладено Договір фінансового лізингу № 210323-1/ФЛ-Ю-А, відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 5.1-5.6 якого предметом лізингу є легковий автомобіль FOLKSWAGEN TOUAREG, детальний опис якого вказано в специфікації (легковий автомобіль FOLKSWAGEN TOUAREG R-Line 3.0 V6 TDI, 2021 року випуску), загальною вартістю 2 201 154,60 грн. з ПДВ 20 %, строк лізингу - 24 місяці, адреса базування (зберігання) предмету лізингу - 71031, Запорізька область, с. Шевченківське, вул. Космонавтів, буд. 10, гранична дата сплати авансового лізингового платежу - 03.04.2021.
Додатком до Договору № 210323-1/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 23.03.2021 сторони узгодили Загальні умови договору, які не обмежують договір, а лише доповнюють його (далі за текстом - Загальні умови).
За змістом п. 1.1 Загальних умов Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість, вартість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку «Специфікація», а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу, до Лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно умов та на підставі цього договору (за виключенням випадків, передбачених договором та/або законодавством). Найменування фінансової операції: фінансовий лізинг.
Строк користування Лізингоодержувачем предметом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в додатку «Графік сплати лізингових платежів» до Договору та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року (п. 1.2 Загальних умов).
Сплата лізингових платежів здійснюється відповідно до п. 2.2 Загальних умов Договору лізингу та Графіку сплати лізингових платежів, які включають платежі по відшкодуванню (компенсації) частуєш вартості предмета лізингу та винагороду (комісію) Лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу.
Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі відповідно до п. 2.1.7 Загальних умов, згідно з яким число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається сторонами згідно п. 2.1.7.1 Загальних умов договору.
Числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання акту. (Наприклад: дата підписання сторонами акту - 25 липня 2018 року. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 14 серпня 2018 року. Наступні чергові лізингові платежі - кожного 14 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числі у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-е число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується в останній робочий день відповідного календарного місяця.
Усі платежі за договором Лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати у число сплати, в національній валюті України (гривні) відповідно до графіку та Загальних умов, а також інших положень цього договору та/або чинного законодавства шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості предмета лізингу (з врахуванням коригування, вказаного в п. 2.5, 2.6 Загальних умов) винагороду (комісію) Лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 2.7-2.9, 3.5 Загальних умов (винагорода). При цьому сторони погодили, що такі лізингові платежі за цим Договором не містять покупної ціни, передбаченої цим договором і, у сукупності, є платою за користування предметом лізингу (п. 2.2 Загальних умов).
Відповідно до п. 2.7 Загальних умов у разі, якщо Лізингоодержувач прострочить оплату лізингових платежів, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України сторони погодили, що Лізингодавець має право нарахувати, а Лізингоодержувач зобов'язується сплачувати проценти річних в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення протягом всього періоду існування простроченої заборгованості. Сторони домовились, що такі проценти в бухгалтерському обліку відносяться на винагороду (комісію) Лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу, у зв'язку із чим розмір винагороди (комісії) Лізингодавцю за отриманий в лізинг об'єкт лізингу, у зв'язку з чим розмір винагороди (комісії) Лізингодавцю за отриманий в лізинг об'єкт лізингу збільшується на суму таких сплачених процентів.
Пунктом 6.6 Загальних умов договору сторони погодили, що у будь-якому випадку, незважаючи на те, вирішить Лізингоодержувач скористатися можливістю здійснити викупний платіж, або не вирішить, Лізингодавець має право у односторонньому порядку відмовитись від Договору (розірвати Договір) та вилучити об'єкт лізингу у випадках, передбачених пунктами 6.1.1-6.1.4 Загальних умов, зокрема у випадку, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в цьому Договорі (п. 6.1.1 Загальних умов договору).
Згідно з положеннями пункту 6.6.1 загальних умов договору Лізингодавець надсилає Лізингоодержувачу повідомлення про відмову від договору (його розірвання) та вилучення об'єкта лізингу із зазначенням строку та місця його передачі Лізингодавцю в межах України. Лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок протягом строку, встановленому у повідомленні про вилучення об'єкта лізингу, повернути об'єкт лізингу Лізингодавцю.
Підпунктом а) п. 10.11 Загальних умов передбачено, у разі прийняття Лізингодавцем рішення про направлення повідомлення, вимоги чи іншої кореспонденції іншій Стороні засобами електронної пошти (e-mail повідомлення) та/або іншими каналами телекомунікації, в т.ч. з використанням додатків (sms, Viber, WhatsApp, Telegram) сторони в порядку ст., ст. 10, 11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» домовилися що вказані повідомлення, вимоги чи інша кореспонденція вважаються такими, що надані/надіслані в письмові формі та доставлені/одержані Лізингоодержувачем, якщо документ направлено з електронної пошти Лізингодавця (що вказана у цьому Договорі) на електронну пошту Лізингоодержувача (або його уповноваженої/контактної особи), що вказана у цьому Договорі та/або взята з заяви-анкети на одержання послуг фінансового лізингу та/або офіційних письмових документах (в т.ч. бланку), підписаних Лізингоодержувачем власноруч (або електронним цифровим (кваліфікованим електронним) підписом Лізингоодержувача).
Згідно п. 7.1.1 Загальних умов передбачено, що за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів передбачених даним договором та/або чинним законодавством України - Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, та відшкодувати всі збитки, завдані цим Лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування такої пені за прострочення сплати платежів, передбачених даним Договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.
Відповідно до п. 10.1 Загальних умов даний Договір набирає чинності (вважається укладеним) після його підписання сторонами (в т.ч. обов'язкового підписання сторонами додатків «Загальні умови договору», «Специфікація», «Довідка», «Страхування», «Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності на об'єкт лізингу», «Графік сплати лізингових платежів», «Технічний асі станс», «Поняття нормального зносу» до Договору).
Суд зазначає, що Договір фінансового лізингу № 210323-1/ФЛ-Ю-А від 23.03.2021 підписано уповноваженим представниками сторін та скріплено печатками підприємств, що свідчить про набрання ним чинності.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
До Договору фінансового лізингу № 210323-1/ФЛ-Ю-А від 23.03.2021 сторонами підписано та скріплено печатками наступні додатки:
- Графік сплати лізингових платежів, відповідно до якого відповідач повинен внести 25 платежів (1 авансовий та 24 чергових) в загальному розмірі 2 964 440,83 грн. (в тому числі ПДВ 20 % та винагорода (комісія) Лізингодавцю).
- Специфікація, відповідно до якої предметом лізингу є легковий автомобіль FOLKSWAGEN TOUAREG R-Line 3.0 V6 TDI, 2021 року випуску, загальною вартістю 2 201 154,60 грн. з ПДВ.
- Страхування;
- Технічний асістанс;
- Довідка (типова форма) про технічний стан об'єкта лізингу та фактичну адресу базування (зберігання);
- Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності на об'єкт лізингу (зразок);
- Поняття нормального зносу.
07.05.2021 між позивачем (Лізингодавець) та відповідачем (Лізингоодержувач) до Договору фінансового лізингу № 210323-1/ФЛ-Ю-А від 23.03.2021 підписано Додаткову угоду, якою викладено в новій редакції п. 4 Договору фінансового лізингу та додатки до Договору «Специфікація» та «Графік сплати лізингових платежів».
Так, сторонами змінено загальну вартість об'єкту лізингу з ПДВ 20%, а саме - 2 232 316,00 грн.
Відповідно до Графіку сплати лізингових платежів в редакції Додаткової угоди від 07.05.2021 відповідач повинен внести 25 платежів (1 авансовий та 24 чергових) в загальному розмірі 3 005 986,46 грн. (в тому числі ПДВ 20 % та винагорода (комісія) Лізингодавцю).
З матеріалів справи судом встановлено, що 13.05.2021 на виконання умов Договору фінансового лізингу № 210323-1/ФЛ-Ю-А від 23.03.2021 ТОВ «БЛ ЛІЗИНГ» передало об'єкт лізингу, а саме: новий легковий автомобіль FOLKSWAGEN TOUAREG R-Line 3.0 V6 TDI, 2021 року випуску, номер кузова (шасі, рами, заводський) НОМЕР_1 , а ФГ «ЛАІР» прийняло його у користування разом з ключами від об'єкта лізингу, що підтверджується Актом прийому-передачі предмета лізингу в користування від 13.05.2021 за Договором фінансового лізингу № 210323-1/ФЛ-Ю-А від 23.03.2021.
Таким чином, позивач належним чином виконав свої зобов'язання та передав в користування Лізингоодержувачу предмет лізингу на підставі підписаного сторонами 13.05.2021 Акту прийому-передачі майна.
Враховуючи умови п. 2.1.7.1 Загальних умов Договору лізингу Лізингоодержувач зобов'язаний був сплачувати чергові лізингові платежі 02 числа кожного місяця (наприклад: 02.06.2021; 02.07.2021 і т.д.) в розмірі, визначеному в Графіку сплати лізингових платежів, тобто: періоди лізингу № 1 - 02.06.2021, № - 02.07.2021, №- 02.08.2021 і т.д.).
Матеріали справи свідчать, що всупереч прийнятих на себе обов'язків за Договором фінансового лізингу № 210323-1/ФЛ-Ю-А від 23.03.2021 відповідач зобов'язання за Договором лізингу щодо сплати лізингових платежів виконав не в повному обсязі, внаслідок чого з 02.03.2022 по 18.07.2022 за ним виникла заборгованість в розмірі 531 977,62 грн., а саме:
- з 02.03.2022 - (10 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі - 123 676,17 грн.;
- з 01.04.2022 - (застосовується п. 2.4 Загальних умов Договору лізингу, оскільки 02.04.2022 - вихідний день (11 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі - 123 723,52 грн.;
- з 02.05.2022 - (12 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі - 121 000,57 грн.;
- з 02.06.2022 - (13 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі - 82 699,57 грн.;
- з 01.07.2022 - (застосовується п. 2.4 Загальних умов Договору лізингу, оскільки 02.07.2022 - вихідний день (14 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі - 80 877,79 грн.
Відповідачем належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, своєчасного, належного і повного виконання зобов'язань щодо сплати лізингових платежів за Договором фінансового лізингу № 210323-1/ФЛ-Ю-А від 23.03.2021 суду не надано.
18.07.2022 на підставі п. 6.6 Загальних умов позивачем направлено на електронну поштову адресу ФГ «ЛАІР» Повідомлення вих. № 64 від 18.07.2022 про розірвання (відмову від) Договору фінансового лізингу № 210323-1/ФЛ-Ю-А від 23.03.2021 через наявність заборгованості з цим договором більше 30 днів, в якому позивач також вимагав в строк до 26.07.2022 включно повернути йому отримане за Договором фінансового лізингу майно (легковий автомобіль FOLKSWAGEN TOUAREG R-Line 3.0 V6 TDI, 2021 року випуску, номер кузова (шасі, рами, заводський) НОМЕР_1 з усіма приналежностями).
Приймаючи до уваги умови пп. а п. 10.11 Загальних умов відповідач вважається таким, що отримав повідомлення позивача про розірвання (відмову від) Договору фінансового лізингу № 210323-1/ФЛ-Ю-А від 23.03.2021 та повернення предмету лізингу.
Відповідачем вказане Повідомлення вих. № 64 від 18.07.2022 ТОВ «БЛ ЛІЗИНГ» залишено без відповіді та задоволення.
Як стверджує позивач, відповідач зобов'язання за Договором фінансового лізингу щодо сплати лізингових платежів виконав не в повному обсязі, у зв'язку з чим станом на 28.03.2024 розмір заборгованості ФГ «ЛАІР» перед позивачем за Договором фінансового лізингу № 210323-1/ФЛ-Ю-А від 23.03.2021 складає: 531 977,62 грн. - прострочена заборгованість за лізинговими платежами, 247 977,75 грн. - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 439 713,17 грн. - проценти річних в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 118 897,27 грн. - інфляційні втрати.
Неналежне виконання відповідачем умов Договору фінансового лізингу № 210323-1/ФЛ-Ю-А від 23.03.2021 в частині сплати лізингових платежів відповідно до Графіку, внаслідок чого виникла заборгованість в загальній сумі 1 338 565,81 грн., стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За своєю правовою природою Договір № 210323-1/ФЛ-Ю-А від 23.03.2021 є договором фінансового лізингу.
У відповідності до ч. 1 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об'єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право у випадках, передбачених законом та/або договором фінансового лізингу, відмовитися від договору фінансового лізингу, стягнути з лізингоодержувача несплачені лізингові платежі, термін сплати яких настав на дату такої відмови, вимагати повернення об'єкта фінансового лізингу та у разі невиконання лізингоодержувачем обов'язку щодо повернення об'єкта фінансового лізингу - сплати неустойки у розмірі, встановленому цим Законом, за володіння та користування об'єктом фінансового лізингу за час прострочення повернення об'єкта фінансового лізингу, якщо інший розмір неустойки не визначений договором фінансового лізингу.
Лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу (ч.1 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг»).
Відповідно до п. 2.1.7.1 Загальних умов договору лізингу числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання акту.
Враховуючи, що Акт приймання-передачі об'єкта лізингу підписаний 13.05.2021 та з урахуванням суми авансового платежу, позивачем визначені дати сплати чергових платежів : 1-й черговий платіж сплачується - 02.06.2021, 2-й черговий платіж сплачується 02.07.2022, наступні чергові платежі - 02 числа кожного наступного місяця. Суд вважає дані посилання обґрунтованими та такими, що відповідають умовам Договору та фактичним відносинам, що склалися між сторонами.
Як зазначає позивач у відповідача виникла заборгованість за Договором в розмірі 531 977,62 грн. за період з 02.03.2022 по 18.07.2022, а саме за: 10-й період лізингу - з 02.03.2022 в розмірі 123 676,17 грн.; 11-й період лізингу - з 01.04.2022 (застосовується п. 2.4 Загальних умов Договору лізингу, оскільки 02.04.2022 - вихідний день) в розмірі 123723,52 грн.; 12-й період лізингу - з 02.05.2022 в розмірі 121 000,57 грн., 13-й період лізингу - з 02.06.2022 в розмірі 82 699,57 грн., 13-й період лізингу - з 01.07.2022 (застосовується п. 2.4 Загальних умов Договору лізингу, оскільки 02.07.2022 - вихідний день) в розмірі 80 877,79 грн.
В матеріалах справи наявна копія Повідомлення на адресу ФГ «ЛАІР» вих. № 64 від 18.07.2022 про розірвання (відмову від) Договору фінансового лізингу № 210323-1/ФЛ-Ю-А від 23.03.2021 через наявність заборгованості з цим договором більше 30 днів, яке 19.07.2022 направлено на електронну поштову скриньку відповідача.
Згідно з п. 10.9 договору, у разі прийняття позивачем рішення про направлення повідомлення, вимоги чи іншої кореспонденції іншій стороні засобами електронної пошти, то такі повідомлення вважаються надісланими письмово та доставлені, якщо надіслано з електронної пошти позивача на електронну пошту відповідача, які зазначені в договорі.
З урахуванням положень пункту 6.6.1 загальних умов договору Договір фінансового лізингу № 210323-1/ФЛ-Ю-А від 23.03.2021 є розірваним.
Згідно п. 6.7 Загальних умов передбачено, що у випадку розірвання договору усі раніше сплачені лізингові платежі не повертаються, а позивач має право стягнути з відповідача заборгованість зі сплати лізингових платежів станом на дату розірвання договору, а також неустойку, інші витрати тощо.
Позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість з лізингових платежів, яка виникла станом на 02.03.2022, тобто вказаний період визначений правильно.
Відповідачем не надано до матеріалів справи жодних доказів, які б свідчили, що ним проводились будь-які оплати за спірним Договором.
Позивач просить стягнути заборгованість за 5 чергових лізингових платежів, починаючи з 10 платежу.
Враховуючи викладене, а також відсутність спростувань щодо своєчасного виконання основного зобов'язання з боку відповідача, суд вважає доведеним факт наявності та обґрунтованості заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати лізингових платежів у сумі 531 977,62 грн., у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.
Крім основної суми заборгованості за лізинговими платежами позивач просить суд стягнути з відповідача 439 713,17 грн. процентів річних в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 118 897,27 грн. інфляційних втрат.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплати гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відсотків входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Пунктом п. 2.7 загальних умов до договору фінансового лізингу сторони погодили, що у разі, якщо Лізингоодержувач прострочить оплату лізингових платежів, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України сторони погодили, що Лізингодавець має право нарахувати, а Лізингоодержувач зобов'язується сплачувати проценти річних в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення протягом всього періоду існування простроченої заборгованості. Сторони домовились, що такі проценти в бухгалтерському обліку відносяться на винагороду (комісію) Лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу, у зв'язку із чим розмір винагороди (комісії) Лізингодавцю за отриманий в лізинг об'єкт лізингу, у зв'язку з чим розмір винагороди (комісії) Лізингодавцю за отриманий в лізинг об'єкт лізингу збільшується на суму таких сплачених процентів.
Позивачем за порушення відповідачем порядку та строків внесення чергових лізингових платежів заявлені вимоги про стягнення 439 713,17 грн. процентів річних в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, які розраховані наступним чином: за порушення строків внесення 10-го лізингового платежу в розмірі 123 676,17 грн. з 03.03.2022 по 28.03.2024; за порушення строків внесення 11-го лізингового платежу в розмірі 123 723,52 грн. з 02.04.2022 по 28.03.2024; за порушення строків внесення 12-го лізингового платежу в розмірі 121 000,57 грн. з 03.05.2022 по 28.03.2022; за порушення строків внесення 13-го лізингового платежу в розмірі 82 699,57 грн. з 03.06.2022 по 28.03.2024; за порушення строків внесення 14-го лізингового платежу в розмірі 80 877,79 грн. з 02.07.2022 по 28.03.2024.
Наданий позивачем розрахунок річних процентів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що вказаний розрахунок позивачем виконаний правильно.
Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 439 713,17 грн. процентів річних в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за порушення строків розрахунків за Договором фінансового лізингу № 210323-1/ФЛ-Ю-А від 23.03.2021 заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
Позивачем за порушення відповідачем порядку та строків внесення чергових лізингових платежів заявлені вимоги про стягнення 118 897,27 грн. інфляційних втрат, які розраховані наступним чином: за порушення строків внесення 10-го лізингового платежу в розмірі 123 676,17 грн. з березня 2022 року по лютий 2024 року; за порушення строків внесення 11-го лізингового платежу в розмірі 123 723,52 грн. з квітня 2022 року по лютий 2024 року; за порушення строків внесення 12-го лізингового платежу в розмірі 121 000,57 грн. з травня 2022 року по лютий 2024 року; за порушення строків внесення 13-го лізингового платежу в розмірі 82 699,57 грн. з червня 2022 року по лютий 2024 року; за порушення строків внесення 14-го лізингового платежу в розмірі 80 877,79 грн. з липня 2022 року по лютий 2024 року.
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що цей розрахунок позивачем виконаний правильно.
Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 118 897,27 грн. інфляційних втрат за порушення строків сплати лізингових платежів за Договором фінансового лізингу № 210323-1/ФЛ-Ю-А від 23.03.2021 заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.
Позивач також просить стягнути пеню за несвоєчасну сплату лізингових платежів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у сумі 247 977,75 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем умов та строків оплати лізингових платежів за Договором фінансового лізингу № 210323-1/ФЛ-Ю-А від 23.03.2021, нарахування позивачем відповідачу пені є правомірним.
Статтею 546 ЦК України передбачено, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нормами ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Суд зазначає, що згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з п. 7.1.1 Загальних умов за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, та відшкодувати всі збитки, завдані цим Лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.
Таким чином, сторони збільшили період нарахування пені до 12 місяців, а тому правомірним є нарахування позивачем пені за 12 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивачем за порушення відповідачем порядку та строків внесення чергових лізингових платежів заявлені вимоги про стягнення 247 977,75 грн. пені, яка розрахована наступним чином: за порушення строків внесення 10-го лізингового платежу в розмірі 123 676,17 грн. з 03.03.2022 по 03.03.2023; за порушення строків внесення 11-го лізингового платежу в розмірі 123 723,52 грн. з 02.04.2022 по 02.04.2023; за порушення строків внесення 12-го лізингового платежу в розмірі 121 000,57 грн. з 03.05.2022 по 03.05.2023; за порушення строків внесення 13-го лізингового платежу в розмірі 82 699,57 грн. з 03.06.2022 по 03.06.2023; за порушення строків внесення 14-го лізингового платежу в розмірі 80 877,79 грн. з 02.07.2022 по 02.07.2023.
Наданий позивачем розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що вказаний розрахунок позивачем виконаний правильно.
Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 247 977,75 грн. пені за порушення строків розрахунків за Договором фінансового лізингу № 210323-1/ФЛ-Ю-А від 23.03.2021 заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.
Згідно зі ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 ГПК України)
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. (ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України)
Названий принцип полягає в тому, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню судом повністю.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛ ЛІЗИНГ», м. Київ до Фермерського господарства «ЛАІР», с. Шевченківське Більмацького району Запорізької області про стягнення 1 338 565,81 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № 210323-1/ФЛ-Ю-А від 23.03.2021 задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фермерського господарства «ЛАІР», (71031, Запорізька область, Більмацький район, с. Шевченківське, вул. Космонавтів, буд. 10, ідентифікаційний код юридичної особи 33256326) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛ ЛІЗИНГ», (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А офіс 139, ідентифікаційний код юридичної особи 37027379) 531 977 (п'ятсот тридцять одну тисячу дев'ятсот сімдесят сім) грн. 62 коп. простроченої заборгованості по лізинговим платежам, 439 713 (чотириста тридцять дев'ять тисяч сімсот тринадцять) грн. 17 коп. процентів річних, 118 897 (сто вісімнадцять тисяч вісімсот дев'яносто сім) грн. 27 коп. інфляційних втрат, 247 977 (двісті сорок сім тисяч дев'ятсот сімдесят сім) грн. 75 коп. пені та 16 062 (шістнадцять тисяч шістдесят дві) грн. 79 коп. судового збору. Видати наказ.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 30» липня 2024 р.
Суддя Н.Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.