номер провадження справи 4/73/24
23.07.2024 Справа № 908/999/24
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом Концерну «Міські теплові мережі», (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137)
до відповідача Приватного підприємства «РЮРІК», (69006, м. Запоріжжя, бул. Парковий, буд. 14)
про стягнення 328981,26 грн.
Суддя Зінченко Н.Г.
при секретарі судового засідання Батрак М.В.
За участю представників сторін:
від позивача - Калініна-Заєць Ю.М., на підставі довіреності № 808/20-24 від 08.05.2024;
від відповідача - Бобровник К.В., на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АР № 1172463 від 03.06.2024;
04.04.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в системі «Електронний суд» ЄСІТС 04.04.2024, (вх. № 1091/08-07/24 від 04.04.2024) Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя до Приватного підприємства «РЮРІК», м. Запоріжжя про стягнення 328981,26 грн. заборгованості (основного боргу за надані послуги з постачання теплової енергії за період листопад 2021 року - лютий 2024 року включно) за типовим індивідуальним договором № 75203371 від 01.11.2021 про надання послуги з постачання теплової енергії.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2024 справу № 908/999/24 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.04.2024 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/999/24 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, справі присвоєно номер провадження справи 4/73/24, підготовче засідання призначено на 03.06.2024.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.06.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/999/24 до 29.07.2024, підготовче засідання відкладалося на 03.07.2024.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.07.2024 закрито підготовче провадження у справі № 908/999/24, справу призначено до розгляду по суті та призначено судове засідання на 23.07.2024. Цією ж ухвалою суду Приватному підприємству «РЮРІК» продовжено строк для подання відзиву на позовну заяву до 03.06.2024 включно.
В судове засідання 23.07.2024 з'явилися представники позивач і відповідача, здійснювалася фіксація судового процесу програмно-апаратним комплексом «Акорд».
В судовому засіданні 23.07.2024 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві, обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст., ст. 1, 2, 193 ГК України, норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що ПП «РЮРІК» є власником нежитлового приміщенням № 276, літ.А-9, площею 750,5 кв.м. за адресою вул. Чумаченка, буд. 34. Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» станом на 01 листопада 2021 року типовий індивідуальний договір № 75203371 про надання послуги з постачання теплової енергії за вказаною адресою між позивачем та ПП «РЮРІК» з 01 листопада 2021 року є укладеним. Житловий будинок № 34 по вул. Чумаченка оснащений двома приладами комерційного обліку теплової енергії та чотирма розподільчими приладами обліку теплової енергії. Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу за період з 01.11.2021 - 29.02.2024 на загальну суму 328981,26 грн., що підтверджується розрахунком суми грошової заборгованості та детальним розрахунком нарахувань. Позивачем були сформовані та надані відповідачу рахунки на оплату спожитої послуги. Відповідач за період 01.11.2021 - 29.02.2024 не виконав свої обов'язки по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії згідно умов договору, у зв'язку з чим у відповідача виникла грошова заборгованість у розмірі 328981,26 грн. Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходиться приміщення відповідача, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі (відповідні рішення містяться на офіційному сайті ЗМР), а також знаходженням нежитлового приміщення відповідача у багатоквартирному житловому будинку. З урахуванням викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю, а також покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, наведених у Відзиві на позовну заяву (вх. № 11615/08-08/24 від 03.06.2024). Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач зазначає, що ПП «РЮРІК» не є споживачем комунальних послуг з постачання теплової енергії, так як має індивідуальне опалення, що підтверджується Проектом індивідуального теплового пункту на опалення від 2022 року, Технічними умовами на реконструкцію системи теплопостачання, Актом від 31.07.2008 обстеження системи опалення. Таким чином, відповідач має окрему систему опалення, яка є відокремленою від системи житлового будинку, має власний вузол обліку теплової енергії. Також відповідач стверджує, що не укладав з позивачем індивідуальний договір № 75203371 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 34 та не вчиняв жодних дій, які свідчать про намір на укладення такого договору. Відповідач вважає, що позивачем порушені вимоги чинного законодавства щодо оформлення рахунків за надану послугу теплопостачання за спірний період, які є первинними документами бухгалтерського обліку та які повинні відповідати наданій господарській операції. Крім того, у позові позивач стверджує, що рахунки за спірний період надавалися в електронній формі, тоді як відповідач не надавав своєї згоди на отримання таких рахунків в електронній формі. Відповідач також заперечує проти здійсненого позивачем розрахунку розміру заборгованості та вважає, що позивач не довів параметрів і обґрунтувань здійснених розрахунків та взагалі не довів факт надання послуг у спірному періоді у заявленій сумі. З урахуванням зазначеного, відповідач вважає заявлені позовні вимоги, необґрунтованими, недоведеними та просить суд в задоволенні позову відмовити повністю. Також відповідач заявив про покладення на позивача витрат на професійну правову допомогу адвоката в розмірі 15000,00 грн. згідно попереднього орієнтовного розрахунку.
Позивач на підставі ст. 166 ГПК України надав Відповідь на відзиви (вх. № 12360/08-08/24 від 13.06.2024), в якій зазначив, що відповідачем не спростовані доводи, наведені в обґрунтування позовних вимог. У підтвердження своєї позиції позивач просить суд врахувати, що в силу вимог норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з 01.11.2021 Концерном «Міські теплові мережі» з ПП «РЮРІК» укладено типовий індивідуальний договір № 75203371 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 34. Вказаний договір є укладеним між сторонами у справі саме через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування позивачем відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання, (02.10.2021). При цьому, чинним законодавством не передбачено вчинення Спожиавачем будь-яких дій, спрямованих на укладення договору, достатнім є факт споживання відповідної послуги. Щодо рахунків за спірний період, то позивач вважає, що вони в повній мірі містять інформацію про здійсненні нарахування та надані відповідачу у передбачений законом та договором спосіб. Доводи відповідача, що його приміщення є відключеним від загальнобудинкової системи теплоспоживання спростовуються тим, що єдиним доказом від'єднання приміщення від загально будинкової системи теплоспоживання є тільки відповідне рішення органу місцевого самоврядування, а відповідачем таких доказів не подано. Що стосується здійснених нарахувань, то позивач зауважує, що у рахунках на оплату спожитої послуги та на сайті Концерну «МТМ» у відповідності до вимог законодавства міститься інформація щодо встановленого приладу комерційного обліку (за яким відбуваються нарахування на будинок/будівлю), опалювальної площі будинку/будівлі. Крім того, у рахунках міститься інформація щодо спожитої будинком теплової енергії. Вказана інформація також міститься у детальному розрахунку, що доданий до заяви. В своїй сукупності наведені дані дозволяють встановити кількість спожитої теплової енергії приміщенням. З урахуванням викладеного, позивач вважає, що у суду наявні всі підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання заперечень на відповідь на відзив.
22.07.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області від ПП «РЮРІК» надійшло Клопотання про долучення доказів (вх. № 14673/08-08/24 від 22.07.2024), яким відповідач просив суд залучити до матеріалів справи № 908/999/24 Акт обстеження систем теплоспоживання нежитлового приміщення від 10.07.2024. Крім того, в цьому ж клопотанні відповідач просив суд визнати поважними причини неподання цього Акту у встановлений строк та встановити додатковий строк для його подання. Подане клопотання мостива не тим, що 10.07.2024 представником Концерну «Міські теплові мережі» був складений Акт обстеження систем теплоспоживання нежитлового приміщення. На час закриття підготовчого провадження у справі № 908/999/24 відповідач не знав, що за ініціативою Концерну «МТМ» буде проводиться обстеження систем теплоспоживання нежитлового приміщення № 276 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 34.
Розглянувши подане ПП «РЮРІК» клопотання про долучення доказів, дослідивши матеріали справи № 908/999/24, суд вважає, що подане клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Статтею 207 «Розгляд заяв та клопотань» ГПК України унормовано порядок заявлення клопотань, які з поважних причин не були заявлені в підготовчому засіданні. Зокрема названою статтею визначено, що головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Враховуючи, що справа № 908/999/24 знаходиться на стадії розгляду по суті, приймаючи до уваги надані представником позивача пояснення з приводу клопотання ПП «РЮРІК», що відповідно до вимог чинного законодавства єдиним доказом від'єднання приміщення від загально будинкової системи теплоспоживання є тільки відповідне рішення органу місцевого самоврядування, а відповідачем таких доказів не подано, суд відмовляє в залученні доказу до матеріалів справи щодо якого відповідачем заявлено відповідне клопотання, у зв'язку з порушенням порядку подання доказів, передбаченого Господарським процесуальним кодексом України.
Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Матеріали справи свідчать, що Концерн «Міські теплові мережі» (позивач у справі) є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Предметом діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо. (п. 2.2 Статуту).
Приватне підприємство «РЮРІК» (відповідач у справі) є власником нежитлового приміщення № 276, площею 750,5 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 34, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 452390823101, що підтверджується Інформаційною довідкою за № 325269041 від 09.03.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчужені об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
Згідно з ч. 7 ст. 14 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Частиною 5 статті 13 даного Закону встановлено, що в разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
02.10.2021 Концерн «Міські теплові мережі» оприлюднив на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування Запорізької міської ради (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http://zp.gov.ua/uk/articeles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-) та на власному офіційному веб-сайті (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http//teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/) індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання.
Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається так як вказане призведе до порушення прав інших суб'єктів імперативно визначених відносин.
Крім того, ч. 6 ст. 633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.
Таким чином, в силу вимог вище наведених норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з 01.11.2021 Концерном «Міські теплові мережі» з Приватним підприємством «РЮРІК» укладено типовий індивідуальний договір № 75203371 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 34 (далі за текстом Договір).
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що він не є споживачем комунальних послуг з постачання теплової енергії, не укладав з позивачем індивідуальний договір № 75203371 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 34 та не вчиняв жодних дій, які свідчать про намір на укладення такого договору.
Вказані аргументи відповідача спростовуються наступним.
01.05.2021 набрав чинності Закон України від 03.12.2020 № 1060-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг». Згідно з цим Законом внесено низку змін до Законів України що регулюють житлово-комунальні відносини, в тому числі і до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону.
Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Постановами Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 та № 1023 від 08.09.2021 внесено зміни до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових форм договорів, відповідно до яких згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги» договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності зазначених постанов.
Системний аналіз вище викладеного дає підстави для висновку, що типовий індивідуальний договір № 75203371 між Концерном «МТМ» та ПП «РЮРІК» є укладеним з 01.11.2021 через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування позивачем відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання, (02.10.2021).
Стосовно доводів відповідача щодо того, що ним не вчинялись будь-які дії, які б свідчили про бажання приєднатися до типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії з 01.11.2021, суд зауважує, що індивідуальний договір про надання комунальної послуги вважається не укладеним лише у випадку, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
В даному випадку, від споживача, а саме від власника приміщення, Концерн «Міські теплові мережі» жодної пропозиції про вибір моделі договору не отримано.
Суд вважає, що законодавцем була передбачена неактивність споживачів щодо укладання договорів, тому непідписання заяви-приєднання до Договору не означає відсутність підстав для укладання Договору, оскільки в даному випадку Договір є не тільки Договором приєднання, але й Договором публічним, що не передбачає підписання заяви-приєднання.
За змістом п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021) фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є, в тому числі, факт отримання послуги.
У постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 25.03.2019 у справі № 910/12510/17 викладено правовий висновок відповідно до якого: «укладення договору з теплопостачання відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов'язком. А, сам лише факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період».
Отже, навіть за відсутності договору, втім, при належному підтвердженні матеріалами справи факту її постачання споживачу, останній не звільняється від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі 712/8916/17-ц споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення від оплати послуг у повному обсязі.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17, від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17 споживач, який фактично споживає теплову енергію, не вчинивши дій з відключення від послуг теплопостачання відповідно до Правил користування тепловою енергією, не може бути звільнений від оплати вартості спожитої теплової енергії, як особа, що допустила господарське правопорушення у відносинах теплопостачання.
Пунктом 4 Типового індивідуального договору встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Згідно з п. 5 Типового договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Відповідно до п. 11 Типового договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі Методика).
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №23 затверджено Вимоги до формування рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Відповідно до визначення наведеного у п. 3 вимог, абонентський номер споживача - номер споживача, визначений договором про надання відповідної комунальної послуги, який дає змогу ідентифікувати його виконавцю комунальної послуги або уповноваженій особі. Номер договору і абонентський номер споживача відповідно є одним і тим же числом та дає змогу ідентифікувати споживача. Вимог щодо присвоєння чи алгоритму встановлення певного номеру законодавством не передбачено.
Відповідно до визначення наведеного в Методиці опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Частиною 1 статті 7 Закону визначено, що споживач серед іншого має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Враховуючи знаходження в багатоквартирному будинку та відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення вказані приміщення є опалювальними.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Житловий будинок за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 34, оснащений двома приладами комерційного обліку теплової енергії та чотирма розподільчими приладами обліку теплової енергії (архів показів опалення за спірний період містяться в матеріалах справи).
Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.
Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу ІІІ Методики.
Для розподілу приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги.
У разі, якщо одна будівля/будинок має два та більше вводи відповідної зовнішньої інженерної мережі, які оснащено вузлами комерційного обліку, то визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюється за сумою всіх вузлів комерційного обліку відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку. За рішенням співвласників будівлі/будинку розподіл може здійснюватися окремо для кожної її частини, що оснащена вузлом комерційного обліку відповідної комунальної послуги.
Розділом ІІ Методики передбачені базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг.
Загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати.
Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та(у випадку наявності таких приміщень у будинку/будівлі) сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
Розподіл теплової енергії у будівлі/будинку здійснюється у відповідності до пунктів 5, 6 Розділу ІІІ Методики.
Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, у будівлі/будинку, у які приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулами 13,14.
У будівлі/будинку, у якій/якому частина приміщень оснащена приладами розподільного обліку теплової енергії, а решта приміщень не оснащена такими приладами, наявні приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремі приміщення з транзитними мережами опалення, обсяг спожитої теплової енергії розподіляється за формулою 16 враховуючи вимоги розділів VI, VIІІ цієї Методики.
Для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії розрахунок здійснюється з урахуванням Розділу VI Методики 315. Для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, здійснюється донарахування обсягу теплової енергії з метою унеможливлення опалення приміщення за рахунок суміжних опалюваних приміщень або опалюваних МЗК та допоміжних приміщень, запобігання утворенню грибків та плісняви в приміщеннях, МЗК та допоміжних приміщеннях, а також недопущення зниження нормативного строку експлуатації приміщення/будівлі/ будинку.
Згідно пункту 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Пунктом 34 Договору вказано споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Відповідно до пункту 38 Договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору.
Пунктами 8, 9 Правил визначено, що постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.
Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.
Опалювальний період починається не пізніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря становить 8°С та нижче, а закінчується не раніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря перевищує 8°С.
Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Матеріали справи свідчать, що позивачем було надано відповідачу послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 29.02.2024 на загальну суму 328981,26 грн., що підтверджується рахунками за надані послуги за спірний період, розрахунком суми грошової заборгованості та детальним розрахунком нарахувань, які додані до позовної заяви.
Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що позивачем виписано відповідачу рахунки за надані послуги за договором № 75203371: - за листопад 2021 року на суму 16765,57 грн.; - за грудень 2021 року на суму 4087,83 грн.; - за січень 2022 року на суму 18861,34 грн.; - за лютий 2022 року на суму 10253,12 грн.; - за березень 2022 року на суму 38306,32 грн.; - за квітень 2022 року на суму 3368,24 грн.; - за травень 2022 року на суму 3368,26 грн.; - за червень 2022 року на суму 3368,26 грн.; - за липень 2022 року на суму 3368,26 грн.; - за серпень 2022 року на суму 3368,26 грн.; - за вересень 2022 року на суму 3368,26 грн.; - за жовтень 2022 року на суму 3374,26 грн.; - за листопад 2022 року на суму 18519,72 грн.; - за грудень 2022 року на суму 21912,46 грн.; - за січень 2023 року на суму 27660,37 грн.; - за лютий 2023 року на суму 23130,53 грн.; - за березень 2023 року на суму 17520,34 грн.; - за квітень 2023 року на суму 3376,93 грн.; - за травень 2023 року на суму 3376,93 грн.; - за червень 2023 року на суму 3376,93 грн.; - за липень 2023 року на суму 3376,93 грн.; - за серпень 2023 року на суму 3964,55 грн.; - за вересень 2023 року на суму 3882,95 грн.; - за жовтень 2023 року на суму 3505,36 грн.; - за листопад 2023 року на суму 13791,18 грн.; - за грудень 2023 року на суму 23333,92 грн.; - за січень 2024 року на суму 25297,49 грн.; - за лютий 2024 року на суму 21093,71 грн., а всього на загальну суму 328981,26 грн.
На рахунках за листопад та грудень 2021 року міститься посилання на номер договору про постачання теплової енергії (№ 75203371 від 01.11.2021); на рахунках за січень - червень 2022 року крім посилання на номер договору про постачання теплової енергії міститься також посилання на тип приладу комерційного обліку: Calmex Compakt та його заводський номер: 0229000/001892 та Calmex Compakt та його заводський номер: 0229000/002323, вказана опалювальна площа Споживача750,5 кв.м та загальна площа будівлі: 19552,13 кв.м, а також зазначення щодо адреси надання послуги: вул. Чумаченка, 34; в рахунках за решту спірного періоду окрім вказаної інформації міститься зазначення типу приладу розподільчого обліку: Multical та його заводський номер 4308352/2002.
Як вже зазначалось, враховуючи знаходження належного відповідачу на праві власності нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку та відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення вказані приміщення є опалювальними. Житловий будинок за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 34, оснащений двома приладами комерційного обліку теплової енергії та чотирма розподільчими приладами обліку теплової енергії. Обсяг спожитої Споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Відповідач вказаної обставини не спростував.
Стовно тверджень відповідача, що ПП «РЮРІК» має індивідуальне опалення, має окрему систему опалення, яка є відокремленою від житлового будинку № 34 по вул. Чумаченка, і має власний вузол обліку теплової енергії, суд зазначає наступне.
Згідно п., п. 12, 13 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води; розірвати договір про надання комунальної послуги, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання відповідної послуги. Однак, це право не поширюється на договір про постачання теплової енергії, укладений зі споживачами у багатоквартирному будинку, крім випадку розірвання такого договору колективним споживачем.
Частина 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає обов'язки індивідуального споживача, зокрема: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом (п. 1); оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5).
Наразі є чинним Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26.07.2019. Цей Порядок визначає процедуру відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків (далі - споживачі) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно даного Порядку, рішення щодо відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, від ЦО та/або ГВП приймається органом місцевого самоврядування відповідно до законодавства за письмовою заявою власника (співвласників) такої будівлі, в тому числі житлового будинку, з урахуванням рішення Комісії.
Система опалення приміщення відповідача є невід'ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинку, в якому воно розташоване. При цьому суд враховує, що теплопостачання - це особливий вид комунальної послуги. Система теплопостачання для здійснення покладених на неї завдань виконується з окремих технологічно пов'язаних частин, що складають систему централізованого постачання, включає сукупність взаємопов'язаних джерел теплової енергії (технічних елементів і пристроїв), призначених для передачі у приміщення необхідної кількості тепла та підтримання в них заданої температури повітряного середовища. Теплова енергія передається в опалювальні приміщення за рахунок теплопровідності, випромінювання в конвекції, і поширюється не тільки від радіаторів, але й від інших елементів системи опалення (трубопроводи, стояки, підводки тощо). Відповідно до законів термодинаміки тепло передається від більш нагрітих тіл до менш нагрітих, а теплова енергія, що міститься в повітрі, в елементах інтер'єру приміщення, передається, в тому числі, і в сусідні приміщення через внутрішні стіни, перегородки та перекриття.
Внутрішньобудинкова система опалення проектується таким чином, щоб забезпечити нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях будинку. Пунктом 6.3.4. ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування» встановлено, що опалення слід проектувати з урахуванням теплового балансу між тепловтратами та теплонадходженнями, у тому числі теплоти, що регулярно надходить у приміщення від трубопроводів. Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах.
Багатоквартирний будинок в цілому є об'єктом теплопостачання, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.
Відповідно до визначень, передбачених Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика 315): опалюване приміщення - це приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря; окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії; приміщення з індивідуальним опаленням - приміщення, що забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела, встановленого у ньому, та що на законних підставах від'єднано від внутрішньобудинкової системи опалення, у якому забезпечується нормативна температура повітря; приміщення з комбінованою системою опалення - опалюване приміщення, в якому забезпечення тепловою енергією здійснюється внутрішньобудинковою системою опалення для часткового обігрівання та періодично працюючою догріваючою системою, встановленою на законних підставах.
Враховуючи знаходження приміщення відповідача в багатоквартирному будинку, відсутність доказів (документів) на підтвердження відключення від мережі централізованого опалення (рішення відповідного органу місцевого самоврядування), суд вважає, що належне ПП «РЮРІК» нежитлове приміщення в будинку № 34 по вул. Чумаченка, яке є невід'ємною частиною житлового будинку, є опалювальним приміщенням.
Відповідач факту отримання послуги з постачання теплової енергії у спірному періоді належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, не спростував.
Згідно «Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 Концерном «Міські теплові мережі» для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені Рішенням Виконавчого комітету Запорізької Міської Ради від 11.10.2021р. № 374 (зі змінами). Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо. Тобто двома ставками.
Перша ставка (умовно-змінні витрати) плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.
Друга ставка (умовно-постійні витрати) плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/ годину). Тобто, споживач, сплачуючи за одиницю приєднаного теплового навантаження, сплачує всі витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової, крім енергоносіїв. Оскільки ці витрати виникають у підприємства протягом всього року, то і тариф розраховано для місячної оплати протягом року, рівними частинами в опалювальний та міжопалювальний періоди.
Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.
Відповідно до умов укладених договорів плата виконавцю складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування. Плата за абонентське обслуговування включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води. Концерном «Міські теплові мережі» абонентська плата розрахована відповідно до річних планових витрат на зазначені функції та не залежить від обсягів спожитих послуг. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця та не залежить від обсягів послуг.
На виконання вимог Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830, позивачем формуються рахунки на оплату спожитої послуги та надаються Споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». (п. 34 вказаних Правил)
Рахунки на оплату спожитої послуги формуються Виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором.
Законодавець жодним нормативно-правовим актом не визначив, яким саме чином необхідно надати споживачу рахунки на оплату спожитої послуги (особисто, простою, рекомендованою, цінною кореспонденцією чи методом розносу по поштовим скриням/приміщенням споживання). Крім того споживачу надано право отримувати інформацію - як зазначену в рахунках на оплату так і додаткову без додаткової плати. Тобто законодавець в повній мірі сприяє отриманню споживачем достатньої кількості інформації.
Позивачем були сформовані та надані Відповідачу рахунки на оплату спожитої послуги за спірний період.
Відповідач за період 01.11.2021 - 29.02.2024 не виконав свої обов'язки по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії згідно умов типового індивідуального Договору № 75203371 від 01.11.2021 про надання послуги з постачання теплової енергії, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за надані послуги в розмірі 328981,26 грн.
Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходиться приміщення відповідача, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону, відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі. (Відповідні рішення містяться на офіційному сайті Запорізької міської ради), знаходженням нежитлового приміщення відповідача у багатоквартирному житловому будинку.
У рахунках на оплату спожитої послуги та на сайті Концерну «МТМ» у відповідності до вимог законодавства міститься інформація щодо встановленого приладу комерційного обліку (за яким відбуваються нарахування на будинок/будівлю), опалювальної площі будинку/будівлі. Крім того, у рахунках міститься інформація щодо спожитої будинком теплової енергії. Вказана інформація також міститься у детальному розрахунку, що доданий до заяви. В своїй сукупності наведені дані дозволяють встановити кількість спожитої теплової енергії приміщенням.
Невиконанням своїх грошових зобов'язань Споживач порушив вищевказані вимоги законодавства й умови діючого Договору.
Судом встановлено, що рахунки за спірний період надавалися відповідачу в електронній формі за допомогою доступу до електронних систем обліку теплової енергії.
На рахунках з постачання теплової енергії по індивідуальному Договору № 75203371, які надіслані відповідачу, є відмітка - Документ доставлено контрагенту.
Для здійснення перевірки нарахувань позивачем надано всі необхідні дані, що містяться в рахунку, а саме покази приладу обліку, площу опалювальних приміщень у будинку, площу приміщення відповідача, тарифи що діяли в розрахунковому періоді.
Відповідачем контррозрахунок суми заборгованості заявленої позивачем до стягнення суду не наданий.
Заперечення відповідача щодо невідповідності наданих позивачем до матеріалів справи рахунків на оплату послуг за спірний період вимогам законодавства щодо бухгалтерського обліку, а також порушення позивачем порядку надання таких рахунків, оскільки відповідач не надавав своєї згоди на отримання рахунків в електронному вигляді, спростовуються наступним.
Наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар.
Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в численних постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18, від 29.04.2020 у справі № 920/1343/21 та інших.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата за надані послуги з постачання теплової енергії за спірний період у передбачені строки та в повному обсязі не здійснена.
Відповідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно ст., ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України. Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно ст., ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.
З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з постачання теплової енергії станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу за 01.11.2021 - 29.02.2024 в розмірі 328981,26 грн. за поставлену теплову енергію підлягає задоволенню судом.
Щодо незгоди відповідача з розрахунком суми заборгованості, суд зауважує, наступне.
Позивач надав суду докази на підтвердження надання відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 328981,26 грн. Позивачем були сформовані та надані відповідачу рахунки на оплату спожитої послуги.
Вся інформація окремо по кожному місяцю зазначена в рахунках, які направлялись на адресу відповідача.
Таким чином, відповідач має вичерпну інформацію з приводу кількості наданих послуг, їх структури, вартості та наявної заборгованості, а також діючих на момент проведення розрахунків тарифів на відповідні послуги.
Для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії розрахунок здійснюється з урахуванням Розділу VI Методики 315. Для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, здійснюється донарахування обсягу теплової енергії з метою унеможливлення опалення приміщення за рахунок суміжних опалюваних приміщень або опалюваних МЗК та допоміжних приміщень, запобігання утворенню грибків та плісняви в приміщеннях, МЗК та допоміжних приміщеннях, а також недопущення зниження нормативного строку експлуатації приміщення/будівлі/ будинку.
Згідно пункту 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Пунктом 34 Договору вказано споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Відповідно до пункту 38 Договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору.
Пунктами 8, 9 Правил визначено, що постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.
В матеріалах справи відсутні докази надіслання на адресу Концерну «Міські теплові мережі» заяви відповідача, в якій останній не погоджувався з розрахунком позивача.
Розрахунок об'єму відпущеної теплової енергії відповідачу було здійснено пропорційно опалювальної площі на підставі показань, що відображені у вказаних вище актах обстеження та зняття показань.
Доказів оплати теплової енергії у спірному періоді відповідач також не надав.
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Отже завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом або захисту порушеного права в інший спосіб. Тобто вирішення справи в суді має на меті, зокрема, вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв'язку із судовим рішенням тощо.
Суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. (ст. 45 ГПК України) Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 ГПК України)
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Доказами, наданими позивачем, повністю підтверджуються викладені у позовній заяві обставини і при цьому правові підстави позову ґрунтуються на матеріальному законі, а обраний позивачем спосіб захисту порушеного права передбачений законом і є ефективним.
Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи та визнанні судом безпідставними і необґрунтованими.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню судом повністю.
Приписами ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України від 26.05.2021 № 2147а-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до статті 4 Закону України «Про судовий збір» включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір».
Приймаючи до уваги викладені норми Закону України «Про судовий збір», а також з огляду на обставини подання Концерном «Міські теплові мережі» позовної заяви до Приватного підприємства «РЮРІК» через підсистему «Електронний суд», розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду першої інстанції становить 3947,78 грн. (328981,26 грн. * 1,5 % * 0,8). Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 4934,72 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 17964 від 12.09.2023 на суму 2147,20 грн. і № 2499 від 05.03.2024 на суму 2422,40 грн.
Отже переплата судового збору становить 621,83 грн.
Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір» в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми. Сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Враховуючи приписи зазначених норм закону, з урахуванням наявного в матеріалах справи клопотання позивача про повернення зайво сплаченої суми судового збору суд вважає наявними підстави для повернення позивачу з Державного бюджету України за відповідною ухвалою згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» переплаченої суми судового збору в розмірі 621,83 грн.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3947,78 грн. покладаються на відповідача у даній справі, оскільки спір доведено до суду саме з його вини.
Стосовно заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. (згідно попереднього орієнтовного розрахунку), то з цього приводу суд зауважує наступне.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За результатами вирішення спору рішенням суду у справі № 908/999/24 позов задоволено повністю.
З урахуванням викладеного, заявлені відповідачем витрат на професійну правничу допомогу залишаються за відповідачем.
Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя до Приватного підприємства «РЮРІК», м. Запоріжжя про стягнення 328981,26 грн. заборгованості за типовим індивідуальним договором № 75203371 від 01.11.2021 про надання послуги з постачання теплової енергії задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «РЮРІК», (69006, м. Запоріжжя, бул. Парковий, буд. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 30771251) на користь Концерну «Міські теплові мережі», (69091,м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137; ідентифікаційний код юридичної особи 32121458, на р/р № НОМЕР_1 , установа банку: Філія АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, код МФО 322313) 328 981 (триста двадцять вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят одну) грн. 26 коп. основного боргу за надані послуги з постачання теплової енергії. Видати наказ.
3. Стягнути з Приватного підприємства «РЮРІК», (69006, м. Запоріжжя, бул. Парковий, буд. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 30771251) на користь Концерну «Міські теплові мережі», (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458, на р/р № НОМЕР_2 , установа банку: ПАТ АБ« Укргазбанк», код МФО 320478) 3 947 (три тисячі дев'ятсот сорок сім) грн. 78 коп. судового збору. Видати наказ.
4. Повернути Концерну «Міські теплові мережі», (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) з Державного бюджету України переплачену при поданні позовної заяви платіжними інструкціями № 17964 від 12.09.2023 і № 2499 від 05.03.2024 суму судового збору в розмірі 621 (шістсот двадцять одну) грн. 83 коп.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 30» липня 2024 р.
Суддя Н.Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.