номер провадження справи 4/48/18
22.07.2024 Справа № 908/829/18
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя господарського суду Запорізької області Зінченко Н.Г., розглянувши матеріали подання вих. № 67190620/20.1/18, сформоване в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС від 09.07.2024, (вх. № 13946/08-08/24 від 09.07.2024) Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності подружжя в межах виконавчого провадження № 67190620 з виконання наказу № 908/829/18, виданого 15.11.2018 Господарським судом Запорізької області
за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4)
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМ АКТИВС», (69095, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 114, а/с1374)
до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю ГК «УКРГАЗ», (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 101)
до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНОЛ ЕНЕРДЖІ», (м. Запоріжжя, Дніпровський район, вул. Сергія Синенка, буд.63 А)
до відповідача-4 Фізичної особи ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 )
до відповідача-5 Фізичної особи ОСОБА_2 , ( АДРЕСА_2 )
до відповідача-6 Фізичної особи ОСОБА_3 , ( АДРЕСА_3 )
про стягнення солідарно 52 794 090,50 грн.
заінтересована особа - ОСОБА_4 , ( АДРЕСА_4 )
орган виконання - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13)
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: не з'явився;
від відповідача 3: не з'явився;
від відповідача 4: не з'явився;
від відповідача 5: не з'явився;
від заінтересованої особи: не з'явився;
від органу виконання (заявника): не з'явився;
09.07.2024 до Господарського суду Запорізької області від Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни надійшло подання про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності подружжя в межах виконавчого провадження № 67190620 з виконання наказу № 908/829/18, виданого 15.11.2018 Господарським судом Запорізької області, яким державний виконавець просить суд:
- визнати квартиру,що складається з 4-х кімнат, загальна площа (кв.м): 145.9, житлова площа (кв.м): 83.8, адреса: АДРЕСА_5 , зареєстрована 27.12.2017 на праві приватної власності за ОСОБА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 648854380000) спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 .;
- визначити частку майна в праві власності на квартиру, загальна площа (кв.м): 145.9, адреса: АДРЕСА_5 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 648854380000) за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ).
Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.07.2024 подання Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності подружжя в межах виконавчого провадження № 67190620 з виконання наказу № 908/829/18, виданого 15.11.2018 Господарським судом Запорізької області, передано на розгляд судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.07.212024 подання Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності подружжя в межах виконавчого провадження № 67190620 з виконання наказу № 908/829/18, виданого 15.11.2018 Господарським судом Запорізької області, прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 22.07.2024.
В судове засідання 22.07.2024 представники сторін, заінтересованої особи та органу виконання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду подання державного виконавця про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності подружжя в межах виконавчого провадження № 67190620 з виконання наказу № 908/829/18, виданого 15.11.2018 Господарським судом Запорізької області, учасники справи повідомлялись належним чином у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» сторони спору зобов'язані в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
У справі «Осіпов проти України» суд зазначив, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.
Статтею 335 ГПК України встановлено, що питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.
Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
Згідно припсів ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи викладене та присічний строк розгляду питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, суд дійшов висновку про можливість розгляду подання державного виконавця в судовому засіданні 22.07.2024.
З урахуванням викладеного, суд розглянув подання державного виконавця про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності подружжя в межах виконавчого провадження № 67190620 з виконання наказу № 908/829/18, виданого 15.11.2018 Господарським судом Запорізької області, в судовому засіданні 22.07.2024 та прийняв ухвалу по суті подання без її проголошення 22.07.2024.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи № 908/829/18 та подання державного виконавця про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності подружжя в межах виконавчого провадження № 67190620 з виконання наказу № 908/829/18, виданого 15.11.2018 Господарським судом Запорізької області, суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.09.2018 у справі № 908/829/18 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМ АКТИВС» солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю ГК «УКРГАЗ», солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНОЛ ЕНЕРДЖІ», солідарно з Фізичною особою ОСОБА_1 , солідарно з Фізичною особою ОСОБА_2 , солідарно з Фізичною особою ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» 44 176 244,69 грн. заборгованості з відшкодування платежу за гарантією, 3 194 757,98 грн. заборгованості за процентами за платіж за гарантією, 1 086 725,82 грн. заборгованості по сплаті сум комісій (комісійної винагороди) за обслуговування гарантії, 3 984 694,27 грн. пені, 351 667,74 грн. 3 % річних, а також стягнуто з відповідачів на користь позивача судовий збір в рівних частинах по 102 783,34 грн.
15.11.2018 на виконання зазначеного рішення Господарським судом Запорізької області було видано відповідний наказ про стягнення з фізичної особи ОСОБА_2 солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМ АКТИВС», солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю ГК «УКРГАЗ», солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНОЛ ЕНЕРДЖІ», солідарно з Фізичною особою ОСОБА_1 , солідарно з Фізичною особою ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» 44 176 244,69 грн. заборгованості з відшкодування платежу за гарантією, 3 194 757,98 грн. заборгованості за процентами за платіж за гарантією, 1 086 725,82 грн. заборгованості по сплаті сум комісій (комісійної винагороди) за обслуговування гарантії, 3 984 694,27 грн. пені, 351 667,74 грн. 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.06.2024 у справі № 910/7044/24 судом задоволено подання Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни про тимчасове обмеження боржника - ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов'язань, покладених у виконавчому провадженні № 67190620 з виконання наказу № 908/829/18, виданого 15.11.2018 Господарським судом Запорізької області. Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника - громадянина України ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 ), до виконання покладених на нього зобов'язань згідно виконавчого провадження № 67190620 з примусового виконання наказу від 15.11.2018 № 908/829/18, виданого Господарським суду Запорізької області.
09.07.2024 до Господарського суду Запорізької області від Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни надійшло подання про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності подружжя в межах виконавчого провадження № 67190620 з виконання наказу № 908/829/18, виданого 15.11.2018 Господарським судом Запорізької області, яким державний виконавець просить суд:
- визнати квартиру,що складається з 4-х кімнат, загальна площа (кв.м): 145.9, житлова площа (кв.м): 83.8, адреса: АДРЕСА_5 , зареєстрована 27.12.2017 на праві приватної власності за ОСОБА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 648854380000) спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 .;
- визначити частку майна в праві власності на квартиру, загальна площа (кв.м): 145.9, адреса: АДРЕСА_5 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 648854380000) за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ).
В обґрунтування подання державний виконавець зазначає, що рішення суду у справі № 908/829/18 до теперішнього часу боржником - ОСОБА_2 , не виконано, заборгованість в повному обсязі не погашена, у боржника відсутні будь-які активи, на які можливо звернути стягнення для погашення боргу, а сам боржник не вживає жодних заходів для погашення заборгованості.
Так, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 67190620 з примусового виконання наказу № 908/829/18, виданого 15.11.2018 Господарським судом Запорізької області, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМ АКТИВС» солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю ГК «УКРГАЗ», солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНОЛ ЕНЕРДЖІ», солідарно з Фізичною особою ОСОБА_1 , солідарно з Фізичною особою ОСОБА_2 , солідарно з Фізичною особою ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» 44 176 244 грн. 69 коп. заборгованості з відшкодування платежу за гарантією; 3 194 757 грн. 98 коп. заборгованості за процентами за платіж за гарантією; 1 086 725 грн. 82 коп. - заборгованості по сплаті сум комісій (комісійної винагороди) за обслуговування Гарантії; 3 984 694 грн. 27 коп. пені; 351 667 грн. 74 коп. 3 % річних.
20.10.2021 державним виконавцем у відповідності до вимог ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Крім того, 20.10.2021 державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна боржника - ОСОБА_2 в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 58 073 499,55 грн.
З метою перевірки майнового стану боржника до реєструючих органів направлено відповідні запити.
Згідно відповідей на запити державного виконавця реєструючими органами повідомлено, що рухомого майна, транспортних засобів, цінних паперів, земельних ділянок, сільськогосподарської техніки та іншого будь-якого майна, належного боржнику на праві власності, за боржником не зареєстровано.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, за боржником - ОСОБА_2 зареєстроване нежитлове приміщення В-1, площею 108,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_6 .
20.10.2021 державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна боржника - ОСОБА_2 , а саме накладено арешт на нежитлові приміщення В-1, площею 108,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_6 , в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 58 073 499,55 грн.
11.11.2022 державним виконавцем прийнято постанову про арешт коштів боржника - ОСОБА_2 , а саме накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення поставник про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, що належать ОСОБА_2 , в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 58 073 499,55 грн.
Також в ході примусового виконання державним виконавцем проведено опис майна боржника, про що складено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 11.02.2022, а саме:
- нежитлові приміщення В-1, площею 108,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_6 .
Згідно Звіту про експертну грошову оцінку від 08.08.2022 вартість описаного та арештованого майна склала 2 200 000,00 грн.
В подальшому зазначене майно передано на реалізацію та внесено до системи електронних торгів арештованим майном (СЕТАМ), лот № 517293.
Відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 31.10.2022 № 578628 електронні торги по лоту № 517293 за початковою вартістю 2 200 000,00 грн. не відбулися, оскільки від жодного учасника не надійшла цінова пропозиція.
Згідно протоколу проведення електронних торгів від 01.12.2022 № 579805 електронні торги по лоту № 519193 за початковою вартістю 1 870 000,00 грн. не відбулися в зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.
Як вбачається з протоколу проведення електронних торгів від 02.01.2023 № 581063 електронні торги по лоту № 520439 за початковою вартістю 1 540 000,00 грн. відбулися.
17.01.2023 державним виконавцем прийнято акт № 67190620/18-20.1 державного виконавця про проведення електронних торгів.
Згідно відомостей ДФС України, отриманих 30.01.2024, встановлено, що у боржника - ОСОБА_2 відсутні рахунки у банківських установах.
Перевіркою даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян встановлено, що боржник ОСОБА_2 з 01.02.2012 перебуває в шлюбі з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_1 ), що підтверджується Актовим записом відділу реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у місті Києві за № 87, зареєстрованому від 01.02.2012 за № 00061259821. Дата реєстрації шлюбу - 01.02.2012.
Згідно рішення Подільського районного суду м. Києва у справі № 758/13758/18 від 26.11.2018 встановлено, що шлюб який зареєстрований 01.02.2012 реєстратором Відділу Реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , розірвано, відповідний запис внесено до Державного реєстру актів цивільного стану громадян 17.01.2019.
Відповідно до інформації, сформованої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта дружини Боржника, ОСОБА_4 , на праві власності належить квартира, складається з 4-х кімнат, загальна площа (кв.м): 145.9, житлова площа (кв.м): 83.8, адреса: АДРЕСА_5 , зареєстрована за останньою від 27.12.2017 року (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 648854380000).
Майно набуте на підставі договору купівлі-продажу, квартири, серія та номер: 760, виданий 18.09.2015, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стороженко Я.В.; ПРОТОКОЛ № 18 Загальних Зборів Учасників ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІНТОРГ», серія та номер: 2201, виданий 27.12.2017, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Комарницька О.В.; АКТ приймання-передачі квартири АДРЕСА_7 , серія та номер: 2214,2215, виданий 27.12.2017, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Комарницька О.В.
Таким чином, дружиною Боржника ОСОБА_4 набуто право власності на вищевказану квартиру 27.12.2017 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 760, виданий 18.09.2015, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стороженко Я.В., тобто під час перебування у шлюбі та ще й під час судового розгляду справи № 908/829/18, а отже зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя.
Згідно довідки-характеристики вих. № 11 від 11.04.2023 за підписом голови правління ОСББ «Паркове місто 45» що боржник ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_5 .
Пунктом 1 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження»
встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Відповідно до частин п'ятої-шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Отже, на думку державного виконавця, заходом виконання наказу № 908/829/18, виданого 15.11.2018 Господарським судом Запорізької області, може бути визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою та звернення стягнення на неї.
22.07.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшли Заперечення Боржника ОСОБА_2 на подання про визначення частики майна боржника у спільній сумісній власності подружжя у справі № 908/829/18 (вх. № 14627/08-08/24 від 22.07.2024), в яких Боржник просить суд подання державного виконавця залишити без розгляду, оскільки у спірних правовідносинах частка боржника у спільному майні не визначена, а тому наявний спір про право. Такий спір вирішується в позовному провадженні, а не в межах справи, в якій вирішено інший спір між боржником і стягувачем, тобто не в порядку розділу V «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у господарських справах» ГПК України. При цьому Боржник просить суд врахувати, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 при розірванні шлюбу рішенням Подільського районного суду міста Києва від 26.11.2018 (справа № 758/13758/18) було досягнута домовленість, про те, що квартира, яка складається з 4-х кімнат, загальною площею: 145,9 кв.м., житлова площа: 83,8 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_5 - залишається у одноособовій власності ОСОБА_5 , оскільки на момент винесення рішення у справі № 758/13758/18 сторони вже більше року не проживали однією сім'єю, а вищезазначена квартира була придбана ОСОБА_5 за її власні кошти. ОСОБА_2 отримав у власність нежитлові приміщення В-1, площею 108,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_6 . Крім того, в квартирі АДРЕСА_7 зареєстровано місце проживання 5 малолітніх дітей, а саме: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 В квартирі АДРЕСА_7 , ОСОБА_4 проживає разом зі своїм чоловіком та двома малолітніми дітьми: ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Розглянувши матеріали подання, повно та об'єктивно дослідивши докази, подані в його обґрунтування, в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Конституційний Суд України зазначає про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012). Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» від 05.07.2012 № 15729/07 зазначено, що п.1 ст. 6 Конвенції, серед іншого, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».
Європейський суд з прав людини у рішенні від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пар. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Згідно із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до рішення Європейського суду у справі «Агрокомплекс проти України» (заява № 23465/03) від 06.10.2011, існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).
Таким чином, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід'ємною умовою забезпечення права на суд є виконання остаточного судового рішення.
Порядок вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у цивільних та господарських справах, спрямований на розв'язання суто процесуальних суперечок та здійснення судового контролю за ключовими аспектами виконавчого провадження, при цьому спір, що існував між боржником та стягувачем, вже вирішений судовим рішенням, яке виконується.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За приписами ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Порядок розгляду подання про визначення частки майна боржника у спільному майні визначений ст. 335 ГПК України, відповідно до якої питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 (справа № 2-591/11) зазначено наступне:
«У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 2-24/494-2009 (провадження № 12-4гс20), щодо відступу від висновків якої вирішується питання, колегія суддів зазначила, що під час розгляду подання державного чи приватного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не можуть застосовуватися норми Господарського процесуального кодексу України, які регулюють позовне провадження. Отже, розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 335 Господарського процесуального кодексу України (аналогія статті 443 ЦПК України) не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що стаття 335 Господарського процесуального кодексу України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право. У цьому разі відповідно до статті 338 Господарського процесуального кодексу України подання державного чи приватного виконавця розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від суб'єктного складу боржника та інших співвласників майна. Натомість за наявності спору про право стаття 335 Господарського процесуального кодексу України не підлягає застосуванню. Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким поданням (позовною заявою) в порядку позовного провадження. Пунктом 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Оскільки в цій справі вбачається спір про право боржника з дружиною, яка вважає себе одноосібною власницею спірного майна, то судові рішення в частині визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, слід скасувати, а провадження в цій справі за поданням приватного виконавця в цій частині - закрити.
Натомість мотиви відступу від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 2-24/494-2009 (провадження № 12-4гс20), зводяться до того, що єдиною допустимою законом формою звернення виконавця до суду за вирішенням питання про визначення частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є звернення з поданням.
Однак, ВП ВС дійшла висновку, що розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 443 ЦПК України не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право.
Отже, норми статті 443 ЦПК України підлягають застосуванню виключно за відсутності спору про право.
Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким позовом в порядку позовного провадження.
Обов'язок ініціювання будь-якого наступного судового процесу з метою виконання попереднього судового рішення Законом України «Про виконавче провадження» покладено на компетентні органи, уповноважені Державою на забезпечення виконання судових рішень, а не на кредитора, який правомірно очікує від Держави належного виконання остаточного судового рішення про стягнення боргу.
Повноваження виконавця на звернення з позовною заявою про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, в порядку позовного провадження є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 4, частина четверта статті 42 ЦПК України), в тому числі за позовом про визнання недійсним правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна (оспорення фраудаторного правочину).
Спір про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є спором між боржником і іншими співвласниками майна. Після відкриття провадження за позовною заявою виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, боржник набуває статусу позивача (абзац перший частини п'ятої статті 56 ЦПК України).
Оскільки виконавець може звертатися з позовною заявою про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від волі боржника чи навіть всупереч такій волі, та враховуючи, що процесуальний кодекс не містить вичерпного регулювання участі виконавця у позовному провадженні, підлягають застосуванню правила частин третьої, четвертої статті 57 ЦПК України: зменшення розміру позовних вимог, зміна предмета або підстави позову, укладення мирової угоди, відмова від апеляційної або касаційної скарги, заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими або виключними обставинами можлива лише за письмовою згодою виконавця; якщо боржник не підтримує заявлених позовних вимог, то це не є підставою для залишення подання без розгляду; відмова боржника від позову, подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє виконавця права підтримувати позов і вимагати розгляду справи по суті.
Велика Палата Верховного Суду знов звертає увагу, що необхідно розмежовувати випадки, коли щодо вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, існує спір про право, і коли такого спору немає.
За наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору. Такий спір може виникати, зокрема, тоді, коли відповідно до частини першої статті 368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності).У разі, якщо майно належить двом або більше особам на праві спільної власності із визначенням часток кожного з них у праві власності, то відповідно до частини першої статті 356 ЦК України майно належить таким особам на праві спільної часткової власності. Якщо розмір часток співвласників відомий, то спір про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не виникає. Водночас може виникнути спір про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї (частина перша статті 366 ЦК України).
Якщо ж виник спір щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення - право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності (див mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20, пункт 8.74).
При цьому відбувається припинення права власності одного виду і виникнення права власності іншого виду не тільки боржника, а й іншої особи (співвласника), яка могла взагалі не брати участі у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Відсутність згоди такої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні, у тому числі заперечення самого існування права спільного з боржником права власності (як у справі, що переглядається), свідчить про наявність матеріального спору, який не вирішувався і не міг бути вирішений у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Це новий матеріальний спір, який не може розглядатися як процесуальне питання, а тому не може вирішуватися за правилами розділу VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. Такий спір має бути вирішений судом у порядку позовного провадження. Тому заява про визначення частки майна боржника у спільному майні за наявності спору, подана до суду виконавцем, незалежно від її назви (позовна заява, подання) за своєю суттю є саме позовною заявою. Особа, яка є стверджуваним співвласником майна боржника у такому спорі, є стороною у спорі, якій має бути забезпечена можливість користуватися всіма правами, якими наділений відповідач відповідно до закону. Лише в цьому разі буде забезпечене право такої особи на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду про те, що поняття «спір про право», наявність якого є підставою для залишення заяви без розгляду, а не закриття провадження у справі, передбачено в окремому провадженні. Натомість розділ VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України не регулює дії суду у випадках, коли виконавець звертається до суду в порядку цього розділу за наявності матеріального спору, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. Отже, у ЦПК України наявна прогалина, яку належить заповнити шляхом застосування за аналогією закону частини шостої статті 294 ЦПК України, відповідно до якої якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Тому якщо під час розгляду подання виконавця або скарги в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України суд дійде висновку про наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає подання або скаргу без розгляду і роз'яснює заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах. Такий висновок узгоджується з висновком, сформульованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц (провадження № 14-194цс18) про залишення позову без розгляду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 жовтня 2020 року у справі № 2-24/494-2009 (провадження № 12-4гс20) зазначила, що виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний; водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким поданням (позовною заявою) в порядку позовного провадження.
Оскільки зазначені висновки сприйняті Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду як можливість виконавця звернутися до суду в порядку позовного провадження з різними по суті процесуальними документами, Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним роз'яснити свою позицію шляхом уточнення своїх висновків. Зазначене уточнення полягає в такому. В разі, якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, звернення виконавця до суду завжди за своєю суттю має характер позовної заяви (незалежно від її назви), оскільки вона звернена до суду з метою вирішення матеріального спору. При цьому позовна заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. В останньому випадку суд має або закрити провадження (якщо порушені правила про юрисдикцію спору), або залишити заяву (подання) без розгляду (якщо правила про юрисдикцію спору не порушені).»
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, оскільки в даному випадку державний виконавець звернувся до суду із поданням про вирішення питання про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності подружжя, яким боржник володіє спільно з членами його сім'ї; частка боржника у спільному майні не визначена, а отже, наявний спір про право, який повинен вирішується в позовному провадженні, а не в межах справи в порядку розділу V «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у господарських справах» ГПК України.
Таким чином, враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що у спірній квартирі АДРЕСА_7 , зареєстровано місце проживання 5 малолітніх дітей, а двоє з них проживають у цій квартирі, суд вважає, що подання державного виконавця слід залишити без розгляду, роз'яснивши заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.
Керуючись ст., ст. 234, 235, 335 Господарського процесуального кодексу України, суд
Подання Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності подружжя в межах виконавчого провадження № 67190620 з виконання наказу № 908/829/18, виданого 15.11.2018 Господарським судом Запорізької області, - залишити без розгляду.
Копію даної ухвали направити всім учасникам справи.
Повний текст ухвали складено та підписано 30.07.2024.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Інформацію по справі можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: http://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/.
Телефон контакт-центру 0-800-501-492.
Суддя Н.Г.Зінченко
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.