Справа № 175/8348/23
Провадження № 2/175/2112/23
Іменем України
"15" липня 2024 р. смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Білоусової О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гула А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське в порядку спрощеного позовного провадженя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики ,
Позивач звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31.08.2023 р. з нього було стягнуто кошти за договором позики під проценти від 09.07.2022 року укладеним з ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що не укладав та не підписував з відповідачем договір позики, а тому просить визнати його недійсним.
Позивач в дане судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав просив задовольнити. В минулому судовому засіданні позов підтримав.
Відповідач в дане судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити, посилаючись на відзив та додаткові пояснення навних у матеріалах справи.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 09.07.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір позики грошових коштів під процент, що підтверджується копією договору.
Відповідно до п.1.1 Договору ОСОБА_2 передав, а відповідач ОСОБА_1 отримав у позику 100 000 грн. 00 коп.
Факт укладання договору та передання грошових коштів ОСОБА_2 (позикодавцем) ОСОБА_1 (позичальнику) за Договором додатково підтверджується розпискою від 09.07.2021.
Позивач зазначає, що між сторонами договір не був укладений, а гроші були передані позивачу у зв'язку із тим, що у липні 2021 р. ОСОБА_2 виявив бажання увійти до складу учасників ТОВ «КРАМЛІС» з метою отримання дивідендів від господарської діяльності Товариства. З цією метою він перерахував на рахунок ТОВ «КРАМЛІС» 06.07.2021 кошти у сумі 60 000,00 грн. та 08.07.2021 у сумі 40 000 грн. з призначенням платежу позика. Проте між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не було досягнуто згоди щодо питання входження ОСОБА_3 до складу учасників ТОВ «КРАМЛІС», а відповідно фактичного договору позики укладено не було.
ОСОБА_1 заперечує, що підпис у договорі позики є його, та вказує на розбіжності в умовах договору та розписки, що підтверджує його недійсність.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Згідно зі ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
У п. 3 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;.
Згідно з ч. 1 ст. 639 цього Кодексу договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В силу ст. 10 ЦПК України позивач зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності зазначеного правочину.
Судом встановлено, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31.08.2023 р. у справі №236/4688/21 було задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення процентів, трьох відсотків річних та інфляційних збитків за договором позики.
Під час розгляду цієї справи було проведено судову експертизу, висновком якої встановлено, що підпис та рукописний текст на 2-й сторінці в графі «Позичальник» договору позики грошових коштів під процент, складеному 09.07.2021 в м. Краматорськ, виконані ОСОБА_1 ; два підписи та рукописний текст «виправленому вірити» на розписці до договору позики грошових коштів від 09.07.2021, яка була складена 09.07.2021 в м. Лиман, виконані ОСОБА_1 .
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13.02.2024 року у справі № 236/4688/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ОСОБА_4 про стягнення процентів, трьох відсотків річних та інфляційних збитків за договором позики від 09.07.2021 року, судом вирішено рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2023 року було скасовано, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення процентів, трьох відсотків річних та інфляційних витрат за договором позики задовольнити частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 проценти за користування позикою за договором позики від 09.07.2021 за період з 12.07.2021 по 25.11.2021 у розмірі 83 900 (вісімдесят три тисячі дев'ятсот) гривень 21 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 коп. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Рішення суду набрало законної сили 13.02.2024 року.
Згідно із частиною четвертою та п'ятою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
У постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зроблено висновки про те, що: «преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі - для суду під час розгляду інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає потреби встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть судової преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення у справі, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено судом ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що піддано аналізові в мотивувальній частині судового акта».
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17 (провадження № 61-19719св19), згідно з якими преюдиційні факти - це такі факти, що встановлені рішенням чи вироком суду, які набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу, навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Тож законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних (відмінних) за змістом судових рішень.
Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини укладення Договору позики грошових коштів під процент від 09.07.2021 року, між позивачем та відповідачем не потребують доказування, оскільки встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили і має преюдиційне значення для спірних правовідносин.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики
Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 27, 76-80, 83, 95, 128-130, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. М. Білоусова