Справа № 175/3117/22
Провадження № 2/175/911/22
Іменем України
"27" червня 2024 р. смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Білоусової О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гула А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське в порядку спрощеного позовного провадженя цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства Комерційний Банк« Приват Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся з позовом до суду до відповідачів, який було уточнено, обгрунтовуючи його тим, що 21.12.2007 року АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №106267, згідно умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 15 000, 00 доларів США, а відповідач повинен був їх повернути у строк до 21.12.2012 року. В забезпечення виконання зобов'язань основного договору між позивачем та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір поруки. ОСОБА_1 свої зобов'язання за основним договором не виконав.Тому позивач після уточнення своїх позовних вимог просить стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором, яка складається з 3% річних від простроченої суми.
Представник позивача в судове засідання в режимі ВКЗ не з'явився, в первоному та уточненому позові просив розглядати справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 , повідомлений належним чином, подав до суду свої заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог зокрема у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Інші відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в судове засідання не зявилися, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи (поштовим повідомленням), заяв не подавали.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
Матеріалами справи встановлено, що 21.12.2007 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №106267, згідно умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 15 000, 00 доларів США, а відповідач повинен був їх повернути у строк до 21.12.2012 року.
В забезпечення виконання зобов'язань основного договору між позивачем та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір поруки.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов?язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 15 000, 00 Доларів США.
В порушення умов кредитного Договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач свої зобов?язання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому Договором порядку та строки.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 року, яка складаються з 3% річних від простроченої суми в розмірі 1 159, 00 доларів США.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Разом із тим, главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Сплив позовної давності при пред'явленій позовній вимозі кредитором в судовому порядку про стягнення боргу, за яким сплинула позовна даність, дозволяє боржнику заявити про застосування позовної давності.
Зі змісту заперечень наданих позивачем 25.01.2024 року вбачається, що позивач просив застосувати строки позовної давності.
У відповідності до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесеного ним рішення.
Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).
Сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Судом встановлено, що Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2013 року було задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» та стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за кредитом у розмірі 32 873, 60 доларів США.
Постановою Касаційного цивільного суду Верховного суду від 23.11.2022 року по справі № 285/3536/20 вбачається наступна позиція.
Зарахування, яке є по своїй суті замінником належного виконання зобов'язання, не має створювати механізм обходу заборони передбаченої в пункті 4 частини першої статті 602 ЦК України. Така заборона стосується випадку, коли кредитор ініціює зарахування за задавненою вимогою. У такому разі кредитор за допомогою зарахування може обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору в межах пред'явленої позовної вимоги кредитором в судовому порядку про стягнення боргу, за яким сплинула позовна даність, і яка дозволяє боржнику заявити про застосування позовної давності.
Очевидно, що аналогічний підхід для охорони інтересів боржника при задавненому зобов'язанні має бути й стосовно 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на задавнену вимогу в задавненому зобов'язанні. Пред'явлення кредитором, при існуванні задавненої вимоги, тільки позову про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3 % річних та інфляційних втрат, дозволяє кредитору обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору при пред'явленні позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, і яка забезпечує можливість боржнику заявити про застосування до неї позовної давності. Тобто складається доволі нерозумна ситуація: зі спливом позовної давності і неможливістю захисту задавненої вимоги кредитор зберігає можливість постійно подавати вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на задавнену вимогу, що означає по суті виконання задавненої вимоги і без можливості боржнику заявити про застосування позовної давності до задавненої вимоги;
Приватне право не може допускати ситуацію за якої кредитор, при існуванні задавненої вимоги, пред'являє тільки позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3 % річних та інфляційних втрат. Оскільки це позбавляє боржника можливості заявити про застосування до задавненої вимоги позовну давність, а кредитору надає можливість обійти застосування до задавненої вимоги позовної давності. Тому кредитор, для охорони інтересів боржника, може пред'явити позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред'явленням позову про стягнення задавненої вимоги.
За таких обставин, у задоволенні позовних вимог Акціонерного Товариства Комерційний Банк« Приват Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 274-279, 280, 352, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог Акціонерного Товариства Комерційний Банк« Приват Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості- відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 08.07.2024.
Суддя О. М. Білоусова