Справа № 523/13096/19
Провадження №2/523/811/23
"17" липня 2024 р. м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Далеко К.О.,
за участю секретаря судового засідання - Дмітрієвої В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 м.Одеси, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ», товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ», Овідіопольського управління експлуатації газового господарства публічного акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ», про визнання дій неправомірними, визнання незаконними та скасування актів,
І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.
Позиція позивача.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ», товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ», Овідіопольського управління експлуатації газового господарства публічного акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ», про визнання дій неправомірними, визнання незаконним скасування актів. За уточненими позовними вимогами, згідно заяви від 15.10.2020 року, позивач ОСОБА_1 просить:
1.Визнати незаконним та скасувати Акт № 201 від 06.05.2019 року про порушення побутовим споживачем, складений представником Овідіопольського управління по експлуатації газового господарства ПАТ «Одесагаз.
2.Визнати незаконним та скасувати Акт-розрахунок №132 від 29.07.2019 року необлікованого/донарахованого/об'єму та обсягу природного газу, складений АТ «ОДЕСАГАЗ» Овідіопольське УЕГГ.
3.Визнати незаконними дії Овідіопольського управління експлуатації газового господарства Пат «Одесагаз» з припинення природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , за заборгованість у розмірі 97 014,33 грн., нараховану га підставі рішення комісії з розгляду актів про порушення віл 29.07.2019 року №132.
4.Заборонити проводити припинення природнього газу за адресою: АДРЕСА_1 , за заборгованість у розмірі 97 014, 33 грн, нараховану на підставі рішення комісії з розгляду актів про порушення від 29.07.2019 року № 132.
Позовні вимоги у останній редакції мотивовані тим, що позивачка є співвласником будинку АДРЕСА_1 . Між нею та АТ « ОДЕСАГАЗ» укладено договір № 50008553 від 30.05.2016 року про надання населенню послуг з газопостачання.
02 квітня 2019 року за вказаною вище адресою, прийшли співробітники газового господарства та повідомили її доньку про те, що метою їх візиту є планова перевірка газового обладнання. Слюсарем ЕРГО ОСОБА_2 проведено обстеження газового лічильника САМГАЗ G-4 номер 2442492 пломба № 120078, та складено Акт обстеження без номера, відповідно до якого встановлено наявність твердотопливного АОГВ. Газовий лічильник запаковано у пакет та опломбовано. Показники лічильника станом на 02.04.2019 року зафіксовано у Акті. Вказаний акт підписано лише слюсарем ОСОБА_2 06 травня 2019 року представника ПАТ «ОДЕСГАЗ» складено Акт № 172 про демонтаж побутового газового лічильника, заводський № 2442492 в якому зазначено, що заводські пломби та пломби УЕГГ не порушені. Посилання на нормативні документи стосовно порушень не вказані.
06 травня 2019 року представником Овідіопольського управління по експлуатації газового господарства ПАТ «ОДЕСАГАЗ» Ніколаєвим О.В. та ОСОБА_2 складено Акт № 201 про порушення побутовим споживачем, відповідно до якого встановлено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ, який позивачем підписаний не був. Показники газового лічильника, станом на 06.05.2019 рік, відображені в Акті № 201 - 51433.
Газовий лічильник співробітниками газової служби демонтовано та направлено на експертизу, про що складено Акт та Протокол № 201/1 від 06.05.2019 року. 07 травня 2022 року позивач письмово повідомила про вищезазначені дії ПАТ «ОДЕСАГАЗ».
Актом експертизи ЗВТ та пломб № 230 від 15 травня 2019 року встановлено, що цілісність місцезнаходження пломб не порушено, а також ознак порушень, зазначених у протоколі не має.
Разом із тим, висновком експертизи встановлено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ: порушення цілісності заводського тавра та лічильного механізму, скло не закріплено, лічильник не приданий до подальшої експлуатації. В порушення вимог п. 10 глави 10 розділу Х Кодексу газорозподільних систем, АТ «ОДЕСАГАЗ» не було надано до НКРЕКП підтверджуючих документів щодо непридатності газового лічильника для подальшого використання.
За дане порушення здійснено розрахунок за граничними об'ємами споживання природного газу населенням та складено Акт-розрахунок за № 32 від 29.07.2019 року необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу з листопада 2018 року по травень 2019 року в розмірі 97 014, 33 грн. Вартість експертної повірки газового лічильника становить 3 694,80 грн.
З даним рішенням, а саме з Актом-розрахунку № 32 від 29.07.2019 року, позивач не погоджується в повному обсязі, крім того, вважає, що дії співробітників газової служби в процесі проведення перевірки були неправомірними, перевірка проводилася з багатьма порушеннями законодавства, а саме про проведення повірки та демонтаж газового лічильника не було сповіщено позивача та проведено у її відсутність.
Згідно до пункту 4 розділу 1 глави 1 Кодексу ГТС під несанкціонованим втручанням в роботу ЗВТ/лічильника газу розуміється втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку (зокрема лічильника газу), у тому числі шляхом їх підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об'єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації), внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу.
За відсутності однієї із вказаних обставин твердження про несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу та донарахування об'єму газу є необґрунтованими. Наявність отвору в конструкції лічильника , його ушкодження, тріщини, відлущення, ушкодження корпусу - не є аналогічним зривом пломби, адже про це вказано в жодному з чинних нормативно-правових актах.
Відповідач встановив лише одну обставину, яку необхідно встановити для несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу- втручання в конструкцію, водночас відсутня друга обставина, а саме те, що внаслідок втручання в конструкцію лічильника позивачем, наступили наслідки у вигляді спотворення даних обліку газу.
Акт експертизи ЗВТ та пломб не може вважатися належним доказом несанкціонованого втручання в роботу газового лічильника, оскільки питання про причинно-слідчий зв'язок між пошкодженням в роботу газового лічильника у вигляді спотворення даних обліку газу експертами не ставилися.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить позовні вимоги задовольнити.
Позиція відповідача.
27.09.2019 року представник АТ «Одесагаз» Єгоров О.О. надав суду відзив на позов, яким просив у позові відмовити. Відзив обґрунтований наступним: позивач передчасно звернувся з позовом до суду. Оскарження акту про порушення та акту-розрахунку АТ «Одесагаз» щодо фіксації порушення, визначення необлікованого об'єму та обсягу природного газу та встановлення збитків є різновидом претензії, їх оскарження не передбачено нормами чинного законодавства України. Оскарження дій щодо факту складення актів, нарахування плати за використаний природний газ та збитків, які не встановлюють для позивача будь-яких обов'язків, є елементами претензії, відповідно не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту. Такі доводи позовної заяви ОСОБА_1 можуть бути запереченням у разі пред'явлення до позивача позову про відшкодування збитків з боку АТ «Одесагаз», проте таких вимог не заявлено. Оспорюваний акт про порушення є лише фіксацією можливого порушення, яке було виявлено при контрольному огляді лічильника газу, а оскарження дій працівників АТ «Одесагаз» також не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту права. 02.04.2019 року представниками АТ «Одесагаз» було проведено обстеження побутового лічильника газу споживача ОСОБА_1 , в результаті якої було виявлено порушення експлуатації лічильника газу, та складено Акт обстеження вузла обліку. Враховуючи те. Що у представників АТ «Одесагаз» виникли сумніви щодо правильності вимірювання об'єму природного газу лічильником газу, 06.05.2019 року представниками АТ «Одесагаз» було зафіксовано несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ у споживача ОСОБА_1 , та відповідно складено Акт про порушення. Також, одночасно з Актом було складено Протокол щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу та Акт про демонтаж побутового лічильника газу, в яких зазначено, що лічильник газу демонтується представником АТ «Одесагаз», пакується в пакет та опломбується пломбами оператора ГРМ. Таким чином, лічильник Самгаз G-4 заводський №2442492 було взято для проведення експертної повірки, про що позивача було заздалегідь письмово повідомлено. Актом №230 експертизи ЗВТ та пломб від 15.05.2019 року встановлено порушення цілісності заводського тавра та лічильного механізму на ЗВТ та визначено невідповідність заводського тавра параметрам визначеним їх виробником. В даному випадку, комісією було встановлено, що заводське тавро ЗВТ не відповідає ознакам та параметрам визначеним заводом-виробником, а також виявлено пошкодження цілісності заводського та повірочного тавра та цілісності лічильного механізму. Вказане свідчить про те, що до вказаного лічильника було здійснено втручання шляхом зняття заводської пломби та встановлення іншої, яка не відповідала ознакам, які визначає завод виробник, а також шляхом пошкодження скла суматора, з метою доступу до лічильного механізму. Порушення пломби (заводського тавро) лічильника газу є достатньою підставою вважати, що у роботу ЗВТ було здійснено несанкціоноване втручання, яке може мати вигляд як постійного, так і тимчасового впливу на ЗВТ та відповідно облік природного газу. Таким чином, пошкоджена заводська пломба є достатнім фактичним доказом несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ.
ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.
Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 23.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите загальне позовне провадження у справі.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 09.10.2019 року вжито заходи забезпечення позову, а саме заборонено відповідачу АТ «Одесагаз», Овідіопольському управлінню експлуатації газового господарства припиняти постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 24 травня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті цивільну справу.
Судові засідання по справі неодноразово були відкладені з причин: не явки сторін до судового засідання; відсутності у представника позивача ОСОБА_3 статусу адвоката; відсутності доказів повідомлення сторін по справі; на підставі розпорядження в.о. голови суду від 11.10.2021 року «Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом Covid-19; у зв'язку із клопотаннями сторін про відкладення розгляду справи; у зв'язку із введенням в країні військового стану; у зв'язку із повітряною тривогою.
ІІІ. Позиції сторін.
У судове засідання представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Монастирна І.О. не з'явилась, була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки до електронного кабінету.
Представник позивача Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» до судового засідання не з'явився, був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки до електронного кабінету, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, просив відмовити у задоволенні позову.
Представник ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» до судового засідання не з'явився, був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки до електронного кабінету.
Овідіопольське управління експлуатації газового господарства ПАТ «Одесагаз», маючи статус відокремленого підрозділу ПАТ «Одесагаз», припинено.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам як в цілому, так і кожному доказу окремо, шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Судом встановлено, що позивачка є співвласником будинку АДРЕСА_1 .
30.05.2016 року між позивачкою ОСОБА_1 та АТ «ОДЕСАГАЗ» було укладено договір № 50008553 про надання населенню послуг з газопостачання.
02 квітня 2019 року за вказаною вище адресою, прийшли співробітники газового господарства та повідомили її доньку про те, що метою їх візиту є планова перевірка газового обладнання. Слюсарем ЕРГО ОСОБА_2 було проведено обстеження газового лічильника САМГАЗ G-4 номер 2442492 пломба № 120078, та складено Акт обстеження без номера, відповідно до якого встановлено наявність твердотопливного АОГВ. Газовий лічильник запаковано у пакет та опломбовано. Показники лічильника, станом на 02.04.2019 року, зафіксовано у Акті. Вказаний акт підписано слюсарем ОСОБА_2
06 травня 2019 року представником ПАТ «ОДЕСГАЗ» складено Акт № 172 про демонтаж побутового газового лічильника, заводський № 2442492, в якому зазначено, що заводські пломби та пломби УЕГГ не порушені. Посилання на нормативні документи стосовно порушень не вказані.
06 травня 2019 року представником Овідіопольського управління по експлуатації газового господарства ПАТ «ОДЕСАГАЗ» Ніколаєвим О.В. та ОСОБА_2 складено Акт № 201 про порушення побутовим споживачем, відповідно до якого встановлено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ, який позивачем підписаний не був. Показники газового лічильника, станом на 06.05.2019 рік, відображені в Акті № 201 - 51433.
Газовий лічильник співробітниками газової служби демонтовано та направлено на експертизу, про що складено Акт та Протокол № 201/1 від 06.05.2019 року. 07 травня 2022 року позивач письмово повідомила про вищезазначені дії ПАТ «ОДЕСАГАЗ».
Актом експертизи ЗВТ та пломб № 230 від 15 травня 2019 року лічильника газу типу Самгаз G-4 заводський № 2442492 встановлено:
-цілісність місцезнаходження пломб не порушено, ознак порушень, зазначених у протоколі не має - цілісність не порушено;
-цілісність заводського та повірочного тавра на ЗВТ - цілісність порушено;
-цілісність лічильного механізму та корпусу ЗВТ: цілісність порушено;
-скло суматора не закріплене, вільно знімається. Є доступ до лічильного механізму. На склі суматора наявні сліди використання клею. Корпус лічильника забруднений. Наявні сліди іржі, численні подряпини лакофарбового покриття. Тавро на праві пломбі не відповідає тавру заводу-виробника. Лічильник газу типу Самгаз G-4 заводський № 2442492 визнано не придатним до подальшої експлуатації. Споживач ОСОБА_4 на Акті зазначила свої зауваження.
За дане порушення здійснено розрахунок за граничними об'ємами споживання природного газу населенням та складено Акт-розрахунок за № 32 від 29.07.2019 року необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу з листопада 2018 року по травень 2019 року в розмірі 97 014, 33 грн. Вартість експертної повірки газового лічильника становить 3 694,80 грн.
Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування Акту № 201 від 06.05.2019 року про порушення побутовим споживачем, складеного представником Овідіопольського управління по експлуатації газового господарства ПАТ «Одесагаз, та скасування Акта-розрахунку №132 від 29.07.2019 року необлікованого/донарахованого/об'єму та обсягу природного газу, складеного АТ «ОДЕСАГАЗ» Овідіопольське УЕГГ, суд зазначає наступне.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
А застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17).
Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту.
Визначаючи належність обраного позивачем способу захисту, слід оцінювати його ефективність для захисту того права чи інтересу, за захистом якого позивач звернувся до суду. Вимога про захист цивільного права або інтересу має відповідати змісту цього права чи інтересу, характеру його порушення, оспорювання або невизнання і повинна забезпечувати поновлення права чи інтересу, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати отримання відповідного відшкодування (пункти 69 та 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц (провадження № 14-503цс18) зроблено висновок, що «захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Складений працівниками електропостачальної організації акт про порушення ПКЕЕ є лише фіксацією такого порушення, що було виявлено під час проведення перевірки дотримання цих Правил, тому оскарження лише факту складення такого акта, який не встановлює для споживача будь-яких обов'язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. Зазначений акт може бути визнаний як доказ (із наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема щодо відшкодування матеріальних збитків, при вирішенні якого суд зобов'язаний дати оцінку щодо дійсності цього акта. Обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про скасування протоколу щодо розгляду акта про порушення ПКЕЕ та визнання дій комісії щодо розгляду зазначеного акта неправомірними, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 401/2611/17 (провадження № 61-16533св19) зроблено висновок, що «спірним може бути питання незгоди споживача із рішенням енергопостачальника, оформленого протоколом, про нарахування вартості необлікованої електричної енергії на підставі зафіксованого в акті порушення ПКЕЕН, що спонукало ОСОБА_3 звернутись із цим позовом до суду з вимогою визнати незаконним та скасувати рішення комісії, оформлене протоколом по розгляду акта про порушення ПКЕЕН. При цьому обраний позивачем спосіб захисту свого права, яке він вважає порушеним, не суперечить встановленому законодавством порядку вирішення спірних питань, що можуть виникнути між побутовим споживачем і енергопостачальником, перелік яких не є вичерпним. Таким чином, вимога про оскарження рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості, оформленого протоколом з розгляду акта про порушення ПКЕЕН, має розглядатися судом як вимога про визнання повністю або частково недійсним акта постачальника електричної енергії».
Підпунктом 4 пункту 1 глави 9 розділу Х Кодексу ГРС передбачено, що суміжні суб'єкти ринку природного газу, зокрема, Оператор ГРС та споживач, під час введення в експлуатацію або протягом експлуатації комерційного ВОГ та його складових, у тому числі, в разі позаштатної ситуації чи виникнення спірних питань щодо результатів вимірювань об'єму природного газу, мають право здійснювати з дотриманням вимог цього Кодексу перевірку комерційного ВОГ та його складових щодо відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ та/або несанкціонованого газопроводу.
Підпунктом 6 пункту 7 глави 9 розділу Х Кодексу ГРС передбачено, що у разі виявлення під час перевірки комерційного ВОГ чи його складових або контрольного огляду вузла обліку ознак нижченаведених порушень представник Оператора ГРМ на місці перевірки складає у порядку, визначеному цим Кодексом, акт про порушення, зокрема про наявність несанкціонованого газопроводу.
Згідно з підпунктом 3 пункту 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об'ємів (обсягів) природного газу, належить несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу).
Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу є втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку (у тому числі, лічильника газу), у тому числі шляхом їх підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об'єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації), внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу.
Положення наведеного пункту прямо вказує на те, що несанкціонованим є втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу за наявності факту того, що витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), або інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу.
Несанкціонованим втручанням є не лише доведення факту пошкодження конструкції ЗВТ/лічильника, зокрема, а й встановлення факту викривлення даних обліку природного газу (коли витрати природного газу комерційним вузлом обліку не обліковуються, обліковуються частково чи з порушенням).
Схожий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 904/4030/18, від 05 листопада 2019 року у справі № 922/137/19, від 28 грудня 2019 у справі № 911/721/19, від 12 березня 2020 року у справі № 920/1217/16, від 26 червня 2020 року у справі № 911/720/19, від 08 вересня 2020 року у справі № 922/4351/19, від 03 листопада 2020 року у справі № 908/554/19.
Пунктами 1, 8, 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРСМ передбачено, що у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цього Кодексу.
Акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення.
За результатами розгляду акту про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акту про порушення.
При задоволенні комісією акту про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно з статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що у даному випадку позивачем ОСОБА_1 обрано неналежні способи захисту, оскільки вона ставить питання про визнання незаконним та скасування Акту про порушення та Акту-розрахунку, однак не ставить питання про визнання незаконним та скасування рішення комісії по розгляду акту про порушення, оформленого протоколом.
Суд зауважує на тому, що жодна зі сторін не надала суду до матеріалів справи наведеного рішення комісії, оформленого протоколом.
В свою чергу, відповідно до ч.7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
З огляду на викладене, суд дійшов висновків про те, що у задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині слід відмовити, з підстав невірно обраного способу захисту.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 не позбавлена права захисту свого права шляхом звернення до суду із вимогою про визнання незаконним та скасування рішення комісії по розгляду акту про порушення, оформленого протоколом.
Щодо позовних вимог про визнання незаконними дій з припинення природного газу та заборону проводити припинення природнього газу, суд зазначає наступне.
Згідно повідомлення Овідіопольського управління експлуатації газового господарства від 25.09.2019 року № 302, позивач ОСОБА_1 дійсно попереджена про припинення природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , за наявну заборгованість.
Разом із тим, в матеріалах справи відсутні докази фактичного припинення природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд зазначає, що надавати правову оцінку діям відповідача, можна лише у випадку їх вчинення.
З огляду на викладене, відсутність в матеріалах справи доказів припинення природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , виключає задоволення позову в цій частині заявлених позовних вимог.
Також, суд не находить правових підстав для задоволення позовних вимог про заборону проведення припинення природнього газу, оскільки суд не може забороняти вчиняти певні дії в майбутньому.
Для захисту права суду необхідний факт його порушення, а чи відбудеться це у майбутньому - невідомо.
Способи захисту порушеного права не абстрактні і формулюються позивачем не як завгодно, а визначені виключно законом. Тому, якщо законом не передбачено такого способу захисту права «як заборонити органу вчиняти ПЕВНІ дії в майбутньому», то у задоволенні такої позовної вимоги суду слід відмовити. При цьому, виходити за межі позовних вимог і застосувати інший спосіб захисту порушеного права не заявлений позивачем суд не має права. Навіть якщо порушення права позивача очевидне.
Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними зокрема в постанові ВСУ у справі № 6-951цс16 від 24 травня 2017р., які суд в силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ», товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ», Овідіопольського управління експлуатації газового господарства публічного акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ», про визнання дій неправомірними, визнання незаконними та скасування актів, не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст.4,128, 141,ч. 2ст.247, 263,264, 265,268, 280 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ», товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ», Овідіопольського управління експлуатації газового господарства публічного акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ», про визнання дій неправомірними, визнання незаконними та скасування актів- відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали суду від 09.10.2019 року, шляхом заборони відповідачу АТ «Одесагаз», Овідіопольському управлінню експлуатації газового господарства припиняти постачання природного газу за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Йосипівка, вул. Софіївська/Леніна, 194.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складений 30.07.2024 року, у зв'язку із тривалою та періодичною відсутністю в суді світла.
Суддя: К.О. Далеко