Справа № 484/3172/24
Провадження № 2/484/1150/24
Рішення
іменем України
(заочне)
30.07.2024 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Максютенко О.А.,
секретар судового засідання Завірюха В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, в залі суду в м. Первомайську, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив
представник позивача звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення з неї заборгованості в сумі 38679,33 грн. та судових витрат, а саме судового збору розмірі 2422,41 грн., витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 08.10.2021 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "Авентус Україна" було укладено електронний договір №4887353 про надання споживчого кредиту. Сума кредиту складає 9600 гривень. Строк кредиту 14 днів, який може бути пролонговано відповідно до розділу 4 договору. Дата повернення кредиту 22.10.2021. ТОВ "Авентус Україна" свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 9600 гривень шляхом зарахування кредитних коштів на його платіжну картку № НОМЕР_1 , однак відповідачка свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, а також не уклала угоду про пролонгацію строку дії кредитного договору, в зв'язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3 кредитного договору строк його дії було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів. А тому первісним кредитором було нараховано відсотки в межах строку дії договору за ставкою 1,90% в розмірі 18969,60 грн.
Враховуючи невиконання відповідачкою своїх боргових зобов'язань перед кредитором 21 червня 2022 року між ТОВ "Авентус Україна", як клієнтом, та позивачем, як фактором, було укладено Договір факторингу №21-06/2022, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору право грошової вимоги за кредитним договором відповідно до реєстру боржників, у тому числі і до відповідачки. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ "Авентус Україна" повідомило відповідачку шляхом направлення на електронну пошту, зазначену при укладенні кредитного договору. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідачки по кредитному договору перед позивачем несплачена і складає 9600 грн. - тіло кредиту, 18969,60 грн. нараховані проценти, 8113,77 грн. інфляційні витрати, 1995,96 грн. три відсотки річних, а всього 38679,33 грн.
Ухвалою про відкриття провадження від 20.06.2024 року позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачці був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву. Наданий строк є достатнім для забезпечення прав учасників справи, зокрема права відповідача на подання відзиву та підготування відповідних доказів.
Про слухання справи позивач та відповідач повідомленні належним чином, своїм правом подати відзив на позовну заяву відповідачка не скористалася, будь-яких клопотань проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін від неї не надходило.
Враховуючи на відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, належним чином повідомлення відповідача про дату та час слухання справи, суд відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України ухвалив провести розгляд справи у заочному порядку.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, та керуючись законом, суд приходить до наступного:
08.10.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи «ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір №4887353 про надання споживчого кредиту.
Згідно п. п. 1.3 - 1.4 договору: тип позики - споживчий кредит, сума позики складає 9 600,00 гривень, строк позики: до 22 жовтня 2021 року (14 днів).
Відповідно п. 1.5-1.7 договору базова процентна ставка за позикою, фіксована: 1,99 % від суми позики за кожен день користування позикою.
У відповідності до п. 2.1. договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.
Договір було підписано позичальником ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора НОМЕР_4.
До укладання договору відповідач ОСОБА_1 ознайомилася із Паспортом споживчого кредиту, про що свідчить її електронний підпис одноразовим ідентифікатором НОМЕР_4 та таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача, реальної річної процентної ставки за договором та графіком нарахувань, про що також свідчить її електронний підпис одноразовим ідентифікатором НОМЕР_4.
Підписавши договір про надання споживчого кредиту, відповідачка ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання одержати та повернути кошти споживчого кредиту, сплатити проценти за користування ним, та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачкою за договоромпро надання споживчого кредиту виконало та надало їй кредит в розмірі 9 600,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що постає із довідки про здійснення переказів на карткові рахунки № 5861-ВП від 22.06.2022 року, надану ТОВ «ФК "ВЕЙ ФОР ПЕЙ».
21 червня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та позивачем, як фактором, було укладено Договір факторингу №21-06/2022, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору право грошової вимоги за кредитним договором відповідно до реєстру боржників, у тому числі і до відповідачки.
Згідно з витягом з реєстру боржників, додатку №1 до договору факторингу ОСОБА_1 є боржником за договором №4887353 про надання споживчого кредиту. Загальна сума заборгованості становить 28569,60 грн.
Про відступлення ТОВ «Авентус Україна» права грошової вимоги ОСОБА_1 була повідомлена шляхом направлення відповідного повідомлення на електронну пошту, зазначену нею при укладенні договору №4887353 про надання споживчого кредиту від 08.10.2021 року.
Отже, до позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу №21-06/2022 від 21.06.2022 року перейшло право грошової вимоги до відповідачки.
Станом на 20.05.2024 року, за розрахунками позивача, заборгованість за кредитним договором відповідача складає: сума кредиту 9600 грн., сума процентів за користування кредитом 18969,60 грн., а всього 28569,60 грн.
Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.
Так у ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають на підставі договору або правочину.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 1054 цього Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як визначено у ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ст. 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно ст. 3 цього ж Закону, електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Згідно ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.
Відповідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 прийняла пропозицію (оферта) укласти електронний договір № 4887353 з накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором НОМЕР_5, надісланим кредитором позичальнику у електронному смс-повідомленні, що свідчить про укладення кредитного договору з дотриманням встановленої Законом форми правочину.
Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 підтвердив, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними за та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.
Відповідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК).
Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором, позивач заявив про стягнення заборгованості у розмірі 28569,60 грн., яка складається з: сума кредиту 9600 грн., сума процентів за користування кредитом 18969,60 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, строк дії договору закінчився 22 жовтня 2021 року, до цього часу його умови не змінювалися.
Доказів того факту, що кредитний договір після 22 жовтня 2021 року було автоматично пролонговано та строк користування кредитом збільшено, матеріали справи не містять, а не сплата та/або несвоєчасна сплата позичальником кредитних платежів не може слугувати належною підставою для продовження строку користування кредитом без волевиявлення сторін (у тому числі вчинення відповідних дій).
Таким чином, з огляду на встановлені судом конкретні обставини справи, відсутність доказів сплати відповідачем кредитної заборгованості, той факт, що договір № 4887353 від 08 жовтня 2021 року діяв до 22 жовтня 2021 року із стандартною процентною ставкою 1,99 % в день, суд дійшов висновку, що з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 16926,60 грн., з яких: 9600 грн. - сума заборгованості за кредитом та 2553,60 грн. - сума заборгованості за процентами (стандартна процентна ставка 1,90% за період з 08.10.2021 року по 22.10.2021) в межах строку кредитування.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат згідно ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.
В позовній заяві позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» просив стягнути з відповідачки інфляційні витрати у розмірі 8113,77 грн., нараховані за період з лютого 2022 року по квітень 2024 року та 3% річних у сумі 1995,96 грн., нараховані з 21.01.2022 по 20.05.2024 року.
У ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання, незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (п. 45)).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, дійшла висновку про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (п. 43 постанови).
За змістом частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, не є штрафними санкціями.
Під час розгляду справи встановлено, що позивач нарахував на суму заборгованості у розмірі 28569,60 грн. інфляційні витрати за період з лютого 2022 року по квітень 2024 року включно та 3% річних за період з 21.01.2022 по 20.05.2024.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного суду від 28.03.2018 у справі № 444/9518/12 проценти за користування позикою не можуть бути нараховані за межами строку кредитування.
Крім того, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З урахуванням п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд вважає, що інфляційні витрати та 3% річних повинні бути нараховані ОСОБА_1 виключно до 24.02.2022 року і на суму боргу у розмірі 16926,60 грн., з яких: 9600 грн. - сума заборгованості за кредитом та 2553,60 грн. - сума заборгованості за процентами (стандартна процентна ставка 1,90% за період з 08.10.2021 року по 22.10.2021) в межах строку дії договору.
Суд перевірив в програмі «Ліга:Закон» за адресою - https://ips.ligazakon.net/calculator/ff (Розділ Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій) та визначив наступний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
1. Розмір інфляційних втрат на суму боргу 16926,00 грн., що виникла за період із 23.10.2021 року по 23.02.2022 року включно:
Розрахунок здійснюється за формулою: ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення. Останній період: IIc 100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) = 1.04366631
Інфляційне збільшення складає: 16 926,00 x 1.04366631 - 16 926,00 = 739,10 грн.
2. Розмір 3% річних від простроченої суми боргу 16926,00 грн., що виникла за період із 23.10.2021 року по 23.02.2022 року включно:
Розрахунок здійснюється за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення. Період прострочення грошового зобов'язання: з 23.10.2021 року до 23.02.2022 року, кількість днів прострочення у цей період - 124, 16 926,00 x 3 % x 124 : 365 : 100 = 172,51 грн.
Таким чином, за період з 23 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року включно інфляційні втрати складають 739,10 грн., 3% річних складають 172,51 грн., які і підлягають стягненню з відповідачки.
У частинах другій, третій, п'ятій статті 100 ЦПК України визначено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту укладання договору №4887353 про надання споживчого кредиту від 08.10.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачкою ОСОБА_1 стороною позивача при зверненні до суду було надано електронні докази через систему «Електронний суд», надано оригінали договору №4887353 про надання споживчого кредиту від 08.10.2021 року, договору факторингу №21-06/2022 від 21.06.2022 року з додатками, паспорт позики, розрахунок за договором позики, докази перерахування коштів відповідачу у форматі pdf файлів, які були досліджені судом у ході розгляду справи.
Відповідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Станом на день розгляду справи відповідачка не надала суду належні і допустимі докази на спростування встановлених судом обставин та позову у повному обсязі, у тому числі щодо визначення іншого розміру боргу.
У п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» наголошується, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п. 58 рішення Європейського суд у справі «Серявін та інші проти України» зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи і заперечення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «ФК "Фінтраст Україна» підлягають частковому задоволенню.
Слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №4887353 про надання споживчого кредиту від 08.10.2021 року, що виникла станом на 20.05.2024 року у розмірі 16926,60 грн., яка складається із: 9600,00 грн. заборгованості за кредитом та 2553,60 грн. заборгованості за процентами, а також інфляційні втрати у розмірі 739,10 грн., 3% річних у розмірі 172,51 грн. При цьому необхідно відмовити позивачеві у задоволенні позову до відповідача в частині вимог про стягнення заборгованості за нарахованими процентами у загальному розмірі 16416,00 грн. (18969,60 грн - 2553,60 грн.), інфляційних втрат в розмірі 7374,67 грн. (8113,77 грн. - 739,10 грн.), 3% річних у розмірі 1823,45 грн.(1995,96 грн. - 172,51 грн.).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,41 грн. Суд враховує, що позов підлягає задоволенню на 46,12% ((17838,21 грн. : 38679,33 грн.) х 100%). Тому, з відповідачки на користь позивача слід стягнути кошти у розмірі 1117,22 грн. (46,12% від 2422,41 грн.) у повернення сплаченого судового збору, а у різниці у розмірі 1305,19 грн. (2422,41 грн. - 1117,22 грн.) слід відмовити.
Крім того, частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, як закріплено у частині першій ст. 137 ЦПК України.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Професійна правнича допомога позивачу надавалась адвокатом Крюковою Мариною Володимирівною на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 5127 від 29.08.2018 року.
Як вбачається з звіту про надання правової допомоги згідно договору № 07/07-2022 від 07.07.2022 року від 20.05.2024 року загальна вартість наданої правничої допомоги складає 10000 грн. Згідно платіжної інструкції № 4943 від 20.05.2024 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» сплатила за адвокатські послуги згідно рахунку на оплату по замовленню № 20/05 від 20.05.2024 року адвокату Крюковій М.В. 10000 грн.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Суд, ураховуючи складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, приходить до висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача 4612,00 грн. відповідно до пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 10-13, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
ухвалив
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" заборгованість за договором №4887353 про надання споживчого кредиту від 08.10.2021 року що виникла станом на 20.05.2024 року у розмірі 16926,60 грн., яка складається із: 9600,00 грн. заборгованості за кредитом та 2553,60 грн. заборгованості за процентами, а також інфляційні втрати у розмірі 739,10 грн., 3% річних у розмірі 172,51 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" відповідно до задоволених позовних вимог судовий збір в сумі 1117 грн. 22 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4612,00 грн.
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" у задоволенні позову до ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення заборгованості за нарахованими процентами у загальному розмірі 16416,00 грн., інфляційних втрат в розмірі 7374,67 грн., 3% річних у розмірі 1823,45 грн. та коштів у повернення сплаченого судового збору у розмірі 1305,19 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 5388 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" (ЄДРПОУ 44559822, адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, оф.118/2 )
Відповідач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено 30.07.2024 року.
Суддя: