Провадження № 22-ц/803/4926/24 Справа № 204/4904/23 Головуючий у першій інстанції: Токар Н. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
18 червня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,
за участю секретаря Сахарова Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, третя особа - Дніпровська міська рада, про визнання основним квартиронаймачем,-
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 22.06.2001 року рішенням Виконавчого комітету Красногвардійської районної ради м.Дніпропетровська №152/2 «Про надання житлової площі гр.Свердловій», надано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 та членам її сім'ї, а саме: чоловіку ОСОБА_3 , донці ОСОБА_4 та зобов'язано житловій групі виконкому видати ордер гр. ОСОБА_2 06.08.2001 року їм видано ордер. З 2017 року позивач почала проживати зі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вказаній квартирі АДРЕСА_2 , як член їхньої сім'ї, вела з ними спільне господарство, а останні не обмежували її будь-яким строком проживання в квартирі. 05.06.2018 року за заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позивачку було зареєстровано у спірній квартирі. З моменту вселення позивач продовжує проживати у спірній квартирі, сплачує за комунальні послуги та підтримує квартиру в належному стані. У 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснили переїзд до Федеративної Республіки Німеччини. Після їх від'їзду позивач залишилась проживати у зазначеній квартирі. У березні 2023 року позивач звернулась до Департаменту житлового господарства про надання дозволу на зміну умов договору найму займаного жилого приміщення. Проте, 22.03.2023 позивачу було відмовлено в переоформленні договору найму з огляду на те, що останньою не підтверджено родинних відносин з квартиронаймачем ОСОБА_2 . Тому позивачка просила визнати її основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_2 .
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2024 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_1 наймачем квартири АДРЕСА_2 . Стягнуто з Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1073,60 грн.
В апеляційній скарзі Виконавчий комітет Дніпровської міської ради, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Про наявність поважних причин повторної неявки особисто позивачки у судове засідання суду апеляційної інстанції не повідомлено, відповідних доказів не надано. Заява представника позивачки ОСОБА_5 про зайнятість в іншому процесі не містить інформації про певні факти та відповідні докази не надані, тобто є необгрунтованою; колегія також приймає до уваги, що представник позивачки надав свої пояснення у судовому засіданні апеляційного суду у даній справі 04.06.2024 року, що підтверджується протоколом та звукозаписом судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що рішенням Виконавчого комітету Красногвардійської районної ради м.Дніпропетровська від 22.06.2001 року №152/2 «Про надання житлової площі гр. ОСОБА_2 », ОСОБА_2 надано звільнену трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 на склад родини 3 особи, з яких: ОСОБА_3 - чоловік, ОСОБА_4 - донька; зобов'язано житловій групі виконкому видати ордер гр. ОСОБА_2 (а.с.11).
06.08.2001 року Виконавчим комітетом Красногвардійської районної ради м.Дніпропетровська гр. ОСОБА_2 видано ордер серії ІІІ №2636 на склад сім'ї 3 особи: ОСОБА_2 - основний квартиронаймач, ОСОБА_3 - чоловік, ОСОБА_4 - донька (а.с.12-13).
Згідно нотаріально посвідчених заяв від 31.05.2018, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали згоду на постійну реєстрацію (прописку) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.14,15).
З 05.06.2018 року місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою по АДРЕСА_4 , що підтверджується копією її паспорту серії НОМЕР_1 від 9.01.2001 (а.с.10 зворот, 25).
Також установлено, що у квартирі по АДРЕСА_4 зареєстровані ОСОБА_2 - основний квартиронаймач, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою відділу обліку проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 07.09.2018 №15357, а також листом Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 06.06.2024 №2/5-1237 (а.с. 25).
21 березня 2023 року позивачка звернулась до Департаменту житлового господарства про надання дозволу на зміну умов договору найму займаного жилого приміщення (а.с.23).
Проте, листом Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради №3/16-3960 від 22.03.2023 ОСОБА_1 було повідомлено про відсутність правових підстав про зміни умов договору найму займаного неприватизованого жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , через те, що нею не підтверджено родинних відносин з квартиронаймачем ОСОБА_2 (а.с.22).
Встановлено, що відомості про право власності на квартиру АДРЕСА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.
Відповідно до статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем, житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.
Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Згідно положень частини першої та другої статті 106 ЖК України повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача.
У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.
Для визнання наймачем на підставі статті 106 ЖК іншого члена сім'ї необхідно щоб попередній член сім'ї мав правовий статус «наймача» (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року в справі №682/933/16-ц (провадження №61-3248св18).
Також встановлено, що 23 квітня 2019 року Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради ухвалено рішення №389 «Про затвердження Порядку надання виконавчим комітетом Дніпровської міської ради дозволу на зміну умов договору найму займаного неприватизованого жилого приміщення» (далі - Порядок) (а.с. 113-114).
Порядок регламентує питання надання Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради дозволу наймодавцю - житлово-експлуатаційній організації, на балансі якої перебуває житловий фонд комунальної власності територіальної громади міста, на зміну умов договору найму займаного неприватизованого жилого приміщення (п. 1 Порядку).
Надання дозволу на зміну умов договору здійснюється шляхом прийняття виконавчим комітетом відповідного рішення (п. 2 Порядку).
Так, відповідно до пункту 4 Порядку, надання дозволу на зміну умов договору найму здійснюється на підставі пакета документів:
заява на ім'я міського голови від громадянина, на ім'я якого планується зміна договору, з проханням про зміну умов договору найму зі згодою всіх зареєстрованих повнолітніх членів його родини, чиї підписи засвідчені керівником підприємства з обслуговування житла, за формою згідно з додатком до цього Порядку;
копія ордера на жиле приміщення або: копія договору найму, укладеного на ім'я попереднього квартиронаймача; копія попереднього рішення виконавчого комітету про зміну умов договору найму; постанова адміністрації підприємства; архівна довідка бюро обміну;
копія картки попереднього квартиронаймача або витяг за формою з особистого рахунка на ім'я попереднього квартиронаймача;
довідка з місця реєстрації наймача та членів його родини;
інформація про місце перебування осіб, які раніше були зареєстровані у приміщенні та зняті з реєстрації;
належним чином засвідчені копії документів, які посвідчують особу зареєстрованих членів родини; документів, що підтверджують родинні стосунки між зареєстрованими та вибулими особами; свідоцтв про смерть осіб, які раніше мешкали у квартирі та померли;
план (викопіювання) жилого приміщення;
в окремих випадках Департамент може витребувати додаткові документи, які не передбачені цим Порядком.
На підтвердження позовних вимог позивачкою надані копії нотаріально посвідчених заяв від 31.05.2018 основного наймача ОСОБА_2 та члена сім'ї ОСОБА_3 щодо надання ними згоди на постійну реєстрацію (прописку) позивачки у вказаній вище квартирі.
Разом з тим, належних та допустимих доказів згоди основного наймача квартири - ОСОБА_2 , а також ОСОБА_3 (повнолітнього члена сім'ї), на визнання позивачки наймачем за раніше укладеним договором найму квартири АДРЕСА_2 , замість попереднього наймача ( ОСОБА_2 ) - суду не представлено.
У заяві ОСОБА_1 про надання дозволу на зміну умов договору найму від 21.03.2023 не зазначені ім'я, по батькові основного наймача квартири ОСОБА_2 та також члена сім'ї ОСОБА_3 (а.с. 23). При цьому, позов обґрунтований переїздом у 2018 році ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Федеративної Республіки Німеччини на постійне проживання; як стверджує представник позивачки, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають за межами України, що підтверджується протоколом та звукозаписом судового засідання суду апеляційної інстанції. Однак, позивачкою не наведено обставин особистого підписання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заяви про надання дозволу на зміну умов договору найму, яка датована 21 березням 2023 року, тобто у період воєнного стану та повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України.
Основний наймач квартири ОСОБА_2 та член її сім'ї ОСОБА_3 до участі у даній справі як співвідповідачі, треті особи не залучені, відповідне клопотання позивачкою не заявлене; також позивачкою не заявлене клопотання про допит вказаних осіб судом у якості свідків; викладене підтверджується матеріалами справи, протоколом та звукозаписом судового засідання.
У постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі №6-60цс12 зроблено висновок, що у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК УРСР). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 65 ЖК УРСР). Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім'ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.
Нормами статті 3 СК України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Таким чином, для визнання осіб членами сім'ї наймача підлягають встановленню обставини постійного проживання та ведення спільного господарства з ним.
Такі висновки відповідають також правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №932/3942/20, у постанові від 27 вересня 2023 року у справі №463/10631/20.
Позивачкою також не доведено належними та допустимими доказами ведення з наймачем ОСОБА_2 і ОСОБА_3 спільного господарства, їх постійного проживання, як членів однієї сім"ї.
Місце проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_4 було зареєстроване 05.06.2018 року (а.с.10 зворот, 25).
У позовній заяві позивачка не конкретизує дату виїзду у 2018 році наймача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Федеративної Республіки Німеччина. Згідно усних пояснень представника позивачки в судовому засіданні місцевого суду 14.02.2024, наймач квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виїхали на проживання до Федеративної Республіки Німеччина у червні-липні 2018 року, що підтверджується протоколом та звукозаписом вказаного судового засідання (а.с. 163-164).
Отже, до виїзду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із вказаної вище квартири позивачка була зареєстрована у цьому житлі не більше двох місяців у червні-липні 2018 року.
Долучені до матеріалів справи письмові підтвердження двох мешканців ОСОБА_6 та ОСОБА_7 будинку №19 (квартир АДРЕСА_7 ) факту ведення спільного господарства - є неналежним доказом у даній справі, не конкретизують дату виїзду ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до Федеративної Республіки Німеччини, оформлені без дати їх складання. Крім того, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не обґрунтовують обставини їх обізнаності щодо ведення спільного господарства позивачкою, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . В суді першої інстанції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснення у якості свідків не надавали, про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання не попереджались, що підтверджується протоколами судових засідань.
Обґрунтування позову, що у 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснили переїзд на проживання до Федеративної Республіки Німеччини не свідчить саме по собі про наявність підстав для зміни договору найму жилого приміщення шляхом визнання наймачем позивачки. Позивачкою не доведено, зокрема, факту втрати ОСОБА_2 права користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 та не доведено належними доказами факту непроживання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у цій квартирі; також не надано належного доказу наявності згоди ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на зміну квартиронаймача.
Належних доказів ведення спільного побуду, спільного господарства у період червня - липня 2018 року чи в іншій період часу ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - суду не представлено, клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи, протоколами судових засідань.
Крім того, ні місцевому, ні апеляційному суду не надано доказів перебування позивачки у родинних відносинах зі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; приймаючи до уваги недоведеність позивачкою факту постійного проживання та ведення спільного господарства ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; враховуючи, що вимагати визнання наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача вправі лише повнолітній член сім'ї наймача (ч. 1 ст. 106 ЖК України), - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову та визнання позивачки квартиронаймачем (основним) квартири АДРЕСА_2 .
Крім того, до участі у даній справі не залучено у якості відповідачів, третіх осіб наймача квартири АДРЕСА_2 - ОСОБА_2 , а також члена її сім'ї - ОСОБА_3 , на ім'я яких був виданий ордер на вселення та місце проживання яких по цей час зареєстроване за цією ж адресою; відповідне клопотання не заявлене.
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини справи не встановив, що потягло ухвалення помилкового рішення, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
За змістом ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Приймаючи до уваги відмову в задоволенні позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь Виконавчого комітету Дніпровської міської ради підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого відповідачем судового збору при поданні апеляційної скарги у розмірі 1610,4 грн (а.с. 181).
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради - задовольнити.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, третя особа - Дніпровська міська рада, про визнання основним квартиронаймачем - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 04052092) судові витрати у розмірі 1610 (одна тисяча шістсот десять) грн 40 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді І.А. Єлізаренко
О.В. Свистунова