Провадження № 22-ц/803/142/24 Справа № 193/784/22 Суддя у 1-й інстанції - Шумська О.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
24 липня 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.,
суддів Зубакової В.П., Корчистої О.І.
секретар судового засідання Бортник В.А.
сторони справи:
позивач- ОСОБА_1
відповідач-фізична особа-підприємець ОСОБА_2
треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Криворізька районна адміністрація,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє представник-адвокат Касьян Микола Степанович на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 28лютого 2023 року, ухваленого суддею Шумською О.В. в селі Софіївка, Софіївського району Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),
У вересні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Криворізька районна адміністрація, про визнання неукладеною додаткову угоду до договору оренди землі та визнання неправомірною оренду землі.
В обґрунтування позову зазначила, що вона являється рідною донькою ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мати ОСОБА_5 була власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1225283300:02:051:008 (код КВЦПЗ - 01.01), яка знаходиться на адміністративній території Жовтневої сільської ради (на цей час Вакулівська об'єднана територіальна громада Софіївського району Дніпропетровської області) на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ДП №026083, який виданий 10.02.2005 року.
Позивач ОСОБА_6 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом за №595 від 18.06.2021р. виданого приватним нотаріусом Софіївського районного нотаріального округу Кот Л.І. та треті особи відповідно ОСОБА_3 (за №593), ОСОБА_4 (за №591) володіють спільною частковою власністю спірної земельної ділянки по 1/3 частки .
У липні 2022 року позивачу стало відомо, що у 2020-2021 роках розглядалась позовна заява матері ОСОБА_5 до орендаря ОСОБА_2 про повернення земельної ділянки. В зв'язку з чим представник ОСОБА_7 26.07.2022 року ознайомився із матеріалами справи №193/1124/20 на підставі чого з'ясувались наступні обставини:
25 грудня 2009 року ОСОБА_5 уклала з фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки №49 на спірну земельну ділянку строком на 5 (п'ять) років. Зазначений договір був зареєстрований у Софіївської відділі ДРФ ДП «Центр державного земельного кадастру» у Державному реєстрі земель 13.04.2010 року за №041013300566.
Відповідно ст.18 Закону «Про оренду землі» (на час державної реєстрації спірного договору ОЗД) та п.43 спірного договору ОЗД договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації. Отже спірний договір ОЗД діяв до 13.04.2015 року.
В березні 2020 року матері ОСОБА_5 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стало відомо, що відповідач ФОП ОСОБА_2 на підставі додаткової угоди від 01.05.2014 року до спірного договору ОЗД подовжив строк дії спірного договору ОЗД на 10 років, у зв'язку з чим строк оренди спірної земельної ділянки діє до 01.05.2024 року. Державну реєстрацію додаткової угоди здійснено 28.05.2014 року (запис 5849252) Софіївське районне управлінні юстиції в особі державного реєстратора Товстухи Ю.М.
Приймаючи до уваги, що додаткову угоду від 01.05.2014 року до спірного договору ОЗД мати не укладала, тому вона через свого представника адвоката Каправчука В.Л. 01.10.2020 року подала у Софіївський районний суд Дніпропетровської області позовну заяву до відповідача ФОП ОСОБА_2 про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною та припинення права оренди земельної ділянки;
Проте під час розгляду справи мати ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, у зв'язку чим суд першої інстанції 08.06.2021 року закрив провадження по справі у зв'язку зі смертю позивача на підставі того, що після смерті позивача з 08 грудня 2020 року по 08.06.2021 року відсутні правонаступники, а представник позивача ОСОБА_8 не надав підтвердження про наявність правонаступників.
Мати ОСОБА_5 не укладала із відповідачем додаткової угоди від 01.05.2014 року до спірного договору ОЗД, тому ця обставина свідчить про відсутність її волевиявлення до укладення зазначеної додаткової угоди та відповідно - про її недійсність.
Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Криворізька районна адміністрація про визнання неукладеною додаткову угоду до договору оренди землі та визнання неправомірною оренду землі задоволено.
Визнано неукладеною додаткову угоду від 01.05.2014 року до договору оренди земельної ділянки №49 від 25.12.2009р. на земельну ділянку з кадастровим номером 1225283300:02:051:0008, площею 7,6113 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на адміністративній території Жовтневої сільської ради (на даний час Вакулівська об'єднана територіальна громада).
Визнано неправомірною оренду Фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 1225283300:02:051:0008, площею 7,6113 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на адміністративній території Жовтневої сільської ради (на даний час Вакулівська об'єднана територіальна громада) по додатковій угоді від 01.05.2014 року, починаючи з дня її державної реєстрації 28.05.2014 року (запис 5849252) Софіївським районним управлінням юстиції.
Стягнути з відповідача фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 993,00 грн.
Відповідач ФОП ОСОБА_2 , будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням, оскільки його ухвалено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, просиь його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог в повному обсязі.
При цьому, сторона відповідача зазначає, що 01 травня 2014 року сторонами, а саме ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_2 було погоджено продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки від 25.12.2009 до 01 травня 2024 року, що було оформлено додатковою угодою №1, яка є невід'ємною частиною договору оренди та зареєстрована 28.05.2014 (запис 5849252) Софіївським районним управлінням юстиції в особі державного реєстратора Товстухи М.В.
Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 орендодавець ОСОБА_5 померла, про що орендаря було попереджено спадкоємцями померлої. Зазначає, що ФОП ОСОБА_2 до смерті ОСОБА_5 виплачувалась грошова сума за оренду земельної ділянки в повному обсязі, відповідно до умов договору.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_5 зверталася до Софіївського районного суду Дніпропетровської області з позовом про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною та припинення права оренди лише 01.10.2020 (справа №193/1124/20), тоді як додаткова угода до договору оренди земельної ділянки була зареєстрована 28 травня 2014 року, тобто ОСОБА_5 , протягом більше шести років отримувала орендну плату від ФОП ОСОБА_2 та усвідомлювала про існування оспорюваної додаткової угоди.
Представник відповідача ОСОБА_9 вказує на те, що, укладаючи 25 грудня 2009 року договір оренди землі ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_5 погодили усі умови, необхідні для такого правочину, даний договір скріплений підписами сторін, у визначеному порядку прийшов державну реєстрацію, так само як і додаткова угода до нього.
Факту підробки підпису ОСОБА_5 стороною позивача не доведено. Вказує, що відповідач вчасно та у повному обсязі сплачував та продовжує сплачувати оренду плату за користування .земельною ділянкою, що підтверджено наявними у справі доказами, наданими суду відповідачем.
Сторона відповідача вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, не містять жодних доказів, а ґрунтуються виключно на словах позивача.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
В судове засідання суду апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Кисилевич С.В. не з'явилися.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши думку представника відповідача ОСОБА_9 , який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити, з викладених у скарзі підстав, скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у позові, з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 являється рідною донькою ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати ОСОБА_5 була власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1225283300:02:051:008 (код КВЦПЗ - 01.01), яка знаходиться на адміністративній території Жовтневої сільської ради (на цей час Вакулівська об'єднана територіальна громада Софіївського району Дніпропетровської області) на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ДП №026083, який виданий 10.02.2005 року. Позивач ОСОБА_6 згідно свідоцтва про право на спадщину: заповітом за №595 від 18.06.2021р. виданого приватним нотаріусом Софіївського районного нотаріального округу Кот Л.І. та треті особи відповідно ОСОБА_3 (за №593), ОСОБА_4 (за №591) володіє спільною частковою власністю спірної земельної ділянки по 1/3 частки (а.с.7-11).
Позивач та треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прийняли у спадщину спірну земельну ділянку.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 виходив з того, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) недодержано вимог статті 203 Цивільного кодексу України.
Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції та погоджується з доводами представника відповідача ОСОБА_9 з огляду на таке.
За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Проте, суд першої інстанції не з'ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв'язку із чим рішення в даній справі неможна повністю визнати законним і обґрунтованим.
Згідно ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).
За нормами ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом положень частин 5 -7 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Нормами статті 89 ЦПК України визначано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами по справі, що 25 грудня 2009 року ОСОБА_5 , правонаступником якої є позивач по справі ОСОБА_1 уклала з фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки №49 на спірну земельну ділянку строком на 5 (п'ять) років. Зазначений договір був зареєстрований у Софіївської відділі ДРФ ДП «Центр державного земельного кадастру» у Державному реєстрі земель 13.04.2010 року за №041013300566.
Відповідно ст.18 Закону «Про оренду землі» (на час державної реєстрації спірного договору ОЗД) та п.43 спірного договору ОЗД договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації. Отже спірний договір ОЗД діяв до 13.04.2015 року.
Сторона позивача стверджує, що, що ознайомившись з матеріалами цивільної справи №193/1124/20 стало відомо, що у березні 2020 року матері ОСОБА_5 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стало відомо, що відповідач ФОП ОСОБА_2 на підставі додаткової угоди від 01.05.2014 року до спірного договору ОЗД подовжив строк дії спірного договору ОЗД на 10 років, у зв'язку з чим строк оренди спірної земельної ділянки діє до 01.05.2024 року. Державну реєстрацію додаткової угоди здійснено 28.05.2014 року (запис 5849252) Софіївським районним управлінням юстиції в особі державного реєстратора Товстухи Ю.М.
Приймаючи до уваги, що додаткову угоду від 01.05.2014 року до спірного договору ОЗД мати позивача не укладала, тому вона через свого представника адвоката Каправчука В.Л. 01.10.2020 року подала у Софіївський районний суд Дніпропетровської області позовну заяву до відповідача ФОП ОСОБА_2 про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною та припинення права оренди земельної ділянки.
Зазначена вище цивільна справа не була розглянута судом, оскільки позивач ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку чим суд першої інстанції 08.06.2021 року закрив провадження по справі у зв'язку зі смертю позивача на підставі того, що після смерті позивача з 08 грудня 2020 року по 08.06.2021 року відсутні правонаступники, а представник позивача ОСОБА_8 не надав підтвердження про наявність правонаступників. Дане судове рішення не оскаржувалося спадкоємцями. З даним позовом до суду позивач ОСОБА_10 звернулася у вересні 2022 року.
Згідно зі свідоцтвами про право власності на спадщину за заповітом від 18.06.2021 року, виданих приватним нотаріусом Софіївського районного нотаріального округу та зареєстрованих в реєстрі за №591, №593 та №595 земельну ділянку, успадкували діти ОСОБА_5 : ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , кожний по 1/3 частки.
Відповідач, не погоджуючись з доводами позивача ОСОБА_1 щодо не укладення її матір'ю ОСОБА_5 01 травня 2014 року додаткової угоди до договору оренди від 25 грудня 2009 року подав відзив, в якому зазначив, що 01 травня 2014 року між сторонами була укладена додаткова угода №49, якою сторони погодили продовження строку дії основного договору оренди на 10 років, тобто до 01 травня 2024 року. Ця додаткова угода була зареєстрована державним реєстратором, про що у Державному реєстрі земель 28.05.2014 вчинено запис № 5849252. Додаткова угода є невід'ємною частиною договору і набирає чинності з дати державної реєстрації, складена у 3-х примірниках, по одному примірнику для кожної із сторони і один для органу державної реєстрації.
Відповідач стверджував, що після укладення додаткової угоди у 2014 році, земельна ділянка продовжувала використовуватись орендарем, і орендар сплачував орендодавцеві орендну плату, яку остання отримувала.
На підтвердження оплати орендної плати після укладення додаткової угоди відповідачем надано суду докази сплати орендної плати: на а.с.43 містяться відомості про отримання ОСОБА_5 орендної плати за 2017 рік у розмірі 4427,50 грн.; на а.с.44 в такому ж розмірі за 2018 рік; на а.с.45 в такій же сумі за 2019 рік. Відомості за 2020 рік відсутні, оскільки ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , протепоштовий переказ №0252794776 від 24.12.2020 на суму 4 232 грн. був виплачений 03.02.2021, що підтверджено скріншотом з вайберу (а.с.46).
Надані відповідачем докази підтверджують той факт, що ОСОБА_5 при житті, протягом 2017 - 2019 років продовжувала отримувати від орендаря оренду плату за користування належною їй земельною ділянкою.
При цьому, як встановлено матеріалами справи №193/1124/20, яка витребовувалась судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи, в суд з позовом про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною та припинення права оренди земельної ділянки звернулася лише 01 жовтня 2020 року, тобто після спливу шести років, як була підписана додаткова угода (01.05.2014).
Окрім того, відповідачем суду до відзиву на позов надано скріншоти з вайберу щодо продовження виплати орендної плати поштовими переказами спадкоємцям ОСОБА_5 , серед яких є позивач по справі ОСОБА_10 .
Так, поштовий переказ №0252794776 від 24.12.2020 на суму 4 232 грн. був виплачений 03.02.2021, поштовий переказ №0265390293 від 07.12.2021 на суму 1383 грн., виплачений 11.12.2021; поштовий переказ №0265390291 від 07.12.2021 на суму 1383 грн. та поштовий переказ №0265390292 від 07.12.2021 на суму 1383 грн. були виплачені 16.12.2021; поштовий переказ №0266638112 від 04.01.2022 на суму 5 787 грн. був виплачений 05.02.2022 (а.с.46-48).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Відповідно до положень ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.03.2021 року у справі №607/11746/17 (провадження №61-18730св20) зазначено, що : «З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності».
Колегія суддів дійшла висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено заявлені позовні вимоги, а саме те, що мати позивача ОСОБА_5 не укладала спірної додаткової угоди з відповідачем щодо продовження строку дії оренди строком на 10 років, оскільки надані відповідачем докази спростовують доводи сторони позивача та підтверджують виконання договірних зобов'язань відповідачем, встановлених договором оренди від 25 грудня 2009 року, продовженим за додатковою угодою 2014 року.
Окремо слід зазначити, що представником відповідача ОСОБА_9 заявлялося клопотання про проведення почеркознавчої експертизи по копії спірної додаткової угоди, оскільки оригінал сторони надати не змогли, а судом у державного реєстратова було витребовано копію додатккової угоди.
В судовому засіданні 24 липня 2024 року представник відповідача ОСОБА_9 відкликав своє клопотання про призначення та проведення зазначеної вище почеркознавчої експертизи.
При цьому, представник позивача ОСОБА_7 на підтвердження вимог позовної заяви, щодо непідписання ОСОБА_5 спірної додаткової угоди, в судових засіданнях суду апеляційної інстанції, клопотання про призначення почеркознавчої експертизи не заявляв, категорично заперечував проти проведення такої експертизи., при цьому зі свого боку жодних доказів на підтвердження доводів позову не надав і не спростував факту виконання стороною відповідача угоди оренди землі (факт отримання орендної плати як за життя ОСОБА_5 так і спадкоємцем по справі ОСОБА_1 ).
На підставі викладено вище, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду справи неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим ухвалив незаконне судове рішення, яке підлягає скасуванню у зв'язку з недоведеністю заявлених позовних вимог з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Оскільки рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у позові, понесені відповідачем судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги в розміріі 1489,50 грн. підлягають стягненню з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ФОП ОСОБА_2 , а понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову до суду залишаються за ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст.367,374,376,381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє представник-адвокат Касьян Микола Степанович задовольнити.
Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Криворізька районна адміністрація про визнання неукладеної додаткової угоди до договору оренди землі та визнання неправомірної оренди землі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення суду в розмірі 1489,50 грн.(одну тисячу чотириста вісімдесят дев'ять гривень п'ятдесят копійок).
Постанова набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 29 липня 2024року.
Головуючий:
Судді: