Провадження № 11-кп/803/2074/24 Справа № 183/7573/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
25 липня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2024 року у кримінальному провадженні № 12022221080000471 від 22 вересня 2022 року стосовно
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в р/п Володарський, Куйбишівського району Кокчетавської області, Казахстан, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 115, частиною 3 статті 15, пунктом 1 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора (в режимі
відеоконференції) ОСОБА_9
обвинуваченого ОСОБА_8
захисника (в режимі
відеоконференції) ОСОБА_7
потерпілого ОСОБА_10
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2024 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.3 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК та призначено йому покарання:
- за ч. 1 ст. 115 КК у виді позбавлення волі строком на 9 років;
- за ч. 3 ст. 15, п.1 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 11 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом часткового складання призначених покарань призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 13 років позбавлення волі.
Цим вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим за умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині та за незакінчений замах на умисне вбивство двох осіб, при таких обставинах.
21.09.2022 року приблизно о 21.00 годині ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в квартирі АДРЕСА_2 , на кухні взяв кухонний ніж, з яким направився до будинку за адресою: АДРЕСА_3 .
Далі, цього ж дня близько 21.30 години ОСОБА_8 зайшов до квартири АДРЕСА_4 вказаного будинку, в якій перебували його дружина ОСОБА_11 та господар квартири ОСОБА_10 , де, перебуваючи у кімнаті зали, тримаючи у правій руці кухонний ніж, який він приніс із собою, наніс один удар лезом ножа в область грудної клітини справа ОСОБА_10 , після чого ОСОБА_11 стала між ними, а ОСОБА_8 наніс їй один удар лезом ножа в область грудної клітини зліва, від якого ОСОБА_11 впала на підлогу, чим спричинив проникаюче колото-різане поранення на передній поверхні грудної клітки, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходиться у причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_11 на місці події.
Після чого, ОСОБА_8 , тримаючи в правій руці ніж, вступив в боротьбу з ОСОБА_10 , в ході якої обидва впали на підлогу, завдавши ОСОБА_10 ножем удари в область грудної клітки справа, правого стегна, черевної стінки, лівого ока, чим спричинив тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя; колото-різаних поранень черевної стінки, стегна праворуч, різаної рани параорбітальної ділянки ліворуч, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я, однак не довів свій злочинний умисел, направлений на вбивство двох осіб до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпілий ОСОБА_10 вжив заходів для самозахисту, забрав у нього з руки ніж, вибіг з квартири та почав кликати на допомогу.
Після цього, ОСОБА_8 покинув місце вчинення кримінального правопорушення, а ОСОБА_10 було надано медичну допомогу.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальненні доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного обвинуваченому покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним за ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк 9 років, за ч. 3 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк 10 років, на підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років. Прокурор вважає, що суд першої інстанції, призначаючи остаточне покарання обвинуваченому у виді 13 років позбавлення волі, належним чином не врахував особу обвинуваченого та характер вчинених ним суспільно-небезпечних дій, він не має міцних соціальних зв'язків, характеризується посередньо, не визнав всіх обставин кримінальних правопорушень, вчинив два особливо тяжких злочинів проти життя та здоров'я особи в стані алкогольного сп'яніння. Призначене покарання не є достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок змінити в частині покарання та призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років, за ч. 3 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк 10 років, на підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. Захисник вважає призначене ОСОБА_8 покарання надто суворим і не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Суд першої інстанції не врахував поведінку потерпілих, які своїми діями спровокували сварку, яка переросла у злочин. Зазначає, що обвинувачений визнає себе винним, готовий нести покарання за скоєне, жодного разу не просив суд змінити йому запобіжний захід на більш м'який, неодноразово повідомляв суду, що не мав наміру вбивати, шкодує і розкаюється у вчиненому. Крім того, обвинувачений раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, потерпілі не наполягали на суворому покаранні, претензій матеріального та морального характеру не мають та цивільний позов не заявляли.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні прокурор в режимі відеоконференції підтримав апеляційну скаргу прокурора та з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити, та заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, посилаючись на її безпідставність.
В судовому засіданні обвинувачений та його захисник в режимі відеоконференції підтримали апеляційну скаргу захисника та з підстав, викладених в ній, просили її задовольнити, вирок суду змінити в частині призначеного покарання, а апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість.
Потерпілий в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу прокурора, просив її задовольнити та заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку суду та правова кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому відповідно до ст. 404 КПК, апеляційним судом не переглядаються.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника про невідповідність ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості, а доводи апеляційної скарги прокурора щодо невідповідності покарання внаслідок м'якості, апеляційний суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до змісту ст. ст. 50, 65 КК покарання має на меті не тільки виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а й кару. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як слідує з роз'яснень, які містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
При призначенні ОСОБА_8 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, що відносяться до особливо тяжких злочинів, конкретні обставини скоєного, дані про особу винного. Зокрема, що він раніше не судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, свою вину визнав частково, що свідчить про відсутність у нього щирого каяття і суд першої інстанції обґрунтовано не встановив обставин, що пом'якшують покарання. Обставиною, що обтяжує покарання суд першої інстанції визнав вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
При цьому суд першої інстанції взяв до уваги усі обставини скоєних злочинів та врахував, що ОСОБА_8 вчинив два злочини проти життя та здоров'я, що призвело до настання тяжких непоправних наслідків у виді смерті людини, а інший потерпілий залишився живим лише тому, що вжив заходів до самозахисту, забравши в обвинуваченого з руки ніж, вибіг з квартири і йому була надана своєчасна медична допомога, і таким чином потерпілий завадив ОСОБА_8 довести свій злочинний намір.
З огляду на наведене, суд дійшов переконливого висновку про призначення ОСОБА_8 покарання у межах санкцій інкримінованих злочинів, а також про відсутність підстав для призначення покарання нижче від найнижчої межі.
Так, апеляційний суд погоджується зі встановленими обставинами, які впливають на вид і розмір покарання та вважає, що суд першої інстанції в повній мірі врахував ступінь тяжкості скоєних злочинів, обставини, при яких вони були вчинені, та дані про особу винного.
При цьому колегія суддів зважає і на постзлочинну поведінку обвинуваченого, який після того, як потерпілий зміг забрати ніж та покликати на допомогу, залишив місце вчинення злочину, не вжив заходів щодо надання медичної допомоги, а в ході судового розгляду, хоча і частково визнав свою вину, однак не визнав усіх обставин вчиненого, не надав критичної оцінки своїй протиправній поведінці та не висловив щирого жалю з приводу скоєного, фактично формально вказавши на визнання вини.
На переконання апеляційного суду, враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та всі обставини справи, вважає, що обраний судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_8 вид і розмір покарання є законним, обґрунтованим і достатнім для його виправлення та попередження вчиненню ним інших кримінальних правопорушень, адже воно відповідає меті покарання, є співмірним характеру вчиненого діяння та його наслідкам. Підстав вважати покарання явно несправедливим через суворість колегія суддів не вбачає.
Що стосується доводів прокурора, що призначене ОСОБА_8 покарання є надто м'яким, то апеляційний суд вважає їх також неспроможними. Наведені прокурором доводи щодо неврахування місцевим судом при призначенні покарання даних про особу винного та характер вчинених ним дій, відсутність міцних соціальних зв'язків, не визнання всіх обставин злочинів, вчинення їх у стані алкогольного сп'яніння та тяжкість наслідків, що настали, є неаргументованими. Всі ці обставини були враховані судом першої інстанції в достатній мірі при призначенні ОСОБА_8 покарання, з видом і розміром якого погодився апеляційний суд.
Натомість прокурор не наводить в скарзі інших переконливих та достатніх доводів, які б вказували на те, що призначене обвинуваченому покарання є дійсно надто м'яким і недостатнім для виправлення обвинуваченого.
Крім того апеляційний суд також зважає і на позицію прокурора в суді першої інстанції, де він просив призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 13 років позбавлення волі і саме таке покарання було призначене судом у вироку.
При цьому в апеляційній скарзі прокурор не зазначає, які обставини змінилися з того часу або не були враховані судом, з яких слідує, що покарання у виді 13 років позбавлення волі, призначити яке просив прокурор, є надто м'яким, а остаточне покарання у виді 14 років позбавлення волі, за встановлених і врахованих судом обставин, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 і попередження вчинення ним нових злочинів.
У зв'язку з чим апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, доводи якої є формальними та непереконливими.
Обставин, які б свідчили про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону згідно зі ст. ст. 87, 412 КПК, апеляційним судом під час перегляду вироку не встановлено.
На підставі вищевикладеного, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг прокурора та захисника, вирок суду є законним, обґрунтованим та вмотивованим, тому його слід залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Керуючись статтями 404, 405, 407 КПК, апеляційний суд
Апеляційні скарги прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4